вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4140/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Адвокатського бюро "Саєнко і партнери", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест",м. Дніпро
про стягнення грошових коштів у розмірі 55 187,77 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Адвокатське бюро "Саєнко і партнери" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості у розмірі 55 187,77 грн. за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 41 від 29.06.2023.
Ухвалою від 04.08.2025 позовну заяву залишено без руху.
05.08.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
06.10.2025 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 41 від 29.06.2023 в частині повного та своєчасного відпуску пального.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 10.10.2023 11:54.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвали від 04.08.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 04.08.2025, від 06.08.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 06.08.2025 (а.с.72, 79).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту недопоставки відповідачем палива договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 41 від 29.06.2023.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (Постачальник) та Адвокатським бюро "Саєнко і партнери" (Замовник) укладено Договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 41 від 29.06.2023.(далі - Договір), відповідно до п.2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток та оплачувати надані постачальником ПММ.
У преамбулі вказаного договору визначено, що паливна картка - пластикова картка, як засіб підтвердження права уповноваженої (довіреної) особи замовника на отримання пального (визначеного найменування та кількості зазначеній у квитанції терміналу або чеках касових систем), за допомогою якої уповноваженій (довіреній) особі замовника надається право отримати пальне за допомогою терміналу або касової системи у місцях відпуску пального. Пальне обліковується на паливній картці в літрах. Паливна картка не є платіжним засобом.
Згідно з п. 2.2 договору асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначаються у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що право власності на ПММ виникає у замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі Авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції терміналу, в повному обсязі згідно з договором за ціною що визначена відповідно до розділу 5 договору.
Відпуск ПММ Постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по паливних картках через термінал (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 2.5 договору всі операції довіреними особами замовника з паливними картками відбуваються відповідно з правилами користування паливними картками (Додаток 1).
Згідно з п. 4.1.2 договору постачальник зобов'язується, після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал, забезпечує відпуск ПММ замовнику або довіреним особам замовника на АЗС. Перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск ПММ по паливним карткам, може узгоджуватися сторонами в додатковій угоді.
Пунктом 4.1.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язується до 8-го числа кожного місяця зобов'язується надати, а замовник отримати, підсумкову видаткову накладну за попередній місяць, згідно з фактично отриманими ПММ на АЗС в попередньому місяці за цим договором, за однією з умов:
- надання представником замовника довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ; що скріплена підписом керівника замовника та печаткою (за умови її наявності у сторони) замовника та при наявності в нього паспорту;
- представника замовника вказано у Додатку 3 до договору та при наявності в нього паспорту;
- підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу та цифрового підпису постачальника та замовника.
Відповідно до п. 4.1.5 договору постачальник гарантував замовнику можливість безперешкодного використання паливних карток відповідно до умов та Правил користування паливними картками (Додаток 1 до договору).
У підпункті 4.2.2 п. 4.2 Додатку № 1 до договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № ТК4/63 від 17.10.2023 (правила користування паливною карткою) зазначено, що підставою для отримання палива по паливній картці на АЗС є наявність доступної кількості палива та правильне введення ПІН-коду.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Згідно з п.5.2 договору оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника.
Якщо унаслідок дії непереборної сили, інших форс-мажорних обставин (техногенного, природного/соціально-політичного/військового характеру/обставин юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів/установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання договору), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення (п.6.1 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах (п.7.2 договору).
За неналежне і несвоєчасне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність в межах чинного законодавства України, якщо інше не передбачено цім договором (п.8.1 Договору).
Відповідач надав позивачу рахунок-фактуру № 0005/1000791 на оплату товару: 1500л газу нафтового скрапленого та 1000л бензину А-95 на загальну суму 76 235,00 грн. з ПДВ.
Позивач сплатив вартість товару, що підтверджується платіжною інструкцією №147 від 29.06.2023 на суму 76 235,00 грн. (а.с. 75).
Позивач зазначає, що відповідач видав йому 3 паливні картки: 2 - на отримання бензину А-95 - №2002 3095 1932 7471 та №2002 3095 3492 9970, 1 - на отримання газу скрапленого нафтового -№ 2002 3030 6960 1963 та надав доступ до особистого кабінету довіреній особі замовника за електронною адресою: https://fuel.fvias.ua.
Позивач зазначає, що з середини грудня 2024 постачальник в односторонньому порядку припинив відпуск замовнику паливно-мастильних матеріалів по паливним карткам. Останню заправку позивач здійснив 17.12.2024.
На початку 2025 відповідач без попередження повністю обмежив позивачу доступ до його особистого кабінету, на телефонні дзвінки за номерами, вказаними в договорі, не відповідає.
Позивач вказує, що залишок неотриманого товару становить: бензину А-95 -496,8л., газу нафтового скрапленого - 677,72л.
Позивач 14.07.2025, 18.07.2025 та 21.07.2025 направляв на електронну адресу відповідача листи з пропозицією укласти додаткову угоду для узгодження переліку АЗС, на яких буде здійснюватися відпуск ПММ по паливним карткам. (а.с.57-58).
Також, 16.07.2025 та 21.07.2025 позивач направив відповідачу на електронну адресу претензію з вимогою про повернення попередньої оплати в розмірі 55 187,77 грн.
Відповіді претензію відповідач не надав, кошти в розмірі 55 187,77 грн. не повернув.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Отже, з моменту передання відповідачем паливних карток позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів.
Передача паливних карток, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом відпуску пального за паливними картками..
Як зазначено позивачем, відповідачем не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 55 187,77 грн., що є предметом даного спору.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1.ст.665 ЦК України).
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі непоставки товару на підставі Договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 41 від 29.06.2023.
Так, відповідно до умов Договору, відповідач надав позивачу рахунок-фактуру № 0005/1000791 на оплату товару: 1500л газу нафтового скрапленого вартістю 21,49 грн за 1л та 1000л бензину А-95 вартістю 44,00 грн. за 1л, на загальну суму 76 235,00 грн. з ПДВ.(а.с. 46).
Позивач в позові зазначив, що станом на дату подання позову за спірним договором залишок неотриманих ПММ становить:
- на картці № 2002 3095 1932 7471 - 190л бензину А-95,
- на картці № 2002 3095 3492 9970 - 203,4л бензину А-95,
- на складі -103,4л бензину А-95;
- на картці № 2002 3030 6960 1963 - 177,72л. газу скрапленого нафтового,
- на складі - 500л. газу скрапленого нафтового.
Всього, за твердженням позивача, залишок неотриманого пального становить:
- бензину А-95 -496,8 л.
- газу нафтового скрапленого-677,72 л.
Також позивач зазначає, що на даний час він вимушений здійснювати заправки бензином марки А-95 та газом нафтовим скрапленим на інших АЗС за цінами, діючими на дату здійснення кожної операції (заправки), що склалися на аналогічний товар в тому числі і за цінами АЗС мережі ТОВ "ОККО-ЛАЙТ", де вартість бензину А-95 становить 61,99 грн. за 1л, газу нафтового скрапленого -35,99 грн. за 1л.
Позивач при розрахунку ціни позову вказав залишок бензину А-95 - 496,80 л. вартістю 61,99 грн. за 1 л, та залишок газу нафтового скрапленого 677,72 грн. вартістю 35,99 грн. за 1 л.
Таким чином, позивач просить стягнути: 30 796,632 грн. вартості неотриманого пального у вигляді бензину А-95 та 24 391,142 грн. вартості неотриманого газу нафтового скрапленого, всього на суму 55 187,77 грн.
Відповідно до приписів ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).
Разом із тим, всупереч вимогам чинного законодавства, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів наявності на складі залишків неотриманого пального, а саме: 103,4л бензину А-95 та 500л. газу скрапленого нафтового, не зазначено також і наявності такого складу та його адреси, отже у суду відсутні підстави для стягнення з боржника передплати за цей об'єм пального.
Крім того, суд не приймає розрахунок позивача, із врахуванням цін, діючих на аналогічний товар за цінами АЗС мережі ТОВ "ОККО-ЛАЙТ", здійснений з посиланням на сч. 3.ст. 691 ЦК України з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 691 ЦК України встановлено, що в разі, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
В даному випадку, умовами договору не визначено зміни ціни товару, тому розрахунок суми має бути здійснено в межах сум сплачених позивачем за товар.
Суд звертає увагу, що позивачем надано в якості доказу отримання пального за паливними картками чеки (а.с. 49-56), з яких вбачається, що останній отримав 606,96 л бензину А-95 та 798,28л. газу нафтового скрапленого.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріалами справи доведено:
- оплату позивачем 1500л газу нафтового скрапленого на суму 32235,00 грн. та 1000л бензину А-95 на суму 44000,00 грн,
- отримання позивачем 798,28л газу нафтового скрапленого та 606,96л бензину А-95,
доведеним матеріалами справи є залишок неотриманого пального в розмірі 393,04 л бензину А-95 та 701,72 л. газу нафтового скрапленого.
Таким чином, розрахунок позовних вимог потрібно здійснювати за ціною, встановленою в рахунку-фактурі № 0005/1000791 від 29.06.2023, тобто вартість газу нафтового скрапленого потрібно розраховувати а ціною 21,49 грн за 1л, вартість бензину А-95 за ціною 44,00 грн. за 1л, наступним чином:
- 393,04л (залишок бензину А-95) х 44,0000 грн. (ціна бензину А-95 за 1л. з ПДВ згідно рахунку-фактури № 0005/1000791 від 29.06.2023) = 17 293,76 грн.;
- 701,72л (залишок газу нафтового скрапленого згідно підрахунку позивача) х 21,4900 грн. (ціна газу нафтового скрапленого за 1л. з ПДВ згідно рахунку-фактури № 0005/1000791 від 29.06.2023) = 15 079, 96 грн.
Таким чином, вартість неотриманого пального за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 41 від 29.06.2023 становить 32 373,72 грн., які підлягають до стягнення.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 22 814,05 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с.72, 79), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Адвокатського бюро "Саєнко і партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення грошових коштів у розмірі 55 187,77 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 206/2, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Адвокатського бюро "Саєнко і партнери" (49127, м. Дніпро, вул. Роторна, буд. 23, оф.-к 55, код ЄДРПОУ 42738961) грошові кошти в розмірі 32 373, 72 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 776,26. грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.10.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко