"06" жовтня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/17015/25
провадження № 2/755/12569/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Дніпровськогорайонного суду м. Києва№ 755/789/25 від 29.01.2025 року та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 25 000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, мотивуючи свої вимоги тим, що стягнутий за рішенням Дніпровськогорайонного суду м. Києва від 29.01.2025 року розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини та надання їй належної освіти та лікування, відповідач є особою працездатного віку, має значний дохід від здійснення підприємницької діяльності, а саме: за 4 квартал 2024 року він отримав дохід у розмірі 1 925 804,80 грн., а за 1 квартал 2025 року - 531 627,02 грн., що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментівта постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
ВідповідачОСОБА_2. не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження, виданого Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ) від 07.02.2020 року, актовий запис № 356. (а.с. 6зв., 8 зв.)
Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві від 29.01.2025 року ВП № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу Дніпровського районного суду м. Києва № 755/789/25 від 24.01.2025 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з 14.01.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 7 зв.-8 зв.)
За даними Державної податкової служби України ТОВ «КевуріГеймс Україна», код ЄДРПОУ 44289301 отримало дохід за 1 квартал 2024 року - 396 199,00 грн.; 2 квартал 2024 року - 625 992,00 грн.; 3 квартал 2024 року - 577 041,00 грн.; 4 квартал 2024 року -1 925 804,80 грн.; 1 квартал 2025 року - 531 627,02 грн. (а.с. 4 зв.-5)
За даними Податкової декларації ОСОБА_2 від 22.09.2025 року, сума отриманого ним доходу за 2 квартал 2025 року становить 709 523,74 грн., сума утриманового податку 35 476,20 грн.
Таким чином, середньомісячна заробітна плата відповідача з вирахуванням податків становить 224 682,58 грн., а сума аліментів за судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва № 755/789/25 від 24.01.2025 року у розмірі частини від заробітку відповідача становить - 56 170,65 грн.
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 просить стягувати з відповідача щомісячні аліменти у розмірі 25 000,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва № 755/789/25 від 24.01.2025 року.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру та способу стягнення аліментів, позивачка посилалася на те, що відповідач має постійний офіційний заробіток і скриває від державного виконавця реальний розмір цього заробітку та змінився його матеріальний стан, унаслідок чого він має можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі у твердій грошовій сумі.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України)і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 і ця судова практика є незмінною.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у Постанові від 10 вересня 2018 року у справі №486/466/18 вказав на те, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України (постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справа № 152/100/18).
Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Так, звертаючись до суду з даною позовною вимогою, позивачОСОБА_1. , посилається, зокрема на те, що відповідач має сталий та значний дохід від здійснення підприємницької діяльності.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд не убачає правових підстав для зміни розміру аліментів у спосіб, заявлений позивачем ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи містять документи про доходи відповідача ОСОБА_2 від 22.09.2025 року, відповідно до яких, станом на день ухвалення даного рішення суду позивачу за судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва № 755/789/25 від 24.01.2025 року присуджено аліменти у розмірі частини від заробітку відповідача, що з урахуванням його щомісячної заробітної плати становить - 56 170,65 грн. Однак, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, присудивши до стягнення аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 25 000,00 грн. щомісячно, тобто фактично зменшивши розмір аліментів, таким чином погіршуючи матеріальний стан дитини, що є неприпустимим.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено, що розмір аліментів, встановлений судовим наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2025 року є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини на час звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення. При цьому суд позбавлено права на задоволення вимог стягувача аліментів у разі, якщо такі вимоги погіршують матеріальне становище дитини.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 79, 141, 155, 180-182, 192 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя: В.І. Галаган