Справа № 545/1293/22
Провадження № 2/545/37/25
"03" жовтня 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Стрюк Л.І.,
з участю секретаря: Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтавіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію боргу,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 13.11.2007 між ним та АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є відповідач, укладений кредитний договір №1606/1107/45-003 від 13.11.2007, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит 73000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних, строком користування до 13.11.2037. На забезпечення виконання кредитного договору №1606/1107/45 від 13.11.2007 укладений іпотечний договір від 13.11.2007, відповідно до якого в іпотеку передано житловий будинок з господарськими будівлями. Майно належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2007.
13.04.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та запроваджено можливу, на вимогу позичальника, реструктуризацію заборгованості по таких кредитах.
З метою застосування процедури реструктуризації він звернувся до АТ «Альфа Банк» із заявою про реструктуризацію. Однак АТ «Альфа Банк» надіслав йому відповідь, у якій повідомив про невиконання ним всіх умов для проведення реструктуризації із зазначенням неподаних документів. На такий лист він направив досудову вимогу щодо реструктуризації зобов'язань за кредитним договором.
Посилаючись на відмову банку у проведені реструктуризації та наявності у нього усіх умов для її проведення, просив суд зобов'язати позивача провести реструктуризацію зобов'язання за кредитним договором №1606/1107/45-003 від 13.11.2007, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», згідно з п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», зазначивши, що борг дорівнює нулю.
У відзиві представник АТ «Альфа-Банк» просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що на момент звернення позивача з позовною заявою обов'язкова реструктуризація була проведена. Зазначає, що відсутність, порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
25.07.2022 позивачем подано заву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив скасувати реструктуризацію, проведену АТ «Альфа-Банк» на підставі Інформації про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації без номера та дати, як таку, що суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», а також зобов'язати позивача провести реструктуризацію зобов'язання за кредитним договором №1606/1107/45-003 від 13.11.2007 року, згідно з п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» зазначивши, що борг дорівнює нулю.
Ухвалою Полтавського районного суду від 13.03.2025 позовну заяву про збільшення позовних вимог, подану 25.07.2022, повернуто позивачу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини та доводи, викладені в позовній заяві та інших письмових поясненнях.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, доводи та аргументи, зазначені у відзиві та письмових поясненнях та запереченнях, підтримала.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 13.11.2007 між ОСОБА_1 та АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладений кредитний договір №1606/1107/45-003 від 13.11.2007, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит 73000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних, строком користування до 13.11.2037. На забезпечення виконання кредитного договору №1606/1107/45 від 13.11.2007 укладений іпотечний договір (на купівлю житлової нерухомості) від 13.11.2007, відповідно до якого в іпотеку передано житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з житлового будинку А-1, житловою площею 47,0 кв.м, загальною площею 104,0 кв.м, сараю Б, погреба Б, гаража Б2, сараю б, колонки №1, воріт, хвіртки, огорожі №2-5 та земельної ділянки площею 0,1603 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Майно належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. 13.11.2007 за №4155.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28 січня 2019 року, апеляційну скаргу представника ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено нове.
Позов Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30 грн, заборгованість по відсотках -11490,76 грн, пені 417, 70 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30 грн, заборгованість по відсотках -11490,76 грн, пені 417, 70 грн.
Відповідно до листа АТ «Альфа-Банк» від 28.10.2021 повідомлено про проведення реструктуризації зобов'язань на таких умовах: сума заборгованості зі сплати кредиту за кредитним договором 429246,83 грн, з яких: реструктуризована сума заборгованості за тілом кредиту - 149591,85 грн, реструктуризована сума заборгованості за процентами - 279654,98 грн(т.1 а.с. 38-41).
Згідно з ухвалою суду від 20.06.2024 надано висновок експерта від 10.10.2024 за №3 за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі №545/1293/22 від 20.06.2024, за яким:
по першому питанню сума реструктуризації у розмірі 429246,83 грн, зазначена в листі АТ «Альфа Банк» від 28.10.2021 «Інформація про зміну зобов?язань за результатом проведення реструктуризації» АТ «Альфа-Банк» з розрахунком сукупної вартості кредиту процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг додаток N?1 до Кредитного договору N?160/1107/45-003_ROIZUR8 від 02.09.2021 (том. і арк.38-40) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» N?1381-IX від 13.04.2021, та пункту 7 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» документально не підтверджується;
по другому питанню документально підтверджується сума зобов?язань, що підлягають реструктуризації станом на 14.07.2021 згідно з наявним у матеріалах справи Розрахунок « ОСОБА_1 кредитний договір N?16066/1107/45-003 від 13.11.2007 року. Перерахунок по закону 4475» за підписом ОСОБА_1 по кредитному договору N?1606/1107/45-003 від 13.11.2007 (том 1 арк. 12-13) у розмірі мінус 1479,87 дол. США (одна тисяча чотириста сімдесят дев?ять доларів 87 центів).
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає таке.
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Предметом позову, що розглядається, є вимога про зобов'язання банку вчинити певні дії, а саме провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором за його заявою від 21 липня 2021 року відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування".
Статтею 2 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України "Про споживче кредитування" визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року (далі - Закон № 1381-IX).
Цим законом внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування", а саме Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 7 згідно із Законом від 13 квітня 2021 року № 1381-IX.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов: - предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
На момент звернення позивача з позовною заявою обов'язкова реструктуризація була проведена, на адресу, що вказана позивачем як постійне місце проживання, двічі направлялися повідомлення про проведення такої реструктуризації та новий графік погашення заборгованості.
Порушення або оспорювання прав та інтересів, є обов'язковою передумовою звернення особи до суду за захистом своїх прав, при цьому обов'язком позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання по задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що на вимогу позивача банк провів обов'язкову реструктуризацію вказаного кредитного зобов'язання, а відтак вимога щодо проведення такої реструктуризації та доводи позивача з приводу непроведення вказаної процедури є безпідставними.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 рокуу справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив позивач, і його обґрунтування, наданих пояснень в судовому засіданні представником позивача, наведення доводів, викладених позивачем в письмових поясненнях після проведення експертизи, вимоги про проведення обов'язкової реструктуризації банком кредиту, суд інтерпретує як вимоги щодо проведення повторної процедури реструктуризації.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач фактично не погоджується з проведеною реструктуризацією, посилаючись на висновки судово-економічної експертизи.
Разом з тим, суд, оцінюючи вказаний експертний висновок як доказ, виходить з того, що, як вбачається з висновку та розрахунку заборгованості, складеного експертом, останнім не було здійснено нарахування процентів за користування кредитом та неустойки, не розподілено суми отриманих від позичальника коштів на погашення процентів та пені.
Тобто, експертом не враховано положення кредитного договору, якими передбачено розмір процентної ставки та відповідальності за невиконання умов договору, так і норми чинного законодавства, зокрема ст. 1048 ЦК України, якою встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором) та ст.. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.
Так, на сторінці 4 висновку експерта вказано, що у кредитному договорі встановлена "Процентна ставка: початково 6,48% з подальшими змінами залежно від ринкових умов". Однак, початково процентна ставка становила 12,5% річних (п. 1.3. кредитного договору від 13.11.2007).
Крім того, відповідно до пп 6 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", за результатами проведення реструктуризації на позичальника (особу, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) покладається такий вичерпний перелік зобов'язань перед кредитором:
- сплачувати суму заборгованості із сплати кредиту, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації, рівними частинами щомісяця (починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації і надалі через кожний місяць) протягом 10 років з дня проведення реструктуризації, а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту, - протягом такого строку; сплатити суму заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації;
- сплачувати проценти за користування кредитом за період з дня проведення реструктуризації, що нараховуються на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процентний пункт.
Так, Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (англ. Ukrainian Index of Retail Deposit Rates, скор. UIRD) - індикативні ставки, що розраховуються компанією Thomson Reuters за методикою, розробленою спільно з НБУ. Розрахунок здійснюється на підставі номінальних ставок депозитів фізичних осіб, що декларуються головними представниками українського ринку банківських депозитів - 20 провідними комерційними банками України.
На сторінці 16 Висновку вказано, що "у 2021 році розмір українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб складав 1,36%".
Однак, 1,36 % - це останнє значення індексу ставки за попередній рік у іноземній валюті дол. США, яке не збільшене на 1 процентний пункт.
Проте, останнє значення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, встановлене на початок календарного дня, в який проводилася реструктуризація, дорівнює 8,36%, а збільшене на один процентний пункту значення становить - 9,36 %.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, а саме: будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статті 77, 78, 79 ЦПК України визначають вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц (провадження № 61-32980св18) та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (провадження № 61-10929св20).
Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Таким чином, суд не зобов'язаний враховувати висновок експерта, оскільки він не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом поряд з іншими доказами. Суд самостійно оцінює належність, допустимість та достовірність висновку, враховуючи його відповідність іншим матеріалам справи та вимогам закону.
Будь-яких інших доказів, які б встановлювали невідповідність проведеної банком реструктуризації вимогам закону, суду надано не було.
Із наведених вище підстав не підлягає задоволенню і вимога про зобов'язання відповідача після проведення реструктуризації вказати, що борг дорівнює нулю.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за недоведеністю.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 258-260 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання провести обов'язкову реструктуризацію боргу- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя: Л. І. Стрюк