вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" вересня 2025 р. Справа №910/5932/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Янко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025
у справі №910/5932/25 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіта"
до Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско"
про стягнення 761 306,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіта" (далі - ТОВ "Сіта") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" (далі - ПП "Туристична компанія Бітско") заборгованості у розмірі 761 306,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Сіта" посилається на те, що у період з 10.01.2022 до 21.02.2022 воно здійснило авансовий платіж за придбання авіаквитків на загальну суму 761 306,00 грн, на підставі виставлених відповідачем рахунків. Однак, відповідач оплачені авіаквитки не надав та кошти не повернув.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/5932/25 позов задоволено.
Стягнуто з ПП "Туристична компанія Бітско" на користь ТОВ "Сіта" заборгованість у розмірі 761 306,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 11 419,59 грн.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача грошових кошів підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в сумі 761 306,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Туристична компанія Бітско" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/5932/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, на переконання скаржника, місцевим господарським судом не досліджено весь ланцюг спірної операції: на якій підставі позивач здійснював оплату за авіа квитки; хто є відповідальним за оформлення квитків; чи були виписані квитки чи ні, тощо, а тому суд не міг з'ясувати той факт, що позивач після оплати квитків - самостійно без залучення третіх осіб (і самого відповідача) здійснює оформлення квитків.
Також, до апеляційної скарги долучено новий доказ - копію агентського договору від 12.03.2012 №37.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 апеляційну скаргу ПП "Туристична компанія Бітско" у справі №910/5932/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Туристична компанія Бітско" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/5932/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.09.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5932/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 06.08.2025.
14.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5932/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
31.07.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Так, у відзиві позивач зазначає, що наведені скаржником в апеляційній скарзі обставини не мають жодного стосунку до предмету і підстав позову, а також, на підтвердження неможливості своєчасності вчинення процесуальних дій (надання доказів) з причин, що об'єктивно не залежали від нього - позивачем не визнаються, з їх правовою оцінкою позивач не погоджується.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Щодо долученого позивачем до апеляційної скарги додаткового доказу (копії агентського договору від 12.03.2012 №37) колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.
Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об'єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.
Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою перелічені вище додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об'єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.
Відсутність вказаного клопотання сторони само по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.
Крім того, колегією суддів встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 про відкриття провадження у справі №910/5932/25 відповідач отримав 15.05.2025, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Разом із тим, відповідачем взагалі не подано відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції.
Слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з відзивом, оформленим згідно з вимогами чинного законодавства України у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду поданий відповідачем до суду апеляційної інстанції додатковий доказ.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 22.09.2025 з'явився представник відповідача.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, позивач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/5932/25 розглядається за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/5932/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У період з 10.01.2022 до 21.02.2022, на підставі платіжних доручень від 10.01.2022 №1876 на суму 62 698,00 грн, від 20.01.2022 №1885 на суму 210 696,00 грн, від 21.01.2022 №1887 на суму 88 146,00 грн, від 02.02.2022 №1897 на суму 343 325,00 грн, від 16.02.2022 №1923 на суму 29 981,00 грн, від 21.02.2022 №1932 на суму 26 460,00 грн, позивачем перераховано на рахунок відповідача, згідно з виставленими останнім рахунками від 06.01.2022 №АБ-00000006, від 20.01.2022 №АБ-00000040, від 20.01.2022 №АБ-00000041, від 02.02.2022 №АБ-00000089, від 10.02.2022 №АБ-00000116, від 16.02.2022 №АБ-00000139, кошти у загальній сумі 761 306,00 грн для придбання авіаквитків.
Разом із тим, відповідач авіаквитків не надав та сплачені авансом кошти за їх придбання не повернув.
13.02.2025 позивач рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача претензію про повернення коштів у розмірі 761 306,00 грн за передплачені авіаквитки, які не були надані позивачу.
Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 761 306,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, застосування статті 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 10.01.2022 до 21.02.2022, на підставі платіжних доручень від 10.01.2022 №1876 на суму 62 698,00 грн, від 20.01.2022 №1885 на суму 210 696,00 грн, від 21.01.2022 №1887 на суму 88 146,00 грн, від 02.02.2022 №1897 на суму 343 325,00 грн, від 16.02.2022 №1923 на суму 29 981,00 грн, від 21.02.2022 №1932 на суму 26 460,00 грн, позивачем перераховано на рахунок відповідача, згідно з виставленими останнім рахунками від 06.01.2022 №АБ-00000006, від 20.01.2022 №АБ-00000040, від 20.01.2022 №АБ-00000041, від 02.02.2022 №АБ-00000089, від 10.02.2022 №АБ-00000116, від 16.02.2022 №АБ-00000139, кошти у загальній сумі 761 306,00 грн для придбання авіаквитків.
Однак, відповідач авіаквитків не надав та сплачені авансом кошти за їх придбання не повернув.
За приписами частини 1 статті 1212 ЦК України право особи вимагати повернення належного їй майна, безпідставно набутого іншою особою, не передбачено строк, протягом якого має відбутись таке повернення.
Одночасно, відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак, набуте безпідставно майно підлягає поверненню за правилами частини 2 статті 530 ЦК України в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 13.02.2025 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про повернення коштів у сумі 761 306,00 грн. Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.
Таким чином, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 761 306,00 грн підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню.
Також, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/5932/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПП "Туристична компанія Бітско" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ПП "Туристична компанія Бітско".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/5932/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/5932/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Туристична компанія Бітско".
4. Матеріали справи №910/5932/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями - 06.10.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов