вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3909/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом Ганнівського ліцею Верхньодніпровської міської ради, с. Ганнівка, Кам'янський р-н, Дніпропетровська обл.
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 105 294 грн 86 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ганнівський ліцей Верхньодніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро заборгованість за договором відшкодування витрат за спожиту електричну енергію № 24164 від 15.01.2024 у сумі 105 294 грн 86 коп.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію.
Ухвалою суду від 22.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
23.07.2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/3909/25, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 28.07.2025 до електронного кабінету позивача та відповідача 29.07.2025.
28.08.2025 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказує на те, що у актах доданих до позовної заяви відсутнє завірення за підписом та печаткою командиру підрозділу (військової частини). Матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивача за отриманням такого погодження.
В Акті приймання-передачі енергопослуг від 31.12.2024 року вказаний номер невідомої військової частини ( НОМЕР_1 ) яка не є стороною в договорі оренди нерухомого майна від 10.05.2022 року № 24/05.8-23.
Відповідач вважає, що надані позивачем в якості доказів акти приймання - передачі електроенергії не містять будь - яких даних договору, до якого вони складалися, періоду надання послуг, не містять підписів головного бухгалтера або начальника Дніпровського КЕУ, а отже є неналежними та допустимими доказами по справі.
Позивач не надає доказів своєчасного направлення відповідачу проектів Додаткових угод, Актів приймання-передачі енергопослуг, рахунків, які були б законною підставою для проведення своєчасної оплати з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2024 року.
До моменту пред'явлення претензії від 25.03.2025 № 102 КЕВ м. Дніпро фактично не було повідомлено про наявність заборгованості та відповідно не мало змоги її сплатити.
З огляду на вищенаведене, та враховуючи факт не отримання вказаних документів у відповідача не виник обов'язок зі сплати вартості вказаної електричної енергії.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що він є державною установою, створеною Міністерством оборони України та є неприбутковою установою, яка утримується за рахунок бюджетних коштів, є розпорядником бюджетних коштів у визначенні п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України.
Відповідач вважає, що укладання договору про відшкодування, за яким відповідач, є розпорядником бюджетних коштів взяв зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі, є неправомірним та вважається грубим порушенням бюджетного законодавства.
01.10.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту від 19.10.2023 про замінну сторони, а саме Військову частину НОМЕР_2 (попередній орендар) було змінено на Військову частину НОМЕР_1 (новий орендар) за договором № 24/05.8-23.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин користування відповідачем нерухомим майном, обставин укладення договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, строк дії договору, порядок та строк відшкодування комунальних витрат, наявність/відсутність підстав для стягнення боргу.
Так, судом встановлено 10.05.2023 між Відділом комунальної власності Верхньодніпровської міської ради (орендодавець), Ганнівським ліцеєм Верхньодніпровської міської ради (балансоутримувач), Військовою частиною НОМЕР_2 (орендар) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (Відшкодовувач вартості спожитих комунальних послуг та енергоносіїв) (додатковою угодою №1 від 16.06.2023 змінено назву сторони на Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління, укладений договір оренди №24/05.8-23 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Верхньодніпровської міської територіальної громади, відповідно до п.1.1 якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п.4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у п.6 Умов. Майно передається в оренду для використання згідно з п. 7 Умов (п.1.2 договору).
Згідно з п. 12.1 договору цей договір укладено на строк, визначений у п.12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акту приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
15.01.2024 між Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням (сторона 1) та Ганнівським ліцеєм Верхньодніпровської міської ради (сторона 2) укладений договір №24164 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, відповідно до п. 1.1 якого сторона 1 відшкодовує витрати стороні 2 витрати за спожиту стороною 1 електричну енергію відповідно до показників приладів обліку згідно договору № 24/05.8-23 від 10.05.2023 на спільне безоплатне користування нерухомим майном.
Згідно з п. 1.2 договору загальна сума договору, що підлягає відшкодуванню становить 373 358 грн 68 коп., у т.ч. ПДВ 62 230 грн 95 коп., розрахованої згідно додатку №1 до договору. Сума цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, у встановленому законом порядку.
Пунктами 2.3.2, 2.3.3 договору передбачено, що сторона 1 зобов'язується здійснювати: відшкодування витрат за спожиту електричну енергію відповідно до показників встановлених засобів обліку отриманих актів приймання-передачі енергопослуг; після отримання від сторони 2 акту (актів) приймання-передачі електроенергії оплату згідно ст. 46, 18, 49 БК України на розрахунковий рахунок сторони 2 протягом 15 банківських днів.
Відповідно до п. 5.3 договору на підставі показників засобів обліку електричної енергії та згідно з тарифом, зазначеним у рахунку електропостачальної організації за відповідний місяць оформляється акт прийому-передачі електроенергії. Акт в обов'язковому порядку має бути завірений командиром підрозділу, для потреб якого укладено договір № 24/05.8-23 від 10.05.2023 на спільне безоплатне користування нерухомим майном.
Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ,а також що сторонами досягнуто згоди, що в силу положень ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме з 01.01.2024 (п. 8.1 договору).
Актом від 19.10.2023 про замінну сторони у договорі № 24/05.8-23 від 10.05.2023, було замінено Військову частину НОМЕР_2 (попередній орендар) на Військову частину НОМЕР_1 (новий орендар).
Додатковими угодами №1 від 10.05.2024, №2 від 10.07.2024, №3 від 16.07.2024, №4 від 29.07.2024, №5 від 26.08.2024, №6 від 16.09.2024, №7 від 10.10.2024, №8 від 11.11.2024 збільшувалася сума договору, у зв'язку зі збільшення обсягів споживання.
На підтвердження надання послуг за договором, позивачем надані акти приймання-передачі енергопослуг №11 від 29.11.2024 на суму 64 948 грн 22 коп. та №12 від 31.12.2024 на суму 40 346 грн 64 коп. Всього надано послуг на суму 105 294 грн 86 коп. Також надані акти приймання-передачі енергопослуг, підписані стороною 2 та військовою частиною.
Позивач звертався до відповідача із претензією №102 від 25.03.2025, у якій просив у місячний строк з дня одержання претензії перерахувати кошти в розмірі 105 284 грн 96 коп. на користь Ганнівського ліцеєм Верхньодніпровської міської ради. Вказана претензія, разом з додатками, у тому числі актами приймання-передачі енергопослуг.
У відповіді № 525/1213 від 05.05.2025 на претензію відповідач зазначив про те, що у зв'язку з недостатністю фінансування у 2024 році була відсутня можливість взяти додаткові юридичні зобов'язання та здійснити оплату за спожиту у 2024 році електричну енергію у повному обсязі.
Можливість реєстрації в ДКСУ кредиторської заборгованості, що перевищує суму взятих юридичних зобов'язань на 2024 рік відсутня.
Документально підтверджена заборгованість минулих років може бути погашена виключно за рішенням суду.
Позивач зазначає, що в порушення умов договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію, відповідач не сплатив у повному обсязі відшкодування з спожиту електроенергію у період листопад-грудень 2024 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 105 284 грн 96 коп., що і стало причиною виникнення спору.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Строк оплати заборгованості за спожиту електроенергію є таким, що настав.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваних сум, доводи позивача не спростував.
Заперечення відповідач в частині того, що позивачем не додано належних та допустимих доказів надання відповідачу відповідних рахунків та актів для здійснення оплати не приймаються судом, оскільки в матеріалах міститься претензія, додатком до якої є зокрема акти приймання-передачі енергопослуг, яка отримана відповідачем, що підтверджується відповіддю останнього на вказану претензію. Отже, відповідач є таким, що отримав вказані акти.
Щодо заперечень відповідача в частині того, що останній є державною установою, створеною Міністерством оборони України та є неприбутковою установою, яка утримується за рахунок бюджетних коштів, є розпорядником бюджетних коштів у визначенні п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, а тому укладання договору про відшкодування , за яким відповідач, є розпорядником бюджетних коштів взяв зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі, є неправомірним та вважається грубим порушенням бюджетного законодавства, суд зазначає, що відповідач за власним волевиявленням уклав вказаний договір.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, останній зобов'язаний належним чином виконати взяті на себе зобов'язання. До того ж частину боргу за спірним договором відповідач сплатив, що свідчить про визнання правомірним відповідачем договору.
Інші заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються господарським судом.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 105 294 грн 86 коп. є більш вірогідними, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 105 294 грн 86 коп. підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 422,40грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь Ганнівського ліцею Верхньодніпровської міської ради (51620, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, с. Ганнівка, вул. Центральна, 59А, ідентифікаційний код 26372555) 105 294 грн 86 коп. - основного боргу, а також судовий збір у розмір 2 422 грн 40 коп.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 06.10.2025.
Суддя І.А. Рудь