Номер провадження 2/754/4264/25
Справа №754/4901/25
Іменем України
06 жовтня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
Головуючої-судді - Панченко О.М.
секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ "Споживчий центр" через «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.08.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) № 18.08.2024-100001762. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 4 000 грн., строком на 124 дні. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 , свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 19.12.2024, утворилась заборгованість у розмірі 11 060,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн. та по процентам в розмірі 4340,00 грн., додаткова комісія у розмірі 720,00 грн. та 2000,00 грн. - неустойки, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Враховуючи вищевикладене Позивач просить суд стягнути із Відповідача на його користь заборгованість у розмірі 11060 грн. та судовий збір.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 справу передано судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2025 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справ.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 26.05.2025 року клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відео конференції - задоволено.
27.05.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Железняк Н.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому не погоджується з викладеним у позові з огляду на таке. Так, вважає, що Позивачем неправомірно встановлено процентну ставку, так як остання не може перевищувати 1%. Товариством долучено до позову довідку-розрахунок № 18.08.2024-100001762 від 18.08.2024 року про стан заборгованості за кредитним договором, згідно якої неможливо встановити відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення зобов'язання. Також відсутня виписка по особистому кредитному рахунку позичальника, що є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості за відсотками. Отже, Відповідач вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з нього на користь Позивача відсотків у розмірі 4340,00 грн. - сума заборгованості за процентами, оскільки представником Позивача не надано суду розрахунок заборгованості за нарахованими відсотками, що позбавляє можливість перевірити законність їх нарахування у заявленому розмірі. Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення комісії у розмірі 720,00 грн. оскільки, ні в кредитному договорі, ні в позовній заяві Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які Позивачем встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунковокасове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21. Щодо неустойки зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки, кредитний договір №18.08.2024-100001762 від 18.08.2024 був укладений Відповідачем ОСОБА_1 18.08.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка в розмірі 2000,00 грн. не підлягає стягненню з Відповідача.
Окрім того, зазначає, що ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем і є учасником АТО (копія військового квитка і посвідчення учасника УБД додається). Тобто, у період з 2019-2020 рр. брав участь у заходах,необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів Держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати заборгованості по відсотках, штрафних санкціях і пені за кредитним договором (оферти) № 18.08.2024-100001762 від 18.08.2024 року. Отже, оскільки Позивач належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог у частині нарахованих відсотків та штрафних санкцій не надав, просить відмовити у задоволенні позову у цій частині. Крім того, як зазначив сам Позивач, 16.09.2024 р. Відповідачем була проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2 220,00 грн. Тобто, Відповідач вважає, що до стягнення підлягає сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00-2200,00=1800,00 грн. Окрім того, просить суд стягнути на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
04.06.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій не погоджується з відзивом на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги враховуючи наступне. Щодо форми договору, то Кредитний договір №18.08.2024-100001762 від 18.08.2024 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Отже, позивач подав копію кредитного договору до суду. Оригінал кредитного договору судом не витребовувався, клопотання про його витребування відповідачем не подавалось. Щодо підписання договору, то Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційнокомунікаційній системі позивача - веб-сайті позивача sgroshi.com.ua. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Щодо ідентифікації, то При подачі позовної заяви додано Відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Щодо видачі кредитних коштів, то відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, представник відповідача не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_4, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 18.08.2024-100001762 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Сторона позивача вважає безпідставними доводи відзиву про не надання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Щодо розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, то Позивач додає Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом. Щодо процентів за кредитним договором, то зазначає, що якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання. Загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Щодо розміру денної процентної ставки, то відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, денна процентна ставка у 1,5 % є застосовною та законною для договорів, укладених до 20 серпня 2024 року. Натомість, Кредитний договір №18.08.2024-100001762 було укладено 18.08.2024 р. Щодо комісії за кредитним договором, то своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати. Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Щодо неустойки, то Кредитний договір відповідачем був укладений 11.03.2024 року, тобто після набуття чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Щодо проходження відповідачем військової служби, відповідач не надав документів, які б підтверджували його участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України. Тому, права на відповідну пільгу, як особа, прийнята на військову службу за контрактом, відповідач не має. До позивача відповідач із зверненням про списання нарахованих процентів та наданням документів за переліком, не звертався.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, подали до суду відзив в яких відповідач визнає позовні вимоги частково.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, 18.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 18.08.2024-100001762, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 4 000 грн. 00 коп. строком на 124 дні з дати його надання. Дата повернення кредиту - 19.12.2024 р. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,47% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідачем електронним цифровим підписом підписано, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 4 000 грн. 00 коп., отже акцептовано умови Договору.
Відповідачем під час укладання кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Судом встановлено, що Пропозиція про укладення Кредитного договору (оферта) (Кредитної лінії), Заявка Кредитного договору № 18.08.2024-100001762 (Кредитної лінії), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (Акцепт) Кредитного договору № 18.08.2024-100001762 (Кредитної лінії), Інформаційне повідомлення позичальника підписані відповідачем ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором НОМЕР_5. Підписанням відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Згідно Квитанції іpay.ua №47-1803 від 18.03.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_2 було перераховано 4 000 грн. Призначення: видача за договором кредиту № 18.08.2024-100001762.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 18.08.2024-100001762 від 18.08.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) по кредитному договору № 18.08.2024-100001762 від 18.08.2024 складає: 4 000,00 грн. основний борг; 4 340,00 грн. проценти; 720,00 грн. додаткова комісія; 2000,00 грн. неустойка. Разом 11 060,00 грн.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів за кредитним договором відповідачем не заперечуються.
В той же час, Відповідач зазначає, що ним була проведена часткова сплата по вищезгаданому договору у розмірі 2 220,00 грн., однак остання не підтверджується жодними належними доказами, а тому суд їх не бере до уваги. Як зазначив в своїй позовній заяві представник позивача, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова оплата по кредитному договору на суму 2 200.00 грн. від 16.09.2024 року, при цьому під час формуваненя довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.
З огляду на вказане, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 18 серпня 2024 року був укладений кредитний договір № 18.08.2024-100001762 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора НОМЕР_5 ), позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої кредитні зобов'язання щодо повернення коштів, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом в розмірі 4 000 грн. 00 коп. та процентами в розмірі 4 340 грн. 00 коп.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки та додаткової комісії, то суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки, ОСОБА_1 укладав Кредитний договір № 18.08.2024-100001762 з ТОВ "Споживчий центр" 18.08.2024 р, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена до 05.11.2025 р, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України комісія в розмірі 720 грн. 00 коп., та неустойка в розмірі 2 000,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача, а підлягають списанню позивачем.
А тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість в розмірі 8 340 грн. 00 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 000 грн. 00 коп. та процентам в розмірі 4 340 грн. 00 коп.
Щодо вимоги Відповідача про стягнення з Позивача на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., суд вважає за необхідне відмовити, у зв'язку з ненаданням жодних належних та допустимих доказів для обґрунтування цієї вимоги.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00009478 від 31 березня 2024 року.
Таким чином, оскільки, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково на суму 8 340 грн. 00 коп. то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 826 грн. 65 коп. (8 340,00*2 422,40/11 060,00).
На підставі наведеного, керуючись статтями 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд ,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за Кредитним договором № 18.08.2024-100001762 від 18.08.2024 року в розмірі 8 340 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 826грн. 65 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2025 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко