Справа № 708/447/25
Провадження № 2/708/554/25
29 вересня 2025 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та
Позивачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Поліщука А. Ю. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання. В обґрунтування поданого позову позивачка зазначила, що з листопада 2022 року вони разом із позивачем почали спільно проживати та вести спільний побут.
Від спільного проживання сторони мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач юридично визнав батьківство відносно сина, про що ним була подана відповідна заява до органу ДРАЦС.
На момент звернення до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно не проживають та не ведуть спільний побут. Чигиринським районним судом Черкаської області виданий судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання їх спільної малолітньої дитини у розмірі частки всіх видів доходу (заробітку) платника аліментів.
Позивачка зазначила, що наразі вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує мізерну грошову допомогу. Дитину доглядає та виховує вона одноосібно, тому позбавлена можливості одержувати будь-які додаткові види доходу. Відповідач зовсім не приймає участі у вихованні сина та його догляді.
Наразі доходи позивачки складаються виключно із допомоги при народженні дитини у розмірі 860,00 грн в місяць. Натомість відповідач отримує постійний дохід, інших стягнень, окрім аліментів на дитину, не має. Отже він має можливість та спроможний надавати ОСОБА_1 матеріальну допомогу, проте не бажає цього робити добровільно. Тому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходу відповідача щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до суду і до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 03.07.2025 позов задоволений.
За наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача - адвокатом Скуратовим Д. В. ухвалою від 06.08.2025 заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 03.07.2025 у даній справі скасовано, справа призначена до судового розгляду.
Судове засідання 15.09.2025 було відкладено за клопотанням представника відповідача - адвоката Скуратова Д. В. у зв'язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами справи.
У судовому засіданні 29.09.2025 суд розглянув подане представником відповідача клопотання про виклик свідка та протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні. Після чого у зв'язку із технічними проблемами системи фіксування судового засідання була оголошена технічна перерва.
Після перерви учасники у судове засідання не повернулися.
Позивачка ОСОБА_1 подала суду заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутність. Позов підтримала та просила суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Скуратов Д. В. у судове засідання не з'явилися. Адвокат Скуратов Д. В. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача.
Крім того, у визначений судом строк представник відповідача - адвокат Скуратов Д. В. надав суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник просив відмовити у позові у повному обсязі. На обґрунтування наявних заперечень зазначив, що сторони у справі дійсно є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що визнає та не оскаржує відповідач. Натомість позивачка не надала суду докази на підтвердження факту звернення до батька дитини із проханням надавати їй як матері дитини допомогу, або докази відмови батька дитини сплачувати аліменти на її утримання. Крім того, до позовної заяви не долучені докази на підтвердження наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу та регулярного доходу, постійної роботи, нерухомого чи рухомого майна, тощо. У свою чергу позивачка приховала ту обставину, що вона систематично отримує грошові кошти від ОСОБА_2 , між сторонами наявна усна домовленість про перерахування коштів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку, і на підставі таких усних домовленостей відповідач перераховував і продовжує перераховувати до цього часу грошові кошти на її утримання. Зокрема у 2025 році ОСОБА_1 отримала від відповідача грошові кошти у сумі більше ніж 96 000,00 грн. Із фактично отриманих коштів 46 000,00 грн були їй сплачені до звернення до суду із позовом, а грошові кошти у сумі, що перевищує 50 000,00 грн вона отримала вже після порушення провадження у справі. Такі платежі не мають характеру аліментів, оскільки присуджені до стягнення аліменти утримуються із ОСОБА_2 бухгалтерією. Відповідно загальний розмір коштів, які ОСОБА_2 сплачує у добровільному порядку на утримання матері своєї дитини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку в 4 рази перевищує прожитковий мінімум на працездатну особу у 2025 році щомісяця, що у достатній формі компенсує втрату можливостей повноцінно себе реалізувати у кар'єрному зростанні, громадському та світському житті під час проживання зі спільною дитиною до трьох років.
Також представник зазначив, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу і сплачувати більше ніж він сплачує аліментів на утримання матері дитини, оскільки окрім утримання аліментів на дитину у розмірі 25 % від грошового забезпечення, він допомагає фінансово своїм батькам, зокрема компенсує сплату комунальних послуг, які не працевлаштовані за станом здоров'я та є особами похилого віку. Мати відповідача не може працевлаштуватися, оскільки є особою із інвалідністю 3 групи.
Наразі ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить військову службу у лавах ЗСУ за мобілізацією, отримує грошове забезпечення. Після відрахування усіх податків, аліментів на дитину, допомоги батькам та сплати аліментів на утримання матері дитині відповідачеві залишається сума коштів, яка менше прожиткового мінімуму для особи. Хоча він як військовослужбовець витрачає свої грошові кошти на придбання військової амуніції. Лише у 2025 році він придбав амуніції та товарів для потреб проходження ним військової служби на суму понад 40 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що із заявленими ОСОБА_1 вимогами не згоден у повному обсязі та надав обґрунтування наявних заперечень, яке за своїм змістом та суттю є тотожним письмовому відзиву на позовну заяву, наданому представником відповідача.
Суд, дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, встановив таке.
Правовідносини сторін стосуються питань утримання членами подружжя один одного, тому до їх правового регулювання застосуванню підлягають норми Глави 9 Сімейного кодексу України «Права та обов'язки подружжя по утриманню».
Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою регламентовано нормами статті 91 Сімейного кодексу України, відповідно до положень якої Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу (частина 2).
Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини регламентовано статтею 84 Сімейного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Приписами ч. 6 ст. 84 СК України визначено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право матері дитини на утримання батьком дитини у випадку проживання із нею дитини до досягнення нею трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить матері дитини незалежно від цієї обставини. У свою чергу вирішальним при вирішенні даного питання є наявність у чоловіка - платника аліментів можливості надавати таку матеріальну допомогу.
У Сімейному кодексі України не встановлено мінімального та максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Під час вирішення вказаного питання суд першочергово ураховує прожитковий мінімум і життєві потреби особи. Аліменти мають бути достатніми й співмірними з огляду на цілі зобов'язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. У першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.
Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного кодексу України).
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Під час розгляду справи судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.11.2023, виданим Чигиринським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 84 (а.с.10). На підтвердження батьківства сторін щодо їх спільної дитини та підстав зазначення відповідача батьком цієї малолітньої дитини суду також наданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України за № 00048317567 від 05.12.2024, відповідно до якого відомості про батька дитини до актового запису про народження записані відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України, тобто за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (а.с. 15-16).
Судом також установлено, що на підставі судового наказу Чигиринського районного суду Черкаської області від 17.12.2024 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачкистягуються аліменти на утримання дитини у розмірі однієї чверті від його заробітку (доходу) щомісячно (а.с. 13).
Позивачка зазначає, що не працює у зв'язку із перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення сином трирічного віку, відповідач матеріальну допомогу на утримання дружини не надає. Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Черкаської РДА від 14.04.2025 за вих. № 298/06-06 ОСОБА_1 отримує допомогу при народженні дитини з 01.12.2023 до 30.11.2026, утриманець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).
Витягами з реєстру територіальної громади підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 та її малолітній син зареєстровані і проживають за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).
Аналізуючи висловлені відповідачем ОСОБА_2 та його представником - адвокатом Скуратовим Д. В. заперечення проти позову суд дійшов таких висновків.
Імовірна усна домовленість між сторонами щодо сплати аліментів на утримання дружини у добровільному порядку не може обмежувати її право на звернення до суду із даним позовом, оскільки у випадку повного чи часткового задоволення позову відповідач залишає за собою право відмови від такої усної домовленості і така відмова не буде мати для нього жодних негативних наслідків.
Аналіз наданих квитанцій щодо перерахування ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів виключає можливість ідентифікувати їх як добровільна сплата аліментів саме на утримання дружини. Зокрема у квитанції від 25.06.2025 на суму 24 560,00 грн та від 08.06.2025 на суму 25 653,00 грн (а.с. 155-156) зазначено, що це сплата аліментів. Проте у цей період часу вже відбувалися стягнення аліментів на утримання дитини на підставі судового наказу Чигиринського районного суду Черкаської області від 17.12.2024.
У платіжній інструкції від 27.03.2025 на суму 8 000,00 грн, квитанції від 21.03.2025 на суму 10 869,08 грн (а.с. 157-158) відсутні відомості про отримувача коштів та їх цільове призначення, що позбавляє суд можливості визначити дійсну мету таких переказів.
Інші надані квитанції за різний період часу та різні суми на ім'я ОСОБА_1 також не містять призначення платежу, частина із них були проведені вже після винесення судом наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, крім того, із таких квитанцій неможливо визначити повноту виконання ОСОБА_2 обов'язку щодо сплати аліментів на утримання дитини саме у розмірі частки від його доходів (заробітку) за цей період (а.с. 158-169). Наведені обставини дають підстави для критичної оцінки судом таких доказів.
Наявні заперечення ОСОБА_2 та його представника у частині відсутності у відповідача фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання позивачки ОСОБА_1 є нелогічними та суперечливими. Зокрема, обґрунтовуючи наявні заперечення у цій частині сторона відповідача одночасно посилається на сплату протягом періоду часу, який становить близько 6 місяців, грошових коштів у загальній сумі 96 000,00 грн, що у середньому становить 12 000,00 грн на місяць. Виходячи із цього суд констатує, що відповідач має достатній рівень доходів, який не виключає можливості сплачувати грошові кошти у такому розмірі на утримання позивачки.
З аналогічних підстав суд не бере до уваги посилання на наявність на утриманні батьків. Крім того суд ураховує, що достатні докази на підтвердження систематичності та розміру таких платежів стороною відповідача не надані. Наявна одна квитанція на підтвердження перерахування на користь матері відповідача ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 10 000,00 грн 15.06.2025 наведені висновки суду не спростовує (а.с. 154). Також суду взагалі не надані відомості щодо батька відповідача, у свою чергу документи щодо матері ОСОБА_4 на момент виникнення спору є неактуальними, оскільки довідка до акту огляду МСЕК підтверджує встановлення їй ІІІ групи інвалідності на строк з 11.06.2010 до 01.09.2011 (а.с. 144-145), індивідуальний план працевлаштування безробітного датований 2021 роком (а.с. 148-150); як і консультативні висновки спеціаліста (а.с. 151-152); і пенсійне посвідчення від 21.10.2010, яке видано на підставі вже не чинного акту огляду МСЕК (а.с. 153).
Щодо витрат на придбання різних товарів ОСОБА_2 суд погоджується із можливим їх віднесенням до потреб військової служби, проте їх наявність не може підтверджувати їх систематичність та розмір, а також вплив на загальний майновий стан відповідача, оскільки відомості про його доходи суду також не були надані (а.с. 179-182).
Наведені висновки суду підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог позивачки ОСОБА_1 , у зв'язку із чим заявлений до нею стягнення розмір аліментів, а саме 1/6 частка від усіх видів доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 ,на переконання суду є обґрунтованим з урахуванням обставин справи. За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову.
При зверненні до суду позивачка відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору за подання даного позову, тому відповідно до положень ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 75, 77, 79, 80, 84 СК України, ст. ст.10,12,13,81,141,263,265,278-279 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 02 травня 2025 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники та їх адреси:
Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 );
Представник позивачки: адвокат Поліщук Андрій Юрійович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР № 000670 від 28.07.2023, видане Радою адвокатів Кіровоградської області, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , прож: АДРЕСА_3 ).
Повний текст рішення складений 06.10.2025.
Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ