Справа № 751/5081/25
Провадження № 2/750/2899/25
03 жовтня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2020 Відповідач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір № 2784934379, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у сумі 19574,35 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Проте, унаслідок невиконання умов укладеного договору Відповідачем, утворилась заборгованість по кредиту, яка становить 33599,36 грн.
Згідно ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 липня 2025 року справу за вказаним позовом передано на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19.09.2025.
У зв'язку з неявкою Відповідача, засідання відкладено на 03.10.2025 та здійснено повторний його виклик.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, будь-яких клопотань та заяв від нього не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
09 вересня 2020 Відповідач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір № 2784934379, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у сумі 19574,35 грн., строком на 48 місяці (а.с. 4).
Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору сторони домовились, що цей Договір, паспорт кредиту № 4934379 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 17.01.2020 складають єдиний кредитний договір.
Згідно із пунктом 1.3. кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту № 4934379, який є невід'ємною частиною цього Договору.
У пункті 6 Паспорта кредиту № 4934379 сторони погодили порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів) (а.с. 5 зворот -6).
На підставі Договору про відступлення права вимоги від 07.10.2016 № ТАСЦФР-10-2016, укладеного між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», до АТ «Таскомбанк» перейшли права кредитора за кредитними договорами, зокрема, і за кредитним договором № 2784934379 від 09.09.2020 (а.с. 9-10).
04 квітня 2024 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № НІ/11/17-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с. 11-12).
До матеріалів справи долучено копію підписаного сторонами та скріпленого їх печатками Акту прийому-передачі Реєстру Боржників який є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 13).
Відповідно до витягу з Реєстру прав Вимог до Договору факторингу № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошої вимоги до Відповідача в сумі 33599,36 грн, з яких: 17631,24 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3677,24 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12290,88 грн. - сума заборгованості по комісіям (а.с. 14).
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За змістом ч.1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з пунктом 5 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» факторинг є видом фінансової послуги. Відповідно до статті 9 вказаного Закону фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов'язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.
Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем надано копії договору про надання споживчого кредиту № 2784934379 від 09.09.2020, який не підписаний Відповідачем, проте містить інформацію про його персональні дані, номер індивідуального ідентифікатора для підпису документів, що може свідчити про укладення Відповідачем кредитних Договорів з первісними кредитодавцями у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Разом з тим, жодних документів на підтвердження перерахування коштів на банківську картку Відповідача по цих кредитах суду не надано. Також відсутні докази, що саме йому належить картка. Через які саме фінансові установи здійснювався перерахунок коштів невідомо. Про витребування доказів у цих установ Позивачем клопотання не заявлялося, а суд, за загальним правилом, позбавлений можливості витребовувати докази за власною ініціативою.
Фінансові документи, які б у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» могли бути належними та допустимими доказами здійснення фінансових операцій між сторонами кредитних договорів, зокрема платіжні інструкції, меморіальні ордера, квитанції, виписки банків про рух коштів по рахунку Відповідача, реєстри тощо в матеріалах справи відсутні.
Розрахунок заборгованості за Договором не є беззаперечним доказом фактів видачі Відповідачу кредитних коштів та невиконання ним своїх зобов'язань по договору, оскільки здійснені самим Позивачем і не підтверджується жодними доказами, зокрема первинними фінансовими документами.
При цьому, суд приймає до уваги, що та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє Позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо фактів надання кредитних коштів та розміру заборгованості за тілом кредиту і за відсотками.
Стосовно доказів переходу до Позивача від первісного кредитодавця права вимоги за договорами суд звертає увагу на наступне.
Витяг з Реєстру боржників по Договору факторингу № Н1/11/17-Ф від 04.04.2024 із зазначенням відомостей про Відповідача сформовано самим Позивачем шляхом створення нового документу. Копію самого Реєстру чи його частин з відомостями, що стосуються передачі боргових зобов'язань Відповідача та доказами підписання Реєстрів уповноваженими представниками сторін Договорів факторингу, суду не надано.
Крім того, що договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладеного між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», передував договору позики № 2784934379 від 09.09.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Відповідачем. Тому предметом даного договору факторингу не могло бути право вимоги за договором позики № 2784934379, оскільки такого зобов'язання на той момент ще не існувало.
При цьому, сам вказаний договір факторингу не містить умов, за яких його дія поширюється на кредитні договори, що виникли після його укладення.
Натомість, умовами договору факторингу передбачено, що предметом договору є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Тобто, дія договору вичерпується відступленням права вимоги щодо визначених реєстром зобов'язань, і не поширюється на інші грошові зобов'язання.
Із наведеного слідує, що вимога на момент укладення договору повинна була бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у АТ «ТАСКОМБАНК» щодо ОСОБА_2 на момент укладення договору відступлення прав вимоги від 07.10.2016 не було, та сторони не могли передбачити, що 09.09.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Відповідачем буде укладено договір позики.
За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачу при пред'явленні вказаного позову необхідно було довести факти укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, неналежного виконання позичальником умов договору та обставини переходу прав вимоги до Позивача як нового кредитора.
Указані факти та обставини Позивачем не доведені, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;
Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, судові витрати щодо сплати судового збору мають бути покладені на Позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договором позики № 2784934379 від 09.09.2020 відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 .
Суддя Олег КОСЕНКО