Справа № 545/2856/25
Провадження № 2/545/1821/25
"25" вересня 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді: Стрюк Л.І.,
за участю секретаря: Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.06.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №540003076, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 14800 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів. На підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеного між ТОВ «Мінівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №540003076 від 20.06.2023. Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 31.07.2024 укладений договір факторингу № 31/07224-01, відповідно до якого останній набув права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. На підставі договору факторингу №140325-У від 14.03.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №540003076 від 20.06.2023. Проте відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 71895,76 грн.
Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №540003076 від 20.06.2023 у розмірі 71895,76 грн, судовий збір в сумі 2 422,40грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у відзиві, посилаючись на безпідставність позовних вимог та відсутність у нього обов'язку щодо повернення заявленої заборгованості, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з підстав наведених в ньому.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яка підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором, вбачається, що ОСОБА_1 подана заявка на кредит 20.06.2023 о 23:49, ідентифікатор відправлений позичальнику 20.06.2023 о 23:55:05, ідентифікатор введений позичальником 20.06.2023 о 23:55:46; сума кредиту 14800 грн; строк кредитування 30 днів (до 20.07.2023); процентна ставка 1,05 % в день; акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором), перерахування грошових коштів позичальнику 20.06.2023 о 23:55:46 (а.с.20).
20.06.2023 відповідачем було підписано паспорт споживчого продукту «Смарт» до договору №540003076 (а.с.35-36).
Таким чином суд вважає, що 20.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір №540003076, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 14800 грн, строком на 30 днів від дати отримання кредиту, процентна ставка 1,05% в день.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 22.08.2023 в загальній сумі складає: 33525,28 грн., з яких 14800 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 19216,32 грн. - сума заборгованості за процентами (а.с. 54-55).
Згідно з договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», останнє набуло право вимоги за кредитними договорами в тому числі і за договором, укладеним з відповідачем (а.с 81-84).
Додатковими угодами, укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», в тому числі останньою від 31.12.223 року було доповнено договір №28/1118-01 від 28.11.2018 додатково новим реєстром боржників, серед яких є і ОСОБА_1 та право вимоги за кредитним договором №540003076 від 20.06.2023 (а.с. зворот 73-80).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за даним кредитом, виконаним наступним кредитором ТОВ «Таліон Плюс», за кредитним договором №540003076 від 20.06.2023 до попередньої суми загальної заборгованості донараховано суму процентів за користування кредитними коштами у розмірі - 37929,44 грн., що разом становить загальну суму заборгованості у розмірі 71895,76 грн (зворот а.с. 52-53).
Разом з тим, між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №31/0724-01 від 31 липня 2024 року, згідно з яким право вимоги за кредитними договорами №540003076 від 20.06.2023 перейшло також.
Відповідно до договору факторингу №140325-У від 14 березня 2025 року право вимоги за кредитним договором до відповідача перейшло від ТОВ «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал»
Перехід права вимоги до позивача від ТОВ «Онлайн Фінанс» за кредитним договором №540003076 від 20.06.2023 підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №140325-У від 14 березня 2025 року (а.с.56-зворот а.с. 56).
Позивач додаткових нарахувань за кредитним договором №540003076 від 20.06.2023 не здійснював.
Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений між відповідачем та позивачем у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувались внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №540003076 від 20.06.2023, станом на момент падання позову за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 71895,76 грн., з яких основний борг - 14800 грн., відсотки - 57095,76 грн. за період з 14.03.2025 по 04.04.2025.
Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальнику ОСОБА_1 видано суму кредиту 14800 грн, строк кредитування 30 (тридцять), процентна ставка: 2,10% в день, акцепт оферти позичальником (підписання договору Одноразовим ідентифікатором) 20.06.2023 23:55:39 (а.с. 20).
Як вбачається з договору кредитної лінії №540003076, а саме з п. 3.1. позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Пунктом 8.8. цього договору встановлює, що для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 19462 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 4662 грн та суму кредиту у розмірі 14800 грн.(а.с. зворот 36-45).
Водночас, в п. 11.1. зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частин і розрахунків до повного та належного їх виконання (а.с. 43).
Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що після строк дії договору не закінчився та проценти нараховані в межах дії договору.
Також з договору кредитної лінії вбачається, що кредит надано з метою покриття поточних потреб позичальника, а відтак вказаний кредит належить до споживчих кредитів.
Разом з тим, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно зі ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Згідно умов п. 8.8. договору про відкриття кредитної лінії №540003076 від 20.06.2023, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 2698,53 %.
Суд, проаналізувавши укладений між кредитором та позичальником договір кредитної лінії приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Так, вбачається явні розбіжності в строках надання кредиту, які зазначені в заявці, яку підписує позичальник та орієнтовну вартість кредиту в розмірі 19462 грн та положеннями, що зазначені в договорі, які встановлюють строк виконання 5 років та процентну ставку в розмірі 2,98% в день від суми залишку кредиту.
Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Як зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18, відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 вказаної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 57095,76 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 14800 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Умови укладеного договору в частині річної процентної ставки - 2698,53 %. які є не співрозмірними сумі отриманого кредиту у розмірі 14800 грн, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, а тому суд приходить до переконання про зменшення розміру відсотків до розміру відсотків, які визначені, в орієнтованої вартості кредиту, що погоджена сторонами та зазначена, як в заявці на укладення договору так і в кредитному договорі в розмірі 4662 грн.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже, проаналізувавши надані суду докази на обґрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, а саме, в частині стягнення процентів за користування коштами, шляхом їх зменшення.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором №540003076 від 20.06.2023 у розмірі 19462 грн., яка складається: основний борг 14800 грн. та проценти 4662 грн.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зважаючи те, що відповідачем у відзиві на позов заявлено вимогу про застосування до стягнення витрат принципів розумності та співмірності та беручи до уваги категорію справ, типовість її та складність, усталену судову практику, суд вважає за доцільне зменшити заявлені позивачем вимоги стосовно стягнення витрат за правничу допомогу з 9422,40 грн до 2 000 грн.
Враховуючи наведене та те, що позовні вимоги задоволені на 27,07 %, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Юніт Капітал» витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 541,40 грн та сплачений судовий збір у розмірі 655,74 грн, що разом становить 1197,14 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором №540003076 від 20.06.2023 у розмірі 19462 грн та судові витрати в сумі 1197,14 грн, всього 20659,14 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: Л. І. Стрюк