вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4485/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ", м. Дніпро
про стягнення 152 241,09 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" на кортить Товариства з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" заборгованість по оплаті за договором постачання у розмірі суми основного боргу 152 241,09 грн.
Просить стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС КОМПАНІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та судові витрати по справі в розмірі 1 826,89грн.
Позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання №14296 від 23.03.2023, в частині здійснення оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 позовну заяву залишено без руху; Товариству з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" постановлено протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 595,51 грн.
20.08.2025 від представника позивача до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 595,51 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2025 у справі №904/4485/25 доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" 22.08.2025 о 08:27, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 21.08.2025) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю " ІМПУЛЬС-КОМПАНІ ".
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2025 у справі №904/4485/25 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Станом на час ухвалення рішення у справі від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
23.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" (Покупець) був укладений договір постачання № 14296 від 23.03.2023, відповідно до пункту 1.1. якого предметом договору є постачання товарів, надалі "Товар", у кількості та асортименті, на умовах, зазначених у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору .
Відповідно до пункту 1.2. договору видаткові накладні є документом, що заміняє специфікацію та протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.3. договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар.
Відповідно до пункту 2.1. договору ціна товару визначається видатковою накладною.
Відповідно до пункту 2.2. договору сума договору складається із сум окремих постачань у період дії договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунок за товар здійснюється покупцем з відстрочкою 10 календарних днів с моменту отримання товару, на розрахунковий рахунок продавця у національній валюті України (гривня). Датою отримання товару вважається дата видаткової накладної.
Відповідно до пункту 4.2. договору оплата товару здійснюється в сумі, що зазначена у видатковій накладній чи у рахунку.
Відповідно до пункту 4.3. договору якщо в період дії даного договору у видатковій накладній не зазначені номер і дата цього договору, то товар, у будь-якому випадку, вважається поставленим на умовах даного договору.
Відповідно до пункту 5.1. договору доставка товару здійснюється транспортом Постачальника.
Відповідно до пункту 5.2. договору датою постачання вважається дата відвантаження, зазначена у видатковій накладній.
Відповідно до пункту 6.1. договору передача (приймання-здача) товару здійснюється:
- на складі Покупця, якщо товар доставляється транспортом Постачальника;
- на складі Постачальника, якщо товар доставляється транспортом Покупця;
- іншим способом, за попередньою домовленістю сторін.
Відповідно до пункту 6.2. договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, передбаченому діючою Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості та якості.
Відповідно до пункту 6.3. договору претензії по кількості приймаються в момент передачі (приймання-здача) товару, відповідно до супровідних документів.
Відповідно до пункту 6.4. договору товар вважається прийнятим, якщо протягом п'яти днів з моменту постачання товару Покупець не пред'явить претензію до Продавця щодо якості поставленого товару.
Відповідно до пункту 8.3. договору сторони договору домовились перейти на документообіг з отримання та передачі первинних документів, між контрагентами в електронному вигляді з використанням електронно-цифрового підпису (ЕЦП) за допомогою комп'ютерної програми "М.Е.Dос" із дотриманням законодавства України.
Відповідно до пункту 11,1. договору даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє по 01.05.2023.
Відповідно до пункту 11.2. договору якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про свій намір його розірвати, договір вважається продовженим на цих же умовах на кожний наступний рік.
Відповідно до пункту 11.3. договору договір може бути розірваний до закінчення його дії, тільки за взаємною згодою.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" зазначає, що на виконання умов договору постачання № 14296 від 23.03.2023 поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" прийнятий товар згідно видаткових накладних: №ОМ-Р0260722 від 14.03.2024 на суму 2 643,43 грн., №ОМ-Р0260723 від 14.03.2024 на суму 3018,58 грн., №ОМ-Р0262668 від 27.03.2024 на суму 10 443,02 грн., №ОМ-Р0262678 від 27.03.2024 на суму 4428,72 грн., №ОМ-Р0264192 від 11.04.2024 на суму 2 927,36 грн., №ОМ-Р0272467 від 31.05.2024 на суму 264,02 грн., № ОМ-Р0273167 від 07.06.2024 на суму 5 440,80 грн., №ОМ-Р0273168 від 07.06.2024 на суму 4896,72 грн., №ОМ-Р0273169 від 07.06.2024 на суму 3 887,86 грн., №ОМ-Р0275087 від 24.06.2024 на суму 20 510,96 грн., №ОМ-Р0275088 від 24.06.2024 на суму 2200,19 грн., №ОМ-Р0275089 від 24.06.2024 на суму 7 581,30 грн., №ОМ-Р0275090 від 24.06.2024 на суму 545,65 грн., №ОМ-Р0275091 від 24.06.2024 на суму 5 409,08 грн., №ОМ-Р0275092 від 24.06.2024 на суму 580,85 грн., №ОМ-Р0275093 від 24.06.2024 на суму 1 412,62 грн., № ОМ-Р0275094 від 24.06.2024 на суму 264,02 грн., №ОМ-Р0275095 від 24.06.2024 на суму 17 605,21 грн., №ОМ-Р0275096 від 24.06.2024 на суму 440,04 грн., №ОМ-Р0285138 від 25.09.2024 року на суму 9 314,69 грн., №ОМ-Р0285139 від 25.09.2024 року на суму 1 221,43 грн., № ОМ-Р0285918 від 07.10.2024 року на суму 5 019,34 грн., №ОМ-Р0285919 від 07.10.2024 на суму 1 049,67 грн., №ОМ-Р0285920 від 07.10.2024 на суму 5 892,24 грн., №ОМ-Р0285921 від 07.10.2024 року на суму 559,82 грн., №ОМ-Р0285922 від 07.10.2024 року на суму 21 140,78 грн., №ОМ-Р0285923 від 07.10.2024 року на суму 1 147,79 грн., №ОМ-Р0285924 від 07.10.2024 року на суму 4 721,28 грн., №ОМ-Р0285925 від 07.10.2024 на суму 3 230,35 грн., №ОМ-Р0285924 від 18.10.2024 на суму 109,51 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" зазначає, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" рахується борг в розмірі 6 071,26 грн за часткову не сплату за видатковими накладними № ОМ-Р0260721 від 14.03.2024, недоплата в розмірі 3 901,20 грн. №ОМ-Р0268456 від 21.05.2024, недоплата в розмірі 43,21 грн. №ОМ-Р0273787 від 13.06.2024, недоплата в розмірі 1 844,67 грн. №ОМ-Р0275097 від 24.06.2024, недоплата в розмірі 282,11 грн. №ОМ-Р0288473 від 08.11.2024, недоплата в розмірі 0,07 грн.
Видаткова накладна №ОМ-Р0285925 від 07.10.2024 на суму 3 230,35 грн містить підпис та печатку позивача, печатку відповідача, видаткові накладні №ОМ-Р0285138 від 25.09.2024 року на суму 9 314,69 грн., №ОМ-Р0285139 від 25.09.2024 року на суму 1 221,43 грн. зазначені в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, інші видаткові накладні містять підпис та печатку позивача, підпис та печатка відповідача відсутні.
Відповідно до товарно-транспортних накладних ТОВ "Нова пошта" від 08.10.2024: №20400416262921, фактична вага 6.00 кг, оголошена вартість 3230.35 грн., №20400416324009 фактична вага 500.00 кг, оголошена вартість 22288.57 грн., №20400416354829 фактична вага 37.8 кг, оголошена вартість 6069.01 грн., №20400416361207 фактична вага 56.0 кг, оголошена вартість 6452.06 грн., №20400416363620 фактична вага 9.0 кг, оголошена вартість 4721.28 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" товар на суму 42 761, 27 грн.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 за договором № 14296 від 23.03.2023 відповідно до якого за даними Товариства з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" на 30.09.2024 заборгованість на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" складає 126 957,67 грн.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" та Фізичною-особою підприємцем Воробйовим Володимиром Вікторовичем була підписана заявка-договір на перевезення вантажу від 26.06.2024 відповідно до п. 1.1. якої замовник надає вантаж для перевезення, здійснює організацію завантаження/розвантаження, а виконавець приймає на себе зобов'язання по перевезенню вантажу, надає для цього відповідний рухомий склад, придатний для заявленного вантажу.
Відповідно до п 1.4 договору умови перевезення, маршрут Днпро- Запоріжжя, Дата завантаження 26.04.2024, дата розвантаження 26.04.2024, адреса розвантаження згідно ТТН, умови оплати 3800 грн, без ПДВ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" та Фізичною-особою підприємцем Воробйовим Володимиром Вікторовичем був підписаний Акт № 401 від 26.06.2024 про приймання виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до якого перевізником були надані послуги на суму 3 800, 00 грн.
Фізичною-особою підприємцем Воробйовим Володимиром Вікторовичем була складена та підписана специфікація до акту наданих послуг № 401 від 26.06.2024 відповідно до якої переданий вантаж: господарські та побутові речі на підставі документів: №ОМ-Р0275087 від 24.06.2024 та №ОМ-Р0275088 від 24.06.2024 на суму 22 711,15 грн., №ОМ-Р0275089 від 24.06.2024 на суму 7 581,30 грн., №ОМ-Р0275090 від 24.06.2024 на суму 545,65 грн., №ОМ-Р0275091 від 24.06.2024 на суму 5 409,08 грн., №ОМ-Р0275092 від 24.06.2024 на суму 580,85 грн., №ОМ-Р0275093 від 24.06.2024 на суму 1 412,62 грн., № ОМ-Р0275094 від 24.06.2024 на суму 264,02 грн., №ОМ-Р0275095 від 24.06.2024 на суму 17 605,21 грн., №ОМ-Р0275096 від 24.06.2024 на суму 440,04 грн., на загальну суму 56 549, 92 грн. отримувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ".
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" посилається на несвоєчасну та не в повному обсязі сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" отриманого товару у сумі 152 241,09 грн. за договором постачання № 14296 від 23.03.2023, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 152 241,09 грн. заборгованості за поставлений товар.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору постачання № 14296 від 23.03.2023, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Постачальник зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а Постачальник приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 152 241,09 грн. за договором постачання № 14296 від 23.03.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" зазначає, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" виникла за поставлений товар згідно видаткових накладних: №ОМ-Р0260722 від 14.03.2024 на суму 2 643,43 грн., №ОМ-Р0260723 від 14.03.2024 на суму 3018,58 грн., №ОМ-Р0262668 від 27.03.2024 на суму 10 443,02 грн., №ОМ-Р0262678 від 27.03.2024 на суму 4428,72 грн., №ОМ-Р0264192 від 11.04.2024 на суму 2 927,36 грн., №ОМ-Р0272467 від 31.05.2024 на суму 264,02 грн., № ОМ-Р0273167 від 07.06.2024 на суму 5 440,80 грн., №ОМ-Р0273168 від 07.06.2024 на суму 4896,72 грн., №ОМ-Р0273169 від 07.06.2024 на суму 3 887,86 грн., №ОМ-Р0275087 від 24.06.2024 на суму 20 510,96 грн., №ОМ-Р0275088 від 24.06.2024 на суму 2200,19 грн., №ОМ-Р0275089 від 24.06.2024 на суму 7 581,30 грн., №ОМ-Р0275090 від 24.06.2024 на суму 545,65 грн., №ОМ-Р0275091 від 24.06.2024 на суму 5 409,08 грн., №ОМ-Р0275092 від 24.06.2024 на суму 580,85 грн., №ОМ-Р0275093 від 24.06.2024 на суму 1 412,62 грн., № ОМ-Р0275094 від 24.06.2024 на суму 264,02 грн., №ОМ-Р0275095 від 24.06.2024 на суму 17 605,21 грн., №ОМ-Р0275096 від 24.06.2024 на суму 440,04 грн., №ОМ-Р0285138 від 25.09.2024 року на суму 9 314,69 грн., №ОМ-Р0285139 від 25.09.2024 року на суму 1 221,43 грн., № ОМ-Р0285918 від 07.10.2024 року на суму 5 019,34 грн., №ОМ-Р0285919 від 07.10.2024 на суму 1 049,67 грн., №ОМ-Р0285920 від 07.10.2024 на суму 5 892,24 грн., №ОМ-Р0285921 від 07.10.2024 року на суму 559,82 грн., №ОМ-Р0285922 від 07.10.2024 року на суму 21 140,78 грн., №ОМ-Р0285923 від 07.10.2024 року на суму 1 147,79 грн., №ОМ-Р0285924 від 07.10.2024 року на суму 4 721,28 грн., №ОМ-Р0285925 від 07.10.2024 на суму 3 230,35 грн., №ОМ-Р0285924 від 18.10.2024 на суму 109,51 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" зазначає, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" рахується борг в розмірі 6 071,26 грн за часткову не сплату за видатковими накладними № ОМ-Р0260721 від 14.03.2024, недоплата в розмірі 3 901,20 грн. №ОМ-Р0268456 від 21.05.2024, недоплата в розмірі 43,21 грн. №ОМ-Р0273787 від 13.06.2024, недоплата в розмірі 1 844,67 грн. №ОМ-Р0275097 від 24.06.2024, недоплата в розмірі 282,11 грн. №ОМ-Р0288473 від 08.11.2024, недоплата в розмірі 0,07 грн.
Так, видаткова накладна №ОМ-Р0285925 від 07.10.2024 на суму 3 230,35 грн містить підпис та печатку позивача, печатку відповідача, видаткові накладні №ОМ-Р0285138 від 25.09.2024 року на суму 9 314,69 грн., №ОМ-Р0285139 від 25.09.2024 року на суму 1 221,43 грн. зазначені в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 (вказаний акт звірки підписаний відповідачем), інші видаткові накладні містять підпис та печатку позивача, підпис та печатка відповідача відсутні.
Між тим, відповідно до товарно-транспортних накладних ТОВ "Нова пошта" від 08.10.2024: №20400416262921, фактична вага 6.00 кг, оголошена вартість 3230.35 грн., №20400416324009 фактична вага 500.00 кг, оголошена вартість 22288.57 грн., №20400416354829 фактична вага 37.8 кг, оголошена вартість 6069.01 грн., №20400416361207 фактична вага 56.0 кг, оголошена вартість 6452.06 грн., №20400416363620 фактична вага 9.0 кг, оголошена вартість 4721.28 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" товар на суму 42 761, 27 грн.
Згідно з Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 за договором № 14296 від 23.03.2023, підписаного обома сторонами, станом на 30.09.2024 заборгованість на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" складає 126 957,67 грн.
Також, в матеріалах справи міститься Специфікація до акту наданих послуг № 401 від 26.06.2024 відповідно до якої Фізичною-особою підприємцем Воробйовим Володимиром Вікторовичем переданий вантаж: господарські та побутові речі на підставі документів: №ОМ-Р0275087 від 24.06.2024 та №ОМ-Р0275088 від 24.06.2024 на суму 22 711,15 грн., №ОМ-Р0275089 від 24.06.2024 на суму 7 581,30 грн., №ОМ-Р0275090 від 24.06.2024 на суму 545,65 грн., №ОМ-Р0275091 від 24.06.2024 на суму 5 409,08 грн., №ОМ-Р0275092 від 24.06.2024 на суму 580,85 грн., №ОМ-Р0275093 від 24.06.2024 на суму 1 412,62 грн., № ОМ-Р0275094 від 24.06.2024 на суму 264,02 грн., №ОМ-Р0275095 від 24.06.2024 на суму 17 605,21 грн., №ОМ-Р0275096 від 24.06.2024 на суму 440,04 грн., на загальну суму 56 549, 92 грн. отримувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ".
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Враховуючи подані позивачем докази на підтвердження поставки товару, в тому числі за допомогою ТОВ "Нова пошта " та перевізника Фізичної-особи підприємця Воробйова Володимира Вікторовича, відсутність доводів та доказів на спростування доводів позивача про поставку товару за договором постачання № 14296 від 23.03.2023, наявність часткової оплати за отриманий товар, суд доходить до висновку, що доводи позивача про постачання товару за договором постачання № 14296 від 23.03.2023, є вірогідними.
З урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 152 241,09 грн. за договором постачання № 14296 від 23.03.2023, є таким що настав.
Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 152 241,09 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 152 241,09 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача 152 241,09 грн заборгованості за поставлений товар.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 23.02.2021 між Адвокатським об'єднанням "АРІАДНА" (Адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 70 від 23.02.2021.
Відповідно до пункту 1.1 договору Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Відповідно до пункту 2.1.3. договору Адвокатське об'єднання, на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов'язання представляти у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
Відповідно до пункту 3.1.4. договору клієнт приймає на себе зобов'язання оплачувати правничу допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору правничу допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, Клієнт оплачує у розмірі, визначеному у додатку № 1 до Договору.
Відповідно до пункту 4.2. договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.
Відповідно до пункту 4.3. договору при розрахунку вартості правничої допомоги, вказаної в додатку № 1 до Договору, враховується час, витрачений Адвокатським об'єднанням, його партнерами та співробітниками
Відповідно до пункту 4.5. договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським об'єднанням на електронну пошту або надається особисто.
Відповідно до пункту 4.6. договору Акт про надання правничої допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.
Відповідно до пункту 4.6. договору сума, вказана в додатку № 1 до даного договору, може коригуватися згідно офіційного індексу інфляції.
Відповідно до пункту 4.7. договору сума, вказана в додатку № 1 до даного договору є гонораром Адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає.
Відповідно до пункту 4.8. договору в акті, зазначеному в п. 4.5. договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту.
Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через один рік з дня його укладення.
Відповідно до пункту 7.3. договору після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці.
Матеріалами справи підтверджується, що 19.06.2025 між Адвокатським об'єднанням "АРІАДНА" (Адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" (Клієнт) укладена додаткова угода №7 до договору про надання правничої допомоги № 70. Згідно якої сторони уклали дану додаткову угоду про наступне: відповідно до п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги:
Загальна сума послуг за підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" про стягнення заборгованості за договором постачання № 14296 від 23.03.2023, складає 10 000,00 грн.
Оплата правничої допомоги, що надається адвокатами Адвокатського об'єднання, здійснюється Клієнтом шляхом оплати на розрахунковий рахунок.
Відповідно до пункту 2. Додаткової угоди додаткова угода набирає чинності з дати її підписання.
Адвокатським об'єднанням "АРІАДНА" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" рахунок № 206 від 19 червня 2025 року відповідно до якого товар (роботи, послуги) за підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів від ТОВ "ОФІВСМЕНЕДЖЕР" до ТОВ "ІМПУЛЬС КОМ КМПАНІ" про стягнення заборгованості за договором постачання № 14296 від 23.03.2023, сума 10 000,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" було перераховано Адвокатському об'єднанню "АРІАДНА" 10 000,00 грн, що підтвержується платіжною інструкцією № 257635 від 19 червня 2025 року, призначення платежу: доплата за надання юридичних послуг згідно рах№206 від 19,06.2025 р Без ПДВ.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Господарський суд зазначає, що позовна заява у справі підписана представником позивача адвокатом Бесчасовою Дар'єю Олегівною, документи, подані до позовної заяви завірені цим адвокатом, під час розгляду справи до суду надходили клопотання від представника позивача адвоката Бесчасової Дар'ї Олегівни.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання послуг на правничу допомогу у справі №904/4485/25 Товариству з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" адвокатом Бесчасовою Дар'єю Олегівною.
При цьому господарський суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків.
Господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі (спір виник щодо виконання 1 договору) під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; відсутність заперечень відповідача щодо заявленої до стягнення заборгованості (відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов), господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/4485/25 в розмірі 10 000,00 грн, та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача, є 8 000,00 грн.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" про стягнення 152 241,09 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС-КОМПАНІ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Корнієнка Василя, будинок 72, код ЄДРПОУ 39318031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОфісМенеджер" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул Міцкевича, буд. 25-Б; код ЄДРПОУ 33856421) 152 241,09 грн. заборгованості, 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору, 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.10.2025
Суддя Ю.А. Бажанова