Справа №:755/19358/25
Провадження №: 1-кс/755/3723/25
"02" жовтня 2025 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києві ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження № 12025100040002838 від 30.08.2025року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
установив:
Слідчий СВ Дніпровського управління поліції головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту в нічний час стосовно ОСОБА_5 .
Клопотання вмотивовано тим, що 29.08.2025 близько 12 год 15 хв ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_1 , пересувався вулицею Андрія Малишка, що розташована в Дніпровському районі м. Києва, в напрямку парку «Перемога». В цей же час вулицею Андрія Малишка, керуючи велосипедом пересувався ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який їхав по правому узбіччю проїжджої частини.
В подальшому, ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив випередження велосипеду, на якому пересувався ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_5 намагався припаркувати транспортний засіб вздовж правого узбіччя проїжджої частини напроти будинку № 2 по вул. Андрія Малишка. Під час здійснення маневру паркування, у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, вході якого у ОСОБА_5 виник протиправний умисел заподіяти ОСОБА_7 тілесні ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій у вигляді можливості спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та бажаючи настання тяжких наслідків, вийшовши із місця водія транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_1 , та підійшовши, наніс удар правою рукою зігнутою в кулак в область голови ОСОБА_7 , від чого потерпілий впав на асфальтне покриття.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої травми носа, забійної рани спинки носа, перелому кісток носа, яка відноситься до легкого ступеню тілесних ушкоджень та закритої травми правого вилично-орбітального комплексу, переломи внутрішньої і зовнішньої стінок правої орбіти, уламковий перелом горизонтальної гілки правої виличної кістки, уламкові переломи передньої, внутрішньої та зовнішньої стінок правої верхнє-щелепної пазухи зі зміщенням уламків, гематоми на повіках правого ока, яка відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме у спричиненні умисного середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, і не потягнуло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
24.09.2025 слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві за погодженням прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва було вручено підозру громадянину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: заявою про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом допиту потерпілого, протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків, протоколами проведення слідчого експерименту за участі потерпілого та підозрюваного, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Мотивуючи клопотання щодо застосування запобіжного заходу підозрюваного, слідчий посилається на те, що підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом, а саме не з'являтися за викликами до слідчого та прокурора для проведення слідчих та процесуальних дій, чим буде затягувати строки досудового розслідування, а також може продовжити вчинення аналогічних злочинів проти громадського порядку та моральності, а також вчиняти злочини проти власності, адже не має офіційно джерела доходу.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Більш м'які запобіжні заходи призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органу досудового розслідування і суду, впливати на свідків, інших осіб та на розслідування кримінального провадження. Характер вчинених злочинних дій свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі, норм закону.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що ОСОБА_5 , не будучи позбавленим можливості вільного пересування та вибору місця проживання, може вчиняти злочини або спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду і поза межами м. Києва.
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Окрім того, тяжкість покарання є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду при обранні запобіжного заходу.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, з огляду на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні захисник-адвокат ОСОБА_4 зазначив, що підозрюваний свою причетність до кримінального правопорушення визнає, зі слідством співпрацює, а тому нічний домашній арешт являється достатнім запобіжним заходом для виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав свою причетність до даного кримінального правопорушення, підтримав позицію захисника.
Заслухавши думку прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025100040002838, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
24 вересня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
В силу ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний, крім передбачених ст. 177 КПК ризиків, оцінити у сукупності інші обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у інкримінованому правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків та низку інших факторів, які мають суттєве значення для застосування певного запобіжного заходу.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З урахуванням наведених обставин, з оглядом на ст.ст. 177, 194 КПК України, під час вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу, слідчий суддя оцінює зібрані докази на предмет обґрунтованості підозри.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті. (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48).
Обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме - протоколами проведених слідчих дій, зокрема: заявою про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом допиту потерпілого, протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків, протоколами проведення слідчого експерименту за участі потерпілого та підозрюваного, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, належить до категорії нетяжких злочинів.
На цьому етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вони наявні, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
На час розгляду клопотання встановлено, що підозрюваний має середню освіту, одружений, має реєстрацію та постійне місце проживання у м. Києві, є раніше не судимим, офіційно не працевлаштованим.
Разом з тим, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, мають місце ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконного впливу на свідків та потерпілого.
З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступної доби, є необхідним і достатнім для запобігання вказаним ризикам та забезпечить виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
Враховуючи наведене, слідчий суддя переконаний, що пропорційним тому ступеню небезпеки та існуючим ризикам у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, що забезпечить виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне, згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного відповідні обов'язки.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому в період часу з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступної доби залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, а також необхідності прибути до укриття чи бомбосховища.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Покласти на ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, у якому проживає підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання;
- утриматись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 ,що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для виконання передати до органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали визначити до 24 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1