06.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5773/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Макушевої Марини Валеріївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 (повний текст рішення складено та підписано 26.03.2025, суддя Васильєв О.Ю.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/5773/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Чмих Олександра Олександровича, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Макушевої Марини Валеріївни, смт. Червоногригорівка
про стягнення 40 320,30грн,
В грудні 2024 ФОП Чмих О.О. (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Макушевої М.В. (відповідач) про стягнення передплати за поставку товару в розмірі 40 320,30грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем своїх обов'язків з поставки товару після отримання передплати від позивача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025, в даній справі, позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з відповідача - Фізичної особи-підприємця Макушевої Марини Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача - Фізичної особи-підприємця Чмих Олександра Олександровича ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ): 32 799,00грн. - заборгованості; 2 011,07грн. - 3% річних за період з 12.12.22р. по 27.12.24р.; 5 510,23грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2022р. по грудень 2024р.; 2 422,40грн. - витрат на сплату судового збору та 5 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
В квітні 2025 від ФОП Макушевої М.В. (відповідач) надійшла заява, у якій відповідач просить ухвалити додаткове рішення у справі №904/5773/24 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 912,10грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Макушевої М.В. про ухвалення додаткового рішення та про стягнення витрат на правничу допомогу.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, через систему «Електронний суд», представник Фізичної особи-підприємця Макушевої Марини Валеріївни, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 26.03.2025; позов ФОП Чмиха О.О. до ФОП Макушевої М.В. про повернення безпідставно набутих коштів - залишити без задоволення; скасувати ухвалу суду 07.04.2025; стягнути з ФОП Чмиха О.О. на користь ФОП Макушевої М.В. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20912,10 грн у суді першої інстанції; стягнути з ФОП Чмиха О.О. на користь ФОП Макушевої М.В. судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, докази яких будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення постанови (або постановлення ухвали, яка перешкоджатиме подальшому розгляду справи) судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована неповнотою і неправильністю установлення обставин, що мають значення для справи, не дослідження доказів, неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, суд не врахував жодного доводу відповідача та не дослідив жодного поданого нею доказу.
Так, Відповідач є фізичною особою - підприємцем з 19.09.2022. Основним видом діяльності є роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
Відповідач для реалізації товарів розміщує оголошення в Інтернеті, а також використовує вебсайти партнерів. Наприкінці 2022 року одним із таких вебсайтів був www.marketline.com.ua, на якому розміщувалися, зокрема, й бензинові генератори.
07.12.2022 позивач обрав і замовив бензиновий генератор «Powertech PT 6500, трьохфазний, 4,8 кВт, з електростартом, знешумлений» через вебсайт www.marketline.com.ua. Відповідач, зі свого боку, зафіксувала замовлення у CRM-системі
Далі менеджер відповідача зателефонував позивачеві, підтвердив замовлення та виставив рахунок на оплату товару на суму 32 799,00 грн. Після оплати заявку передали на склад для відправки товару. Генератор був відправлений в день оплати (08.12.2022) логістичною компанією «Нова пошта» і доставлений позивачеві через два дні - 10.12.2022 (вручений йому особисто).
Товар відправив позивачеві ФОП Кідіменко Андрій Валентинович, який на той час був одним із партнерів відповідача та мав право отримувати товари зі складу і відправляти їх покупцям. На підтвердження повноважень Кідіменка А. В. подана копія довіреності. Інформація про ФОП Кідіменка А. В. як про особу, що відправила товар (генератор) за замовленням позивача, відображена також і в CRM-системі.
Скаржник вважає, що оскільки уповноважена особа продавця відправила бензиновий генератор в день оплати (08.12.2022), а позивач отримав його особисто через два дні (10.12.2022), - обов'язок відповідача (продавця) товару передати його покупцеві вважається виконаним.
Факт поставки товару безпосередньо підтверджується експрес-накладною. Іншими доказами - витягом зі CRM-системи та довіреністю - підтверджується зв'язок між постачальником товару (відповідачем) та його уповноваженою особою - відправником товару (Кідіменком А. В.).
Позиція позивача ґрунтується саме на неотриманні товару, а не на отриманні товару не тієї моделі / іншого товару, а тому неповний опис назви товару в експрес-накладній не є визначальним. Визначальним є факт відправлення товару в день його оплати, факт отримання товару позивачем (прийняття виконання) та оголошена вартість відправлення - 32 799,00 грн. Ці всі обставини відображені в експрес-накладній ТОВ «Нова пошта».
Скаржник наполягає, що докази, подані відповідачем на підтвердження поставки бензинового генератора «Powertech PT 6500, трьохфазний, 4,8 кВт, з електростартом, знешумлений» та його отримання покупцем, є більш вірогідними, ніж самі лише доводи позивача про зворотнє.
У позивача понад рік з дня оплати не було жодних претензій щодо поставки товару, його якості тощо. Цілком очевидно, що така поведінка особи, яка стверджує про неотримання оплаченого товару, не може вважатися розумною і звичною з точки зору практики сучасного ділового обороту.
Скаржник наголошує, що позивач, фактично, пред'явив позов не з метою захисту його прав, а задля повернення коштів за товар, який йому вже не потрібен.
Позивач подав докази двох звернень про повернення коштів від 29.01.2024 та від 05.02.2024, що були надіслані поштою. Водночас позивач у супровідних документах (накладній) вказав неактуальний контактний номер телефону відповідача «0 (73) 693 79 39», хоча за інформацією з ЄДР ЮО ФОП ГФ, номер телефону відповідача у січні 2024 року був іншим « 0 (95) 178 32 87». Оскільки обидва поштові відправлення передбачали їх доставку тільки до відділення (без кур'єрської доставки за адресою), а повідомлення про їх надходження було надіслано за неактуальним номером телефону відповідача, цілком очевидно, що відповідачеві не було відомо про їх надходження. Враховуючи викладене, відповідач була позбавлена можливості розглянути ці звернення.
Позивач у позовній заяві зазначив, що оскільки товар не поставлений, він придбав генератор в іншого постачальника. Згодом позивач у відповіді на відзив додав, що він міг придбати якийсь товар безпосередньо у ФОП Кідіменка А. В., проте не пам'ятає, який саме. Водночас позивач не надав жодного доказу на підтвердження: придбання генератора в іншого постачальника та його оплати; придбання генератора (чи будь-якого іншого товару) у ФОП Кідіменка А. В. та його оплати. Отже, позивач не довів, що між ним та іншим продавцем існували відносини поставки генератора. Так само, позивач не довів, що між ним та ФОП Кідіменком А. В. існували відносини поставки.
Позивач, з-поміж іншого, просив суд стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за період користування чужими грошовими коштами (12.12.2022-27.12.2024).
Враховуючи, що відповідач поставив товар позивачеві 10.12.2022 (протягом двох днів з дня оплати) та за відсутності інших домовленостей щодо строку поставки, відповідач виконав свій обов'язок належним чином, а тому підстав для застосування до нього заходів відповідальності немає.
Щодо судових витрат.
Позивач у позовній заяві повідомив, що сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а також очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, судові витрати мають бути покладені на позивача.
Скаржник зазначає, що відповідач також понесла витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20 912,10 грн.
Враховуючи викладене, у разі задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовних вимог без розгляду, суд має також скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення та стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Також, Відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 300 дол. США. Докази, що підтверджують надання правничої допомоги, будуть подані відповідачем до суду протягом п'яти днів після ухвалення постанови (або постановлення ухвали, яка перешкоджатиме подальшому розгляду справи).
Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддямивід 14.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5773/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5773/24.
25.04.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Макушевої Марини Валеріївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі № 904/5773/24. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
18.05.2025 від представника Фізичної особи-підприємця Чмих Олександра Олександровича до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що відповідач не надав належних та допустимих доказів факту поставки товару, який був замовлений і оплачений позивачем, а саме: бензиновий генератор Powertech PT 6500, трьохфазний, 4,8 кВт, з електростартером, знешумлений.
Покладення в основу заперечень відповідача копії експрес-накладної та скриншотів CRM-системи без підтвердження достовірності інформації (жоден із доказів не містить належного опису товару) не дає змоги встановити, що Відповідач поставила товар, оплачений ФОП Чмих О.О. за рахунком-фактурою №123 від 07.12.2022.
Так, Відповідач стверджує, що поставка товару була здійснена не особисто, а від імені фізичної особи - підприємця Кідіменка Андрія Валентиновича. Однак такі твердження є безпідставними, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б факт поставки товару саме на виконання зобов'язання за рахунком №123.
Надані відповідачем документи не відповідають вимогам, встановленим Господарським процесуальним кодексом України щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.
У цій справі № 904/5773/24 не встановлено, що ФОП Макушева М.В. виконала зобов'язання з поставки товару, а також не доведено, що інша особа діяла в її інтересах у межах відповідного договору. Жоден з поданих документів не свідчить про поставку генератора Powertech PT 6500 у межах саме рахунку-фактури №123 від 07.12.2022, а саме:
- скріншот інформації в CRM-системі ФОП Макушевої М.В. не є офіційним первинним бухгалтерським документом та не засвідчує факт поставки;
- копія довіреності №22/12/д-1 (далі по тексту - Довіреність) не встановлює конкретного товару, що мав бути відправлений, і не доводить, що товар був відправлений саме на виконання замовлення Чмиха О.О.;
- експрес-накладна №20400308739930 (далі по тексту - Експрес-накладна) оформлена від імені ФОП Кідіменка А.В., без будь-якої згадки про ФОП Макушеву М.В. та без чіткого ідентифікування товару як генератора Powertech PT 6500.
Позивач наполягає, що в експрес-накладній, запропонованій Відповідачем як доказ, вказаний інший відправник - ФОП Кідіменко А.В., а не ФОП Макушева М.В. Довіреність від 02.12.2022 №22/12/д-1 не підтверджує право Кідіменка А.В. саме на відправку конкретного генератора Powertech PT 6500.
Наявність у довіреності загального переліку товарів не виключає можливості того, що Кідіменко А.В. міг діяти у власних інтересах, як суб'єкт господарювання. Але в будь якому випадку довіреність разом із експрес-накладною не доводять поставки в рамках рахунку-фактури №123 від 07.12.2022.
Згідно вказаної довіреності не можна достеменно встановити та підтвердити те, що саме Генератора Powertech PT 6500 було направлено Чмих Олександру.
Якщо перевірити зміст Експрес-накладної № 20400308739930, яка пропонується як доказ, то можна пересвідчитись тільки в тому, що Фізична особа підприємець Кідіменко Андрій Валентинович, щось відправляв Чмих Олександру.
При цьому Кідіменко А.В. діє не як фізична особа (бо саме фіз.особу ФОП Макушева М.В. уповноважує вчиняти певні дії), а діє як підприємець, про що зазначено в розділі “Інформація про відправника» вищезгаданої накладної.
При детальному вивченні Експрес-накладної № 20400308739930, можна дійти висновку що ФОП Кідіменко А.В. діє від власного імені та у власних інтересах, оскільки в такому “документі» про ФОП Макушеву М.В. навіть не згадується. В розділі "Інформація про Відправника " є підрозділ "Назва фірми або ПБ приватної особи", де вказано "ФОП Кідіменко Андрій Валентинович". В розділі "ПІБ контактної особи" також зазначений Кідіменко Андрій Валентинович.
Позивач наполягає, що відправлення зроблено іншою особою (ФОП Кідіменко А.В.) власного товару (майна, речі, тощо), а не Відповідачкою Генератора Powertech PT 6500 на виконання Рахунку-фактури № 123 від 07.12.2022 р.
Згідно інформації в Експрес-накладній, не можна достеменно встановити, що саме направлялось поштовим відправленням: оскільки в запропонованій Відповідачем інформації із CRM-системи йдеться мова про "Генератор", а в Експрес-накладній вказано "повертеч". Таким чином, достеменно встановити що було в посилці за Експрес-накладної № 20400308739930 встановити неможливо, а все інше буде тільки припущенням.
Крім того, сторона Відповідача наполягає на тому, що товар, саме "Генератор" був поставлений Позивачу. То як бути із фактичним оформленням супроводжуючих товар документів з такого постачання, а також передачі гарантійних зобов'язань (гарантії на товар на час його експлуатації) та інструкції з користування таким обладнанням. Експрес-накладна не містить в собі такої інформації, ні щодо генератора Powertech PT 6500, ні щодо всієї супроводжуючої та гарантійної документації на товар.
Позивач наголошує, що наведені Відповідачем документи, зокрема довіреність №22/12/д-1 та Експрес-накладна №20400308739930, не доводять факту поставки генератора саме за рахунком-фактурою №123 від 07.12.2022.
Доводи апелянта є неприйнятними в частині використання в якості доказу скріншоту, нібито з CRM-системи Відповідача. Оскільки, Позивач не має доступу до CRM-системи Відповідача, не може перевірити або спростувати достовірність поданого скріншоту. Це виключає можливість повноцінної реалізації права на заперечення, а відтак - порушує принцип змагальності. Отже, CRM-сторінка не є джерелом об'єктивної інформації про фактичну поставку генератора Powertech PT 6500 саме ФОП Чмих О.О.; будь-які твердження про наявність замовлення і його виконання є щонайменше неперевіреними, а фактично - створюють хибне уявлення про дійсні обставини; скріншот, наданий апелянтом, не підтверджує, а навпаки - ще раз демонструє відсутність узгоджених, цілісних даних, які б свідчили про виконання відповідачем зобов'язань за рахунком-фактурою №123 від 07.12.2022.
Усе це підтверджує головний факт у справі: ФОП Макушева М.В. не поставляла жодного товару ФОП Чмих О.О., а тому жодних правових підстав для утримання попередньої оплати у неї не існує.
У матеріалах справи є докази, що 29.01.2024 та 05.02.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути кошти. Апелянтка ж, навпаки, не довела факту повідомлення позивача про відправку товару та не надала доказів належного повідомлення про здійснену поставку.
Згідно інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських організацій вказана адреса: 53283, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, смт Червоногригорівка, вул. Залізнична, буд. 14. Саме на цю адресу були направлені всі листи.
Твердження представника відповідача про те, що у вказаних поштових відправленнях (лист-вимога, претензія) позивач нібито вказав невірний телефонний номер, є юридично некоректним і не має значення для належності направлення кореспонденції.
Поштова кореспонденція направляється на адресу, а не на телефонний номер.
До того ж, зазначений у поштовому відправленні номер телефону був взятий також з реєстру, тобто це офіційна контактна інформація, оприлюднена самою відповідачкою. Більше того, в Рахунку-фактурі №123 від 07.12.2022 р., за яким було здійснено оплату, зазначений контактний номер 073-693-79-39 - саме цей номер було вказано як контактний у листі-вимозі та претензії, надісланих позивачем.
Станом на дату подання позову відповідачем не було здійснено поставки замовленого товару, а всі звернення позивача (лист-вимога, претензія) були проігноровані. Це свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов'язань та фактичне визнання порушення умов оплати за товар, який так і не був поставлений.
Позовні вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат були належно обґрунтовані, а їх розрахунок - підтверджений документально.
У підсумку позивач зазначає, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять неправомірність ухваленого рішення. Вони зводяться до намагання перекласти обов'язок доказування на позивача, тоді як саме відповідач повинна була довести належне виконання зобов'язань за договором.
Просить залишити апеляційну скаргу ФОП Макушевої М.В. без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 - залишити без змін.
21.05.2029 від представника скаржника до ЦАГС надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено: щодо твердження позивача про невідображення інформації на вебсайті ТОВ «Нова пошта» - невідображення інформації про посилку на вебсайті ТОВ «Нова пошта» зумовлене її давністю, а не відсутністю запису про її відправлення. Щодо твердження позивача про зміну інформації у CRM-системі - твердження позивача про зміну / спотворення інформації у CRM-системі є недоведеними. Щодо твердження позивача про зміну статусів у CRM-системі - твердження позивача щодо суперечностей у статусі клієнта / назви товару, їх черговості є помилковими. Щодо твердження позивача про відправлення претензій - обидві претензії позивач відправив на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення. Такі поштові відправлення не вкладаються у поштові скриньки, а умови відправлення не передбачали кур'єрську доставку. У зв'язку з цим повідомлення про надходження листів мало надійти на вказаний відправником номер телефону одержувача. Водночас претензії були відправлені лише через рік після замовлення і поставки товару, а тому позивач мав би перевірити, чи не оновилися контактні дані контрагента. Згідно інформації з ЄДР ЮО ФОП та ГФ, яка надана самим позивачем, у відповідача змінився контактний номер телефону з « 0 (73) 693 79 39» на « 0 (95) 178 32 87». У зв'язку з викладеним відповідач, цілком логічно, не отримала повідомлення про надходження цінного листа на поштове відділення, не змогла його забрати та належним чином відреагувати.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що у грудні 2022р. він мав намір придбати у ФОП Макушевої М.В. (відповідач) - генератор бензиновий Powertech PT 6500, трьохфазний, 4,8 кВт, з електростаротом, знешумлений.
За домовленістю сторін позивач отримав від відповідача для оплати вищевказаного товару рахунок-фактуру №123 від 07.12.22р. на суму 32 799,00грн. (а.с. 19).
08.12.22р. позивачем було оплачено рахунок №123 у загальному розмірі 32 799,0грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3, з призначення платежу: «рахунок-фактура №123 від 07.12.22р. За генератор бензиновий Powertech PT 6500, трьохфазний, 4,8 кВт, з електростаротом, знешумлений» (а.с. 14). Однак, як вказує позивач, відповідач обумовлений товар не поставив до цього часу.
В зв'язку із неотриманням товару позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 32 799,00грн. Так, 29.01.24р. та 05.02.24р. позивач надіслав відповідачу письмову вимогу, у якій просив повернути суму попередньої оплати. Звернення позивача були залишені без відповіді та задоволення.
Позивачем нараховані до стягнення 3% річних за період прострочки повернення безпідставно набутих коштів з 12.12.22р. по 27.12.24р. у сумі 2 011,07грн. та втрати від інфляції у сумі 5 510,232грн. за період з грудня 2022р. по грудень 2024р.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виснував, що між сторонами укладений договір у спрощений спосіб. На підставі вчиненого правочину між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
За наявними матеріалами справи, позивач здійснив відповідачу передплату за товар та транспортні послуги у розмірі 32 799,00грн. У відповідача внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок передати його. Матеріали справи не містять доказів поставки товару на суму 32 799,00грн. Враховуючи, що позивач направив відповідачу претензію про повернення коштів, це свідчить про припинення в установленому законом порядку існування підстави для збереження відповідачем у себе грошових коштів, сплачених на його користь позивачем у рахунок поставки товару, що не відбулася. У даному випадку сторони у рахунку-фактури на оплату №123 від 07.12.22р. не визначили строк виконання зобов'язань з поставки товару, обов'язок з повернення безпідставно набутого майна (а саме грошових коштів у розмірі 32 799,00грн.) настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна, тобто з моменту отримання претензії, оскільки до цього моменту у відповідача був обов'язок поставити товар, а у позивача правомочність - вимагати поставку. З огляду на припинення взаємних зобов'язань сторін, передплачені кошти у розмірі 32 799,00грн, на які поставка не відбулась, є такими, що безпідставно утримуються відповідачем. Позовні вимоги про стягнення 3% річних за період прострочки повернення безпідставно набутих коштів з 12.12.22р. по 27.12.24р. у сумі 2 011,07грн. та втрати від інфляції у сумі 5 510,232грн. за період з грудня 2022р. по грудень 2024р., підлягають задоволенню. Відповідачем не надано належних доказів про виконання саме ним зобов'язань з поставки товару (генератора), а надані до відзиву документи беззаперечно не підтверджують факт поставки відповідачем відповідно до рахунку-фактури №123 від 07.12.22р. саме генератора бензинового Powertech PT 6500, трьохфазного, 4,8 кВт з електростаротом, знешумленого. Отже, докази, надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог суд оцінив як більш вірогідні, ніж докази, надані на їх спростування відповідачем.
Також, у складі судових витрат позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн. Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважав за необхідне зменшити розмір витрат на адвокатську допомогу до суми 5 000,00грн., яка на переконання суду є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг.
Сторони не оскаржують рішення в цій частині (щодо правничої допомоги в розмірі 15 000,00грн), тому судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України оцінка зазначеним обставинам не надається.
Щодо заяви ФОП Макушевої М.В. (відповідач) від 02.04.25р про ухвалення додаткового рішення у справі №904/5773/24 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 912,10грн. - суд вважав за необхідне відмовити в задоволені заяви представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки рішенням у цій справі задоволено в повному обсязі позов ФОП Чмих О.О., то відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Приписами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Враховуючи, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №123 від 07.12.2022 для оплати, який останній сплатив, суд обґрунтовано дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір у спрощеній формі. У результаті вчинення цього правочину між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що за своєю суттю є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з матеріалами справи, позивач перерахував відповідачу передплату за товар та транспортні послуги в сумі 32 799,00 грн. У зв'язку з цим у відповідача виник відповідний обов'язок передати оплачений товар.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі № 910/5444/17).
Матеріалами справи встановлено, що 29.01.24р. та 05.02.24р. позивач надіслав відповідачу письмову вимогу, у якій просив повернути суму попередньої оплати. Однак, матеріали справи не містять доказів поставки товару на суму 32 799,00грн.
Колегія суддів погоджується з тим, що з огляду на встановлені обставини та факт направлення позивачем відповідачу претензії щодо повернення коштів 05.02.24р., підстава для утримання відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем у рахунок поставки товару, яка не відбулася, припинила своє існування у встановленому законом порядку.
Згідно із частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі № 210/6498/20 підкреслив, що набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що, оскільки у рахунку-фактурі №123 від 07.12.2022 сторонами не було визначено строк виконання зобов'язання з поставки товару, обов'язок відповідача повернути безпідставно набуті кошти у сумі 32 799,00 грн виник з моменту, коли він дізнався про безпідставність їх отримання, тобто з часу отримання претензії. До цього моменту на відповідача покладався обов'язок здійснити поставку, а на позивача - право вимагати її виконання.
Враховуючи припинення взаємних зобов'язань сторін, сплачені позивачем кошти у розмірі 32 799,00 грн, за якими поставка не відбулася, є такими, що безпідставно утримуються відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем нараховані до стягнення 3% річних за період прострочки повернення безпідставно набутих коштів з 12.12.22р. по 27.12.24р. у сумі 2 011,07грн. та втрати від інфляції у сумі 5 510,232грн. за період з грудня 2022р. по грудень 2024р.
Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є належно обґрунтованими, а їх розрахунок підтверджений відповідними документами. Такі вимоги узгоджуються з положеннями ст. 625 ЦК України та відповідають правовим позиціям Верховного Суду, зокрема викладеним у постанові Великої Палати від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав належних доказів виконання ним зобов'язань щодо поставки товару (генератора), а подані документи не підтверджують беззаперечно факт поставки відповідачем за рахунком-фактурою №123 від 07.12.2022 саме бензинового генератора Powertech PT 6500, трьохфазного, 4,8 кВт, з електростартером та знешумленого. Таким чином, надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог суд обґрунтовано визнав більш вірогідними, ніж ті, що були подані відповідачем для їх спростування.
Водночас судова колегія відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо факту поставки.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що відповідач не надав належних та допустимих доказів факту поставки товару, який був замовлений і оплачений позивачем, а саме: бензиновий генератор Powertech PT 6500, трьохфазний, 4,8 кВт, з електростартером, знешумлений.
Посилання відповідача на копію експрес-накладної та скриншоти з CRM-системи без підтвердження достовірності відображених у них даних (жоден із доказів не містить належного опису товару) не дає підстав вважати доведеним факт поставки відповідачем товару, оплаченого ФОП Чмих О.О. за рахунком-фактурою №123 від 07.12.2022.
Відповідач стверджує, що поставка товару була здійснена не особисто, а від імені фізичної особи - підприємця Кідіменка Андрія Валентиновича. Однак такі твердження є безпідставними, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б факт поставки товару саме на виконання зобов'язання за рахунком №123.
Надані відповідачем документи не відповідають вимогам, встановленим Господарським процесуальним кодексом України щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів: відповідно до ст. 76 ГПК України належними є лише ті докази, які дають змогу встановити обставини, що входять до предмета доказування; згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими доказами; відповідно до ст. 78 ГПК України, достовірними є лише ті докази, які сформовані без впливу на їх зміст; відповідно до ст. 79 ГПК України, суд має визнати наявність обставини доведеною лише у разі, якщо подані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази протилежної сторони.
Колегія суддів констатує, що матеріалами справи не встановлено факту виконання ФОП Макушевою М.В. зобов'язань з поставки товару, а також не доведено, що інша особа діяла від її імені чи в її інтересах у межах відповідного договору. Жоден із поданих документів не підтверджує поставку генератора Powertech PT 6500 саме за рахунком-фактурою №123 від 07.12.2022, зокрема: скріншот із CRM-системи ФОП Макушевої М.В. не є первинним бухгалтерським документом та не засвідчує факту поставки; копія довіреності №22/12/д-1 не містить відомостей про конкретний товар, який мав бути відправлений, і не доводить, що відправлення здійснювалося на виконання замовлення Чмиха О.О.; експрес-накладна №20400308739930 оформлена від імені ФОП Кідіменка А.В., не містить посилання на ФОП Макушеву М.В. та не ідентифікує товар як генератор Powertech PT 6500; достеменно встановити що було в посилці за Експрес-накладної № 20400308739930 встановити неможливо, оскільки в запропонованій Відповідачем інформації із CRM-системи йдеться мова про "Генератор", а в Експрес-накладній вказано "повертеч"; CRM-сторінка не є джерелом об'єктивної інформації про фактичну поставку генератора Powertech PT 6500 саме ФОП Чмих О.О.
З урахуванням положень ст.ст. 611, 693, 712 ЦК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» слід зазначити:
Документами, які підтверджують виконання господарських зобов'язань, є ті, що засвідчують факт поставки товару та виступають доказовою основою виконання договірних відносин між сторонами. Вони підтверджують передачу товару від постачальника покупцю.
Наявність належним чином оформлених первинних документів (договору поставки, товарної накладної, рахунку-фактури, акта приймання-передачі, транспортних документів тощо) є обов'язковою умовою підтвердження здійснення господарської операції з постачання товару.
Такі первинні документи мають відповідати визначеним вимогам як за формою, так і за змістом. Належним доказом факту постачання товару є документ, з якого можливо однозначно встановити особу продавця і покупця, ідентифікувати сам товар та підтвердити факт його передачі.
Щодо пред'явлення претензій, колегія суддів зазначає наступне.
Закон не встановлює обов'язкову форму чи строк пред'явлення претензії у разі непоставки товару. У матеріалах справи є докази, що 29.01.2024 та 05.02.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути кошти. (а.с. 11-13,15, 17-18)
Згідно інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських організацій вказана адреса: 53283, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, смт Червоногригорівка, вул. Залізнична, буд. 14.
Матеріалами справи встановлено, що саме на цю адресу були направлені всі листи.
Аргументи представника відповідача про те, що у поштових відправленнях (лист-вимога, претензія) позивач начебто зазначив неправильний номер телефону, є юридично необґрунтованими та не впливають на належність направлення кореспонденції.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять доказів виконання ФОП Макушевою М.В. зобов'язань з поставки товару. Подані документи не підтверджують ані факту поставки, ані її зв'язку з обов'язками, що випливають із рахунку-фактури. Відтак доводи апелянта є безпідставними та підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Щодо перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.25р. на адресу Господарського суду Дніпропетровської області від ФОП Макушевої М.В. (відповідач) надійшла заява, у якій відповідач просить ухвалити додаткове рішення у справі №904/5773/24 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 912,10грн.
Згідно із ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання; неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви; додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позов ФОП Чмиха О.О. у цій справі було задоволено повністю, то відповідно до наведених правових норм судові витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають покладенню на відповідача.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення та ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Макушевої Марини Валеріївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі № 904/5773/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі № 904/5773/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко