вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р. Cправа № 902/895/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця Наумової Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 )
до: Фізичної особи - підприємця Капранової Віталіни Анатоліївни ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 37 000,00 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 01-07 від 30.06.2025 (вх. № 952/25 від 01.07.2025) Фізичної особи - підприємця Наумової Олени Олександрівни з вимогами до Фізичної особи - підприємця Капранової Віталіни Анатоліївни про стягнення 37 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб, в частині поставки товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 04.07.2025, постановив позовну заяву Фізичної особи - підприємця Наумової Олени Олександрівни № 01-07 від 30.06.2025 (вх. № 952/25 від 01.07.2025) залишити без руху та встановив позивачці строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Заявою № 07-07/25 від 07.07.2025, що надійшла до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 07.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7174/25), позивачкою усунено недоліки позовної заяви.
Судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/895/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.08.2025, про що 14.07.2025 постановлено відповідну ухвалу.
05.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву № 04-08-25 від 04.08.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 04.08.2025) (вх. номер канц. суду 01-34/8157/25 від 05.08.2025).
Судом закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/895/25 для судового розгляду по суті на 25.09.2025, про що 28.08.2025 постановлено відповідну ухвалу.
18.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивачки надійшло клопотання № 18-09/25 від 18.09.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/9988/25 від 18.09.2025) про залучення до участі у справі № 902/895/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки, представника (представників) компанії-перевізника ТОВ "Нова Пошта" з метою надання доказів та пояснень.
18.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивачки надійшло клопотання № 18-09/25 від 18.09.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/9989/25 від 18.09.2025) про витребування відеозаписів із камер відеоспостереження, розміщених у приміщенні відділення № 1 ТОВ "Нова Пошта" у місті Біла Церква, за період роботи зазначеного відділення 03.04.2025 з 09:30 год до 10:30 год.
На визначену судом дату представники сторін не з'явились. При цьому суд враховує, що про дату, час та місце розгляду справи позивачка та відповідачка повідомлені належним чином ухвалою суду від 28.08.2025, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних кабінетів сторін - 01.09.2025.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши клопотання № 18-09/25 від 18.09.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/9988/25 від 18.09.2025) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки, представника (представників) компанії-перевізника ТОВ "Нова Пошта", суд враховує таке.
Приписами частини другої статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За правилами пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до частин першої, третьої статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Вирішуючи питання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Обґрунтовуючи клопотання про залучення до участі у справі представника (представників) компанії-перевізника ТОВ "Нова Пошта" як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачки, остання зазначає, що участь вказаної особи є необхідною, оскільки результати розгляду справи можуть вплинути на її права та/або законні інтереси.
Зокрема, у ході розгляду справи має бути встановлено факт відсутності Наумової О.О. у відділенні № 1 ТОВ "Нова Пошта" у місті Біла Церква в день, коли, за твердженням відповідачки, нібито було здійснено отримання товару, а також факт неотримання ФОП Наумовою Оленою Олександрівною оплаченого товару, який мав бути відправлений їй відповідачкою - ФОП Капрановою В.А.
Суд зазначає, що у поданому клопотанні заявницею не наведено достатніх та належних обґрунтувань того, яким чином прийняття судового рішення у цій справі може вплинути на права, обов'язки або законні інтереси представника (представників) компанії-перевізника ТОВ "Нова Пошта", а також не конкретизовано, на які саме права чи обов'язки воно може вплинути в майбутньому, оскільки наведені доводи ґрунтуються виключно на описі фактичних подій, що мали місце за участю перевізника.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає правових підстав для залучення представника (представників) компанії-перевізника ТОВ "Нова Пошта" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки, та відмовляє у задоволенні поданого клопотання.
Дослідивши клопотання № 18-09/25 від 18.09.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/9989/25 від 18.09.2025) про витребування відеозаписів із камер відеоспостереження, суд враховує таке.
Відповідно до частин 1, 4 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
В обґрунтування заявленого клопотання про витребування відеозаписів із камер відеоспостереження позивачка посилається на факт неотримання оплаченого нею товару, а також на факт своєї фізичної відсутності у приміщенні відділення № 1 ТОВ "Нова Пошта" у місті Біла Церква 03.04.2025.
Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 2 статті 80 ГПК України).
Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву було подано позивачкою через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 01.07.2025, а клопотання про витребування доказів надіслано через зазначену підсистему 18.09.2025.
Таким чином, заявлене клопотання про витребування доказів подано з пропуском встановленого строку, без подання заяви про його поновлення та без обґрунтування поважних причин такого пропуску.
З огляду на викладене, підстави для задоволення відповідного клопотання відсутні.
У порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 25.09.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказує, що 31.03.2025 її зацікавила пропозиція відповідачки - ФОП Капранової В.А. щодо продажу акумуляторної батареї Dyness A48100 (код товару 28641) вартістю 37 000,00 грн, розміщена в оголошенні на сайті OLX.
Після ознайомлення з характеристиками товару та отримання підтвердження наявності товару у відповідачки, сторони погодили всі істотні умови договору купівлі-продажу, зокрема спосіб доставки, адресу, отримувача та контактні дані.
На виконання зазначених домовленостей, 31.03.2025 позивачка здійснила повну передоплату вартості товару у розмірі 37?000,00 грн шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
Однак, як зазначає позивачка, у подальшому, всупереч умовам домовленості, товар станом на 30.06.2025 відповідачкою не був відправлений, і позивачка його не отримала.
Позивачка стверджує, що неодноразово зверталася до відповідачки з питань відправлення товару або повернення сплачених коштів. Водночас у телефонних розмовах відповідачка наполягала на тому, що товар було відправлено, отримано позивачкою, а взаємні зобов'язання сторін вважає виконаними в повному обсязі.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачкою було направлено відповідачці письмову вимогу про повернення сплаченої за товар суми. У відповідь відповідачка знову зазначила, що товар було відправлено та отримано позивачкою, додавши копію експрес-накладної № 20451134806560, яка, за твердженням відповідачки, нібито підтверджує факт отримання позивачкою товару.
Однак, як вказує позивачка, у зазначеній експрес-накладній вказано відділення доставки - м. Біла Церква, відділення № 1 Нової Пошти, що не відповідає погодженим сторонами умовам. Також вказано невідомий позивачці номер телефону, який неправомірно подано як її контактний. У накладній дійсно зазначено прізвище, ім'я та по батькові позивачки, однак підпису отримувача - ні позивачки, ні будь-якої іншої особи у документі взагалі не міститься.
Позивачка наголошує, що адреса доставки до м. Біла Церква не узгоджувалася сторонами, вона її не повідомляла, а на момент, зазначений у накладній, а саме 03.04.2025, фактично перебувала у м. Одеса та не виїжджала за межі міста.
Відповідачка у відзиві на позов заперечує проти заявлених вимог, зазначаючи, що вона не здійснює господарську діяльність та не надає інформацію про асортимент товарів через сайт OLX. Оголошення та реклама товарів, які відповідачка реалізує, розміщуються виключно через власний інтернет-магазин fixer.com.ua, а також на ресурсах https://googl.com та https://hotline.ua. При цьому відповідачка звертає увагу, що позивачкою не надано суду жодних доказів розміщення оголошення відповідачем на сайті OLX, на яке вона посилається у позовній заяві.
Відповідачка вказує, що 31.03.2025 з телефонного номера НОМЕР_2 було здійснено дзвінок із наміром придбати три товари: літієву акумуляторну батарею Dyness B4850G 48B 2,4 кВт·год 50А у кількості 2 одиниць, вартістю 13 671,00 грн кожна, та фен Shark SpeedStyle 5-in-1 HD352EU у кількості 1 одиниці, вартістю 9 658,00 грн, загальна сума замовлення склала 37 000,00 грн (без ПДВ). Вказані товари перебували в наявності.
Згідно із листуванням у Viber із номером 0688673627, було узгоджено товар, ціну, умови доставки (безкоштовна доставка за рахунок продавця), адресу доставки - Нова Пошта № 1, м. Біла Церква, а також дані отримувача - Наумова Олена Олександрівна, телефон і ІПН.
Відповідачка стверджує, що сформувала та надіслала рахунок від 31.03.2025 із печаткою і підписом для оплати зазначених товарів. Оплата була підтверджена того ж дня о 12:51 год через Viber, що підтверджується платіжною інструкцією позивачки від 31.03.2025, згідно із якою ФОП Наумова О.О. перерахувала 37 000 грн на користь ФОП Капранової В.А. із призначенням платежу "Оплата за батарею Dyness зг.рах. №373128 від 31.03.2025 р.".
На виконання замовлення, отриманого у Viber з номеру НОМЕР_3 , та внаслідок отримання оплати від замовника/покупця, відповідачка 01.04.2025 відправила товар отримувачу - Наумовій Олені Олександрівні на відділення Нової пошти № 1 у м. Біла Церква, що підтверджується електронною експрес-накладною № 20451134806560. Відповідно до накладної, відправлення було отримано 03.04.2025 о 10:44 год Наумовою Оленою Олександрівною.
Водночас відповідачка звертає увагу суду, що рахунок, який надається позивачкою у додатках до позовної заяви, не складався відповідачкою та не надавався нікому для здійснення оплати. Зазначений рахунок не містить ні печатки, ні підпису продавця - ФОП Капранової В.А., містить лише роздрукований текст товару, невідомого відповідачці. Крім того, товар під назвою "Акумуляторна батарея Dyness A48100" ніколи не перебував у наявності або в пропозиціях відповідачки.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що між Фізичною особою - підприємцем Наумовою Оленою Олександрівною та Фізичною особою - підприємцем Капрановою Віталіною Анатоліївною було досягнуто домовленість щодо поставки товару.
Так, згідно із рахунком №? НОМЕР_4 від 31.03.2025, наданим позивачкою, постачальником зазначено ФОП Капранову В.А., платником - ФОП Наумову О.О., предметом поставки є акумуляторна батарея Dyness A48100 у кількості 1 одиниця за ціною 37 000,00 грн. У зазначеному рахунку містяться банківські реквізити ФОП Капранової В.А.: НОМЕР_1 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
Разом з тим, відповідачкою надано інший рахунок із ідентичними номером та датою (№ НОМЕР_4 від 31.03.2025), у якому також вказано ФОП Капранову В.А. як постачальника і ФОП Наумову О.О. як платника, однак предмет поставки у даному документі відрізняється, а саме: 2 одиниці літієвої акумуляторної батареї Dyness B4850G 48B 2,4 кВт·год 50А за ціною 13 671,00 грн кожна та 1 одиниця фена Shark SpeedStyle 5-in-1 HD352EU вартістю 9 658,00 грн, що загалом також становить суму 37 000,00 грн. Обидва рахунки містять ідентичні банківські реквізити постачальника.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №?130 від 31.03.2025, доданої до позовної заяви, позивачкою було перераховано на рахунок відповідачки грошові кошти у розмірі 37 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за батарею Dyness Наумова Олена Олександрівна зг.рах № НОМЕР_4 від 31 березня 2025р. без ПДВ". Вказаний платіж було виконано того ж дня, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні.
01.04.2025 ФОП Капрановою В.А. сформовано експрес-накладну № 20451134806560 ТОВ "Нова Пошта", відповідно до якої відправлення було адресовано:
Місце одержання - м. Біла Церква, відділення №?1, вул. Київська, 33;
ПІБ одержувача - Наумова Олена Олександрівна;
Контактний номер - 380688673627.
У графі "Опис відправлення" зазначено: "Літієва акумуляторна батарея Dyness B4850G 48B 2,4 кВт·год 50А", кількість місць - 3, фактична вага - 51,9 кг, об'ємна вага - 31,8 кг, оголошена вартість - 36?093 грн.
Згідно із відміткою про вручення, відправлення було отримано 03.04.2025 о 10:44 год особою, зазначеною в експрес-накладній як одержувач - Наумовою Оленою Олександрівною.
Разом з тим, позивачка зазначає, що фактично жодного товару не отримувала, у зв'язку з чим, з метою досудового врегулювання спору, 16.04.2025 на адресу відповідачки було направлено досудову вимогу.
У досудовій вимозі позивачка посилалася на неотримання замовленого та повністю оплаченого товару і вимагала: або належним чином виконати зобов'язання з поставки товару, а саме здійснити відправку оплаченого товару на адресу: відділення № 1 ТОВ "Нова пошта" у с. Великий Дальник, Одеський район, Одеська область; одержувач - Наумова Олена Олександрівна, контактний номер: НОМЕР_5 ; або повернути грошові кошти у сумі 37 000,00 грн на вказаний у вимозі банківський рахунок позивачки.
У відповідь на досудову вимогу, листом від 10.05.2025 ФОП Капранова В.А. повідомила, що, товар, замовлений згідно із рахунком №?373128 від 31.03.2025, було нею відправлено та фактично отримано позивачкою - Наумовою О.О. 03.04.2025 о 10:44 год у відділенні № 1 ТОВ "Нова Пошта" в м. Біла Церква.
У підтвердження зазначеного відповідачка надала копію експрес-накладної № 20451134806560 перевізника ТОВ "Нова Пошта".
Крім того, у листі відповідачка зазначила, що при отриманні товару жодних претензій щодо його кількості чи якості перевізнику заявлено не було.
Оскільки, на переконання позивачки, її права були порушені, зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною другою статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Разом з тим, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).
Згідно із положеннями статті 639 ЦК України договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із частиною другою цієї статті, якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
За змістом статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства суд доходить висновку, що правочини між суб'єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов'язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.
Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 205 ЦК України, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із матеріалами справи, Постачальником було виставлено рахунок № 373128 від 31.03.2025 Покупцю на загальну суму 37 000,00 грн.
Суд встановив, що рахунки, надані обома сторонами, мають ідентичні номер, дату та банківські реквізити Постачальника, однак містять розбіжності у найменуванні, кількості та вартості товару.
Позивачка здійснила оплату товару на суму 37 000,00 грн відповідно до рахунку № 373128 від 31.03.2025, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №?130 від тієї ж дати, з вказівкою у призначенні платежу на відповідний рахунок.
Згідно із пунктом 41 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Сплачуючи вартість товару, позивачка у графі "Призначення платежу" платіжної інструкції самостійно зазначила реквізити рахунку, за яким здійснювалося перерахування грошових коштів, вказавши його номер та дату.
Аналіз платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 130 від 31.03.2025 свідчить про те, що сума перерахованих коштів повністю відповідає вартості товару, зазначеній у рахунку №?373128 від 31.03.2025.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз'яснив, що схвалення може відбутися, як і в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що, здійснивши оплату товару на підставі виставленого відповідачкою рахунку, сторони вступили у правовідносини, що виникли на підставі договірних зобов'язань, укладених у спрощений спосіб.
Таким чином, встановлені обставини свідчать про схвалення сторонами укладення договору купівлі-продажу шляхом вчинення конклюдентних дій.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як слідує з матеріалів справи, 01.04.2025 відповідачкою було сформовано експрес-накладну № 20451134806560 перевізника ТОВ "Нова Пошта", відповідно до якої товар було відправлено на ім'я Наумової Олени Олександрівни за адресою: АДРЕСА_3 .
У графі "Опис відправлення" зазначено: "Літієва акумуляторна батарея Dyness B4850G 48B 2,4 кВт·год 50А"; кількість місць - 3; фактична вага - 51,9 кг; об'ємна вага - 31,8 кг; оголошена вартість - 36 093 грн.
Згідно із відміткою про вручення на експрес-накладній, відправлення було отримано Наумовою Оленою Олександрівною 03.04.2025 о 10:44 год.
Проте, як зазначає позивачка, вказане відправлення у вказану дату вона не отримувала, оскільки адреса доставки до м. Біла Церква сторонами не узгоджувалася, їй не повідомлялася, і вона її не надавала.
Крім того, за твердженням позивачки, станом на 03.04.2025 - дату, зазначену у накладній як дату вручення, вона фактично перебувала у місті Одеса, де проживає, та не виїжджала за межі міста.
Разом з тим, суд враховує, що позивачкою не подано ані разом із позовною заявою, ані під час розгляду справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт розміщення оголошення про продаж товару на сайті OLX.
Із наявних у справі матеріалів неможливо достеменно встановити ані кількість, ані вартість товару, що був предметом домовленостей, оскільки надані сторонами рахунки на оплату різняться: рахунок, поданий позивачкою, містить інформацію про одну одиницю товару - акумуляторну батарею Dyness A48100, тоді як рахунок, наданий відповідачкою, - про три одиниці: 2 одиниці літієвої акумуляторної батареї Dyness B4850G 48B 2,4 кВт·год 50А та 1 одиницю фена Shark SpeedStyle 5-in-1 HD352EU.
Крім того, зазначені у рахунках найменування та вартість товарів не співпадають, співпадає лише загальна сума вартості.
Також відсутні інші істотні умови, зокрема: адреса доставки, контактний номер одержувача та інші реквізити, необхідні для належного оформлення та відправлення товару.
Суд також звертає увагу на наявні неточності у викладенні обставин: так, у досудовій вимозі позивачка просила виконати зобов'язання шляхом відправлення товару на адресу відділення №?1 ТОВ "Нова пошта" у с. Великий Дальник, Одеський район, Одеська область. Водночас у вступній частині позовної заяви зазначено адресу м. Одеса, вул. Чернігівська, 9, а в тексті самої заяви позивачка додатково зазначає, що постійно проживає у місті Одеса.
Надаючи оцінку наданому відповідачкою листуванню з месенджеру "Viber", суд бере до уваги таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
За приписами статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (ч. 1, 2 ст. 6, ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Разом з тим, із наданого відповідачкою електронного листування в месенджері "Viber" з користувачем "Магазин GreenTech", зареєстрованим за номером телефону НОМЕР_6 , неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь у листуванні, оскільки зазначений номер мобільного телефону не належить ані позивачці, ані відповідачці.
Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачка вказала своїм контактним номером телефон НОМЕР_5 , аналогічний номер зазначено і в досудовій вимозі від 16.04.2025.
Суд також враховує, що подане відповідачкою листування не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки не містять електронного підпису. За відсутності такого підпису або інших засобів електронної ідентифікації, зміст поданого листування не є захищеним від внесення змін, редагування чи викривлення.
Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 927/833/18.
З огляду на зміст експрес-накладної № 20451134806560 перевізника ТОВ "Нова Пошта", сформованої відповідачкою 01.04.2025, убачається, що відповідачкою було надіслано відправлення, у графі "Опис відправлення" якого зазначено: "Літієва акумуляторна батарея Dyness B4850G 48B 2,4 кВт·год 50А"; кількість місць - 3; фактична вага - 51,9 кг; об'ємна вага - 31,8 кг; оголошена вартість - 36 093 грн.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що при отриманні товару до перевізника були заявлені будь-які претензії щодо його кількості, якості або відповідності замовленому. За таких обставин, відсутність таких заяв під час отримання свідчить про належне виконання відповідачкою зобов'язань з відправлення товару.
Твердження позивачки про те, що адреса доставки до м. Біла Церква не була погоджена, суд оцінює критично, оскільки позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували узгодженість іншої адреси доставки.
Посилання лише на місце проживання в м. Одеса без зазначення конкретного відділення ТОВ "Нова Пошта", вулиці чи номера будинку, не може вважатися достатнім доказом погодження цієї адреси як місця доставки товару.
До того ж, у досудовій вимозі від 16.04.2025 позивачкою була зазначена інша адреса отримання - відділення ТОВ "Нова Пошта" у с. Великий Дальник, Одеський район, Одеська область, а не будь-яке з відділень у м. Одеса, що, в свою чергу, ставить під сумнів достовірність її тверджень про непогодженість відправлення товару на адресу у м. Біла Церква.
Так само відсутні докази, які б свідчили про оформлення замовлення через сайт OLX позаяк відповідачка вказує, що реалізація товару здійснюється виключно через її інтернет-магазин fixer.com.ua, а також на платформах googl.com та hotline.ua.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, обов'язок доведення обставин, на які посилається позивачка, зокрема щодо погодження іншої адреси доставки та факту неотримання товару, покладається саме на неї.
Утім, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження таких обставин, що, за наявності документального підтвердження доставки з боку відповідачки, спростовує доводи позивачки про невиконання відповідачкою зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).
У пунктах 8.15-8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, оцінивши докази, подані сторонами, у їх сукупності встановив, що позивачка не надала належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт невиконання відповідачкою зобов'язань щодо поставки товару. Документи, наявні в матеріалах справи, не свідчать про порушення умов домовленостей відповідачкою, тому заявлені вимоги про повернення суми передоплати у розмірі 37 000,00 грн є недоведеними, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачкою.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В позові відмовити.
Судові витрати Фізичної особи - підприємця Наумової Олени Олександрівни у справі № 902/895/25 залишити за позивачкою.
Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 06 жовтня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи