вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без руху
06.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5486/25
Суддя Юзіков С.Г. , розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельно-розважальний комплекс "ХУТІР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі
Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі
України"
про оскарження рішення суб'єкта господарювання
Позивач просить визнати незаконним рішення комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (код 44907200) в особі Дніпровської філії ТОВ "Газотранспортні мережі України" (45087207) від 11.06.2025 року про задоволення у повному обсязі Акту про порушення від 28.05.2025 року № 136, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ, яким вирішено провести нарахування ТОВ "ГРК Хутір" на суму 1 614 499,35грн..
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.1, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00грн.
Предметом позову є немайнова вимога, отже Позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн, (3 028,00*0,8).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Позивач в якості доказу оплати судового збору за подання позовної заяви надав платіжну інструкцію № 4547 від 17.09.2025 на суму 3 028,00грн.
Відповідно до довідки Господарського суду Дніпропетровської області № 259/25 від 29.09.25 платіжний документ № 4547 від 17.09.2025 використаний у справі № 904/5360/25.
Відтак, додана позивачем до позовної заяви платіжна інструкція № 4547 від 17.09.2025 не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, що є порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 у справі № 904/5360/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "Готельно-розважальний комплекс "ХУТІР" до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Не звернення Позивача станом на даний момент до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі № 904/5360/25 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.
У разі прийняття судом платіжної інструкції № 4547 від 29.09.2025, як належного доказу оплати судового збору за подання позову у справі № 904/5486/25, Позивач, після ухвалення судом рішення у цій справі, не буде позбавлений можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі № 904/5360/25.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої заяви було предметом розгляду Верховним Судом.
Так, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що у разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми Закону).
Проте, Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому Позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
У цьому випадку Позивач має право повернути сплачений ним судовий збір відповідно до платіжного доручення № 4547 від 17.09.2025 року. Однак, така платіжна інструкція не може бути врахована, як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у даній справі, оскільки судовий збір за нею сплачений та зарахований при подачі іншого позову.
Відтак, позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 ГПК України.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 164, 174, 234 ГПК України, господарський суд
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Зобов'язати Позивача протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Роз'яснити, що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя С.Г. Юзіков