25 вересня 2025 року м. Харків Справа № 905/263/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Гетьман Р.А.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансет-Карлайл Трейд Груп»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» (вх. №1588) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 у справі №905/263/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард», м.Київ
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансет-Карлайл Трейд Груп», м.Краматорськ, Донецька область
про відкриття провадження у справі про банкрутство,-
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 у справі №905/263/25 про банкрутство за результатами попереднього засідання, зокрема, визнано вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Рікард» в сумі 76 844,80 грн, з яких:
- вимоги зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн, які підлягають включенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів;
- вимоги з авансування виплати грошової винагороди арбітражному керуючому в сумі 72 000,00 грн, які підлягають включенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Цією ж ухвалою відмовлено у визнанні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Рікард» в сумі 13 310 722,80 грн та в сумі 28 598,43 грн.
Суд задовольнив грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» у сумі 76 844,80 грн, оскільки вони за своєю правовою природою є витратами, безпосередньо пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство. До них віднесено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, сплачений за подання заяви з додатковими вимогами, та авансування винагороди арбітражному керуючому в сумі 72 000,00 грн.
Водночас у задоволенні вимог ТОВ «ФК «Рікард» на суму 13 310 722,80 грн суд відмовив. Такі вимоги фактично становили залишок заборгованості за кредитним договором, яка вже була предметом розгляду суду під час відкриття провадження у справі про банкрутство. Ухвалою від 02.04.2025, залишеною без змін апеляційним судом, було визнано до реєстру лише 881 544,11 грн, визначених на підставі рішення Господарського суду м. Києва та з урахуванням звернення стягнення на заставне майно. Повторне включення решти суми під виглядом додаткових вимог є недопустимим, адже суд не може змінювати правову природу вимог і фактично переглядати вже встановлені обставини.
Так само суд відмовив у визнанні вимог у розмірі 28 598,43 грн, що стосувалися судового збору, присудженого попередньому кредитору - АТ «ОТП Банк». Договір відступлення права вимоги не передбачав переходу цього права до ТОВ «ФК «Рікард», а відповідно до усталеної практики Верховного Суду, судовий збір не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 509 ЦК України і не може бути предметом відступлення.
ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, в частині відмови у визнанні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» в сумі 13 310 722,80 грн та в сумі 28 598,43 грн, ухвалити нове рішення в частині визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» в сумі 13 310 722,80 грн та в сумі 28 598,43 грн.
Обґрунтовує свою скаргу тим, що:
- ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» є належним кредитором у зобов'язаннях замість АТ «ОТП Банк» на підставі договорів відступлення права вимоги, укладених у вересні 2024 року, та ухвали Господарського суду міста Києва від 04.12.2024, залишеної без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі №910/17064/23. Таким чином, саме до ТОВ «ФК «Рікард» перейшли всі права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення. Означене стало підставою для нарахування не лише суми основного боргу, а і заборгованість за відсотками, пеню по заборгованості, пеню по відсоткам, збитки по основній сумі заборгованості, збитки по відсоткам, комісію. На думку апелянта, мають бути визнані грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Рікард» у розмірі 28 563 219,96 грн. 26.10.2024 скаржник звернув стягнення на предмет застави, унаслідок чого було частково погашено борг у розмірі 14 370 953,00 грн. Водночас невиконаними залишилися зобов'язання на суму 14 192 266,96 грн. Із цієї суми лише 881 544,11 грн було включено до реєстру ухвалою від 02.04.2025, тоді як решта - 13 310 722,80 грн залишилася непогашеною і має бути внесена до четвертої черги вимог кредиторів;
- рішенням у справі №910/17064/23 зазначено, що стягується на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 28 598,43 грн. У зв'язку з тим, що АТ «ОТП Банк» відступив право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Рікард», то останній має право визнання цієї заборгованості на включенні означеної суми до вимог четвертої черги;
- помилковий висновок місцевого суду про те, що його додаткові вимоги в розмірі 13 310 722,80 грн уже розглядалися й отримали оцінку в ухвалі від 02.04.2025. На переконання скаржника, у цій ухвалі фактично вони не були предметом розгляду й не оцінювалися судом по суті.
29.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансет-Карлайл Трейд Груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає таке:
- його зобов'язання виникло не як первинного позичальника, а як заставодавця, який забезпечував виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між АТ «ОТП Банк» та основними боржниками. Згодом право вимоги за цим кредитним зобов'язанням було передано ТОВ «ФК «Рікард» шляхом укладення договору відступлення прав вимоги. При цьому, за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/17064/23, з боржника та інших солідарних відповідачів було стягнуто сукупну суму - 15 252 497,11 грн. Ця сума і є, на думку боржника, єдиним обсягом допустимих вимог, які ТОВ «ФК «Рікард» могло б заявляти;
- ТОВ «ФК «Рікард» намагається обґрунтувати розмір вимог у понад 28 мільйонів гривень, що, на думку ТОВ «Сансет-Карлайл Трейд Груп», є необґрунтованим завищенням. Боржник стверджує, що жодне судове рішення не встановлює борг у такому розмірі. Ба більше, ця сума, за твердженням відповідача, була сформована кредитором самовільно, без належного документального підтвердження, а сам кредитор використовує цю цифру з метою штучного створення «передумов» для подальшого звернення стягнення на заставне майно боржника. У відзиві акцентується увага на тому, що нова оцінка заставного майна, яка зменшила його вартість з 24,5 млн грн до 14,3 млн грн, використовується для обґрунтування того, що борг нібито не погашено, хоча фактично кредитор уже задовольнив більшу частину своїх вимог;
- суди вже оцінювали обґрунтованість вимог кредитора. Так, ухвалою суду від 02.04.2025 року було визнано лише 881 544,11 грн як безспірну суму, а апеляційний суд 02.06.2025 підтвердив це рішення. Тому, на думку відповідача, апелянт намагається повторно подати ті самі вимоги, які вже фактично були відхилені або не підтверджені судом;
- боржник звертає увагу на юридичну природу відступлення прав вимоги. Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України, обсяг прав, що переходить до нового кредитора, не може перевищувати обсяг зобов'язань, встановлених між первісним кредитором і боржником. Відповідно, жодних нових чи додаткових сум, які не були визначені у рішенні суду чи кредитному договорі, новий кредитор заявляти не має права;
- апелянт не має підстав вимагати від ТОВ «Сансет-Карлайл Трейд Груп» відшкодування судового збору у сумі 28 598,43 грн, який було сплачено при поданні позову до інших солідарних боржників у справі №910/17064/23. Цей збір, згідно з правовою природою, не є елементом боргу, не входить до зобов'язання поручителя і не був предметом передачі прав у договорі відступлення. Тому вимога про його стягнення не може бути задоволена.
29.08.2025 від ТОВ «ФК «Рікард» надійшли додаткові пояснення, де кредитор стверджує, що він отримав повне і нічим не обмежене право вимоги до боржника на підставі двох договорів відступлення права вимоги, укладених з АТ «ОТП Банк» у вересні 2024 року. Один з цих договорів стосується кредитного договору, а інший - договору застави. В обох випадках в договорі чітко вказано, що новий кредитор (тобто ТОВ «Рікард») набуває весь обсяг прав і зобов'язань, які мав первісний кредитор - банк.
25.09.2025 від ТОВ «ФК «Рікард» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що після подання заяви про грошові вимоги до боржника відбулися часткові погашення боргу від інших зобов'язаних осіб. Зокрема, 23.09.2025 майновий поручитель ОСОБА_1 перерахував 900 000 гривень, а 18.08.2025 ТОВ «Алюм-Холдинг» - ще 5 000 гривень. В обох випадках у платіжних документах прямо вказано, що кошти перераховуються саме на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/17064/23. Це, на думку кредитора, свідчить про фактичне визнання боргу з боку боржників.
ТОВ «Рікард» наголошує, що такі дії боржників підтверджують реальність заборгованості та те, що розмір заявлених вимог не є надуманим. Таким чином, із загальної суми заявлених додаткових вимог у розмірі 13 310 722,80 гривень, частина вже погашена (905 000 гривень), а залишок боргу, який підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів, становить 12 405 722,80 гривень.
Отже, кредитор наполягає, що, з огляду на часткове погашення заборгованості, вимоги в сумі 12 405 722,80 гривень залишаються обґрунтованими та підлягають визнанню. Він просить суд апеляційної інстанції врахувати ці нові обставини та визнати решту суми як грошові вимоги до боржника.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 25.09.2025 з'явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансет-Карлайл Трейд Груп». Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
На початку засідання колегія суддів встановила надходження від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюм-Холдинг» заяву про вступ у справу останнього як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Однак, у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюм-Холдинг» означену заяву не підтримав та відізвав її.
Відмова від заяви є реалізацією диспозитивних прав учасника процесу, і суд не може розглядати питання, від вирішення якого особа фактично відмовилася. Саме тому колегія суддів постановила залишити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюм-Холдинг» заяву про вступ у справу останнього як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, без розгляду.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Рікард» (далі - ТОВ "ФК"Рікард", ініціюючий кредитор) звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп" (далі - ТОВ "Сансет-Карлайл Трейд Груп", боржник).
Ухвалою від 02.04.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “Сансет-Карлайл Трейд Груп»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ “Сансет-Карлайл Трейд Груп», введено процедуру розпорядження майном ТОВ “Сансет-Карлайл Трейд Груп» та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича, встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ “Сансет-Карлайл Трейд Груп» у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень; попереднє засідання призначено на 04.06.2025.
03.04.2025 на офіційному веб-сайті "Судова влада України" оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ “Сансет-Карлайл Трейд Груп».
Після оприлюднення на офіційному веб-сайті "Судова влада України" повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Сансет-Карлайл Трейд Груп», до суду із заявами про визнання кредиторських вимог до боржника звернулось, зокрема, ТОВ "Фінансова компанія "Рікард" із заявою про додаткові грошові вимоги до боржника в сумі 13 417 377,20 грн.
Суд першої інстанції відмовив у визнанні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Рікард» в сумі 13 310 722,80 грн та в сумі 28 598,43 грн. Означене стало підставою для звернення кредитора до апеляційного суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Враховуючи матеріали справи та межі оскарження, предметом апеляційного перегляду у даній справі є виключно питання правомірності відмови суду першої інстанції у визнанні додаткових грошових вимог ТОВ «ФК «Рікард» у сумі 13 310 722,80 грн та у сумі 28 598,43 грн. Саме ці вимоги оскаржуються заявником, тоді як інші частини ухвали місцевого господарського суду (щодо визнання витрат у розмірі 76 844,80 грн та вимог Головного управління ДПС у Донецькій області) апеляційним оскарженням не охоплені, а отже не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційний суд має перевірити, чи правильно місцевий суд дійшов висновку про те, що:
- сума 13 310 722,80 грн фактично становить вимоги, яким вже дана правова оцінка в ухвалі від 02.04.2025, і тому вони не можуть бути повторно включені до реєстру вимог кредиторів;
- сума 28 598,43 грн судового збору не перейшла до ТОВ «ФК «Рікард» за договором відступлення права вимоги, оскільки такий збір не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 509 ЦК України.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
За загальним правилом, визначеним частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду їх заяв судом урегульовано нормами статті 45 КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Частиною третьою цієї статті КУзПБ передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі №908/710/18 від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14- 01/1494));
- законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником;
- надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18; від 13.09.2022 у справі №904/6251/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
При цьому законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декілька судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.
Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення. При цьому Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює вимог до такої ухвали.
Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів.
Інший варіант викладення мотивів прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів може бути таким - мотиви наводяться в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак повинно міститися посилання на ухвалу з приводу розгляду вимог кожного конкретного кредитора.
Водночас, винесення ухвал як окремих процесуальних рішень за результатами розгляду вимог кредиторів не позбавляє суд першої інстанції обов'язку винесення ухвали попереднього засідання як підсумовуючого судового рішення, що відповідатиме за обсягом і змістом всій сукупності розглянутих судом кредиторських вимог та міститиме весь перелік відомостей, зазначення яких вимагається згідно з частиною другою статті 47 Кодексу.
Таким чином, за результатами попереднього засідання розгляд вимог кредиторів може відображатися в індивідуальній ухвалі, винесеній внаслідок безпосереднього судового розгляду кредиторської вимоги, так і в ухвалі, винесеній судом за підсумком розгляду всіх кредиторських вимог у порядку, визначеному статтею 47 Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ “Фінансова компанія “Рікард» просить суд визначити та включити до реєстру вимог кредиторів додаткові кредиторські вимоги в сумі 72 000,00 грн - перша черга, 28 598,43 грн - четверта черга, 13 310 722,80 грн - четверта черга, 6056,00 грн - перша черга.
Заява мотивована тим, що:
1. ТОВ “Фінансова компанія “Рікард» було понесено витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство у господарському суді, а саме - авансування виплати грошової винагороди арбітражному керуючому в сумі 72000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцію №659 від 11.03.2025 та витрати зі сплати судового збору за подання заяви з додатковими кредиторськими вимогами в сумі 6056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцію №703 від 29.04.2025;
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/17064/23 частково задоволено позовну заяву АТ «ОТП БАНК», стягнуто солідарно з боржників заборгованість у розмірі 15 252 497,11 грн та судовий збір у розмірі 28 598,43 грн. Таким чином, за твердженням заявника сума боргу в розмірі 28 598,43 грн підлягає включенню до вимог четвертої черги.
3. Згідно судового рішення безспірна сума боргу в розмірі 15 252 497,11 грн, сума заборгованості в розмірі 14 370 953,00 грн погашена шляхом звернення стягнення на рухоме майно згідно договору застави, а залишок в розмірі 881 544,11 грн включено до вимог четвертої черги.
4. Заявник зазначає, що при, цьому загальний розмір невиконаного зобов'язання за договором про надання банківських послуг №CR 20-252/28-2 від 04.06.2020 ТОВ «ДАНІН ЦЕНТР» (наразі назва - ТОВ "Сансет-Карлайл Трейд Груп") перед ТОВ “Фінансова компанія “Рікард» станом на 24.09.2024 становив 28 563 219,96 грн з яких:
- основна сума заборгованості - 14 379 469,26 грн;
- заборгованість за відсотками 4 788 213,04 грн;
- пеня по основній сумі заборгованості 6 494 751,88 грн, на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України.
- пеня по відсоткам 1 219 665,09 грн, на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України.
- збитки по основній сумі заборгованості 1 206 854,85 грн, на підставі ст. 225, 229 ГК України.
- збитки по відсоткам 254 765,84 грн, на підставі ст. 225, 229 ГК України.
- комісія 219 500,00 грн.
5. Як зазначає заявник у заяві про додаткові грошові вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет застави було погашено комісію в розмірі 219 500,00 грн, збитки по відсоткам в розмірі 254 765,84 грн, на підставі ст. 225, 229 ГК України, збитки по основній сумі заборгованості в розмірі 1 206 854,85грн, на підставі ст. 225, 229 ГК України, пеню по відсоткам в розмірі 1 219 665,09 грн, на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України, пеню по основній сумі заборгованості в розмірі 6 494 751,88 грн, на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України, заборгованість за відсотками в розмірі 4 788 213,04 грн, основна сума заборгованості погашена частково в розмірі 187 202,30 грн, всього погашено в розмірі 14 370 953,00 грн. Залишок не виконаних зобов'язань складає 14 192 266,96 грн по основній сумі заборгованості за договором про надання банківських послуг №CR 20-252/28-2 від 04.06.2020 з яких 881 544,11 грн включено до вимог четвертої черги. У зв'язку з чим, сума в розмірі 13 310 722,80 грн (14 192 266,96 грн - 881 544,11 грн) є непогашеною та підлягає внесенню до реєстру вимог кредиторів як вимога четвертої черги.
Суд першої інстанції своєї ухвалою від 01.07.2025 у справі №905/263/25 визнав вимоги зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн, які підлягають включенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів; вимоги з авансування виплати грошової винагороди арбітражному керуючому в сумі 72 000,00 грн, які підлягають включенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Означене не є предметом апеляційного розгляду, тому колегія суддів не здійснює перевірку законності та обґрунтованості такого визнання грошових коштів.
Разом з тим апеляційний суд зазначає таке.
Щодо грошових вимог в сумі 13 310 722,80 грн.
Суд першої інстанції своєю ухвалою відмовив у визнанні додаткових вимог ТОВ “ФК “Рікард» в сумі 13 310 722,80 грн у зв'язку з тим, що означена сума за своєю правою природою є вимогами, які вже розглянуті господарським судом (ухвала суду від 02.04.2025) та яким надана відповідна правова оцінка.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи Господарським судом Донецької області у справі №905/263/25 за результатами підготовчого засіданні ухвалою від 02.04.2025 (залишеною без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 02.06.2025) визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора ТОВ “Фінансова компанія “Рікард» в розмірі 881 544,11 грн виходячи з таких обставин:
- наявність чинного судового рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 у справі №910/17064/23 про стягнення на користь АТ “ОТП Банк» (правопопередник ініціюючого кредитора) солідарно, у тому числі, з ТОВ “Сансет-Карлайл Трейд Груп» 15 252 497,11 грн;
- наявність чинної ухвали Господарського суду м. Київ від 04.12.2024 (залишеної без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025) у справі №910/17064/23, якою замінено кредитора - стягувача АТ “ОТП Банк» на ТОВ “ФК “Рікард» у правовідносинах, у тому числі і з ТОВ “Сансет- Карлайла Трейд Груп» як боржником, за договорами про надання банківських послуг №CR20-252/28-2 від 04.06.2020, застави №PL22-440/28/2 від 20.01.2023, поруки №SR 20-289/28-2 від 04.06.2020, поруки №SR 20-290/28-2 від 04.06.2020 внаслідок укладених між попереднім кредитором та новим кредитором (ініціюючий кредитор) відповідних договорів про відступлення права вимоги;
- звернення стягнення ТОВ “ФК “Рікард» на заставне майно ТОВ “Сансет -Карлайл Трейд Груп» в рахунок погашення вимог в розмірі 14 370 953,00 грн.
ТОВ «ФК «Рікард» зазначає, що заявлена до визнання сума грошових вимог становить 13 310 722,85 грн, що є результатом арифметичного обчислення: із загального розміру заборгованості 28 563 219,96 грн віднято 14 370 953,00 грн (вартість заставного майна, на яке звернуто стягнення) та 881 544,11 грн (сума, вже визнана судом у попередній ухвалі).
Разом з тим, постановою Східного апеляційного Господарського суду від 02.06.2025, яка набрала законної сили вказано, що сума грошових вимог, заявлена ТОВ «ФК «Рікард» у справі про банкрутство, не ґрунтується на заявленій загальній сумі 28 563 219,96 грн. Навпаки, суд підкреслив, що визнана сума зобов'язань виходить виключно з тих обставин, які були встановлені в іншій справі - №910/17064/23, де судом було визначено наявність боргу у розмірі 15 252 497,11 грн. Ця сума є єдиною, що має правову силу та обґрунтованість, оскільки встановлена чинним судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Більше того, апеляційний суд звертає увагу на те, що навіть ця сума підлягає зменшенню, оскільки частина зобов'язань вже була погашена шляхом звернення стягнення на предмет застави. Тобто, при визначенні розміру вимог, які могли б бути заявлені кредитором у справі про банкрутство, слід враховувати не лише обсяг встановленої заборгованості, а й ті суми, які вже фактично були стягнуті або отримані кредитором.
Таким чином, суд вказав у своїй постанові від 02.06.2025, що жодних правових підстав для включення до реєстру вимог кредиторів додаткових нарахувань у розмірі 13 310 722,85 грн (які є різницею між загальною сумою 28 563 219,96 грн та встановленою 15 252 497,11 грн) не існує, адже ці суми не визнавалися жодним судовим рішенням.
Проте, в заяві з додатковими кредиторськими вимогами заявник просить визнати додаткові вимоги які визначені останнім як залишок не виконаних зобов'язань по основній сумі заборгованості за договором про надання банківських послуг №CR 20-252/28-2 від 04.06.2020 в сумі 13 310 722,80 грн.
Колегія суддів зазначає, що, дослідивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, а також надані сторонами докази, дійшла висновку, що заявлені ТОВ «ФК «Рікард» додаткові кредиторські вимоги у розмірі 13 310 722,80 грн за своєю правовою природою є тими самими вимогами, які вже були предметом розгляду господарського суду (ухвала від 02 квітня 2025 року), і щодо яких судом вже надано належну правову оцінку, як правильно вказав у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції.
Також місцевий суд слушно зауважив, що господарський суд не може змінювати правову природу вимог заявника, тобто перекваліфіковувати їх на інший вид зобов'язань, ніж той, що зазначений у заяві, оскільки це може призвести до порушення принципу законності. Суд зобов'язаний розглядати заяву з вимогами до боржника виключно в межах заявлених кредитором вимог та на підставі тих правових норм, які обґрунтовують ці вимоги. Суд повинен розглядати вимогу саме у тому вигляді, в якому вона була заявлена кредитором, і не має права змінювати її сутність.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що заявлені ТОВ «ФК «Рікард» додаткові грошові вимоги у сумі 13 310 722,80 грн не є новими чи самостійними, а по своїй правовій природі тотожні тим вимогам, які вже були предметом судового розгляду у справі №905/263/25. Господарський суд першої інстанції у своїй ухвалі від 02.04.2025 року, залишеній без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, вже надав відповідну правову оцінку цим вимогам, визнавши лише їх частину в межах 881 544,11 грн, а в решті - відмовив. Зокрема, було встановлено, що загальна сума заборгованості за договором №CR 20-252/28-2 від 04.06.2020 становила 15 252 497,11 грн, з якої 14 370 953,00 грн було погашено шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Отже, заявник намагається повторно пред'явити вимоги, які вже були розглянуті та правомірно відхилені, обґрунтовуючи це арифметичним розрахунком залишку. Таким чином, вимоги ТОВ «ФК «Рікард» у сумі 13 310 722,80 грн підлягають відхиленню як такі, що вже були розглянуті судом, не є новими, і не мають самостійного правового підґрунтя для повторного включення до реєстру вимог кредиторів.
Щодо вимог зі сплати судового збору в сумі 28 598,43 грн, стягнутого рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/17064/23.
Суд першої інстанції відмовив у визнанні означених вимог у сумі 28 598,43 грн у зв'язку з тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту переходу до ТОВ «ФК «РІКАРД» вимоги зі сплати судового збору на означену суму за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/17064/23. Також місцевим судом зауважено, що договір відступлення права вимоги від 17.09.2024 не містить положень, які б визначали передачу первісним кредитором новому кредиту прав вимоги зі сплати судового збору за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/17064/23.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 договору від 17.09.2024 про відступлення права вимоги за договором про надання банківських послуг № CR 20-252/28-2 від 04.06.2020 - в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор (АТ «ОТП БАНК») передає у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «ФК «РІКАРД») приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за договором про надання банківських послуг № CR 20-252/28-2 від 04.06.2020, укладений між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЮМ-ХОЛДИНГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСАДМАКС» (назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТІМ ГОЛД»), Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СТЕЛЬ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВЕН ГЛАС» (назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «САНШАЙН-ТРЕЙД ЮНІТІ»), а саме первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги виконання боржником боргових зобов'язань за кредитним договором в розмірі 18 042 691,67грн, яка складається з залишку заборгованості по основній сумі кредиту при цьому станом на дату підписання даного договору розмір заборгованості по основній сумі кредиту складає 13 829 469,26 грн, розмір залишку заборгованості по відсоткам за користування кредиту складає 4 213 222,41 грн, розмір штрафних санкцій визначається новим кредитором згідно з умов кредитного договору (надалі - право вимоги), за ціну, встановлену в п.3 цього договору.
Відповідно до пункт 2 договору з цього договору вбачається, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з кредитного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі №910/17064/23) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «РІКАРД» про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні по справі №910/17064/23. Здійснено на стадії виконання судового рішення у справі №910/17064/23 заміну сторони (стягувача) з Акціонерного товариства "ОТП Банк" його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «РІКАРД».
Вказана ухвала не містить інформації про заборгованість боржника, а лише вказує на реквізити укладеного між сторонами справи кредитного договору та договорів відступлення.
Таким чином, як слушно зауважив місцевий суд, ані ухвала Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі №910/17064/23, ані договір відступлення права вимоги від 17.09.2024 не містить положень, які б визначали передачу первісним кредитором новому кредиту прав вимоги зі сплати судового збору за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/17064/23.
Разом з тим, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 05.04.2018 у справі №923/607/16, сплата суми судового збору не є зобов'язанням в розумінні положень статті 509 ЦК України, тому вона не була і не могла бути предметом відступлення за договором про відступлення права вимоги за договором про надання банківських послуг.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували перехід до ТОВ «ФК «РІКАРД» права вимоги щодо стягнення судового збору в розмірі 28 598,43 грн на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/17064/23, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог у цій частині.
Виходячи з всього вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про необхідність визнання додаткових грошових вимог у розмірі 13 310 722,80 грн як залишку непогашених зобов'язань після звернення стягнення на предмет застави, є юридично необґрунтованими та суперечать встановленим обставинам справи.
По-перше, питання про розмір грошових вимог ініціюючого кредитора ТОВ «ФК «Рікард» уже було предметом розгляду Господарського суду Донецької області у справі №905/263/25. За результатами підготовчого засідання ухвалою від 02.04.2025, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, було визнано лише частину вимог у розмірі 881 544,11 грн, а в решті - відмовлено.
У цій же постанові апеляційний суд прямо зазначив, що правомірною є лише заборгованість у розмірі 15 252 497,11 грн, визначена рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/17064/23. Надалі ця сума була частково погашена внаслідок звернення стягнення на предмет застави (14 370 953,00 грн), а решта - 881 544,11 грн включена до реєстру. Тобто, питання про правову природу та розмір зобов'язань уже однозначно вирішено судом, а отже, заявлені 13 310 722,80 грн є нічим іншим, як спробою повторного пред'явлення раніше відхилених вимог, що є неприпустимим відповідно до принципу правової визначеності та преюдиційності судових рішень.
По-друге, аргументація скаржника щодо набуття всіх прав вимоги за кредитним договором у межах договорів відступлення не змінює суті справи. Сам факт заміни сторони у зобов'язанні не породжує нових зобов'язань боржника і не змінює їх розміру, який вже встановлений судом.
По-третє, доводи скаржника щодо права на включення до реєстру суми судового збору в розмірі 28 598,43 грн також є юридично неспроможними. Як правильно встановив суд першої інстанції, договір відступлення права вимоги від 17.09.2024 не містить положень, які б передбачали передачу прав щодо стягнення судового збору. Крім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду (зокрема, постанова від 05.04.2018 у справі №923/607/16), сплата судового збору не є зобов'язанням у розумінні статті 509 ЦК України, а отже, не може бути предметом відступлення. Це також унеможливлює визнання відповідної суми як грошової вимоги у справі про банкрутство.
Таким чином, повторне пред'явлення тих самих вимог у новій заяві є юридично безпідставним, суперечить чинному законодавству та судовим рішенням, що набрали законної сили.
Додатково апеляційний суд зазначає, що пояснення апелянта про часткове погашення заборгованості іншими зобов'язаними особами - зокрема, майновим поручителем ОСОБА_1 (900 000 грн) та ТОВ «Алюм-Холдинг» (5 000 грн) - не можуть бути прийняті як обґрунтування нових або додаткових вимог у справі про банкрутство.
По-перше, часткове погашення заборгованості третіми особами жодним чином не підтверджує новизну або самостійний характер заявлених додаткових вимог. Усі ці вимоги, як уже встановлено ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.04.2025 та підтверджено постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, є тотожними тим, які вже були предметом розгляду, отримали належну правову оцінку та визнані лише частково. Решта суми, в тому числі й нинішній залишок у 12 405 722,80 грн, не визнавались жодним судовим рішенням і не мають окремого юридичного обґрунтування.
По-друге, посилання на добровільні платежі від інших осіб у межах виконання судового рішення не впливає на правову кваліфікацію вимог до боржника у справі про банкрутство. Здійснення таких платежів не змінює правової природи вимог, які вже були відхилені судом через відсутність належного правового підґрунтя.
По-третє, твердження про «фактичне визнання боргу» з боку третіх осіб не свідчить про наявність або обґрунтованість додаткових вимог до боржника, адже боржник у справі про банкрутство є окремим суб'єктом. Акти часткового виконання рішення суду іншими зобов'язаними особами не створюють нових правових підстав для визнання відхилених вимог до самого боржника, тим більше у справі, де питання вже остаточно вирішене у межах судового акта, який набрав законної сили.
Нарешті, суд апеляційної інстанції не вправі переглядати чи змінювати правову природу вимог, щодо яких уже було винесене рішення, яке не скасовано та не змінено у передбаченому законом порядку. Отже, включення до реєстру будь-якої частини від раніше відхилених вимог, навіть з урахуванням часткового погашення третіми особами, є юридично неможливим та суперечить принципу остаточності судових рішень і правової визначеності.
Таким чином, подані 25.09.2025 додаткові пояснення ТОВ «ФК «Рікард» не містять нових правових підстав для визнання заявленої суми як кредиторських вимог до боржника, а лише повторно посилаються на обставини, які вже були предметом судового розгляду.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард». Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а ухвала Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 у справі №905/263/25 має бути залишена без змін.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2025 у справі №905/263/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 06.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман