вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа № 911/241/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Селіван Л.Ф.
від відповідача: Даниленко Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"
на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2025 (повний текст рішення складено 27.05.2025) (суддя Карпечкін Т.П.)
у справі № 911/241/25 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"
про стягнення 889 189,74 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яку було прийнято судом) 810 150,94 грн основного боргу, 51 849,66 інфляційних втрат, 9 373,59 грн 3 % річних та 82 923,52 грн пені у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати робіт.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 01-11/07-23 від 11.07.2023 (далі - Договір) в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі № 911/241/25 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект" 810 150,94 грн боргу, 51 849,66 інфляційних, 9 373,59 грн 3 % річних, 82 923,52 грн пені, 14 314,47 грн витрат зі сплати судового збору та 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 810 150,94 грн протягом наведених у позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої договором та законом відповідальності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі № 911/241/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині визначеного розміру пені як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 68 318,36 грн пені.
Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки Договором передбачено стягнення пені за прострочення оплати понад 20 днів, за перші 20 днів прострочення оплати пеня не нараховується. Також, скаржник звертає увагу суду на п. 7.3 Договору, яким погоджено, що сума пені не може перевищувати 10 % від вартості несвоєчасно оплачених робіт.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі № 911/241/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2025 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.07.2025.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що 02.09.2025 о 09 год. 20 хв. у місті Києві була оголошена повітряна тривога (повідомлення мобільного застосунку "Київ Цифровий"), судове засідання у справі 02.09.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 розгляд апеляційної скарги у справі № 911/241/25 призначено на 08.09.2025 о 13:40.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задовольнити її частково, змінивши рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру пені в сумі 81 015,09 грн, в іншій частині залишити без змін. Зокрема, позивач зазначає, що посилання скаржника на те, що перші 20 днів пеня не нараховується, є безпідставним.
Також позивач просить суд одночасно з винесенням рішення у даній справі вирішити питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, надану адвокатом у суді апеляційної інстанції, в розмірі 20 000,00 грн.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 08.09.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити частково, стягнути пеню в розмірі 81 015,09 грн та судові витрати.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору підряду № 01-11/07-23 від 11.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект" як виконавцем (Договір), у редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2023, підрядник взяв на себе зобов'язання розробити проектно-кошторисну документацію по об'єкту "Реконструкція електричної підстанції ПС 330 кВ "Північна", Київська область", а замовник - оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору склад та обсяг робіт, що доручаються до виконання підряднику, інші показники та витрати, що характеризують предмет Договору, визначені у завданні на проектування. Склад та обсяг робіт може бути переглянутий під час виконання робіт за цим Договором у разі внесення замовником змін до Завдання на проектування у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2023 погоджено, що вартість робіт за цим Договором є договірною та визначається у відповідності до протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1 до цього Договору), Зведеного кошторису (додаток № 4 до цього Договору) та становить 2 454 205,38 грн, в тому числі ПДВ (20 %) - 409 034,23 грн.
У п. 4.3 Договору сторони погодили наступний порядок платежів за цим Договором: протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання даного Договору замовник зобов'язується перерахувати на поточний рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі 20 % від договірної ціни, що становить 608 746,80 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 101 457,80 грн. Подальша оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт (надалі - акт) протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами таких актів, з пропорційним вирахуванням раніше перерахованого авансового платежу.
Згідно з п. 5.1 Договору строк виконання робіт, зазначених у п. 1.1 Договору, визначається Календарним планом виконання робіт (додаток № 2 до Договору). Дата початку виконання робіт - не пізніше 3-х робочих днів після дати надходження авансового платежу згідно з п. 4.3 Договору на рахунок підрядника та за умови передачі замовником вихідних даних, необхідних для проектування, визначених у додатку № 5 (Вихідні дані для проектування). Строк виконання робіт включає в себе час на узгодження Проектної документації у встановленому чинним законодавством порядку відповідними компетентними державними та іншими органами.
За положеннями п. 6.3, 6.5 Договору передача підрядником оформленої у встановленому порядку проектної документації або її частини (пункт 2.3.3) замовнику здійснюється шляхом особистої передачі представнику замовника за супровідним листом та накладними. Накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та засвідчують сам факт передачі певного обсягу Проектної документації. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє надану підрядником документацію щодо якості, обсягів робіт та їх відповідності Завданню на проектування, державним будівельним та технічним нормам та надає в цей строк лист щодо погодження проектної документації. Після узгодження замовником розробленої Проектної документації та погодження її відповідними компетентними державними, контролюючими та іншими органами, службами та організаціями міста. Підрядник надає замовнику підписаний зі свого боку акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, складений на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін накладних. Підписаний сторонами акт є документом, який засвідчує факт виконання підрядником зобов'язань за Договором у цілому або у певній його частині.
Відповідно до п. 7.3 Договору у разі порушення термінів оплати виконаних робіт, зазначених у Договорі, більше ніж на 20 (двадцять) робочих днів замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості несвоєчасно оплачених робіт, за кожен день прострочення, але не більше 10 % від вартості несвоєчасно оплачених робіт.
Строк дії Договору - з дня підписання його сторонами і до 30.12.2024, але, в будь-якому випадку, до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 9.1 Договору).
04.09.2023 на виконання умов Договору відповідач як замовник сплатив позивачу аванс у сумі 608 746,80 грн, у тому числі ПДВ (20 %) 101 457,80 грн.
Визначені Договором роботи виконані належним чином і в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання робіт на загальну суму 2 454 205,38 грн, у тому числі ПДВ (20 %) 409 034,23 грн: акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 29.03.2024 на суму 1 423 439,11 грн, у т.ч. ПДВ 237 239,85 грн, та акт № 2 здачі-приймання виконаних робіт від 24.09.2024 на суму 1 030 766,27 грн, у т.ч. ПДВ 171 794,38 грн. Також, актами засвідчено, що робота виконана якісно, оформлена відповідно до Договору, замовлення та чинних нормативних документів. Сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідно до п. 6.3 6.5 Договору роботи були передані замовнику за супровідним листом та накладними приймання-передачі оформленої проектної документації № 83 від 27.03.2024 та № 100 від 05.07.2024, факт передачі-приймання робіт за накладними підтверджується підписами обох сторін.
Однак відповідач оплатив виконані та прийнятті роботи частково - на суму 1 644 054,44 грн.
Листом від 17.01.2025 № 18 відповідач визнав заборгованість та гарантував її сплату до 20.02.2025.
Проте, своє зобов'язання з повної оплати виконаних позивачем робіт відповідач не виконав, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект" із позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинний до 28.08.2025) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У ч. 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно із ч. 1 ст. 854 ЦК України, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що виконані позивачем роботи оплачено відповідачем частково, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у сумі 810 150,94 грн.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано доказів повної оплати робіт за Договором, доказів припинення договірних зобов'язань чи звернення з претензіями про неналежність виконаних робіт, місцевий господарський суд дійшов висновків, що відповідні зобов'язання з оплати робіт на суму 810 150,94 грн підлягають виконанню, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 51 849,66 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 9 373,59 грн за період прострочення з 09.10.2024 по 26.02.2025.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 82 923,52 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.3 Договору, у разі порушення термінів оплати виконаних робіт, зазначених у Договорі, більше ніж на 20 (двадцять) робочих днів замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості несвоєчасно оплачених робіт, за кожен день прострочення, але не більше 10 % від вартості несвоєчасно оплачених робіт.
Позивач заявив про стягнення з відповідача пені в розмірі 82 923,52 грн, яку нараховано за період з 09.10.2024 до 26.02.2025.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що судом першої інстанції не враховано застереження, викладене в п. 7.3 Договору, про те, що пеня не повинна перевищувати 10 % від вартості несвоєчасно оплачених робіт та помилково стягнуто з відповідача 82 923,52 грн пені.
Так, з огляду на те, що сума несвоєчасно оплачених робіт становить 810 150,94 грн, граничний розмір пені не може перевищувати 81 015,09 грн, які і підлягають стягненню з відповідача.
Посилання скаржника на те, що оскільки Договором передбачено стягнення пені за прострочення оплати понад 20 робочих днів, за перші 20 робочих днів прострочення оплати пеня не нараховується, є безпідставним. Зазначеним пунктом визначено умову, за якої нараховується пеня - прострочення понад 20 робочих днів, проте ним не передбачено, що її нарахування здійснюється з 21 робочого дня прострочення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі встановлених обставин, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, зазначене рішення підлягає зміні в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, а саме з 82 923,52 грн на 81 015,09 грн.
Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати
Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За загальним правилом, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, зважаючи на зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, через що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, вказане рішення належить змінити і в частині розподілу судових витрат, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14 285,84 грн у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 29 940,01 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У свою чергу, судові витрати, понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
З огляду на розмір задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 474,80 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених відповідачем у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених ним у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Як вже було зазначено, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, надану адвокатом у суді апеляційної інстанції, в розмірі 20 000,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Згідно з п. 1.2 договору про надання правової допомоги (у господарському процесі) від 26.11.2024, укладеного між адвокатом Саліван Лілією Федорівною (адвокат) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект" (замовник), належним чином засвідчена копія якого була надана до матеріалів справи під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, адвокат відповідно до узгодженого сторонами доручення надає правову допомогу замовнику з приводу представництва та захисту його інтересів при розгляді господарської справи за позовом замовника про стягнення заборгованості з ТОВ "Основа" за договором підряду № 01-11/07-23 від 11.07.2023.
Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору за правову допомогу (надання юридичних послуг), передбачену в п. 1.2 договору, замовник сплачує адвокату (фіксований) гонорар, зокрема, за комплексне ведення справи та представлення інтересів замовника в суді апеляційної/касаційної інстанції - 20 000,00 грн за кожну інстанцію окремо.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано до матеріалів справи ордер серії АА № 1545763 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект" на підставі договору від 26.11.2024 у Північному апеляційному господарському суді у справі № 911/241/25 адвокатом Саліван Лілію Федорівною, виданий 17.07.2025, та належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4123, виданого 31.08.2010 Саліван Лілії Федорівні.
Зазначений адвокат взяв участь у судовому засіданні 08.09.2025 у даній справі.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд у звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн не є пропорційним до предмета апеляційного оскарження, яким фактично є пеня в розмірі 21 605,16 грн (82 923,52 грн (сума пені, присуджена судом першої інстанції до стягнення) - 61 318,36 грн (сума пені, яку скаржник просив суд стягнути з відповідача за результатами розгляду апеляційної скарги)).
З огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, з огляду на оскаржувану суму пені, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованою, розумною, співмірною і пропорційною предмету апеляційного оскарження та розміру задоволених вимог апеляційної скарги є компенсація позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі № 911/241/25 в частині стягнення пені та розподілу судових витрат змінити.
3. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі № 911/241/25 в редакції цієї постанови.
4. Викласти пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі № 911/241/25 в такій редакції:
"1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 9, код ЄДРПОУ 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 27-29, під'їзд 6, оф. 65, код ЄДРПОУ 37448820) 810 150 (вісімсот десять тисяч сто п'ятдесят) грн 94 коп. боргу, 51 849 (п'ятдесят одну тисячу вісімсот сорок дев'ять) грн 66 коп. інфляційних, 9 373 (дев'ять тисяч триста сімдесят три) грн 59 коп. 3 % річних, 81 015 (вісімдесят одну тисячу п'ятнадцять) грн 09 грн пені, 14 285 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн 84 коп. витрат по сплаті судового збору та 29 940 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок) грн 01 коп. витрат на правову допомогу.
В іншій частині позову відмовити.".
5. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі № 911/241/25 залишити без змін.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 27-29, під'їзд 6, оф. 65, код ЄДРПОУ 37448820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 9, код ЄДРПОУ 13669489) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн 80 коп.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 9, код ЄДРПОУ 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Дослідницький інститут "Енергоінжпроект" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 27-29, під'їзд 6, оф. 65, код ЄДРПОУ 37448820) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.
8. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
9. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
10. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П. - з 15.09.2025 по 22.09.2025 (включно), судді Владимиренко С.В. - з 12.09.2025 по 22.09.2025 (включно), а також тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 03.10.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко