Справа № 448/1673/24 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.
Провадження № 22-ц/811/1136/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
30 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року в складі судді Гіряк С.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
встановив:
У вересні 2024 року позивач ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Вимоги обґрунтовані тим, що 19.09.2023 між ТОВ «МАНІФА» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №6182896.
11.01.2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №11-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МАНІФА» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах боржників.
Відповідно до реєстру боржників від №2 від 15.02.2024 до Договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 65 517,80 грн., з яких: 23 000 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 42 517,80 грн. - заборгованості за відсотками.
Вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, всупереч умовам договорів, відповідач не виконав своїх зобов'язань. Зазначає, що жодних платежів по погашенню існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки ТОВ «МАНІФА» відповідач не здійснював.
Як наслідок, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики №6182896 від 19.09.2023 в розмірі 65 517,80 грн., з яких: 23 000 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 42 517,80 грн. - заборгованості за відсотками. Просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №6182896 від 19.09.2023 в розмірі 65 517 грн. 80 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 3028 грн.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 21 лютого 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сталевич Галини Олександрівни про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Заочне рішення в загальному порядку оскаржив ОСОБА_1 , вважає незаконним та необґрунтованим.
Зокрема, в обґрунтування доводів скарги покликається на те, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач отримав від первинного кредитора грошові кошти, про відкриття рахунку, або ж перерахування коштів на рахунки відкриті в інших банках або видачі кредитних коштів в касах кредитних установ через видатковий касовий ордер. Позивачем не надано виписок з таких рахунків, з яких можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою, рахунком та наявність у нього заборгованості за кредитом.
Окрім того, вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення первинним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» договору факторингу, на підставі якого до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Наведені обставини вказують на відсутність доказів набуття права грошової вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача за Кредитним договором.
Щодо суми заборгованості, то умови кредитного договору про реальну процентну ставку в розмірі 742% річних, тобто 2,5% за кожен день прострочення, перевищує тіло кредиту у 5,5 раз, є несправедливим в сенсі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.
Просить касувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до апелянта про стягнення заборгованості за договором позики.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду через систему «Електронний суд» 03.07.2025, представник позивача просить апеляційну скаргу залишили ти без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Задовольняючи повністю позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за укладеним з відповідачем договором позики, суд першої інстанції виходив із встановленого факту укладення кредитного договору з первинним кредитором, отримання відповідачем коштів за цими договорами та факт їх неповернення останньою у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами. Також позивач на підставі долучених доказів довів, що до нього перейшли права первісних кредиторів у зобов'язаннях, які відповідач не виконав належним чином.
Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке.
Судом встановлено, що 19.09.2023 між ТОВ «МАНІФА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №6182896, за умовами якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього Договору (п.п.2.1).
Відповідно до п.п. 2.5. Договору, позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті на вебсайті Товариства, протягом трьох робочих днів з дати підписання Договору.
Згідно із п.п. 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5, 2.3.6, 2.4, сума позики складає 23000 грн., строк позики 64 днів з 19 вересня 2023 року до 22 листопада 2023 року, акційна процентна ставка фіксована 2,49%; базова процентна ставка, фіксована: 2,49%; основна процентна ставка фіксована 3%.
Факт укладання вищевказаного договору та отримання суми кредиту не спростовано відповідачем ОСОБА_1 .
Натомість, боржник умови договору позики не виконав, позику не повернув, відтак заборгованість перед позикодавцем за цим договором складає 65517 грн. 80 коп, з яких: 23 000 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 42517 грн. 80 коп. - за відсотками.
11.01.2024 року між ТОВ «МАНІФА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №11-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МАНІФА» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах боржників.
Відповідно до реєстру боржників №2 від 15.02.2024 до Договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 65 517,80 грн., з яких: 23 000 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 42 517,80 грн. - заборгованості за відсотками.
Як наслідок, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики №6182896 від 19.09.2023 в розмірі 65 517,80 грн., з яких: 23 000 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 42 517,80 грн. - заборгованості за відсотками.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертастатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка належить відповідачу, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
Заперечуючи перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором №6182896 від 19 вересня 2023 року і взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 65517 грн. 80 коп.
Розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за Договором кредиту №6182896 від 19.09.2023 року, надані суду, відповідають вимогам закону. Відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надав.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу несправедливого та надмірно завищеного розміру відсотків за кредитним договором, то слід зазначити таке.
У даному випадку правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що учасниками справи під сумнів при апеляційному перегляді не ставиться.
За обставин цієї справи, позичальник (позивач) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від позивача, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснила акцепт пропозиції відповідача), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 23000 грн, строком на 64 днів шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,49% на підставі п. 2.4.2 Договору (за розрахунковий період 14 днів), та зі сплатою 3,0% згідно п. 2.4.3 Договору протягом 50 днів, після першого розрахункового періоду.
При цьому, волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Позичальник ОСОБА_1 , надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, фактично погодився із розміром процентів, проте такі не сплатив.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2025 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк