вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р. Cправа № 902/663/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Миролюбненської сільської ради (вул. ім. Володимира Яневича, 18, с. Миролюбне, Хмельницький район, Хмельницька область, 31160)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 652 455,00 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 19.05.2025 (вх. № 708/25 від 19.05.2025) Миролюбненської сільської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 652 455,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладених між сторонами Договору про закупівлю талонів на пальне № 1041 від 16.09.2024 та Договору № 1150 від 14.11.2024 в частині передачі пального (бензину, дизельного палива) згідно скретч-карток, придбаних у відповідача, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі вартості невикористаних скретч-карток у спірній сумі в розмірі 652 455,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
Судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/663/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.06.2025, про що 20.05.2025 постановлено відповідну ухвалу.
03.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 03.06.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/6001/25 від 03.06.2025) представниці позивача - адвоката Петецької О.П. про долучення до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на правову допомогу, а саме акта приймання-передачі наданих послуг № 6 від 28.05.2025 та платіжної інструкції № 29/05/2025 від 30.05.2025.
Однак, у визначену судом дату (12.06.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 13.06.2025 повідомив учасників справи, що підготовче судове засідання призначено на 15.07.2025. Разом з тим, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд задовольнив клопотання № б/н від 03.06.2025 (вх. № 01-34/6001/25 від 03.06.2025) та долучив до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг № 6 від 28.05.2025 і платіжну інструкцію № 29/05/2025 від 30.05.2025.
За результатами слухання справи 15.07.2025 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 04.09.2025, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
22.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення № 22/08-1 від 22.08.2025 представниці позивача - адвоката Петецької О.П., у яких зазначено, що під час підготовчого засідання виникла потреба у наданні додаткових пояснень, зокрема щодо надання специфікації № 0005/0002261-С на відпущені скретч-картки на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №000/0002261 від 14.11.2024 з відмітками використаних карток. Окрім того, вказано, що специфікація із переліком серійних номерів на дизпаливо до видаткової накладної №0005/0001910 від 18.09.2024, що є частиною Договору № 1041 про закупівлю талонів на пальне від 16.09.2024, відповідачем позивачу не надавалась.
Дослідивши додаткові пояснення № 22/08-1 від 22.08.2025 та додану до них копію специфікації № 0005/0002261-С на відпущені скретч-картки на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 000/0002261 від 14.11.2024 з відмітками використаних карток, суд, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з власної ініціативи поновив процесуальний строк для подання відповідних документів Миролюбненською сільською радою та долучив зазначені матеріали до справи.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 25.09.2025, про що 04.09.2025 постановлено протокольну ухвалу.
24.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 24.09.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/10232/25 від 24.09.2025) представниці позивача - адвоката Петецької О.П. про розгляд справи за відсутності останньої.
Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає на клопотання № б/н від 24.09.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/10232/25 від 24.09.2025) про розгляд справи за відсутності представника Миролюбненської сільської ради.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 04.09.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача - 05.09.2025 о 19:20 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 08.09.2025.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 25.09.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що між Миролюбненською сільською радою (позивач, за Договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (відповідач, за Договором - Постачальник) укладено ряд договорів, а саме:
- 16.09.2024 укладено Договір про закупівлю талонів на пальне № 1041, відповідно до умов якого, згідно із п. 1.1 Постачальник зобов'язується протягом строку поставки Товару та відповідно до умов, зазначених в Договорі, поставити Покупцю талони (скретч-картки бланки дозволу), які надають право здійснювати заправку автомобілів Покупця на АЗС паливом (код ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти), а Покупець зобов'язується приймати у власність Товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі.
Відповідно до п. 1.2 Договору відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони/скретч-картки/бланки-дозволу) на отримання Товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Пунктом 1.4 Договору встановлено, що кількість товару та вартість одиниці товару визначено сторонами в Специфікації, що надана в Додатку 1 до цього Договору.
У відповідності до положень пункту 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту отримання Товару згідно умов Договору.
Сума цього Договору становить 699 370 грн 00 коп (Шістсот дев'яносто дев'ять тисяч триста сімдесят грн 00 коп), у т.ч. ПДВ (20%) - 116 561 грн 67 коп (п. 3.1 Договору).
Розділом 4 Договору сторони врегулювали умови здійснення оплати. За умовами п.п. 4.1, 4.2 Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника. Ціна одного літра Товару вказується у рахунку. Оплата Товару (талонів) здійснюються після отримання видаткової накладної протягом 10 робочих днів в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки Товарів: до 31 грудня 2024 року, згідно заявки Покупця (у вигляді талонів, об'єм партії палива визначається Покупцем самостійно).
У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що місцем отоварення талонів/скретч-карток/бланків-дозволу - АЗС мережі "АВІАС".
Згідно із п. 5.3 Договору передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця талону/скретч-картки/бланку-дозволу.
Талон/скретч-картка/бланк-дозволу не є засобом розрахунків/платежів між Сторонами. Талон містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт Покупця при наданні таких бланків на АЗС протягом терміну дії такого бланку (п. 5.4 Договору).
Договір, відповідно до положень пункту 11.1, вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024 р., але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Невід'ємним додатком до Договору є Специфікація (Додаток № 1), яка містить погоджені найменування товару - дизельне паливо, одиницю виміру - літри, кількість - 14 420, ціну з ПДВ у розмірі 48,50 грн за літр та загальну суму з ПДВ - 699 370,00 грн.
- 14.11.2024 укладено Договір № 1150, відповідно до умов якого, згідно із п. Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Відповідно до положень пунктів 1.2 та 1.3 Договору, найменування Товару: ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти (ДК 021:2015:09132000-3 Бензин), Бензин А-95, у кількості: 3640 літрів, згідно накладних на товар.
Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.4 Договору).
За умовами п. 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.
Розділом 3 сторони визначили ціну Договору, а саме: ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар (Бензин А-95 - 52 грн 00 коп) (п. 3.1 Договору); загальна сума Договору: 189 280 грн 00 коп (Сто вісімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп), у тому числі ПДВ 31 546,67 грн (п. 3.2 Договору).
У пункті п. 4.1 Договору сторони погодили умови оплати, а саме оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки накладної на Товар. Ціна одного літра товару вказується у накладній і дійсна протягом 3-х (трьох) днів з її виписки.
Згідно із п. 4.2 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в накладній реквізити Постачальника.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику Покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця та при наявності в нього паспорту.
Положенням пункту 5.1 Договору передбачено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
У пункті 5.2 Договору сторони визначили місце поставки (передачі) Товару, а саме: передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (пп. 5.2.1); скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пп. 5.2.2).
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 Договору).
Як передбачено пунктами 10.1 та 10.2 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31.12.2024 року.
На виконання умов Договору про закупівлю талонів на пальне № 1041 від 16.09.2024 позивач здійснив придбання дизельного палива у кількості 14 420 літрів на суму 699 370,00 грн, яке постачалося у вигляді скретч-карток на нафтопродукти відповідно до видаткової накладної № 0005/0001910 від 18.09.2024.
Оплата вартості пального за вказаним Договором здійснена у повному обсязі та підтверджується платіжною інструкцією № 1390 (внутрішній номер 369869630) від 23.09.2024 на суму 699 370,00 грн, яка засвідчує факт, строки та умови проведення платежу відповідно до положень Договору.
Загальний обсяг отоварених талонів на дизельне паливо складає 2 790 літрів на суму 135 315,00 грн. Непоставлена кількість товару - 11 630 літрів на суму 564 055,00 грн, що підлягає поставці згідно із умовами Договору про закупівлю талонів на пальне № 1041 від 16.09.2024.
На виконання умов Договору № 1150 від 14.11.2024, позивачем було здійснено придбання товару - бензину А-95 у кількості 3 640 літрів на суму 189 280,00 грн, який постачався у вигляді скретч-карток на нафтопродукти відповідно до видаткової накладної № 0005/0002261 від 14.11.2024 та специфікації № 0005/0002261-С щодо відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаної видаткової накладної.
Оплата вартості пального за вказаним Договором здійснена у повному обсязі та підтверджується платіжними інструкціями № 1783 (внутрішній номер 382694230) та № 1782 (внутрішній номер 382694443) від 19.11.2024 на загальну суму 189 280,00 грн, які засвідчують факт, строки та умови проведення платежу відповідно до положень Договору.
Загальний обсяг отоварених талонів на дизельне паливо складає 1 940 літрів на суму 100 880,00 грн. Непоставлена кількість товару - 1 700 літрів на суму 88 400,00 грн, що підлягає поставці згідно із умовами Договору № 1150 від 14.11.2024.
Листом № 222/2025 від 13.02.2025 Миролюбненською сільською радою на адресу ТОВ "Армерія Ойл" було направлено претензію, в якій зазначено, що через відсутність палива на автозаправних станціях, які відповідно до п. 5.2 Договору визначені як місце отоварення талонів/скретч-карток/ бланків-дозволів, а також у зв'язку з їх закриттям, право, передбачене п. 5.3 Договору, реалізувати неможливо. У зв'язку з цим Сільська рада вимагала повернення коштів за Договором № 1150 від 14.11.2024 у сумі 88 400,00 грн та за Договором № 1041 від 16.09.2024 у сумі 564 055,00 грн.
Претензія, надіслана позивачем, була отримана представником ТОВ "Армерія Ойл" 14.02.2025, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Разом із тим, матеріали справи не містять жодної відповіді або іншої реакції з боку ТОВ "Армерія Ойл" на вказану претензію.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договорами в частині передачі товару в повному обсязі стало підставою звернення позивача до суду про стягнення сплачених за товар коштів в загальному розмірі 652 455,00 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши умови укладених між сторонами Договорів, суд дійшов висновку, що зазначені договори за своєю правовою природою є договорами поставки.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов укладених між сторонами Договорів здійснено повну оплату вартості товару, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, наявними у матеріалах справи.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із наявними у матеріалах справи видатковими накладними, відповідач передав позивачу талони на отримання бензину марки А-95 та дизельного пального в обсягах, зазначених у відповідних накладних.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, право власності на товар, який був переданий позивачу за видатковими накладними, перейшло до покупця. Товар залишався на зберіганні у продавця. Оплата за товар здійснена у повному обсязі.
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про закупівлю товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно із п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3. Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п.п. 10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Відповідно до п. 5.3 Договору про закупівлю талонів на пальне № 1041 від 16.09.2024 передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця талону/скретч-картки/бланку-дозволу.
Згідно умов Договору № 1150 від 14.11.2024 (п.п. 5.2.1, 5.2.2) передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки; скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Інших умов щодо передачі товару (пального) Покупцю Договори поставки не містить.
Позивач зазначає, що всупереч погодженим сторонами умовам Договорів, Миролюбненська сільська рада фактично позбавлена можливості отримати пальне - як бензин марки А-95, так і дизельне паливо, у зв'язку з неможливістю здійснення заправки транспортних засобів на автозаправних станціях, що належать відповідачу.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Оскільки умови укладеного Договору не передбачають конкретної дати постачання пального за талонами, застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак, зобов'язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникло після спливу семиденного строку з моменту пред'явлення відповідної претензії, надісланої супровідним листом № 222/2025 від 13.02.2025 в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували перелік невикористаних талонів позивача як за Договором про закупівлю талонів на пальне № 1041 від 16.09.2024, так і за Договором № 1150 від 14.11.2024. Крім того, відповідач не надав власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню. Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично правильним та погоджується із визначеною позивачем загальною вартістю товару, фактичне отримання якого є неможливим, і яка підлягає компенсації.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов Договору про закупівлю талонів на пальне № 1041 від 16.09.2024 та Договору № 1150 від 14.11.2024 щодо своєчасної передачі позивачу товару, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу грошових коштів у загальному розмірі 652 455,00 грн - вартості пального, що була сплачена, але фактично не отримана.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений Договорами товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, суд вважає вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого пального у розмірі 652 455,00 грн обґрунтованими та вважає за можливе їх задовольнити.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 652 455,00 грн, розмір судового збору з якої становить 9 786,82 грн.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 9 786,82 грн.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться ордер серії ВХ № 1096876 від 19.05.2025, виданий на ім'я адвоката Петецької Ольги Петрівни, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000421 від 18.08.2023, а також акт приймання-передачі наданих правничих послуг № 6 від 28.05.2025 та платіжна інструкція № 29/05/2025 від 30.05.2025 на суму 8 000,00 грн.
З акта приймання-передачі № 6 від 28.05.2025 вбачається, що послуги адвоката Петецької Ольги Петрівни надані відповідно до Договору про надання правової допомоги від 20.01.2025 № 5, який також зазначений у призначенні платежу платіжної інструкції № 29/05/2025 від 30.05.2025.
Водночас у матеріалах справи відсутній сам Договір про надання правової допомоги від 20.01.2025 № 5, який, відповідно, міг би підтвердити погоджений сторонами порядок, строки та розмір оплати за надані адвокатські послуги.
Сам по собі підписаний акт приймання-передачі наданих послуг № 6 від 28.05.2025 за відсутності в договорі обумовленого розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру такого гонорару.
Аналогічну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивачем документально не підтверджено витрати на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення таких витрат на відповідача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Миролюбненської сільської ради (вул. ім. Володимира Яневича, 18, с. Миролюбне, Хмельницький район, Хмельницька область, 31160; код ЄДРПОУ 04405366) 652 455 грн 00 коп - основного боргу (попередньої оплати) та 9 786 грн 82 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 06 жовтня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи