01 жовтня 2025 р. Справа № 902/568/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники учасників справи судове засідання не з'явилися
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/568/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 24.06.2025 року відкрито провадження у справі № 902/568/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 24.06.2025 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання на 29.07.2025 року.
При цьому, 26.06.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
17.07.2025 року до суду від ТОВ "Фінтаргет" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 17.07.2025 року (вх. № 01-36/890/25) про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 17 885,00 грн у справі № 902/568/25.
Ухвалою суду від 21.07.2025 року призначено заяву ТОВ "Фінтаргет" б/н від 17.07.2025 року (вх. № 01-36/890/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/568/25 до розгляду в судовому засіданні на 01.10.2025 р. о 10:30 год..
На визначену дату представники учасників цієї справи в судове засідання не з'явилися.
Натомість, судом встановлено, що 24.07.2025 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення № 02-721/4380 від 24.07.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінтаргет" у справі № 902/568/25.
Крім цього, 04.08.2025 року до суду від ТОВ "Фінтаргет" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення б/н від 01.08.2025 року по № 902/568/25.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
Принагідно, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Суд, оглянувши наявні матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду заяви ТОВ "Фінтаргет" про визнання грошових вимог до боржника за відсутності представників учасників цієї справи та за наявними у справі доказами.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінтаргет" б/н від 17.07.2025 року, 05.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтаргет" (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 , було укладено договір № 1210647 про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію (п. 1.1. кредитного договору).
За умовами п. 1.1. кредитного договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 1 500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок) гривень (далі - кредит) на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, Строк Кредиту: до "3" січень 2025 року (включно) але не менше ніж один день. Строк дії Договору - з дати його укладання Сторонами і до "3" січень 2025 року (включно).
Пунктом 1.5. кредитного договору передбачено, що процентна ставка (проценти) за користування Кредитом є фіксованою: 1.5.1 Стандартні проценти 1.8 (один цілий вісім десятих) процента від суми залишку Кредиту за кожний день користування Кредитом (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту та до повного повернення Кредиту, але не менше ніж 15.00 грн (п'ятнадцять гривень 00 копійок) гривень за перший день; 1.5.2. Додаткові проценти (неустойка) 1.6 (один цілий шість десятих) процента від простроченої суми до сплати за Кредитом за кожний день прострочення сплати заборгованості (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з 1 дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов); 1.5.3. Акційна процентна ставка, якщо застосовується, то дорівнює 1 (один) процент від суми Кредиту за кожний день користування кредитом (річна процента ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), та діє перші 30 (тридцять) днів. Після закінчення строку дії акційної ставки діють стандартні проценти..
Відтак, ТОВ "Фінтаргет" свої зобов'язання за договором виконало та надало Боржнику грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн шляхом перерахування на карту Боржника № НОМЕР_2 , що визначено п. 3.1. кредитного договору, що підтверджується відповідною квитанцією про видачу кредитних коштів (копія додається).
В свою чергу, Боржник свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості за Боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 6 645,00 грн, з яких : 1 500,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 2 070,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 3 000,00 грн - сума заборгованості за додатковими відсотками; 75,00 грн - сума заборгованості за комісією.
Крім того, 05.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтаргет" (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 , було укладено договір № 10122324 про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію (п.1.1. кредитного договору).
За умовами п. 1.1. кредитного договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень (далі - кредит) на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, строк кредиту: до "5" березень 2025 року (включно) але не менше ніж один день. Строк дії Договору - з дати його укладання Сторонами і до "5" березень 2025 року (включно).
Згідно п. 1.5. кредитного договору, процентна ставка (проценти) за користування Кредитом є фіксованою: 1.5.1 Стандартні проценти 1.9 (один цілий дев'ять десятих) процента від суми залишку Кредиту за кожний день користування Кредитом (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту та до повного повернення Кредиту, але не менше ніж 20.00 грн (двадцять гривень 00 копійок) гривень за перший день; 1.5.2. Додаткові проценти (неустойка) 1.5 (один цілий п'ять десятих) процента від простроченої суми до сплати за Кредитом за кожний день прострочення сплати заборгованості (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з 1 дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов); 1.5.3. Акційна процентна ставка, якщо застосовується, то дорівнює 1 (один) процент від суми Кредиту за кожний день користування кредитом (річна процента ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), та діє перші 1 (один) місяць. Після закінчення строку дії акційної ставки діють стандартні проценти.
Відтак, ТОВ "Фінтаргет" свої зобов'язання за договором виконало та надало Боржнику грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн шляхом перерахування на карту Боржника № НОМЕР_2 , що визначено п. 3.1. кредитного договору та підтверджується відповідною квитанцією про видачу кредитних коштів (копія додається).
Однак, Боржник свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості за Боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 11 240,00 грн, з яких: 2 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 5 180,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 4 000,00 грн - сума заборгованості за додатковими відсотками; 60,00 грн - сума заборгованості за комісією.
Також, у заяві, ТОВ "Фінтаргет" повідомлено, що Заявник є незабезпеченим кредитором, адже заставне майно відсутнє.
На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги Кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтаргет" до Боржника, яким є ОСОБА_1 в розмірі 17 885,00 гривень заборгованості та 4 844,80 гривень судових витрат; включити відповідні грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-721/4380 від 24.07.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінтаргет" у справі № 902/568/25, за договором № 1210647 про надання споживчого кредиту від 05.10.2024 року вказано що сума заборгованості за додатковими відсотками складає 3 000 грн, в той час як в розрахунку заборгованості вказана інша сума.
Разом з цим, стосовно договору № 1210647 про надання споживчого кредиту від "05" жовтня 2024 р., укладеного між ТОВ "Фінтаргет" та ОСОБА_1 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , частково визнає вимоги ТОВ "Фінтаргет" в розмірі 3 645 грн 00 коп., а саме :
- 1 500,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу) (2 черга вимог кредиторів);
- 2 070,00 грн - сума заборгованості за відсотками (2 черга вимог кредиторів);
- 75,00 грн - сума заборгованості за комісією (2 черга вимог кредиторів);
Водночас, за вказаним договором № 1210647 про надання споживчого кредиту від 05.10.2024 р., керуюча реструктуризацією не визнає вимоги ТОВ "Фінтаргет" в розмірі 3000,00 грн - сума заборгованості за додатковими відсотками (2 черга вимог кредиторів).
Також, щодо договору № 10122324 про надання споживчого кредиту від 05.10.2024 р., укладеного між ТОВ "Фінтаргет" та ОСОБА_1 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , визнає вимоги ТОВ "Фінтаргет" в розмірі 11240 грн 00 коп. в повному обсязі.
При цьому, у повідомленні вказано, що заява з грошовими вимогами ТОВ "Фінтаргет" була створена в системі "Електронний Суд" 17.07.2025 року, в зв'язку з чим 30-денний строк не пропущено.
За змістом додаткових пояснень ТОВ "Фінтаргет" б/н від 01.08.2025 року по №902/568/25, відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору, додаткові проценти (неустойка) 1,6 (один цілий шість десятих) процента від простроченої суми до сплати за Кредитом за кожний день прострочення сплати заборгованості (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з 1 дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов).
У зв'язку із чим, нарахування додаткових процентів по договору № 1210647 згідно із особової карти ОСОБА_1 заборгованість за додатковими відсотками становить 3 000 грн.
За умовами п. 1.1. договору позики Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 1 500,00 грн (далі - кредит) на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
Отже, Боржником та Кредитором, при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору.
Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договорі.
Пунктом 1.4 кредитного договору визначений граничний строк кредитування (до 03 січня 2025 року): три місяці.
Таким чином, період з 05.10.2024 по 03.01.2025 є періодом правомірного користування Боржником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі.
Водночас, період з 03.01.2025 по 26.06.2025 є періодом не правомірного користування Боржником кредитними коштами, у зв'язку з чим, та на підставі п.п. 1.5.2. кредитного договору, Кредитор нарахував суму неустойки у розмірі 3 000,00 грн.
Тому, арбітражний керуючий помилково зробив висновок що Кредитором нараховані проценти за користуванням кредитом після спливу строку кредитування.
З огляду на вказане, Заявник просить суд визнати грошові вимоги Кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтаргет" до Боржника, яким є ОСОБА_1 у повному обсязі та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 26.06.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінтаргет" б/н від 17.07.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/568/25, надійшла до суду 17.07.2025 року за вх. № 01-36/890/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 17.07.2025), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 05.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтаргет" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір № 1210647 про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування (копія наявна у справі), зокрема, на таких умовах :
Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 1 500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок) гривень (далі - кредит) на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1.).
Строк Кредиту: до "3" січень 2025 року (включно) але не менше ніж один день. Строк дії Договору - з дати його укладання Сторонами і до "3" січень 2025 року (включно) (п. 1.4.).
Процентна ставка (проценти) за користування Кредитом є фіксованою (п. 1.5.) :
Стандартні проценти 1.8 (один цілий вісім десятих) процента від суми залишку Кредиту за кожний день користування Кредитом (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту та до повного повернення Кредиту, але не менше ніж 15.00 грн (п'ятнадцять гривень 00 копійок) гривень за перший день (пп. 1.5.1.);
Додаткові проценти (неустойка) 1,6 (один цілий шість десятих) процента від простроченої суми до сплати за Кредитом за кожний день прострочення сплати заборгованості (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з 1 дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов) (пп. 1.5.2.);
Акційна процентна ставка, якщо застосовується, то дорівнює 1 (один) процент від суми Кредиту за кожний день користування кредитом (річна процента ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), та діє перші 30 (тридцять) днів. Після закінчення строку дії акційної ставки діють стандартні проценти (пп. 1.5.3.);
Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно. При розрахунку процентів приймається наступна кількість місяців та діб: у році - 12 місяців та 365 діб (пп.1.5.4.).
Додаткові комісії (п. 1.6.) : комісія за надання кредиту 5 (п'ять) процентів від суми Кредиту, нараховується під час видачі кредиту (п. 1.6.1.); комісія за обслуговування фінансового інструменту (-) від початкової суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, нараховується на початку кожного місяця (пп. 1.6.2.).
Даний договір укладений у відповідності до Закону України "Про споживче кредитування", Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", Закону України "Про електронну комерцію", Постанови Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 "Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит", Правил надання коштів у позику, за програмою споживчого кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНТАРГЕТ", які затверджені рішенням Загальних Зборів Учасників, та інших актів законодавства, які регулюють дані правовідносини (п. 1.12.).
Кредитодавець протягом трьох банківських днів з моменту укладення Договору надає Позичальнику кредит в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, вказаних Позичальником в Розділі 12 (п. 3.1.).
Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю нараховані за умовами цього Договору проценти та комісії та погасити суму отриманого Кредиту згідно графіку, визначеного у п. 9 Додатку 1 (п. 3.2.).
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється Кредитодавецем за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом, починаючи з першого дня надання Кредиту Позичальнику (на умовах вказаних в п. 3.1. Договору) до дня повного погашення заборгованості за Кредитом включно. Кредитодавцю забороняється збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором без письмової згоди Позичальника (п. 3.3.).
День виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після прострочення строку або неповернення усієї суми згідно з графіком платежів (п.9 Додаток 1), та є порушенням зобов'язання Позичальником за цим Договором (п. 3.4.).
Сторони домовились, що Договір підписується за допомогою електронно-цифрового підпису (ЕЦП) Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу і електронним підписом одноразовим ідентифікатором Позичальника, або за допомогою електронно-цифрового підпису (ЕЦП) Позичальника (п. 10.4.).
Сторони укладають цей Договір дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та сайту Кредитодавця microcash.com.ua (п. 10.5.).
Крім цього, судом встановлено, що 05.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтаргет" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник), було укладено договір № 10122324 про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування (копія наявна у справі), яким, серед іншого, передбачені такі умови :
Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень (далі - кредит) на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1.).
Строк Кредиту: до "5" березень 2025 року (включно) але не менше ніж один день. Строк дії Договору - з дати його укладання Сторонами і до "5" березень 2025 року (включно) (п. 1.4.).
Процентна ставка (проценти) за користування Кредитом є фіксованою (п. 1.5.):
Стандартні проценти 1.9 (один цілий дев'ять десятих) процента від суми залишку Кредиту за кожний день користування Кредитом (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту та до повного повернення Кредиту, але не менше ніж 20,00 грн (двадцять гривень 00 копійок) гривень за перший день (пп. 1.5.1.);
Додаткові проценти (неустойка) 1.5 (один цілий п'ять десятих) процента від простроченої суми до сплати за Кредитом за кожний день прострочення сплати заборгованості (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з 1 дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов) (пп. 1.5.2.);
Акційна процентна ставка, якщо застосовується, то дорівнює 1 (один) процент від суми Кредиту за кожний день користування кредитом (річна процента ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), та діє перші 1 (один) місяць. Після закінчення строку дії акційної ставки діють стандартні проценти (пп. 1.5.3.).
Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно. При розрахунку процентів приймається наступна кількість місяців та діб: у році - 12 місяців та 365 діб (пп. 1.5.4.).
Додаткові комісії (п. 1.6.) : комісія за надання кредиту 3 (три) проценти від суми Кредиту, нараховується під час видачі кредиту (пп. 1.6.1.); комісія за обслуговування фінансового інструменту (-) від початкової суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, нараховується на початку кожного місяця (пп. 1.6.2.).
Також, договір № 10122324 від 05.10.2024 року містить тотожні пункти 1.12., 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 10.4., 10.5., які описані вище стосовно договору № 1210647 від 05.10.2024 року.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаним вище договорам №1210647 від 05.10.2024 року та № 10122324 від 05.10.2024 року про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування, дійшов висновку, що останні за свою правовою природою та викладеними у них умовами є кредитними договорами, які укладені у відповідності, зокрема, до Закону України "Про споживче кредитування", Закону України "Про електронну комерцію".
Принагідно, суд звертає увагу на те, що вказані договір № 1210647 від 05.10.2024 року та договір № 10122324 від 05.10.2024 року, підписані Позичальником - ОСОБА_1 електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, а саме : vw6512, vz6988 відповідно, що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Також, Заявником долучені до заяви копії Розрахунків сукупної вартості кредиту та Графік погашення заборгованості по кредиту, а також копії паспортів споживчого кредиту.
Разом з цим, судом встановлено, що 05.10.2024 року ТОВ "Фінтаргет" були перераховані ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1500,00 грн та в сумі 2000,00 грн на картку № НОМЕР_3 , що підтверджується відповідними квитанціями від 05.10.2024 року (копії наявні у справі).
Слід зазначити, що у Розділі 12 зазначених договорів № 1210647 від 05.10.2024 року, № 10122324 від 05.10.2024 року вказаний електронний платіжний засіб: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відповідно.
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Фінтаргет" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник), договорів про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування № 1210647 від 05.10.2024 року та № 10122324 від 05.10.2024 року, і надання Кредитодавцем позики згідно цих договорів Позичальнику в загальній сумі 3 500,00 грн.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2025 року у справі № 918/1140/24, у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості Позичальника - ОСОБА_1 станом на 26.06.2025 року, заборгованість за договором №1210647 від 05.10.2024 року складає в загальній сумі 6 645,00 грн, з яких : 1 500,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 2 070,00 грн - сума заборгованості за відсотками (нараховані за період з 25.10.2024 по 03.01.2025); 3 000,00 грн - сума заборгованості за додатковими відсотками (нараховані за період з 04.11.2024 по 26.06.2025 на суму боргу 1500,00 грн); 75,00 грн - сума заборгованості за комісією.
Водночас, як вказувалося вище, ухвалою суду від 24.06.2025 року відкрито провадження у справі № 902/568/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 24.06.2025 року.
Суд зважає на те, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.
Як вказано вище, Заявником у додаткових поясненнях б/н від 01.08.2025 року по №902/568/25, повідомлено, що за період з 03.01.2025 по 26.06.2025, тобто протягом періоду не правомірного користування Боржником кредитними коштами, на підставі п.п. 1.5.2. кредитного договору, Кредитор нарахував суму неустойки у розмірі 3 000,00 грн.
Суд, звертає увагу на те, що згідно вказаного вище розрахунку заборгованості, Заявником нараховані додаткові проценти в сумі 773,33 грн за період з 04.11.2024 р. по 03.01.2025 р. та нараховані додаткові проценти в сумі 2226,67 грн за період з 03.01.2025 р. по 26.06.2025 р..
Так, судом встановлено, що згідно пп. 1.5.2. кредитного договору № 1210647 від 05.10.2024 року , додаткові проценти (неустойка) 1,6 (один цілий шість десятих) процента від простроченої суми до сплати за Кредитом за кожний день прострочення сплати заборгованості (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з 1 дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов) (пп. 1.5.2.).
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За містом постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №922/2553/24, принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на встановлені обставини та наведені норми законодавства, суд, аналізуючи описаний вище пп. 1.5.2. кредитного договору № 1210647 від 05.10.2024 року, дійшов висновку, що передбачені ним додаткові проценти за своєю правовою природою по суті є неустойкою (пенею), яка нараховуються в розмірі 1,6 процента від простроченої суми до сплати за Кредитом за кожний день прострочення сплати заборгованості, починаючи з 1 дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов).
Поряд з цим, нарахування саме неустойки у розмірі 3 000,00 грн підтверджено також Заявником у додаткових поясненнях б/н від 01.08.2025 року по справі № 902/568/25.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно зазначеного вище розрахунку заборгованості, Заявником нараховані та заявлені до визнання 3 000,00 грн - додаткові відсотки за період з 04.11.2024 по 26.06.2025, тобто за три дні з моменту відкриття провадження у справі № 902/568/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а саме з 24.06.2025 р. по 26.06.2025 р..
Відтак, з огляду на викладене, а також вказані вище норми ст.ст. 120, 121 КУзПБ та умови кредитного договору № 1210647 від 05.10.2024 року, правомірним є нарахування відповідних додаткових процентів (неустойки) згідно пп. 1.5.2. цього договору, за період з 04.11.2024 р. по 23.06.2025 р. (до дня відкриття провадження у справі № 902/568/25 - 24.06.2025 р.).
Слід зазначити, що денний розмір додаткових процентів (неустойки) в розмірі 1,6 % від суми 1 500,00 грн - борг по тілу кредиту, становить 24,00 грн.
Таким чином, різниця між заявленою до визнання сумою додаткових процентів по кредитному договору № 1210647 від 05.10.2024 року в розмірі 3 000,00 грн та сумою додаткових процентів в розмірі 72,00 грн (3 дні з моменту відкриття провадження у справі № 902/568/25 * 24,00 грн), становить 2 928,00 грн, яка і підлягає визнанню.
Зважаючи на викладені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд виснує, що нараховані Заявником згідно розрахунку заборгованості станом на 26.06.2025 року додаткові проценти в розмірі 72,00 грн - за період з 24.06.2025 року по 26.06.2025 року по кредитному договору № 1210647 від 05.10.2024 року, тобто після відкриття провадження у справі № 902/568/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , є поточними кредиторськими вимогами, а не конкурсними.
За цих обставин, суд дійшов висновку, що нараховані Заявником після відкриття провадження у цій справі 72,00 грн - заборгованість за додатковими відсотками (неустойкою), визнанню не підлягають.
Крім цього, суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Натомість п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Слід зазначити, що Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 року №3498-IX набув чинності 24.12.2023 року.
З огляду на викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що у сфері відносин споживчого кредитування Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним законом, а Цивільний кодекс України загальним, тому за принципом "lex specialis derogat legi generali", що з латини означає "спеціальний закон скасовує загальний закон", до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про споживче кредитування".
Відтак, при вирішенні питання про звільнення Боржника від передбаченої кредитним договором № 1210647 від 05.10.2024 року неустойки (додаткових відсотків) за прострочення сплати заборгованості, слід керуватися саме пунктом 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 3498-IX, а не пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".
Разом з цим, кредитний договір № 1210647 від 05.10.2024 року був укладений після закінчення встановленого пунктом 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 3498-IX періоду укладення договорів про споживчий кредит, за прострочення в межах якого споживачі звільняються від відповідальності. Тому за цим договором споживач - Іванівська О. Ю. не підлягає звільненню від сплати неустойки (додаткових відсотків) за прострочення сплати заборгованості.
Також, судом встановлено, що згідно пп. 1.6.1. кредитного договору № 1210647 від 05.10.2024 року, комісія за надання кредиту 5 (п'ять) процентів від суми Кредиту, нараховується під час видачі кредиту.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Отже, зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про правомірність заявлення Заявником до визнання 75,00 грн - сума заборгованості за комісією згідно зазначеного вище кредитного договору.
Враховуючи викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості станом на 26.06.2025 року, дійшов висновку, що сума заборгованості за кредитним договором № 1210647 від 05.10.2024 року, складає в розмірі 6 573,00 грн, з яких: 1 500,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 2 070,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 2 928,00 грн - сума заборгованості за додатковими відсотками; 75,00 грн - сума заборгованості за комісією, яка відповідає умовам цього договору, описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.
Також, судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості Позичальника - ОСОБА_1 станом на 26.06.2025 року, заборгованість за договором №10122324 від 05.10.2024 року складає в загальній сумі 11 240,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 5 180,00 грн - сума заборгованості за відсотками (нараховані за період з 05.11.2024 по 05.03.2025); 4 000,00 грн - сума заборгованості за додатковими відсотками (нараховані за період з 05.12.2024 по 05.03.2025 на суму боргу 2 000,00 грн); 60,00 грн - сума заборгованості за комісією.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згідно пп. 1.5.2., пп. 1.6.1. кредитного договору № 10122324 від 05.10.2024 року, додаткові проценти (неустойка) 1,5 (один цілий п'ять десятих) процента від простроченої суми до сплати за Кредитом за кожний день прострочення сплати заборгованості (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з 1 дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов).
Комісія за надання кредиту 3 (три) проценти від суми Кредиту, нараховується під час видачі кредиту.
Слід зазначити, що Заявником нараховані 4 000,00 грн - сума заборгованості за додатковими відсотками за період з 05.12.2024 по 05.03.2025, тобто до відкриття провадження у справі № 902/568/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Відтак, суд виснує, що заявлені Заявником до визнання 4 000,00 грн - сума заборгованості за додатковими відсотками та 60,00 грн - сума заборгованості за комісією по кредитному договору № 10122324 від 05.10.2024 року є правомірними, зважаючи на описані умови цього договору, а також з огляду на наведені вище норми законодавства та відповідні висновки суду щодо визнання кредиторських вимог по кредитному договору № 1210647 від 05.10.2024 року.
Отже, суд перевіривши вказаний вище розрахунок заборгованості за договором №10122324 від 05.10.2024 року, дійшов висновку, що визначена у ньому загальна сума заборгованості в розмірі 11 240,00 грн, відповідає умовам цього договору, описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Фінтаргет" б/н від 17.07.2025 року (вх. № 01-36/890/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/568/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 17 813,00 грн заборгованості, з яких: 10 885,00 грн (1 500,00 грн + 2 070,00 грн + 75,00 грн + 2 000,00 грн + 5 180,00 грн + 60,00 грн - друга задоволення вимог кредиторів); 6 928,00 грн (2 928,00 грн + 4 000,00 грн - третя задоволення вимог кредиторів), які підтверджені наданими доказами.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінтаргет" б/н від 17.07.2025 року (вх. № 01-36/890/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/568/25, частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтаргет" (вул. Івана Франка, буд. 42 Б, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 41955906) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 17 813,00 грн заборгованості, з яких: 10 885,00 грн (друга задоволення вимог кредиторів), 6 928,00 грн (третя задоволення вимог кредиторів); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/568/25.
3. В решті вимог заяви ТОВ "Фінтаргет" б/н від 17.07.2025 року (вх. № 01-36/890/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/568/25, відмовити.
4. Арбітражному керуючому Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/568/25.
5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику боржника, адвокату Хохленку А.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Фінтаргет" - contact@fintarget.com.ua; представнику ТОВ "Фінтаргет" Середницькому Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.