23 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1181/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від позивача - Щербань А.С. (у режимі відеоконференції);
від відповідача - Коновалов М.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.1732Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 (суддя Юрченко В.С., повний текст складено 17.07.2025) у справі №922/1181/25
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зубр», м.Харків,
до Акціонерного товариства «Харківобленерго», м.Харків,
про визнання укладеними додатків до договору
Позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зубр» (далі - ОСББ «Зубр»), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго»), про визнання укладеними додатків №№2, 3, 6, 7 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1-91К від 01.01.2019, укладеного шляхом приєднання ОСББ «Зубр» до умов публічного договору, в редакції, визначеній в позовній заяві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідач уклали договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, шляхом підписання позивачем заяви-приєднання, однак не дійшли згоди щодо умов цього договору, а саме не узгодили, які прилади обліку є розрахунковими, та не уклали додаток №3 до договору (між сторонами був спір щодо цього питання), а також не уклали додатки, які є невід'ємною частиною договору (додатки №2, 6, 7 до договору).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 у справі №922/1181/25 позов задоволено повністю. Визнано укладеними додатки №№2, 3, 6, 7 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1-91К від 01.01.2019, укладеного шляхом приєднання ОСББ «Зубр» до умов публічного договору, у викладеній в резолютивній частині рішення редакції. Стягнуто з АТ «Харківобленерго» на користь ОСББ «Зубр» судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 2 422,40 грн.
Не погодившись із означеним рішенням, АТ «Харківобленерго» 05.08.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (з урахуванням наданих на вимогу суду уточнень) просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 у справі №922/1181/25 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:
- висновки Господарського суду Харківської області з приводу нерозповсюдження умов дії договору постачання електричної енергії №1-91К від 08.12.2015 на укладений на його основі договір розподілу електричної енергії №1-91К від 01.01.2019 не відповідають встановленим обставинам справи;
- помилковими є висновки суду першої інстанції про наявність підстав та існування умов внесення змін до існуючих узгоджених сторонами договірних умов. Умовами договору про постачання електричної енергії №1-91К від 08.12.2015 (додатки 3.1, 3.2) сторони визначили засоби обліку електричної енергії, що споживається ОСББ, а також встановили порядок проведення розрахунків;
- помилковими є висновки місцевого господарського суду про неможливість застосування алгоритму розрахунку обсягу спожитої електричної енергії. Правильність застосування відповідного алгоритму підтверджена НКРЕКП (лист №4600/11/17-07 від 24.07.2007; №5309/20.2/7-21 від 26.04.2021) та рішеннями судів у справі №922/2582/24, які набрали законної сили;
- передчасним є звернення позивача з позовом за захистом прав та інтересів шляхом визнання додатків до договору укладеними, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, зміна яких саме обставин обумовлює можливість сторін договору розподілу електричної енергії переглянути його суттєві умови;
- висновки суду щодо встановлення меж балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін не відповідають обставинам справи та нормам права;
- судом першої інстанції безпідставно застосовано правові висновки Верховного Суду у справах №922/422/17, №922/208/17, №922/717/21, оскільки дана судова практика не є релевантною;
- Господарським судом Харківської області порушено приписи ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не враховано встановлені в межах справи №922/2582/24обставини: достатності та дійсності договірних умов з розподілу АТ «Харківобленерго» електричної енергії ОСББ «Зубр»; обґрунтованості та правильності алгоритму розрахунків обсягів спожитої ОСББ «Зубр» електричної енергії.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
Після отримання через підсистему «Електронний суд» від АТ «Харківобленерго» заяви про усунення недоліків (вх.9712 від 12.08.2025), ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 у справі №922/1181/25; встановлено строк по 08.09.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги; призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 23.09.2025 о 10:00год.
Через підсистему «Електронний суд» 04.09.2025 від ОСББ «Зубр» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.10538; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ «Харківобленерго» у справі №922/1181/25 у повному обсязі.
У відзиві позивач зазначає наступне:
- обґрунтованими є висновки місцевого господарського суду про припинення дії договору про постачання електричної енергії від 2015 року. Пункт 6 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 передбачає припинення дії договору постачання електроенергії після підписання заяви-приєднання до договору розподілу і визначає виключний перелік питань, з яких договір постачання може продовжувати діяти для сторін. Не зважаючи на те, що в заяві-приєднання зазначено, що договір з розподілу електроенергії укладається на підставі договору постачання, це не означає, що додатки до договору постачання електричної енергії, який вже припинив свою дію (адже між сторонами вже діє новий договір розподілу в силу зміни чинного законодавства), зберігають свою чинність для сторін. Адже сама Постанова НКРЕКП №312 від 14.03.2018, ПРРЕЕ та договір розподілу від 2019 року, який був укладений між сторонами, передбачають процедуру укладення додатків до договору розподілу електричної енергії;
- усупереч твердженням апелянта, додаток до заяви-приєднання не може вважатися підтвердженням, що сторони дійшли згоди щодо суттєвих умов договору розподілу, у тому числі тих, що передбачають перелік розрахункових приладів обліку для ОСББ;
- апелянт безпідставно зазначає про відсутність підстав для внесення змін до існуючих узгоджених сторонами договірних умов. Сторони не вносили зміни в жодні чинні договори чи додатки. Предмет позову в даній справі полягає у визнанні укладеними додатків до договору розподілу електричної енергії від 2019 року, які об'єктивно та беззаперечно не були укладені між сторонами;
- помилковим є твердження скаржника про погодження сторонами наведеного відповідачем алгоритму розрахунку обсягу спожитої ОСББ електроенергії. Жодний доказ, про який зазначає відповідач, не містить домовленостей сторін про застосований відповідачем алгоритм розрахунку;
- розрахунки ОСР суперечать правовій логіці листа НКРЕКП та роз'яснень НКРЕКП, адже в них йде мова про ситуації, коли в будинку відсутні лічильники на технічні цілі ОСББ, а є лише загальнобудинкові та поквартирні прилади обліку. Крім того роз'яснення, видані НКРЕКП не в межах компетенції та за не встановленою формою, не є обов'язковими та не несуть жодних юридичних наслідків;
- АТ «Харківобленерго» безпідставно пов'язує балансову належність та експлуатаційну відповідальність мереж з точкою розподілу електричної енергії та точкою комерційного обліку електричної енергії. З аналізу п.1.1.2, п.1.2.4 ПРРЕЕ, п.32 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.1.1.3 Правил улаштування електроустановок убачається, що точка розподілу електричної енергії для споживачів - мешканців квартир знаходиться на межі розташування електроустановок мешканців квартир, а точка розподілу електричної енергії для споживача - ОСББ розташована на межі знаходження електроустановок ОСББ. Оскільки ОСББ діє у відносинах з АТ «Харківобленерго» як колективний побутовий споживач для закупівлі електроенергії на технічні цілі, а не закуповує електричну енергію на весь багатоквартирний будинок, не має субспоживачів, а кожен власник квартири в будинку має окремий індивідуальний договір з ОСР, то межа балансової належності між АТ «Харківобленерго» та ОСББ розміщена в місці споживання ОСББ електричної енергії (місця розташування електроустановок, на забезпечення діяльності яких ОСББ закуповує електричну енергію);
- суд першої інстанції цілком обґрунтовано застосував правові висновки Верховного Суду у справах №920/422/17, №920/208/17, №920/717/21 та, враховуючи обставини даної справи, дійшов власних висновків, що відповідають ПРРЕЕ, ККОЕЕ та чинним правовим позиціям Верховного Суду, що викладені в постановах у справах №922/3767/20, №922/717/21, №922/2666/21, №922/2699/21, №922/3886/23, №922/1242/23;
- доводи скаржника про те, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.4 ст.75 ГПК України є безпідставними. У справі №922/2582/24 суд надав правову оцінку встановленим обставинам справи та дійшов правових висновків про чинність додатків до договору про постачання електричної енергії від 2015 року, однак, такі висновки суду не є юридичним фактом, обставиною, яка у разі встановлення судом має преюдиційне значення під час розгляду судом іншої справи. Навпаки, правові висновки та оцінка обставин, зроблені судом у справі №922/2582/24, не є обов'язковими для господарського суду під час розгляду даної справи, адже це не є встановленими обставинами в розумінні ч.4 ст.75 ГПК України.
За змістом відзиву на апеляційну скаргу позивач також зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу, які очікує понести позивач у справі у зв'язку із розглядом судом апеляційної скарги АТ «Харківобленерго», складають 30 000,00 грн.; до апеляційного суду додатково буде подано заяву про відшкодування судових витрат із відповідними доказами.
Від ОСББ «Зубр» 04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» отримано заяву про розподіл судових витрат (вх.10542), згідно з прохальною частиною якої позивач просить після подання заявником усіх доказів, що підтверджують понесені ним судові витрати, вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які поніс заявник, та стягнути з АТ «Харківобленерго» на користь ОСББ «Зубр» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
За змістом заяви позивач повідомив, що акт приймання-передачі наданих послуг буде наданий до суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення Східним апеляційним господарським судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
Через підсистему «Електронний суд» 09.09.2025 від АТ «Харківобленерго» отримано заяву (вх.10739) про зменшення розміру заявлених ОСББ «Зубр» витрат на правничу допомогу. Згідно з прохальною частиною заяви відповідач просить відмовити ОСББ «Зубр» у задоволенні заяви про ухвалення Східним апеляційним господарським судом рішення щодо розподілу судових витрат у справі №922/1181/25 частково та зменшити розмір заявлених ОСББ «Зубр» витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом скарги АТ «Харківобленерго» до суми 4 500,00 грн.
Через підсистему «Електронний суд» 09.09.2025 від АТ «Харківобленерго» надійшла заява (вх.10743), за змістом прохальної частини якої заявник просить: поновити АТ «Харківобленерго» пропущений процесуальний строк на подання заяви про зменшення розміру заявлених ОСББ «Зубр» витрат на правничу допомогу; прийняти заяву АТ «Харківобленерго» про зменшення розміру заявлених ОСББ «Зубр» витрат на правничу допомогу, долучити її до матеріалів справи №922/1181/25 та розглядати її сумісно з іншими матеріалами справи.
Клопотання про поновлення строку мотивоване наступним. На виконання ухвали суду від 18.08.2025 АТ «Харківобленерго» через систему ЄСІТС «Електронний суд» 08.09.2025 подавало заяву про зменшення розміру заявлених ОСББ «Зубр» витрат на правничу допомогу. Внаслідок технічних перешкод під час завантаження заяви на хмарне сховище системи ЄСІТС відбулись помилки (скидання завантажувальної сторінки), які 08.09.2025 на етапі підписання та відправлення заяви учасникам справи призводили до перезавантаження модуля, чисельної відправки заяви одному з учасників з одночасним повідомленням про помилку, внаслідок чого остаточне завершення процесу підписання та відправлення заяви учасникам та суду відбулось лише 09.09.2025 о 00:05год.
Судова колегія зауважує, що станом на дату ухвалення постанови ОСББ «Зубр» не надано в повному обсязі доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи №922/1181/25 у суді апеляційної інстанції. Позивачем зроблено заяву про подання відповідних доказів у порядку ч.8 ст.129 ГПК України - протягом п'яти днів після ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом. Відтак, АТ «Харківобленерго» не пропущено строк на подання заяви про зменшення розміру заявлених ОСББ «Зубр» витрат на правничу допомогу. Відповідні доводи відповідача, викладені у заяві, будуть розглянуті судовою колегією у разі подання позивачем відповідних доказів судових витрат протягом встановленого ГПК України строку.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 23.09.2025 відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 2012 року та рішенням Харківської міської ради №624 від 17.10.2012 про присвоєння адреси житловому будинку підтверджується, що за адресою: 61172, м.Харків, вул.Зубарєва, буд.34 знаходиться житловий багатоквартирний будинок.
Як убачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17.12.2014 створене ОСББ “Зубр».
За Актом приймання-передачі житлового комплексу з управління в управління, укладеного між ТОВ “Будівельний торговий будинок» та ОСББ «Зубр», 30.03.2016 на баланс ОСББ «Зубр» передано житловий будинок за адресою: м.Харків, вул.Зубарєва, буд.34.
До 01.01.2019 правовідносини між ОСББ «Зубр» (як споживачем) та АТ “Харківобленерго» (як постачальником) були врегульовані Договором про постачання електричної енергії №1-91К від 08.12.2015 (далі - договір 2015 року). За умовами розділу 1 цього договору - постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Станом на дату укладення договору 2015 року взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), були врегульовані Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 (далі - ПКЕЕ).
19.04.2018 набули чинності Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), які передбачили необхідність переукладення всіх договорів між споживачами та постачальниками електричної енергії.
З огляду на набуття чинності ПРРЕЕ, АТ “Харківобленерго» було розміщено на офіційному веб-сайті публічний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
ОСББ «Зубр» з метою приєднання до умов публічного договору 03.12.2018 підписало надану АТ “Харківобленерго» заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, за якою приєдналося до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019.
Сторони не заперечують той факт, що між ними було укладено Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №1-91К від 01.01.2019 (далі - договір 2019 року).
ОСББ «Зубр» з посиланням на п.п.12.8, 12.9 додатку 3 до ПРРЕЕ (Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії) стверджує, що додатки, передбачені означеними пунктами Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між сторонами до нового договору не укладались.
Сторонами не заперечується, що в багатоквартирному будинку за адресою: м.Харків, вул.Зубарєва, буд.34, встановлені три типи лічильників:
1. загальнобудинкові лічильники, які обліковують всю електричну енергію, яка постачається на територію будинку, у тому числі ту, яка потім споживається власниками квартир та ОСББ «Зубр» на технічні цілі будинку(ЕІС код точки комерційного обліку: 62Z4296524553910; 62Z9284576427149; 62Z6396391652894; 62Z6220788261830);
2. лічильники споживання електроенергії на технічні цілі будинку, які обліковують електричну енергію, що споживається ОСББ «Зубр» на виконання статутних цілей (освітлення місць загального користування, електроживлення ліфтів, забезпечення роботи насосів підкачування води) (ЕІС код точки комерційного обліку: 62Z0118881740668; 62Z7174274255004; 62Z3775793388940; 62Z68186196831129; 62Z6585753997882);
3. індивідуальні лічильники (210 - поквартирних лічильників) обліковують електричну енергію, яка споживається власниками квартир.
ОСББ «Зубр» неодноразово зверталося до АТ “Харківобленерго» з проханням не враховувати в розрахунках обсягу розподіленої та спожитої ОСББ «Зубр» електроенергії дані чотирьох загальнобудинкових лічильників та пропонувала виключити їх з переліку розрахункових приладів обліку для ОСББ «Зубр».
До матеріалів справи додано лист позивача від 10.02.2025 на адресу відповідача із пропозицією підписати додатки до договору 2019року.До листа додано додатки до договору.
Відповідач у листі від 07.03.2025(а.с.50, т.1) відмовив у їх підписанні на тій підставі, що схема підключення будинку не змінена. Сторони вже підписали вказані додатки і їх повторне підписання в іншій редакції є неможливим.
Разом із тим, листами від 22.06.2023 та від 23.03.2023 ( а.с.57,56 т. 1) відповідач пропонував позивачу укласти додаток №3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії», але в своїй редакції.
До матеріалів справи додано тривале листування між сторонами ( протягом 2023-2025років).
ОСББ «Зубр» також направляло листи-претензії, в яких не погоджувалось з обсягами виставленої до оплати електроенергії, оскільки значний обсяг електроенергії, яку ОСР нараховував як спожиту ОСББ «Зубр», фактично позивачем не споживалась. Така ситуація (на думку споживача) склалася через паралельне обрахування спожитої електроенергії за загальнобудинковими лічильниками і лічильниками споживання електроенергії на технічні цілі будинку.
АТ “Харківобленерго» у відповідь на означені листи повідомляло про неможливість зміни переліку розрахункових приладів обліку, оскільки саме такий перелік лічильників, що застосовуються для розрахунків ОСББ «Зубр», був зафіксований у додатку №3.1 до договору 2015 року.
Разом з тим АТ “Харківобленерго» неодноразово пропонувало до укладення Додаток № 3 “Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії» до Договору №1-91К від 01.01.2019 та пояснював це необхідністю переукладення додатку з огляду на прийняття Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018.
Оскільки ОСББ «Зубр» вважає, що зміст додатку №3 до договору суперечить вимогам чинного законодавства(а.с.80,т.1), позивач не підписав запропоновану відповідачем редакцію додатку №3 до договору.
Як було зазначено вище, листом від 10.02.2025 ОСББ «Зубр» звернулося до АТ «Харківобленерго» з пропозицією укласти у власній редакції додатки до Договору 2019 року, а саме: №2 «Паспорт точки розподілу»; №3 “Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ “Зубр»; №6 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; №7 “Однолінійна схема (схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання)». Відповідач відмовив у їх укладення.
Доказів укладення сторонами означених додатків матеріали справи не містять.
Як стверджує позивач, під час розгляду Господарським судом Харківської області справи №922/2582/24 ОСББ «Зубр» дізналося, що АТ «Харківобленерго» складено Додаток №2 “Паспорт точки розподілу» до договору 2019 року. Однак, означений додаток відповідачем позивачу для ознайомлення чи погодження направлений не був.
У листі №56РРЕ/20-942 від 07.03.2025 відповідач зазначив про неможливість підписання додатків у запропонованій позивачем редакції, оскільки сторони вже підтвердили свої зобов'язання шляхом підписання додатків до договору 2015 року.
Отже, причиною звернення ОСББ «Зубр» з розглядуваним позовом до суду стало те, що між сторонами укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, шляхом підписання позивачем заяви-приєднання, однак сторони не дійшли згоди щодо умов цього договору, а саме не узгодили, які прилади обліку мають зазначатись як розрахункові та не уклали додаток №3 до договору (між сторонами був спір щодо цього питання), а також не уклали додатки, які є невід'ємною частиною договору (додатки №2, 6, 7 до договору).
Судова колегія враховує наступне.
Як установлено судовою колегією та не заперечується сторонами, до 01.01.2019 між ОСББ «Зубр» (як споживачем) та АТ “Харківобленерго» (як постачальником) діяв Договір про постачання електричної енергії №1-91К від 08.12.2015.
19.04.2018 набули чинності ПРРЕЕ, затверджені постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018.
Відповідно до п.4 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 у період з дати отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії до 01 грудня 2018 року операторам систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, та форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР направляє поштовим відправленням споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об'єкта споживача. Направлення такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Як зазначалося вище за текстом постанови, 03.12.2018 ОСББ «Зубр» підписало заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, за якою приєдналося до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019.
Предметом спору в цій справі є вимоги ОСББ «Зубр» про визнання укладеними додатків №№2, 3, 6, 7 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1-91К від 01.01.2019, укладеного шляхом приєднання ОСББ “Зубр» до умов публічного договору, в редакції, визначеній в позовній заяві.
ОСББ «Зубр» зазначає, що через втрату чинності ПКЕЕ та затвердженням ПРРЕЕ, укладений між сторонами договір 2015 року припинив свою дію. При цьому позивач заперечує факт укладення між сторонами додатків до нового договору 2019 року та наполягає на необхідності визнання їх укладеними в редакції, наведеній у позовній заяві.
Натомість, АТ «Харківобленерго» заперечує необхідність визнання укладеними таких додатків у редакції позивача та наполягає на тому, що договір 2019 року укладено на умовах договору 2015 року; суттєві умови, технічні та облікові дані, характеристики, які були встановлені до договору 2015 року, були узгоджені сторонами та їх актуальність та чинність ґрунтується на волевиявленні споживача (позивача) приєднатися до договору розподілу електричної енергії саме на умовах договору 2015 року. Тобто, відповідач стверджує, що ОСББ «Зубр» узгодило з АТ «Харківобленерго» всі суттєві умови (у т.ч. у вигляді вже діючих додатків), які необхідні для укладення та дії договорів постачання/розподілу електричної енергії, а підстави для внесення змін до існуючих узгоджених сторонами договірних умов відсутні.
Надаючи оцінку означеним доводам сторін, Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне.
Згідно з п.6 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
З аналізу означеної норми вбачається, що вона передбачає продовження дії умов попередніх договорів про постачання електричної енергії, по-перше, лише до укладення зі споживачем нового договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, та по-друге, лише в тій частині, що не суперечить чинному законодавству.
Враховуючи, що 03.12.2018 ОСББ «Зубр» підписало заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що у зв'язку із укладенням між АТ «Харківобленерго» та ОСББ «Зубр» нового договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №1-91К було припинено дію договору №1-91К про постачання електричної енергії 2015 року.
Враховуючи положення п.6 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, зміст якого викладено вище за текстом постанови, умови договору 2015 року могли діяти тільки до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Крім того судова колегія звертає увагу, що за умовами п.12.1 публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п.12.2 означеного договору всі додатки, зміни та доповнення до цього договору та додатків, зазначених у п.12.8 цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору, оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.
Пунктом 12.8 публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії передбачено, що невід'ємною частиною договору є, зокрема, наступні додатки: додаток №2 «Паспорт точки розподілу електричної енергії»; додаток №3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії»; додаток №6 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; додаток №7 «Однолінійна схема (схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання)».
Отже, оскільки додатки до договору визначають індивідуальні умови розподілу електричної енергії для кожного окремого споживача, остільки після укладення договору 2019 року умови розподілу електричної енергії повинні були бути узгоджені сторонами в письмових додатках до договору.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції припустив надмірний формалізм, прийшовши до висновку, що з укладенням нового договору додатки до старого договору не діють, не є обґрунтованими.
Судова колегія вважає, що не зважаючи на те, що в заяві-приєднання позивача зазначено, про укладення договору про надання послуги з розподілу електричної енергії на підставі договору постачання 2015року, це не означає, що додатки до договору постачання електричної енергії, який вже припинив свою дію, зберігають свою чинність для сторін після укладення нового договору 2019року. Постанова НКРЕКП №312 від 14.03.2018, ПРРЕЕ та договір 2019 року передбачають процедуру укладення додатків саме до договору розподілу електричної енергії.
Крім того, листами від 22.06.2023 та від 23.03.2023 ( а.с.57,56 т. 1) відповідач сам пропонував позивачу укласти додаток №3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії», але в своїй редакції.
Щодо встановлення меж балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у багатоквартирному будинку за адресою: м.Харків, вул.Зубарєва, буд.34, встановлені три типи лічильників: 4 загальнобудинкові лічильники, які обліковують всю електричну енергію, яка потрапляє на територію будинку, у тому числі і ту, яка споживається власниками квартир та ОСББ «Зубр»; лічильники споживання електроенергії на технічні цілі будинку (5 лічильників), які обліковують електричну енергію, що споживається ОСББ «Зубр» на виконання статутних цілей (освітлення місць загального користування, електроживлення ліфтів, забезпечення роботи насосів підкачування води); індивідуальні лічильники (210 поквартирних лічильників), які обліковують електричну енергію, яка споживається власниками квартир.
За твердженнями АТ «Харківобленерго» межа балансової належності встановлена у вхідному розподільчому пристрої, на вході в будинок, там де також встановлений загальнобудинковий лічильник, що передбачено схемою, яка була погоджена між АТ «Харківобленерго» та ОСББ «Зубр», і саме на цій точці відбувається перехід права власності від АТ «Харківобленерго» до ОСББ «Зубр».
Натомість ОСББ «Зубр» наполягає на тому, що точка розподілу електричної енергії для споживачів - мешканців квартир знаходиться на межі розташування електроустановок мешканців квартир, а точка розподілу електричної енергії для споживача - ОСББ «Зубр» розташована на межі знаходження електроустановок ОСББ «Зубр». Тобто, за твердженнями позивача, точками продажу електричної енергії, яка споживається ОСББ «Зубр», є точки приєднання, через які споживається електроенергія на освітлення місць загального користування, електроживлення ліфтів, електроживлення насосної станції та індивідуального теплового пункту. Відповідно, ОСББ «Зубр» вважає, що лічильники, які обліковують електричну енергію на зазначені цілі, повинні бути визначені в додатку №2 “Паспорт точки розподілу електричної енергії» із зазначенням у ньому точок розподілу електричної енергії, в яких відбувається перехід права власності на електричну енергію до позивача.
З цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.1.1.2 ПРРЕЕ у цих Правилах терміни вживаються у таких значеннях:
точка комерційного обліку - точка на комерційній межі розподілу електричної мережі або умовна точка, в якій відбувається зміна власника електричної енергії і до якої відносяться дані комерційного обліку електричної енергії, що використовуються для розрахунків на ринку електричної енергії. Наскільки це можливо, точка комерційного обліку повинна збігатися з точкою вимірювання;
точка вимірювання - фізична точка (точка підключення лічильника електричної енергії прямого включення, а у разі застосування вимірювальних трансформаторів - точка підключення високовольтної обмотки трансформатора струму) на електричній мережі, в якій вимірюються фізичні параметри електричної енергії (її якісні параметри та рівні електричної потужності) та/або обсягу перетікань електричної енергії;
точка розподілу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається розподіл/передача електричної енергії між електроустановками суміжних учасників ринку.
Згідно з абз.1, 2 п.1.2.4 ПРРЕЕ точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи. Оператор системи покриває всі витрати, пов'язані з транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, а також має право на відшкодування всіх витрат, пов'язаних із транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, за рахунок тарифу на розподіл (передачу) електричної енергії.
Згідно з п.32 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу, споживання електричної енергії чи зберігання енергії.
Відповідно до п.1.1.3 Правил улаштування електроустановок, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №476 від 21.07.2017, електроустановка - комплекс взаємопов'язаних машин, апаратів, ліній та допоміжного обладнання (разом з будівлями і приміщеннями, в яких їх установлено), призначених для виробництва, трансформації, передавання, розподілу електричної енергії і перетворення її в інший вид енергії.
Враховуючи означене, судова колегія робить висновок, що розрахунки використаної електричної енергії повинні проводитись з урахуванням даних кожного окремого лічильника.
Східний апеляційний господарський суд враховує, що на дату передачі будинка в управління ОСББ «Зубр» не всі квартири в будинку мали особові рахунки, оскільки значна частина квартир не була відчужена. У період з грудня 2018 (дата підписання заяви-приєднання від 03.12.2018) у багатоквартирному будинку 6 з 210 квартир не мали особових рахунків та окремого договору з АТ “Харківобленерго». Останній індивідуальний договір з розподілу електричної енергії в багатоквартирному будинку був підписаний 01.07.2021 власником квартири 159 - ОСОБА_1 . Тобто, з липня 2021 року всі власники квартир мають особові рахунки та окремі індивідуальні договори з АТ “Харківобленерго».
Сторони не заперечують того факту, що електрична енергія мешканцям квартир багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , постачається на підставі індивідуальних договорів з кожним власником квартири і облік такої електричної енергії здійснюється за показами внутрішньоквартирних приладів обліку. Означене узгоджується із приписами ч.4 ст.22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", якою унормовано, що газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.
З аналізу пунктів 1.2.4, 1.2.6 ПРРЕЕ вбачається, що послуги АТ "Харківобленерго" з розподілу електричної енергії побутовим споживачам до "входу в квартиру"/електроустановок загальнобудинкового користування (технічні потреби ОСББ «Зубр») та витрати ОСР на забезпечення транспортування електричної енергії до електроустановок споживачів компенсуються за рахунок відповідних складових тарифу на послуги позивача.
Відтак, як правильно виснував місцевий господарський суд, АТ "Харківобленерго" надає послуги з розподілу електричної енергії до точки входу у відповідні квартири, тобто і після загальнобудинкових приладів обліку. Теж саме стосується і електроустановок ОСББ «Зубр» як колективного побутового споживача в частині споживання електричної енергії на функціонування ліфтів, освітлення місць загального користування тощо, облік якої визначається показами лічильників, які і є загальними лічильниками для фіксування такого типу колективного побутового споживання у розумінні визначення терміну "колективний побутовий споживач", наведеного в п.62 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на те, що приймаючи до уваги паралельне підключення електроустановок побутових споживачів - мешканців будинку та електроустановок ОСББ «Зубр», як колективного побутового споживача електричної енергії для потреб утримання будинку (до кожної з яких (електроустановок) АТ “Харківобленерго» здійснює розподіл електричної енергії) мешканці будинку не є субспоживачами у розумінні терміну «субспоживач», наведеного в п.1.1.2 ПРРЕЕ (субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача).
У розумінні ст.1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтею 4 означеного Закону визначено, що основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України “Про житлово-комунальні послуги» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №190 від 27.07.2018 «Про затвердження Обов'язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території», вартість електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфти та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
З огляду на положення ч.ч.9, 10 ст.Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», за відсутності доказів іншого (як у розглядуваній справі) внутрішньобудинкові мережі, які йдуть від входу в будинок після загальнобудинкових лічильників і до точок підключення побутових споживачів - мешканців квартир не перебувають у власності ОСББ «Зубр».
Відповідно, оскільки внутрішньобудинкові електричні мережі не належать ОСББ «Зубр» ані на праві власності, ані на праві користування, то межа балансової належності між АТ «Харківоленерго» та ОСББ «Зубр» розміщена в місці споживання ОСББ електричної енергії (місця розташування електроустановок, на забезпечення діяльності яких ОСББ закуповує електричну енергію). Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12.06.2024 у справі №922/3886/23.
Згідно з п.5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ) для комерційних розрахунків використовуються дані з основного вузла обліку власника електроустановки (об'єкта) за умови його відповідності вимогам проєктних рішень.
Відповідно до визначень, наведених у п.1.2.2 ККОЕЕ: вузол обліку електричної енергії (вузол обліку) - сукупність обладнання та засобів вимірювальної техніки, змонтованих та з'єднаних між собою за встановленою схемою для забезпечення вимірювання та обліку електричної енергії в заданій точці вимірювання. До складу вузла обліку можуть входити лічильники електричної енергії, трансформатори струму, трансформатори напруги, устаткування автоматичного відключення чи обмеження потужності, засоби захисту (автоматичні вимикачі або запобіжники), вторинні кола струму і напруги та інші допоміжні засоби (тестові блоки, перетворювачі імпульсів, блоки живлення, обладнання дистанційної передачі даних тощо). Характеристики складових вузла обліку мають бути достатніми для вимірювання електричної енергії із заданою періодичністю та похибкою;
об'єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання або фізичній особі на праві власності або користування;
точка вимірювання - фізична точка на електричній мережі (точка підключення лічильника електричної енергії прямого включення, а у разі застосування вимірювальних трансформаторів - точка підключення первинної обмотки трансформатора струму), в якій фактично вимірюються обсяги та/або параметри електричної енергії.
З аналізу наведених вище норм та визначень суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що розрахунки за спожиту електричну енергію (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання, що знаходиться на території власника або користувача об'єкта нерухомості (квартири, будинку тощо).
Згідно з п.9 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 - ОСР під час укладення із споживачами договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії (оформлення заяв-приєднання та паспортів точок розподілу) присвоює всім точкам розподілу електричної енергії за об'єктами існуючих споживачів ЕІС-коди за точками комерційного обліку відповідно до порядку, ККОЕЕ, та інших нормативно-правових актів НКРЕКП, а також актів адміністратора комерційного обліку.
Абзац 2 пункту 2.1.1 ПРРЕЕ вказує, що відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача.
Отже, оформлення ЕІС-кодів на кожну квартиру, передбачає той факт, що електроенергія від постачальника передається до кожної квартири в точці, на яку оформлений ЕІС-код на квартиру (там же розміщені і поквартирні лічильники). Так само точка розподілу електричної енергії від постачальника до ОСББ розташована в місцях розташування точок, на які оформлені відповідні ЕІС-коди точок, та які пов'язані з лічильниками електроенергії на електрозабезпечення ліфту, пристроїв освітлення місць загального користування та насосної станції.
З посиланням на постанови Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №920/422/17, від 11.09.2018 у справі №920/208/17 та від 12.01.2022 у справі №922/717/21 Господарський суд Харківської області за змістом оскаржуваного рішення зазначив наступне:
- у зв'язку із виключенням постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 №1449 "Про внесення змін до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 №910 та затвердження змін до Правил користування електричною енергією" з пункту 3.6 ПКЕЕ четвертого абзацу, який передбачав встановлення розрахункового обліку електричної енергії на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж та мереж електропередавальної організації у багатоквартирних будинках, товариство (у даному випадку АТ "Харківобленерго") не має правових підстав для застосування загальнобудинкового лічильника як розрахункового;
- оскільки у багатоквартирному будинку споживачі мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи, а згідно ПКЕЕ різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником (абз.2 п.3.6 ПКЕЕ), то обсяг споживання електроенергії ОСББ не має розраховуватися за лічильником, який обліковує дві різні групи споживання;
- ОСББ є формою управлінням будинком, отже, мешканці будинку, де створено ОСББ, не є субспоживачами у розумінні п.1.2 ПКЕЕ, останні є побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником;
- загальнобудинковий лічильник, який передбачений проектним рішенням на будинок, може застосовуватися лише як технічний прилад обліку для контролю за рівнем електроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії у внутрішньобудинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку;
- незаконним є здійснення розрахунків з ОСББ на підставі загальнобудинкового лічильника при наявності в будинку різних точок продажу електричної енергії та тарифних груп, які згідно з ПКЕЕ не можуть обліковуватися одним лічильником; необхідним є здійснення розрахунків за спожиту ОСББ електричну енергію на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ, до яких відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо.
В апеляційній скарзі АТ «Харківобленерго» наполягає на помилковості застосування місцевим господарським судом означених правових висновків та стверджує, що відповідна судова практика не є релевантною, з огляду на те, що відносини у означених справах: містять інші суттєві умови; наповнені відмінним фактичним та правовим змістом; засновані на обставинах, які суттєво відрізняються від обставин, що розглядаються у справі №922/1181/25. На переконання апелянта, принциповим та вирішальним є той факт, що ОСББ «Зубр», на відміну від обставин, які мали місце у наведених судових справах, було підписано додаток до заяви-приєднання, в якій він визначив та узгодив перелік точок комерційного обліку електричної енергії, який складається з лічильників, які мають відповідні номера, та ЕІС коду.
Судова колегія вважає безпідставними означені твердження апелянта, з огляду на наступне.
Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об'єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов'язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб'єктами спірних правовідносин.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №916/1828/22, від 03.10.2023 у справі №911/1212/22, від 03.10.2023 у справі №922/3953/21, від 03.10.2023 у справі №922/1653/21.
Судова колегія акцентує увагу, що у розглядуваному випадку вирішальним є те, що Верховний Суд у постановах у справах №920/422/17, №920/208/17 та №922/717/21 дійшов висновків про застосування положень правил комерційного обліку спожитої електроенергії до правовідносин, які виникають між ОСББ як споживачем та ОСР, за умови, коли в багатоквартирному будинку забезпечено роздільний облік електричної енергії на електроустановки, за функціонування яких сплачує ОСББ.
Відтак, Східний апеляційний господарський суд робить висновок про незаконність здійснення розрахунків з ОСББ на підставі загальнобудинкового лічильника при наявності в будинку різних точок продажу електричної енергії та тарифних груп, а також про необхідність здійснення розрахунків за спожиту ОСББ електричну енергію на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ, до якого відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо. Означене також узгоджується з положеннями п.5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії в чинній редакції (для комерційних розрахунків використовуються дані з основного вузла обліку власника електроустановки (об'єкта) за умови його відповідності вимогам проєктних рішень). Загальнобудинкові засоби обліку, які не приєднані до точки обліку одного об'єкта (електрообладнання ОСББ), а, навпаки, враховують дані щодо споживання електричної енергії з багатьох точок (квартири, місця загального користування), не можуть бути розрахунковими та використовуватися для розрахунків між АТ "Харківобленерго" та ОСББ "Зубр". Поряд з цим зазначені загальнобудинкові лічильники можуть використовуватися як технічні для контролю обсягів споживання електроенергії на об'єкті (в будинку) у цілому. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №922/3886/23 та від 10.04.2024 у справі №922/1242/23.
Відтак, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що помилковими є посилання АТ “Харківобленерго» на можливість застосування алгоритму розрахунку вартості спожитої ОСББ «Зубр» електричної енергії шляхом різниці між показами загальнобудинкових лічильників, показами індивідуальних поквартирних лічильників та показами лічильників, що обліковують витрати електричної енергії на ліфти, місця загального користування тощо.
Судова колегія ще раз акцентує увагу на тому, що ОСББ «Зубр» не є колективним побутовим споживачем електричної енергії, спожитої мешканцями будинку (у тому числі - безобліково, або з певними порушеннями прав постачальника електроенергії) як самостійними споживачами (за квартирними приладами обліку). В ОСББ «Зубр» відсутні субспоживачі, ОСББ не укладало з АТ «Харківобленерго» договір про спільне використання технологічних електричних мереж. ОСББ не відповідає ані за складання балансу, ані за небаланс електроенергії і не має юридичних підстав, щоб вжити заходів щодо усунення небалансу. Тобто, в ОСББ «Зубр» відсутні правові (юридичні), технічні можливості щодо вживання заходів у разі виникнення різниці, відсутня можливість втручатися у договірні відносини ОСР та побутового споживача. ОСББ «Зубр» не веде абонентського обліку, тобто не робить нарахування співвласникам будинку за спожиту електроенергію, не веде облік електроенергії, що обліковується індивідуальними лічильниками.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на можливість покладення на ОСББ обов'язку з відшкодування фактично безобліково спожитої електроенергії, яка може бути використана третіми особами (зокрема, інтернет-провайдерами, власниками водоматів). Так, відповідач не надає доказів наявності підключень до внутрішніх електричних мереж будинку інтернет-провайдерів, водоматів тощо. В ОСББ відсутній обов'язок контролювати безоблікове споживання та сплачувати безобліково спожиту третіми особами (самостійними суб'єктами господарської діяльності) не для цілей утримання будинку електроенергію. Водночас, ПРРЕЕ передбачають, що саме ОСР, а не ОСББ наділено правом відключати порушників від мережі та здійснювати процедуру стягнення з них збитків за безоблікове споживання електричної енергії.
АТ «Харківобленерго» за змістом апеляційної скарги стверджує про порушення судом першої інстанції приписів ч.4 ст.75 ГПК України та наполягає на тому, що судами під час розгляду справи №922/2582/24 було встановлено факти, які Господарський суд Харківської області мав врахувати при розгляді справи №922/1181/25, а саме факти: достатності та дійсності договірних умов з розподілу АТ «Харківобленерго» електричної енергії ОСББ «Зубр»; обґрунтованості та правильності алгоритму розрахунків обсягів спожитої ОСББ «Зубр» електричної енергії.
Судова колегія вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з ч.ч.4, 7 ст.75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19 звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Проаналізувавши зміст рішень судів у справі №922/2582/24 та аргументи апелянта, судова колегія дійшла висновку, що названі апелянтом «факти» у дійсності є власною правовою оцінкою судів, здійсненою на підставі встановлених обставин справи. Однак, така правова оцінка (висновки суду) не є юридичним фактом, обставиною, яка у разі встановлення судом має преюдиційне значення під час розгляду судом іншої справи. Отже, правова оцінка, зроблена судами у справі №922/2582/24, не є обов'язковою під час розгляду справи №922/1181/25.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, Східний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та встановленим обставинам справи, висновок Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСББ «Зубр» та визнання укладеними додатків №№2, 3, 6, 7 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1-91К від 01.01.2019, укладеного шляхом приєднання ОСББ «Зубр» до умов публічного договору, в редакції, визначеній в позовній заяві.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтує свої висновки на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 у справі №922/1181/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.10.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.О. Мартюхіна