вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3931/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 229 386 грн 17 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Хмельницька обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" заборгованість в сумі 229 386 грн 17 коп., з яких: 129 175 грн 20 коп. - основний борг, 23 604 грн 76 коп. - інфляційні втрати, 70 788 грн 01 коп. - пеня, 5 818 грн 20 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 93 від 24.07.2023.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині повної та своєчасної поставки оплаченого товару.
Ухвалою господарського суду від 23.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/3931/25, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 23.07.2025 до електронного кабінету позивача та відповідача 24.07.2025.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати у заявленій до стягнення сумі, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат , 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2023 між Хмельницькою обласною прокуратурою (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 93, відповідно до п. 1.1 якого, учасник зобов'язується у 2022 році поставляти Замовникові товари, зазначені в Специфікації, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару - код ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (бензин А- 95 (у талонах)) Кількість товару: 44135 літрів (у редакції додаткової угоди № 1 ВІД 09.11.2023).
Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 договору).
Сума цього Договору становить: 2 385 810,00 грн (Два мільйона триста вісімдесят п'ять тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок) з ПДВ (п. 3.1 договору).
Сума цього договору не повинна відрізнятись від ціни пропозиції, в тому числі за одиницю товару. Сума договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін у випадках, передбачених Законом.
Ціна включає вартість поставки та включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України.
Оплата за поставлений товар буде здійснюватися по ціні, що сформувалася на ринку на момент поставки, але в межах максимальної ціни за одну одиницю товару, що вказана у Специфікації (п. 3.2 договору).
Строк поставки товару: до 29.12.2023 року (п. 5.1 договору).
Місце поставки товарів: м. Хмельницький, пров. Військоматський, З
Товар вважається переданим Учасником і прийнятим Замовником по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору. Якість Товару повинна відповідати дійсним на дату отримання Товару ДСТУ (п. 5.2 договору).
Цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2023 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 10.1 договору).
На виконання умов договору № 93 від 24.07.2023 Хмельницькою обласною прокуратурою (Замовником) своєчасно та в повному обсязі оплачений Товар на загальну суму 2 385 664, 40 грн, що підтверджується видатковими накладними №0052/0002270 від 18.08.2023 та № 0052/0002680 від 09.11.2023 та платіжними інструкціями №2522 від 09.11.2023 та №1760 від 18.08.2023, копії яких долучено до матеріалів справи.
З свого боку ТОВ «Інтекс Інвест» передано стретч-картки (талони), які є товарно-розпорядчими документами, що підтверджують право Замовникана отримання пального (підтверджується видатковими накладними №0052/0002680 від 13.11.2023 та №0052/0002270 від 18.08.2023 і специфікаціями до них).
Згідно долученого до тендерної пропозиції Учасника закупівлі гарантійного листа, ТОВ «Інтекс Інвест» гарантовано, що передані стретч-картки є документами без терміну дії та є чинними до повного їх використання (гарантійний лист долучено до матеріалів справи).
Водночас, відповідачем належним чином не виконано умови договору № 93 від 24.07.2023 в частині повної передачі Замовнику товару (бензину А-95) у кількості та об'ємі, передбаченому Специфікацією до Договору (Додаток №1), а саме не забезпечено відпуск товару через закриття мережі АЗС «Авіас», у зв'язку з чим у позивача залишились невикористаними талони на пальне: бензин А-95 номіналом 30 л. - (№№ 2303139; 2303140; 2303137; 2303138; 2303136; 2303135; 2303133; 2303134; 2303131; 2303132; 2303130; 2303129; 2303128; 2303127; 2303126; 2303125; 2303123; 2303124; 2303122; 2303121; 2303089; 2303090; 2303087; 2303088; 2303086; 2303085; 2303084; 2303083; 2303082; 2303081; 2303099; 2303100; 2303097; 2303098; 2303095; 2303096; 2303094; 2303093; 2303092; 2303091; 2303109; 2303110; 2303107; 2303108; 2303105; 2303106; 2303103; 2303104; 2303101; 2303102; 2303119; 2303120; 2303117; 2303118; 2303115; 2303116; 2303113; 2303114; 2303111; 2303112; 2303527; 2303009; 2303043; 2303534; 2303904; 2303044; 2303059; 2303060; 2303057; 2303058; 2303055; 2303056; 2303053; 2303054; 2303051; 2303052; 2303069; 2303070; 2303067; 2303068; 2303065; 2303066; 2303063; 2303064; 2303061; 2303062; 2303079; 2303080; 2303077; 2303078; 2303075; 2303076; 2303037; 2303038; 2303047; 2303048; 2303073; 2303074; 2303071; 2303072; 2303049; 2303050; 2303021; 2303022; 2303041; 2303042; 2303059; 2303025; 2303026; 2303023; 2303024; 2303007; 2303008; 2303005; 2303006; 2303011; 2303012), бензин А-95 номіналом 10 л. - (№ 1087176).
Таким чином, Хмельницькою обласною прокуратурою, у зв'язку із незабезпеченням ТОВ «Інтекс Інвест» відпуску товару, невикористаними залишились талони, еквівалентні 2330 літрів бензину А-95 вартістю 129 175,20 грн (2330 л.* (46.20+20%ПДВ)).
Звертаючись з даним позовом позивач вказує на те, що на автозаправних станціях, до моменту їх закриття, останньому неодноразово було відмовлено в заправці пальним автомобілів позивача по талонам, виданим відповідно до договору.
Хмельницькою обласною прокуратурою до ТОВ «Інтекс Інвест» направлено лист-претензію за № 34-26вих-25 від 09.04.2025 щодо неналежного виконання зобов'язань за договором № № 93 від 24.07.2023.
Однак, на час звернення до суду з позовом, відповіді від ТОВ «Інтекс Інвест» не надходило.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Інтекс Інвест» зобов'язання з передачі товару на підставі договору, Хмельницька обласна прокуратура позбавлена можливості реалізувати право на отримання свого, уже оплаченого за бюджетні кошти, товару за договорами на загальну суму 129 175,20 грн.
Вказане вище і є причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції 28.12.2022 відповідачем були передані позивачу талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарським судом встановлено, що Хмельницькою обласною прокуратурою, виконавши зобов'язання за договором поставки №93 від 09.11.2023, сплативши попередню плату за товар, набула право на отримання товару, втім внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, не отримала у фактичне володіння 2330 літрів бензину А-95 вартістю 129 175 грн 20 коп.
В свою чергу, відповідач не спростував доводи позивача щодо непоставки товару за договором на залишкову суму 129 175 грн 20 коп.
Також відповідач не надав доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в загальному розмірі 129 175 грн 20 коп.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У даному випадку позивач посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 129 175 грн 20 коп. відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на суму 129 175 грн 20 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати позивачу.
Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару, зокрема, на суму 129 175 грн 20 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 129 175 грн 20 коп. попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 129 175 грн 20 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період заборгованості.
За прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, на підставі пункту 7.2.2 договору, позивачем нарахувано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.01.2024 по 01.07.2025 в сумі 70 788 грн 01 коп.
Як було встановлено судом вище, у договорі сторонами не були визначені умови щодо строку поставки товару (кінцевий термін дії скретч-картки).
Крім того, згідно долученого до тендерної пропозиції Учасника закупівлі гарантійного листа, ТОВ «Інтекс Інвест» гарантовано, що передані стретч-картки є документами без терміну дії та є чинними до повного їх використання (гарантійний лист долучено до матеріалів справи).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача претензію, в якій вимагав у строк до 30.04.2025 поставити товар. У разі неможливості виконання умов договору, спір щодо повернення вартості недопоставленого товару буде вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Вказана претензія була отримана відповідачем 17.04.2025.
Таким чином, останнім днем поставки товару за невикористаними стретч-картками на суму 129 175 грн 20 коп. є 30.04.2025.
Водночас, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога прокурора в частині стягнення пені в сумі 70 788 грн 01 коп. не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З цього приводу суд також зазначає, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов'язки одночасно:
1) обов'язок щодо поставки товару на суму 129 175 грн 20 коп., а також,
2) обов'язок щодо повернення попередньої оплати на суму 129 175 грн 20 коп.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені в сумі 70 788 грн 01 коп.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нарахувано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 818 грн 20 коп. за загальний період з 01.01.2024 по 01.07.2025 та інфляційні втрати за загальний період з січня 2024 року по травень 2025 року у сумі 23 604 грн 76 коп.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що в претензії позивачем було визначено строк поставки до 30.04.2025, з порушенням відповідачем вказаного терміну, позивач має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків трьох відсотків річних, інфляційних втрат та встановлено, що вони виконані неправильно, без врахування ст. 253 Цивільного кодексу України.
Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за загальний період з 01.05.2025 по 01.07.2025 у сумі 658 грн 26 коп. та інфляційні втрати за період травень 2025 року у сумі 1 679 грн 28 коп.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 578 грн 15 коп.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, к. 206/2, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29608, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 129 175 грн 20 коп. - основного боргу, 658 грн 26 коп.- 3% річних, 1 679 грн 28 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмір 1 578 грн 15 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 06.10.2025.
Суддя І.А. Рудь