Провадження № 11-кс/821/2601/25 Справа № 2-41/97 Категорія: п. п. «а», «е» та «з» ст. 93 КК України 1960 р.Головуючий у І інстанції Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1
09 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю секретарки - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси клопотання засудженого ОСОБА_7 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р., -
Зазначеною постановою вирок Черкаського обласного суду від 19.12.1997 р. приведено у відповідність із Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22.02.2000 р. та ОСОБА_7 пом'якшено покарання за п. п. «а», «е» та «з» ст. 93 КК України (1960 р.) зі смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 42 КК України (1960 р.), за сукупністю злочинів, остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Засуджений ОСОБА_7 , відповідно до документа сформованого в системі «Електронний суд» за Вх. № 8536/25-Вх., 24.07.2025 р. подав клопотання про поновлення строку касаційного оскарження постанови Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р., в якому просить:
поновити строк на касаційне оскарження постанови Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р. та ухвали касаційної колегії ВСУ від 10.10.2000 р.;
прийняти його касаційну скаргу та інші додатки й оформити їх відповідно до вимог закону;
у разі прийняття скарги направити матеріали до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для розгляду по суті.
Вказане клопотання засуджений ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Черкаський апеляційний суд є правонаступником Черкаського обласного суду та відповідно - розпорядником архіву кримінальної справи № 2-41/97.
1.06.2000 р. Черкаський обласний суд одноособово, без участі засудженого та без участі захисника прийняв постанову про заміну смертної кари на довічне позбавлення волі.
Постановою Черкаського обласного суду від 22.08.2000 р. повернуто касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на постанову від 1.06.2000 р., тому що вирок набрав законної сили та не може бути оскаржений в касаційному порядку.
10.10.2000 р. Верховний Суд України скасував постанову Черкаського обласного суду від 22.08.2000 р. про повернення касаційної скарги на постанову від 1.06.2000 р. та без поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови від 1.06.2000 р., залишив цю постанову без змін.
Засуджений вважає, що процедура заміни покарання проведена з грубим порушенням гарантій справедливого суду: п. п. 2, 3 та 6 ч. 1 ст. 412 КПК України (2012 р.) мають пряму правову спадкоємність з п. п. 2, 3, 5, 6, 7 та 13 ст. 370 КПК України (1960 р.).
Це підтверджує, що безумовні підстави існували як концепт ще за часів дії попереднього КПК України, і будь-яке з таких порушень навіть вчинене до 2012 р. не може бути легалізоване з плином часу, такими порушеннями є: незаконний склад (одноособовий розгляд), відсутність обов'язкової участі захисника та засудженого, порушення правил формування складу суду.
Засуджений зазначає, що він об'єктивно не мав можливості раніше реалізувати право на касаційне оскарження.
22.08.2000 р. суддя апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_8 повернув його касаційну скаргу, помилково вказавши, що засуджений оскаржує вирок 1997 р., а не постанову від 1.06.2000 р.
10.10.2000 р. касаційна колегія ВСУ скасувала постанову від 22.08.2000 р., однак розглянула скаргу без участі засудженого та без захисника, не поновивши строк.
Неодноразові звернення 2004-2024 рр. у порядку нововиявлених обставин не усунули дефекти складу суду й відсутності захисника.
Ухвала слідчого судді 7.02.2025 р. констатувала: постанова 1.06.2000 р. ухвалена одноособово, без виклику засудженого й захисника; касаційна інстанція раніше залишила це без змін.
19.05.2025 р. Черкаський апеляційний суд дозволив засудженому ознайомлення з матеріалами справи; фактичне ознайомлення відбулося 18-19.06.2025 р. Тоді він вперше одержав повний протокол судового засідання від 1.06.2000 р.
Лист прокуратури Львівської області від 16.06.2007 р. визнавав необхідність перегляду постанови від 1.06.2000 р.; затримка спричинена діями органів влади, а не бездіяльністю засудженого.
Додаткові документи 2000 р. - підтвердження активності засудженого й упередженості судді:
а) заяви від 29.05.2000 р. та 9.06.2000 р. до голови облсуду про здійснення засідання за особистої участі засудженого та адвоката.
б) довідка Черкаського СІЗО № 6-130 від 14-16.06.2000 р., що касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 направлена до суду в межах строку.
з) лист-повідомлення судді ОСОБА_8 від 25.06.2000 р. (вх. № 1-41/97) до начальника СІЗО: він вважає участь засуджених «необов'язковою» й радить не надсилати їх до суду. Цей лист, на думку ОСОБА_7 , підтверджує свідоме позбавлення його доступу до правосуддя та захисника, а також заздалегідь сформовану упередженість судді.
Таким чином, засуджений зазначає, що пропуск строку на касаційне оскарження спричинили не його дії, а процесуальні помилки самого суду та органів держави. З моменту фактичного отримання права на доступ до матеріалів кримінальної справи № 2-41/97 у повному обсязі (18-19.06.2025 р.) він діяв без зволікань.
Метою клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р. не є ескалація справи до міжнародної інстанції, а навпаки має за мету відновлення законності та справедливості у межах національної юрисдикції.
У справі, що має ознаки фактичної відсутності правового вироку, засуджений прагне скористатися національними засобами захисту, сподіваючись, що український суд буде здатен виправити грубе процесуальне порушення, яке мало наслідком багаторічне позбавлення волі без належного судового рішення, як це розуміється у правовому сенсі.
Таким чином, уникнення перегляду справи за формальними мотивами (наприклад, строком) суперечитиме не лише нормам національного права, а й міжнародним зобов'язанням України і матиме наслідком подальше порушення прав особи.
Це підтверджує, що формальні строки не можуть переважати над фундаментальним правом на перегляд судового рішення, якщо йдеться про суттєві процесуальні порушення, зокрема безумовні підстави для скасування вироку, як у його випадку.
Вважає, що помилкове повернення скарги постановою від 22.08.2000 р., відсутність поновлення строку у постанові ВСУ від 10.10.2000 р., ухвала слідчого судді від 7.02.2025 р., лист прокуратури Львівської обл. від 16.06.2007 р. вказують, що перераховані обставини та безумовний характер порушень складають поважну причину для поновлення строку.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали клопотання про поновлення строку та просили його задовольнити, прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення клопотання як необґрунтованого, обговоривши доводи клопотання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 4051 КПК України (станом на 29.03.2000 р.), звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. ч. 2 і 3 ст. 54 КК України, провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.
Ухвала суду про звільнення від покарання або пом'якшення покарання ґрунтується тільки на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом.
Згідно ч. 3 ст. 409 КПК України ( станом на 29.03.2000 р.), приведення у відповідність з новим законом, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання, вироку щодо осіб, які відбувають покарання, вирішується в порядку, передбаченому ч. ч. 2 і 3 ст. 54 КК України, ухвалою суду за місцем відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи № 2-41/97, постановою Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р. на підставі Закону України від 22.02.2000 р. «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» приведено вирок Черкаського обласного суду від 19.12.1997 р. стосовно ОСОБА_7 у відповідність з цим Законом шляхом пом'якшення покарання за п. п. «а», «е» та «з» ст. 93 КК України зі смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 42 КК України (в редакції 1960 р.), за сукупністю злочинів, остаточно визначено покарання ОСОБА_7 у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна (кримінальна справа т. 7, а. пр. 25- 27).
У резолютивній частині постанови зазначено, що постанова може бути оскаржена та опротестована протягом 7 діб до судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду України.
Супровідним листом від 7.06.2000 р. № 1-41/97 за підписом в. о. заст. голови Черкаського обласного суду ОСОБА_9 на ім'я начальника СІЗО № 30 м. Черкаси були направлені копії вказаної постанови (а. пр. 28).
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_7 отримав копію постанови суду 13.06.2000 р., про що свідчить його розписка (кримінальна справа т. 7, а. пр. 30).
21.06.2000 р. до Черкаського обласного суду від засудженого ОСОБА_7 надійшла касаційна скарга зі змісту якої вбачається, що йому відомо про постанову Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р., її зміст та суть прийнятого рішення, проте в самій касаційній скарзі він аналізує вирок стосовно нього, який набрав законної сили, вважає його незаконним, також вказує і на порушення при ухваленні постанови від 1.06.2000 р. (кримінальна справа т. 7, а. пр. 41-46).
22.08.2000 р. суддя Черкаського обласного суду ОСОБА_8 своєю постановою повернув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , оскільки касаційна скарга стосувалась не змісту постанови суду від 1.06.2000 р., а вироку суду по суті обвинувачення від 19.12.1997 р., який набрав законної сили та був звернутий до виконання (кримінальна справа т. 7, а. пр. 67).
Листом Черкаського обласного суду від 23.06.2000 р. засудженому ОСОБА_7 було роз'яснено, що станом на червень 2000 р. обвинувальний вирок суду відносно нього набрав законної сили і не може бути оскарженим в касаційному порядку.
Також, було повторно роз'яснено засудженому його право на касаційне оскарження постанови Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р. та роз'яснено, що засуджений ОСОБА_7 у своїй скарзі повинен зазначити про те, що він не згідний саме з цією постановою та навести мотиви з яких, на його думку, вказана постанова є невірною.
Також, роз'яснено ОСОБА_7 , що при вирішенні питання пов'язаного з виконанням вироку, в даному випадку, приведення його у відповідність із Законом України від 22.02.2000 р. «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», який пом'якшив покарання, у відповідності зі ст. ст. 54 КК України (1960 р.), 404, 4051, 409 та 411 КПК України (1960 р.) участь в судовому засіданні засудженого не є обов'язковою, в зв'язку з чим в судове засідання 1.06.2000 р. він не викликався (кримінальна справа т. 7, а. пр. 48).
Таким чином, як встановлено в судовому засіданні Черкаського апеляційного суду, засуджений ОСОБА_7 в межах строку на касаційне оскарження судового рішення, встановленого на той час нормами діючого КПК України, не скористався своїм правом на касаційне оскарження постанови Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КПК України (1960 р.) пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою суду або постановою судді.
Як вбачається з матеріалів клопотання про поновлення строку та доданих матеріалів, засуджений ОСОБА_7 не навів обґрунтованих та переконливих доводів, які могли б об'єктивно йому перешкодити вчасно звернутись з касаційною скаргою на постанову Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р.
Доводи засудженого ОСОБА_7 про те, що: він об'єктивно не мав можливості раніше реалізувати право на касаційне оскарження, що пропуск строку на касаційне оскарження спричинили не його дії, а процесуальні помилки самого суду та органів держави, а він з моменту фактичного отримання доступу до матеріалів кримінальної справи № 2-41/97 у повному обсязі (18-19.06.2025 р.) він діяв без зволікань - не ґрунтуються на вимогах закону.
Правило дотримання семиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні справи розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Засудженому ОСОБА_7 достеменно було відомо про прийняте судом рішення, також йому роз'яснювалось його право на касаційне оскарження саме постанови Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р. та роз'яснювалось, що він у своїй скарзі повинен зазначити про те, що він не згідний саме з цією постановою та навести мотиви з яких, на його думку, вказана постанова є невірною, а тому апеляційний суд вважає, що зазначені засудженим підстави пропуску строку оскарження постанови не є поважними.
Апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 8.01.2008 р. щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 3.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України», зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
При цьому особа, яка бажає подати скаргу на судове рішення, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 90 КПК України (1960 р.) містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Посилання засудженого на ухвалу Верховного суду України від 10.10.2000 р., яка скасувала постанову Черкаського обласного суду від 22.08.2000 р., однак розглянула скаргу без участі засудженого та захисника, не поновивши строк, апеляційний суд вважає недоречними, тому що суд, який розглядає клопотання про поновлення строку не має процесуальних повноважень перевіряти судові рішення вищої інстанції.
Звернення засудженого до судів на протязі 2004-2024 р. р. у порядку нововиявлених обставин, на переконання апеляційного суду, не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, тому що цей правовий інститут встановлений для усунення судових помилок та уникнення випадків, коли особу було притягнуто до відповідальності не в міру її вини або засуджено невинуватого, для цього в кримінальному процесі існує інститут перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, тобто саме вироку у справі, що не є предметом розгляду у цій кримінальній справі.
Також, безпідставним вважає апеляційний суд посилання засудженого на ухвалу слідчого судді від 7.02.2025 р., тому що на час, який є предметом розгляду, чинний КПК України не передбачав правового інституту слідчого судді. До того ж, відповідно до КПК України 2012 р., слідчий суддя реалізує свої повноваження виключно на стадії досудового розслідування, тобто його повноваження не поширюються на стадію виконання вироку (кримінальне провадження, а. пр. 23-26).
Інші обставини, на які посилається засуджений у своєму клопотанні про поновлення строку, а саме ознайомлення з матеріалами справи 18-19.06.2025 р., лист прокуратури Львівської області від 16.06.2007 р., заяви від 29.05.2000 р. та 09.06.2000 р., довідка Черкаського СІЗО № 6-130 від 14-16.06.2000 р., лист Черкаського обласного суду (судді ОСОБА_8 ) від 25.06.2000 р. (вх. № 1-41/97) до начальника СІЗО не можуть бути визнані поважними причинами та підставою для поновлення строку.
Інші доводи клопотання стосуються змісту та законності постанови Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р., а тому не можуть бути предметом розгляду судом під час перевірки поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
За таких обставин, наявність визначених у кримінально-процесуальному законі вимог щодо звернення до суду в межах встановлених процесуальним законодавством часових рамок з касаційною скаргою на судове рішення, не є тотожним обмеженню у доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 90, 351 КПК України (в редакції Закону України № 2464-12 від 17.06.1992 р. та № 2857-12 від 15.12.1992 р.), апеляційний суд, -
Відмовити засудженому ОСОБА_7 у відновленні строку на подання касаційної скарги на постанову Черкаського обласного суду від 1.06.2000 р. та визнати касаційну скаргу такою, що не підлягає розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 1 місяця з моменту оголошення ухвали, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді