25 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1356/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" та представника Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" (вх. № 1683Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.07.2025 у справі № 922/1356/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" (04210, м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 34, код ЄДРПОУ 41827510)
до відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 43927048)
про стягнення коштів,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 499 від 26.10.2021 в сумі 28 492 799,19 грн, яка складається з 22 980 211,43 грн основного боргу, 1 371 257,55 грн 3% річних, 4 141 330,21 грн збитків від інфляції. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору підряду № 499 від 26.10.2021 в частині здійснення своєчасної оплати заборгованості з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
10.07.2025 від відповідача на адресу суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної та товарознавчої судової експертизи, проведення якої просить доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2025 у справі № 922/1356/25 призначено комплексну будівельно-технічну, оціночно-будівельну та товарознавчу судову експертизу. Проведення судової експертизи доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а). Попереджено судових експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку (ст.384 Кримінального кодексу України) та відмову без поважних причин від виконання покладених на експерта обов'язків (ст.385 Кримінального кодексу України).
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що для з'ясування фактичних обставин справи, пов'язаних із визначенням обсягів і вартості виконаних робіт за договором підряду №499 від 26.10.2021, а також з перевірки правильності формування договірної ціни відповідно до вимог п.6.3.3.5 цього договору та чинного на момент виконання робіт спеціального законодавства у сфері ціноутворення в будівництві, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Суд вказав, що наданий позивачем висновок експерта Харківського НДЕКЦ МВС України від 27.12.2024 не містить відповідей на всі питання, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо відповідності фактично виконаних робіт актам приймання, обґрунтованості застосованих цін на матеріали та устаткування, а також можливого дублювання робіт в акті №5 за грудень 2021 року.
Крім того, суд зазначив, що відповідач у своїх запереченнях ставить під сумнів як обсяг, так і вартість заявлених робіт, а також законність формування договірної ціни. З огляду на принцип змагальності та необхідність повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку про доцільність призначення комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи.
ТОВ "Авізіо Торг" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.07.2025 у справі № 922/1356/25 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- клопотання про призначення експертизи було подано адвокатом Луньовим В.О., повноваження якого викликають сумнів. Ордер ґрунтується на договорі від 01.07.2024 між відповідачем та АО «Шкребець і партнери», але інформація про укладення такого договору відсутня у системі «Прозорро», як це вимагається законом у зв'язку з використанням публічних коштів. Це може свідчити про те, що ордер видано без належної договірної основи, а отже, адвокат не мав права подавати відповідне клопотання. На переконання скаржника, цим порушено норми статей 56, 60, 61 ГПК України, статті 10 Закону «Про публічні закупівлі» та статей 26, 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- підстав для призначення експертизи взагалі не існувало, оскільки в матеріалах справи вже наявні достатні докази. Роботи на об'єкті перевіряв технічний нагляд замовника, сертифікована особа, яка діяла від імені та в інтересах замовника, підтвердила обсяги, якість і вартість робіт, не висловивши жодних зауважень. Скаржник вважає, що прийняття робіт технічним наглядом має навіть більше доказове значення, ніж експертиза, адже здійснювалося саме в інтересах замовника. До того ж відповідач не надав жодного належного доказу на підтвердження своїх заперечень, а єдиним «доказом» є самостійно складена таблиця у форматі Excel з цінами на 2025 рік, яка не може вважатися аналізом ринку у розумінні умов договору;
- відповідач мав понад два місяці для підготовки своєї позиції та подання клопотання, тоді як позивачу суд надав лише шість календарних днів для підготовки заперечень. Цього часу було недостатньо з огляду на обсяг документів та необхідність отримання відповідей на запити. Скаржник вважає, що таким чином суд створив відверті процесуальні переваги відповідачу, а позивачу фактично було обмежено право на повноцінний захист;
- поставлені судом питання експертизі виходять за межі предмета спору. Чотири з п'яти актів вже були оплачені та не є спірними, а відповідач висловлював претензії лише до окремих позицій в акті №5. Призначення ж експертизи щодо всіх актів та тисяч товарних позицій, з яких спірними є лише кілька десятків, скаржник називає невиправданим та спрямованим на затягування процесу;
- обрана судом установа - Інститут Бокаріуса, не здатна провести експертизу у строк, передбачений Інструкцією (90 днів). Це суперечить вимогам розумного строку розгляду справи, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
27.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" надійшли додаткові пояснення у справі.
27.08.2025 від Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.07.2025 у справі №922/1356/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обґрунтовує відзив тим, що:
- представник відповідача має повний обсяг повноважень, які відповідають законодавству України, щоб представляти інтереси Департаменту в суді першої інстанції та в апеляційному суді;
- відповідно до умов договору, узгоджувати всі документи по цьому договору мають право тільки представники замовника, ніяких технічний нагляд не має право підписувати акти виконаних робіт;
- 6 днів достатньо для ознайомлення з 5 питаннями про призначення експертизи та надати суду свої пропозиції з цього приводу;
- представник позивача надав до суду копію експертизи яка знаходиться в кримінальній справі і яка не має ніякого відношення до господарської справи. Крім того, в ній досліджувались питання по актах №1-4, але акт №5 не досліджувався.
25.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" надійшли додаткові пояснення у справі, де останній зазначає, що на офіційному веб-сайті Харківської міської ради міститься новина про завершення реконструкції парку. Означене, на думку позивача, показує суперечливу поведінку відповідача.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 25.09.2025 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" та представник Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради.
Щодо заявлених клопотань сторін.
11.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме: висновок експерта №СЕ-19/121-24/33986-БТ від 28.07.2025 за результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в кримінальному провадженні №12021220000001712 від 08.11.2021.
Також 22.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи дозвіл слідчого на розголошення матеріалів справи досудового розслідування по кримінальному провадженню №12021220000001712.
Колегія суддів зазначає, що відповідні докази мали бути подані учасником справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції.
За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
В обґрунтуванні підстав для прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду представник позивача вказує, що висновок експерта не встиг надати до суду першої інстанції, оскільки місцевий суд ухвалив рішення про призначення експертизи ще до того, як самим позивачем був наданий висновок експерта.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що сам по собі факт того, що скаржник не встиг подати висновок експерта до суду першої інстанції, не може розцінюватися як поважна причина його неподання, а отже не є підставою для прийняття цього доказу на стадії апеляційного перегляду у розумінні статті 269 ГПК України.
Крім того, означений висновок експерта датований 28.07.2025, отже такий доказ не існував на момент ухвалення рішення судом першої інстанції від 17.07.2025.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.20220 у справі № 924/232/18 зазначено, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі № 922/393/18).
Відтак, відсутні підстави долучати відповідний доказ до матеріалів справи.
Стосовно дозволу слідчого на розголошення матеріалів справи досудового розслідування, скаржник вказує, що долучає такі докази виключно через заперечення проти врахування вищезазначеної експертизи відповідачем.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сам по собі дозвіл слідчого на розголошення матеріалів досудового розслідування не є самостійним доказом у розумінні статті 73 ГПК України, а лише процесуальною підставою для використання відповідних матеріалів у господарському процесі. Оскільки ж сам висновок експерта, для підтвердження можливості використання якого й подано вказаний дозвіл, не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції з огляду на викладені вище мотиви, то й подання дозволу слідчого втрачає процесуальне значення. Відтак підстав для його долучення до матеріалів справи колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд здійснює розгляд справи без урахування означених вище доказів.
27.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" надійшло клопотання, в якому останній просить суд не допускати до розгляду справи адвоката Луньова В.О. до підтвердження ним повноважень на представництво інтересів відповідача. Також скаржник прохав суд дослідити сам договір про надання правової допомоги на підставі якого було видано ордер Луньову В.О.
15.09.2025 від представника Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради адвоката Луньова В.О. надійшла заява до якої надано копію договору про надання юридичних послуг №01-07/24 від 01.07.2024, копію додаткової угоди від 01.07.2024.
15.09.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" надіслав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що договір про надання правової допомоги Луньова О.В. є нікчемний, адже порушує публічний порядок, оскільки на підтвердження повноважень представника надано договір, який відповідач не мав права укладати. Апелянт посилається на ст.54 Закону України «Про запобігання корупції» де вказано, що державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошові кошти або інше майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Незаконне одержання від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошових коштів або іншого майна, нематеріальних активів, майнових переваг, пільг чи послуг за наявності підстав тягне за собою відповідальність відповідних посадових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Також скаржник вказує, що йому незрозуміло яке відношення адвокат Луньов О.В. має до діяльності АО «Шкребець і партнери».
З приводу означеного клопотання колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України)
Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Водночас, в господарському процесі повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідно до вимог процесуального законодавства в господарському суді повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. Договір про надання правової допомоги, на підтвердження повноважень представника, в господарських судах не вимагається.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Луньов О.В. представляє інтереси Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради на підставі свідоцтва №608 від 02.04.2002 та ордеру серія АН №1773149 від 27.08.2025, який виданий на підставі договору про надання безоплатної правничої допомоги від 01.07.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Отже ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція Господарського процесуального кодексу України не вимагає (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18)).
Посилання апелянта на ст. 54 Закону України «Про запобігання корупції» не впливає на оцінку дійсності ордеру та повноважень адвоката. Питання правомірності чи дійсності самого договору про правову допомогу не підлягає дослідженню господарським судом у межах перевірки представницьких повноважень, оскільки відповідно до ГПК України суд не наділений повноваженнями оцінювати цивільно-правову дійсність такого правочину в цьому контексті.
Водночас апеляційний суд підкреслює, що чинне законодавство виходить із презумпції чинності правочину. Допоки договір не визнано у встановленому законом порядку нікчемним (як зазначає апелянт), він вважається чинним і породжує відповідні правові наслідки. Саме на підставі дійсного договору про надання правової допомоги був виданий ордер адвокату Луньову О.В., який, у свою чергу, є самостійним та достатнім документом для підтвердження представницьких повноважень.
Таким чином, колегія суддів не встановила жодних обставин, які б свідчили про недійсність чи нечинність зазначеного договору, а відтак підстав для невизнання повноважень адвоката не вбачається. Обставини, на які посилається позивач, можуть бути предметом окремого судового оскарження, однак не впливають на дійсність ордеру та чинність представницьких повноважень адвоката у цій справі.
Щодо доводів представника ТОВ "Авізіо Торг" про відсутність зв'язку адвоката Луньова О.В. з адвокатським об'єднанням «Шкребець і партнери», колегія суддів зазначає, що законодавство не ставить чиннисть представницьких повноважень адвоката у залежність від його організаційної приналежності до певного адвокатського об'єднання. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути виданий як адвокатом особисто, так і адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням. Головною умовою є відповідність ордеру встановленим законодавством вимогам та наявність підпису адвоката, що посвідчує його повноваження.
Отже, факт того, чи перебуває адвокат у трудових або організаційних відносинах з певним адвокатським об'єднанням, не має правового значення для підтвердження його процесуальних повноважень. Наявність або відсутність формального зв'язку з АО «Шкребець і партнери» не впливає на дійсність ордеру і не може бути підставою для недопущення адвоката до участі у справі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для недопущення адвоката Луньова О.В. до участі у справі у зв'язку з відсутністю належних повноважень не встановлено. Ордер, наданий адвокатом, відповідає вимогам закону та є самостійним і достатнім документом для підтвердження повноважень. Доводи апелянта про нікчемність договору, порушення публічного порядку чи відсутність зв'язку з адвокатським об'єднанням не можуть бути підставами для обмеження права на представництво. Отже, правові підстави для задоволення клопотання відсутні.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" (підрядник) та Управлінням екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (замовник) укладено договір № 499, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався у 2021 - 2022 роках виконати замовнику роботи, зазначені в договірній ціні, а замовник прийняти та оплатити такі роботи.
У п.1.2 договору сторони погодили найменування робіт - відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харків. Коригування (45112000-5 - землерийні та інші земляні роботи).
Додатковими угодами до договору строки виконання робіт та інші умови договору сторонами частково змінювалися, здебільшого в частині графіку фінансування.
10.07.2025 від відповідача на адресу суду першої інстанції через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної та товарознавчої судової експертизи, проведення якої просить доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.
Позивач необхідності у призначенні експертизи в даній справі не вбачав, оскільки обставини справи можна встановити на підставі вже наявних у справі доказів. Запропонована відповідачем експертна установа, як вважає позивач, не здатна проводити експертизи у передбачені законодавством строки, а тому позивач не погоджується з проведенням експертизи. Крім того, як вважає позивач, частина питань, які ставить відповідач, вже були вирішені під час проведення експертизи і не має необхідності проводити експертизу у даній справі.
Ухвалою суду першої інстанції від 17.07.2025 задоволено клопотання відповідача, призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.
Наведене стало підставою для звернення позивача до апеляційного суду зі скаргою на ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом апеляційного розгляду у даній справі є перевірка законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції про призначення у справі №922/1356/25 комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи та зупинення провадження на час її проведення.
Таким чином, у межах апеляційного перегляду колегія суддів має оцінити:
- чи були наявні правові підстави, передбачені статтями 99, 100 ГПК України, для призначення експертизи;
- чи відповідає перелік питань, поставлених на вирішення експертів, предмету доказування у справі, який обмежується обставинами виконання та оплати робіт за актом №5 за грудень 2021 року і чи не вийшов суд першої інстанції за межі заявленого клопотання відповідача, включивши до ухвали питання, які не стосуються предмета спору (зокрема щодо актів №1- 4, що вже підписані й оплачені);
- чи було дотримано принципи змагальності сторін і процесуальної рівності під час розгляду клопотання про експертизу;
- чи не порушує ухвала першої інстанції вимог щодо розумності строків розгляду справи, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ст.99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ст.100 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень визначається, зокрема, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція) та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, будівельно-технічна; оціночно-будівельна. Поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту (п. 1.2.2 Інструкції). Товарознавча: машин, обладнання, сировини та споживчих товарів (1.2.4 Інструкції).
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.
Визначення, чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експертів, чи ні, віднесено до компетенції суду. У разі, коли суд потребує висновків фахівця з питань, що відносяться до предмету доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть змінити інші засоби доказування, він вправі призначити експертизу.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) від 01.06.2006, експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.
Відповідно до положень ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за договором № 499 від 26.10.2021 в сумі 28 492 799,19 грн, яка складається з 22 980 211,43 грн основного боргу, 1 371 257,55 грн 3% річних, 4 141 330,21 грн збитків від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Авізіо Торг» посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань - Департамент не оплатив за актом №5 від 29.12.2021 виконані роботи за договором № 499 від 26.10.2021.
Саме з огляду на те, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на акті приймання виконаних будівельних робіт №5 за грудень 2021 року, який відповідач не підписав і вважає таким, що дублює вже виконані та оплачені за актами №1- 4 роботи, а також містить завищену вартість матеріалів та устаткування всупереч умовам договору №499 та вимогам чинного законодавства, відповідач і заявив клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи. Метою цього клопотання є перевірка чи дійсно обсяги та вартість робіт, зазначених у акті №5, відповідають фактично виконаним роботам; чи не повторюють вони роботи, вже включені до попередніх актів; та чи правильно визначена договірна ціна з урахуванням ринкових показників і кошторисних норм.
Означені обставини зумовили висновок суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених ст. 99, 100 ГПК України, для задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про необхідність призначення експертизи, оскільки для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин спору потрібно визначити фактичні обсяги та вартість виконаних робіт, а також перевірити, чи відповідає ціноутворення умовам договору і чинним кошторисним нормам. Зазначені питання неможливо вирішити виключно правовими методами, адже вони виходять за межі правової оцінки та потребують застосування спеціальних знань у сфері будівництва й товарознавства.
Разом з тим, відповідач просив суд на вирішення експертної установи поставити наступні питання:
1. Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові" по договору № 499 від 26.10.2021, з внесеними змінами, обсягам та вартості робіт і устаткування визначених в:
- акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 04.11.2021;
- акті № 2 вартості устаткування від 04.11.2021;
- акті № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 29.12.2021;
- акті № 4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 29.12.2021?
2. Чи виконувались ТОВ "Авізіо Торг" роботи на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові" по договору № 499 від 26.10.2021, з внесеними змінами, визначених в акті № 5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 29.12.2021, з урахуванням раніше проведених робіт на цьому об'єкті визначених в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 04.11.2021, акті № 2 вартості устаткування від 04.11.2021, акті № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 29.12.2021 та акті № 4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 29.12.2021?
3. Чи відповідає вартість матеріальних ресурсів, визначених в договірній ціні договору № 499 від 26.10.2021, найменшій ціні, яка визначається на основі проведеного аналізу ринку будівельних матеріалів в регіоні з урахуванням їх якісних характеристик, строків та об'ємів поставки на листопад-грудень 2021 року?
4. Чи відповідає вартість устаткування (витрати з придбання та доставки устаткування, що монтується), визначена в договірній ціні, найменшій ціні, яка визначається на основі проведеного аналізу ринку устаткування в регіоні з урахуванням їх якісних характеристик на листопад-грудень 2021 року?
5. Чи відповідає номенклатура та кількість устаткування, використана ТОВ "Авізіо Торг" при виконанні робіт на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові", номенклатурі та кількості устаткування визначеній в тендерній документації (технічна специфікація)?
Натомість, як вбачається із оскаржуваної ухвали, місцевий суд призначаючи комплексну будівельно-технічну та товарознавчу судові експертизи, проведення яких доручив Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України, поставив на вирішення експертної установи такі питання:
1. Який перелік та об'єми фактично виконаних ТОВ "Авізо Торг" будівельних робіт за договором № 499 від 26.10.2021 на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові"?
2. Яка вартість фактично виконаних ТОВ "Авізо Торг" будівельних робіт за договором № 499 від 26.10.2021 на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові"?
3. Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові" по договору № 499 від 26.10.2021 обсягам та вартості робіт і устаткування визначених в:
- акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 04.11.2021 року;
- акті № 2 вартості устаткування від 04.11.2021 року;
- акті № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 29.12.2021 року;
- акті № 4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 29.12.2021 року;
- акті № 5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 29.12.2021?
4. Чи виконувались ТОВ "Авізо Торг" роботи за договором № 499 від 26.10.2021 на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові", зазначені в акті № 5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 29.12.2021, та чи не співпадають відповідні роботи з роботами, що були виконані раніше на цьому об'єкті?
5. Чи відповідає вартість виконаних за договором № 499 від 26.10.2021 робіт та витрат по відновленню елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові умовам п.6.3.3.5 цього договору (замовник зобов'язаний при складанні договірної ціни на виконання робіт приймати вартість матеріальних ресурсів по найменшій ціні, яка визначена на основі відповідно проведеного аналізу ринку будівельних матеріалів в регіоні з урахуванням їх якісних характеристик, строків та об'ємів поставки) та встановленим на час виконання цих робіт вимогам законодавства в частині визначення вартості відповідних робіт та витрат (вартість устаткування, меблів, інвентарю, інших матеріальних ресурсів)?
Проаналізувавши заяву відповідача та оскаржувану ухвалу суду, апеляційний суд підкреслює, що місцевий суд частково відтворив запропоновані питання, однак істотно розширив їх обсяг. Якщо відповідач наполягав насамперед на перевірці обсягів і вартості робіт, відображених в акті №5, із врахуванням попередніх актів як порівняльного матеріалу, а також на перевірці правильності ціноутворення та відповідності матеріалів і устаткування тендерній документації, то суд першої інстанції поставив перед експертом ширший перелік завдань.
Зокрема, суд не лише включив акти №1- 4 до переліку документів для дослідження, але й сформулював питання так, що експерт має оцінити обсяги та вартість робіт за всіма актами, а також узагальнено визначити відповідність вартості робіт вимогам законодавства.
Колегія суддів частково не погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.4 ст.99 ГПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Натомість, ч.2 ст.98 ГПК України передбачає, шо предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом доказування у даній справі є виключно обсяг і вартість робіт, зазначених у акті №5 за грудень 2021 року, який позивач подав на оплату, а відповідач відмовився підписати, вважаючи його таким, що дублює вже виконані та оплачені роботи.
Акти №1- 4 у повному обсязі вже підписані та оплачені сторонами, вони не є предметом спору, а можуть бути враховані лише як порівняльний матеріал для перевірки можливого дублювання обсягів у акті №5.
Включення цих актів як самостійних об'єктів експертного дослідження виходить за межі предмета доказування та фактично розширює завдання експертизи без правової потреби. Такий підхід є недоцільним, адже призведе до суттєвого збільшення строків проведення експертизи та витрат процесуального часу, хоча визначальним для вирішення спору є лише з'ясування фактичних обсягів та вартості робіт за актом №5 і перевірка, чи не дублює він роботи, вже враховані у попередніх актах.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про доцільність зміни поставлених питань експертам і викласти їх у такій редакції:
1.Який перелік та обсяги фактично виконаних ТОВ «Авізо Торг» будівельних робіт за договором №499 від 26.10.2021 на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові", що відображені в акті №5 приймання виконаних робіт за грудень 2021 року?
2.Яка вартість фактично виконаних ТОВ «Авізо Торг» будівельних робіт за договором № 499 від 26.10.2021 на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові", зазначених в акті №5 за грудень 2021 року, і чи відповідає вона договірній ціні?
3.Чи виконувалися фактично ТОВ "Авізо Торг" роботи за договором № 499 від 26.10.2021 на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові", зазначені в акті №5?
4. Чи відповідає вартість виконаних за договором № 499 від 26.10.2021 робіт та витрат по відновленню елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові умовам п.6.3.3.5 цього договору (замовник зобов'язаний при складанні договірної ціни на виконання робіт приймати вартість матеріальних ресурсів по найменшій ціні, яка визначена на основі відповідно проведеного аналізу ринку будівельних матеріалів в регіоні з урахуванням їх якісних характеристик, строків та об'ємів поставки) та встановленим на час виконання цих робіт вимогам законодавства в частині визначення вартості відповідних робіт та витрат (вартість устаткування, меблів, інвентарю, інших матеріальних ресурсів)?
Натомість питання про відповідність обсягів і вартості робіт, зазначених у актах №1-4, а також про вартість устаткування й матеріалів, що не стосуються акту №5, апеляційний суд виключає з ухвали як такі, що виходять за межі предмета спору та є надлишковими.
Отже, апеляційний суд підсумовує, що призначення експертизи у цій справі є виправданим та необхідним, оскільки вирішення спору безпосередньо залежить від встановлення фактичних обставин, які потребують спеціальних знань у сфері будівництва та товарознавства.
З огляду на суть позовних вимог, експертне дослідження має бути спрямоване на встановлення: фактичного переліку, обсягів і вартості будівельних робіт, зазначених в акті №5 за грудень 2021 року; відповідності цих показників умовам договору та чинним кошторисним нормам; правильності визначення вартості матеріалів та устаткування з урахуванням ринкових цін на момент виконання робіт; наявності чи відсутності дублювання робіт, відображених в актах №1- 4, які вже були підписані та оплачені сторонами.
Зазначені питання виходять за межі правової оцінки та стосуються технічних аспектів виконання будівельних робіт, цінових розрахунків і аналізу кошторисної документації. Суд не володіє відповідними спеціальними знаннями, тому не може самостійно перевірити обсяги виконаних робіт, правильність кошторисів, відповідність ринкових цін чи фактичне дублювання робіт за актами.
Висновок експерта у цьому випадку є єдиним належним та допустимим доказом для об'єктивного з'ясування спірних фактичних обставин, від яких залежить правомірність заявлених вимог і заперечень. Саме тому призначення комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи є необхідним елементом повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи відповідно до статей 98, 99 ГПК України та практики ЄСПЛ.
Окремо колегія суддів звертає увагу на висновок судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/121-24/33986-БТ від 27.12.2024, наданого судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Місцевий суд вказав, що цей висновок не надає відповіді на всі питання, які суд вважає за необхідне встановити для повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, з чим погоджується апеляційний суд і, разом з тим, зазначає таке.
Зі змісту наданої позивачем експертизи вбачається, що остання проводились в цілях розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021220000001712 від 08.11.2021.
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18).
Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
У даному випадку колегія суддів вважає доцільним врахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.04.2020 у справі № 734/537/15-ц, згідно до якої, висновок експерта у кримінальному провадженні є письмовим доказом, який досліджується судом у сукупності з іншими доказами у справі.
Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
Узагальнено висновки Верховного Суду щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, полягають у такому:
-висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;
- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;
- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;
- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі; та має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його;
- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи, тощо.
Розглядаючи питання обгрунтованості прийняття копій висновків експертів, складених в рамках кримінального провадження, в якості доказу у справі, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Оскільки наразі відповідні матеріали є елементом доказової бази в кримінальному провадженні, надання їм правової оцінки на предмет належності формування, повноти, достатності та об'єктивності викладення в них інформації, як спроможності виступати належним та допустимим доказами у даній справі, є некоректним та фактично виходить за повноваження господарського суду.
За відповідних обставин висновки експертів у кримінальному провадженні підлягають дослідженню в якості письмових доказів, які досліджуються судом у сукупності з іншими доказами у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Отже, з урахуванням того, що у справі вже наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/121-24/33986-БТ від 27.12.2024, проведений експертом Харківського НДЕКЦ МВС України у межах кримінального провадження, який є допустимим письмовим доказом у розумінні статей 73, 76 ГПК України та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Водночас, оскільки сторона відповідача наполягає на проведенні нової судової експертизи вже у межах даного господарського провадження, суд апеляційної інстанції вважає таку позицію узгодженою з принципом змагальності сторін та стандартом «вірогідності доказів».
Враховуючи, що призначення експертизи у цій справі дозволить отримати висновок безпосередньо у господарському процесі, з урахуванням усіх специфічних обставин спору та документів, поданих сторонами, апеляційний суд доходить висновку, що це є необхідним і достатнім для забезпечення повноти, всебічності та об'єктивності розгляду спору. Проведення такої експертизи усуне будь-які сумніви щодо фактичних обсягів та вартості виконаних робіт, правильності ціноутворення й відповідності умовам договору, і дасть можливість суду здійснити належну оцінку всіх доказів у їх сукупності.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що призначення судової експертизи у межах даної господарської справи є доцільним та достатнім процесуальним засобом для встановлення обставин, що входять до предмета доказування, та відповідає вимогам ст. 99- 100 ГПК України.
Разом з тим, апелянт зазначає, що підстав для призначення експертизи взагалі не існувало, оскільки в матеріалах справи вже наявні достатні докази. Роботи на об'єкті перевіряв технічний нагляд замовника, сертифікована особа, яка діяла від імені та в інтересах замовника, підтвердила обсяги, якість і вартість робіт, не висловивши жодних зауважень. Скаржник вважає, що прийняття робіт технічним наглядом має навіть більше доказове значення, ніж експертиза, адже здійснювалося саме в інтересах замовника. До того ж відповідач не надав жодного належного доказу на підтвердження своїх заперечень, а єдиним «доказом» є самостійно складена таблиця у форматі Excel з цінами на 2025 рік, яка не може вважатися аналізом ринку у розумінні умов договору.
Колегія суддів підкреслює, що посилання апелянта на акти технічного нагляду не усуває необхідності у експертизі. Технічний нагляд замовника здійснює контроль у межах своїх повноважень і є підзвітним самому замовнику, тоді як судова експертиза є незалежним процесуальним доказом, який проводиться спеціалізованою установою та має на меті з'ясування саме тих спірних питань, які стали предметом судового розгляду. Отже, висновки технагляду не можуть автоматично підміняти висновок судового експерта, адже останній надається у визначеній процесуальній формі та має іншу доказову силу.
Доводи відповідача про завищення вартості матеріалів і устаткування не можуть бути перевірені лише шляхом зіставлення формальних актів та висновків технагляду. Визначення відповідності цін вимогам договору та нормативним документам (Наказ Мінрегіону №281 від 01.11.2021) потребує застосування спеціальних методик аналізу ринку та нормативного ціноутворення, що й обумовлює необхідність призначення експертизи.
Твердження апелянта про те, що відповідач не надав належних доказів, не спростовує обґрунтованості призначення експертизи. Навпаки, саме суперечливість наявних доказів (акт №5, підписаний лише позивачем, та заперечення відповідача) створює процесуальну ситуацію, яка потребує з'ясування за допомогою спеціальних знань. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, якщо суд не може встановити фактичні обставини лише на підставі письмових доказів і має сумніви щодо їх достовірності чи повноти, він вправі призначити експертизу.
Таким чином, доводи скаржника про «достатність доказів» та про «більшу доказову силу» висновків технічного нагляду є необґрунтованими. Наявність спору щодо правильності обсягів і вартості робіт, підтверджених актом №5, сама по собі свідчить про потребу у незалежній судовій експертизі, яка є єдиним належним засобом доказування у цій частині.
Щодо доводів апелянта про те, що клопотання про призначення експертизи у суді першої інстанції було подано адвокатом Луньовим О.В. без належних повноважень, оскільки ордер ґрунтується на договорі від 01.07.2024 між відповідачем та АО «Шкребець і партнери», інформація про який відсутня у системі «Прозорро», колегія суддів зазначає таке.
Наведена обставина вже була предметом правового аналізу у цій постанові під час розгляду клопотання апелянта щодо перевірки повноважень адвоката Луньова О.В. Колегія суддів дійшла висновку про належність та достатність наданих адвокатом повноважень, підтверджених ордером, виданим відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Разом з тим, апеляційний суд додатково звертає увагу, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції адвокат Луньов О.В. мав ті самі представницькі повноваження, що й на стадії апеляційного перегляду, що підтверджується наданими ним процесуальними документами. Відтак він мав право діяти від імені Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, у тому числі подавати клопотання про призначення експертизи.
Посилання апелянта на відсутність інформації про укладення договору у системі «Прозорро» не спростовує наявності у адвоката належних повноважень і не впливає на процесуальну правомірність поданого ним клопотання. Питання дотримання відповідачем вимог законодавства про публічні закупівлі виходить за межі предмета розгляду даної справи і не впливає на чинність ордеру як документа, що посвідчує представницькі повноваження адвоката у процесі.
Скаржник також зазначає, що відповідач мав понад два місяці для підготовки своєї позиції та подання клопотання, тоді як позивачу суд надав лише шість календарних днів для підготовки заперечень. Цього часу було недостатньо з огляду на обсяг документів та необхідність отримання відповідей на запити. Апелянт вважає, що таким чином суд створив відверті процесуальні переваги відповідачу, а позивачу фактично було обмежено право на повноцінний захист.
Апеляційний суд зауважує, що норми ГПК України не вимагають від суду відкладати розгляд кожного клопотання доти, доки сторона не отримає відповіді на всі свої запити. Ч. 1 ст. 119 ГПК передбачає, що строки встановлює суд, виходячи з принципу розумності та необхідності оперативного розгляду справи. Невиконання позивачем певних дій у відведений період саме по собі не свідчить про порушення його права на захист, адже він міг викласти свої заперечення навіть без додаткових довідок, а у разі потреби - заявити про подання нових доказів пізніше.
Твердження про «процесуальні переваги» відповідача також не відповідає дійсності. Відповідач подав клопотання у строки підготовчого провадження, що відповідає його процесуальним правам. Суд, своєю чергою, надав позивачу час на заперечення, а також врахував його пояснення при вирішенні питання. Рішення про призначення експертизи ґрунтувалося не на процесуальних перевагах, а на змісті спору та необхідності застосування спеціальних знань.
Таким чином, суд діяв у межах своїх повноважень і забезпечив сторонам рівні процесуальні права, тому аргумент скаржника про обмеження права на захист є необґрунтованим.
Апелянт вказує, що обрана судом установа - Інститут Бокаріуса, не здатна провести експертизу у строк, передбачений Інструкцією (90 днів). Це суперечить вимогам розумного строку розгляду справи, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що сам по собі тривалий строк проведення експертизи не означає порушення права на розгляд справи у розумний строк. Європейський суд з прав людини у своїй практиці (зокрема, «Дульський проти України», заява №61679/00) наголошував, що при оцінці розумності строків враховується не лише формальна тривалість розгляду, а й складність справи, поведінка сторін і значення спору для заявника. Отже, якщо проведення експертизи є необхідним для встановлення істотних обставин, її тривалість не може розцінюватися як порушення статті 6 Конвенції.
До того ж, таке твердження скаржника є передчасним та ґрунтується виключно на припущеннях. На даний момент відсутні будь-які офіційні відомості чи підтвердження від експертної установи про неможливість виконати експертизу у визначені строки або про необхідність їх продовження. З огляду на це, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника як необґрунтовані.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи у їх сукупності та з огляду на предмет доказування у даній справі та суперечності щодо цього, враховуючи правову природу спірних правовідносин, які виникли між сторонами, вважає, що клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної, оціночно-будівельної та товарознавчої судової експертизи обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом. Разом з тим, суд першої інстанції не повною мірою дослідив предмет позову і вийшов за його межі, що стало підставою для зміни апеляційним судом питань для експертів.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг", а ухвала Господарського суду Харківської області від 17.07.2025 у справі №922/1356/25 має бути частково змінена у редакції резолютивної частини цієї постанови..
Керуючись статтями 269, п.2 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авізіо Торг" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.07.2025 у справі №922/1356/25 змінити в частині визначення переліку питань, які поставлені на вирішення експертної установи, якій доручається проведення експертизи.
Викласти п.п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 17.07.2025 у справі № 922/1356/25 в такій редакції:
На вирішення експертної установи поставити наступні питання:
1.Який перелік та обсяги фактично виконаних ТОВ «Авізо Торг» будівельних робіт за договором №499 від 26.10.2021 на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові", що відображені в акті №5 приймання виконаних робіт за грудень 2021 року?
2.Яка вартість фактично виконаних ТОВ «Авізо Торг» будівельних робіт за договором № 499 від 26.10.2021 на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові", зазначених в акті №5 за грудень 2021 року, і чи відповідає вона договірній ціні?
3.Чи виконувалися фактично ТОВ "Авізо Торг" роботи за договором № 499 від 26.10.2021 на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові", зазначені в акті №5?
4. Чи відповідає вартість виконаних за договором № 499 від 26.10.2021 робіт та витрат по відновленню елементів благоустрою парку культури та відпочинку "Юність" (капітальний ремонт) в м. Харкові умовам п.6.3.3.5 цього договору (замовник зобов'язаний при складанні договірної ціни на виконання робіт приймати вартість матеріальних ресурсів по найменшій ціні, яка визначена на основі відповідно проведеного аналізу ринку будівельних матеріалів в регіоні з урахуванням їх якісних характеристик, строків та об'ємів поставки) та встановленим на час виконання цих робіт вимогам законодавства в частині визначення вартості відповідних робіт та витрат (вартість устаткування, меблів, інвентарю, інших матеріальних ресурсів)?
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 06.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян