Справа № 740/5198/25
Провадження № 3/740/1538/25
01 жовтня 2025 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Шевченко І. М., розглянувши матеріали, які надійшли з Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установила:
Згідно з протоколом про військове адміністративне правопорушення № 35 від 29.08.2025, складеним прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - Феськом Ігорем Олександровичем, 11.07.2025 старшого сержанта ОСОБА_1 призначено в добовий наряд по чергуванню на території казарми військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Під час несення служби в добовому наряді ОСОБА_1 повинен був стежити за виконанням розпорядку дня, забезпечувати порядок несення служби іншими військовослужбовцями добового наряду по чергуванню на території казарми військової частини НОМЕР_1 та нести безпосередню відповідальність за дотримання санітарних норм на території казарми. Однак військовослужбовець за призовом під час мобілізації командир 1 відділення взводу управління 6 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, на порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 4, 11, 16, 124-1, 125-126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах особливого періоду, на території казарми військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , 11.07.2025 у період часу з 14 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. покладені на нього службові обов'язки не виконував, зокрема, не стежив за виконанням розпорядку дня, не забезпечував порядок несення служби іншими військовослужбовцями добового наряду по чергуванню на території казарми військової частини НОМЕР_1 та не ніс безпосередню відповідальність за дотримання санітарних норм на території казарми, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
До протоколу додано заяву ОСОБА_1 , в якій він погодився з протоколом, просив накласти стягнення у виді штрафу з розстрочкою виплати платежів.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшла таких висновків.
Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 4 ст. 15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Вказана норма має бланкетний (відсилочний) характер до положень інших нормативно-правових актів та/або посадових обов'язків, які передбачають обов'язки військовослужбовця щодо несення військової служби.
Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія). Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
З об'єктивної сторони це правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю і наслідками. Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов'язків полягає у невиконання дій, які входять до службових обов'язків. Неналежне виконання службових обов'язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 185/12161/15-к зазначив, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов'язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини провадження.
Крім того, у розумінні статті 172-15 КУпАП суб'єктом цього правопорушення є лише військові службові особи, під якими згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і згідно КУпАП не повноважний виходити за його межі.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, має містити повні та точні відомості про вчиненні правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Разом з цим у протоколі про адміністративне правопорушення від 29.08.2025, зокрема, у розділі щодо обставин вчинення військового адміністративного правопорушення, містяться лише загальні фрази, а саме: не стежив за виконанням розпорядку дня, не забезпечував порядок несення служби іншими військовослужбовцями добового наряду по чергуванню на території казарми військової частини НОМЕР_1 та не ніс безпосередню відповідальність за дотримання санітарних норм на території казарми, при цьому не зазначено конкретних дій чи бездіяльності, тобто у чому саме це виразилося, у зв'язку з чим неможливо встановити об'єктивну сторону правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення міститься посилання на порушення ОСОБА_1 правил Статуту внутрішньої служби Збройних Силах України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, при цьому вказані норми мають загальний характер та жодним чином не доводять винуватості ОСОБА_1 у недбалому ставленні до військової служби.
У доданих до протоколу матеріалах відсутні відомості про конкретний нормативний акт (наказ, посадову інструкцію, положення тощо), яким визначено коло службових обов'язків, покладених саме на ОСОБА_1 як командира 1 відділення взводу управління 6 зенітної кулеметної роти в/ч НОМЕР_1 . Зазначені у протоколі норми законодавства є загальнообов'язковими, але не конкретизують обов'язків ОСОБА_1 , що унеможливлює встановлення складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з наявних у справі матеріалів не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а його згода з протоколом не свідчить про вчинення правопорушення та доведеність його вини поза розумним сумнівом.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи те, що на час розгляду справи складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 не встановлено, то провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно нього підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 1, 7, 9, ч. 1 ст. 184, ст. 245, 247, 251, 252, 254, 280, 283-285 КУпАП, суддя
постановила:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І. М. Шевченко