Номер провадження 2-о/754/523/25
Справа № 754/16595/25
06 жовтня 2025 року м.Київ
Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за завою подружжя,-
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розірвання шлюбу за заявою подружжя.
Вивчивши матеріали заяви вважаю, що її слід направити за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Окремо питання підсудності заяви про розірвання шлюбу не врегульовано, тому судом застосовуються положення ст.ст. 27-30 ЦПК України.
Так, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України (ч. 9 ст. 187 ЦПК України).
Згідно положень ЦПК України існує загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України) та альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В той же час, доказів наявності підстав звернення заявника з заявою відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України матеріали заяви не містять.
Згідно із ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно заяви та відповіді № 1855574 від 06.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіальна відпоситься до Броварського міськрайонного суду Київської області.
Іншого заявника в заяві про розірвання шлюбу не зазначено.
В той же час, згідно до відповіді № 1856578 від 06.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
Виходячи з правил підсудності, встановлених ст. 28 ЦПК України, дана справа не підсудна Деснянському районному суду м. Києва.
Так, Цивільним процесуальним кодексом передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. На цьому наголосила Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступаючи від попередніх позицій у постанові від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суд зобов'язаний передати справу на розгляд до суду, якому вона підсудна за законом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищезазначене, сприяючи справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду справи повноважним складом суду, суд приходить до висновку, що дана справа не підсудна Деснянському районному суду м.Києва, а тому повинна бути передана на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області. При цьому необхідно зауважити про те, що заявник за необхідності має можливість приймати участь в розгляді справи в режимі відео конференції та реалізовувати свої права за допомогою системи «Електронний суд», відтак, право заявника на доступ до правосуддя не є порушеним чи обмеженим,тим більш, що справа передається на розгляд до суду за його зареєстрованим місцем проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 31-32, 187, 260, 354 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу № 754/16595/25 за заявою ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за завою подружжя - передати на розгляд Броварському міськрайонному суду Київської області за підсудністю для розгляду по суті.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя