Справа № 481/735/25
Провадж.№ 2/481/384/2025
іменем України
02.10.2025 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Вжещ С.І.,
за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Новий Буг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19.05.2025 р. представник ТОВ «Споживчий центр» Балюх Є.О. звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 ) заборгованість за Кредитним договором № 07.05.2024-100000106 від 10.05.2024 року в розмірі 15570,00 гривень; та судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 10.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 07.05.2024-100000106, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 6000 гривень строком на 70 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,35 % в день, комісії в розмірі 900 гривень та неустойкою 60 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість, розмір якої станом 17.07.2024 складає 15570 гривень, з яких: 6000 гривень - заборгованості по тілу кредиту; 5670 гривень заборгованість по процентам; 900,00 гривень - комісія; 3000,00 гривень - неустойка.
В силу вимог ст.14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду 19.05.2025 року визначено головуючу по цій справі суддю Вжещ С.І.
Ухвалою судді від 22.05.2025 року прийнято та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11:30 годині 20.06.2025 року.
Ухвалою суду від 20.06.2025 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України розгляд справи відкладено до 03.07.2025 року о 11:00 год.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом останній направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи, у разі неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 20.06.2025 року та 03.07.2025 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав, надав до суду докази проходження ним військової служби.
При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з'явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.05.2024р. укладено Кредитний договір (оферти) № 10.05.2024-100000106, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е122 (а.с. 22-33).
Згідно умов вищевказаного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6000 гривень зі строком користування кредитом 70 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,35 % в день, комісії в розмірі 900 гривень та неустойкою 60 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Дата повернення кредиту 18.07.2024.
Відповідно до п. 4.4. Договору, Сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання Кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються Кредитодавцем щоденно. Комісія нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. У разі дострокового повного повернення Кредиту позичальник у день цього повернення сплачує Проценти за період фактичного користування Кредитом (включаючи безпосередньо день надання Кредиту). У разі дострокового часткового повернення Кредиту у день повернення позичальник сплачує Проценти за період фактичного користування всією сумою Кредиту, а на залишок суми Кредиту нараховуються Проценти у загальному порядку, передбаченому договором. При достроковому погашенні Кредиту Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (або її несплачена частина) повинна бути сплачена Позичальником у день дострокового погашення Кредиту. За домовленістю Сторін при сплаті чергового платежу раніше дати платежу, зазначеної у графіку платежів, Позичальник звільняється від обов'язку сплатити відповідний черговий платіж у дату, зазначену в графіку платежів. При цьому достроково сплачений платіж з Суми Кредиту у складі цього раніше сплаченого чергового платежу зараховується у день його фактичної сплати, а достроково сплачені Проценти та Комісію Позичальник доручає Кредитодавцю зарахувати в рахунок виконання зобов'язань зі сплати Процентів та Комісії в дату платежу, вказану у графіку платежів, а за наявності залишку коштів - в дострокове повернення кредиту.
На виконання умов вказаного договору кредитні кошти в розмірі 6000 гривень 10.05.2024 року перераховані відповідачу на платіжну картку НОМЕР_2 , яка зазначена в договорі, як засіб електронного платіжного засобу позичальника, що підтверджується квитанцією № 2460107043 від 10.05.2025 року про перерахунок коштів (а.с.18).
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 10.05.2024-100000106 від 10.05.2024 розмір заборгованості відповідача складає 15570 гривень, з яких: 6000 гривень - заборгованості по тілу кредиту; 5670 гривень заборгованість по процентам; 900,00 гривень - комісія; 3000,00 гривень - неустойка (а.с.17).
ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов'язання надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі зазначеному вище.
Однак ОСОБА_1 не виконав прийняті на себе зобов'язання, внаслідок чого за кредитним договором існує заборгованість, яка зазначена вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
У матеріалах справи наявна довідка № 196, видана начальником відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_3 підполковником ОСОБА_2 від 01.05.2025 року, відповідачу ОСОБА_1 про те, що він перебуває на військовій службі та працює у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.10.2024 року по теперішній час (а.с….).
З аналізу змісту вказаної вище норми законодавства та наявних у справі доказів вбачається, що відповідач, як військовослужбовець, який проходить службу з 01.10.2024 року по теперішній час, з моменту мобілізації звільнений від виконання перед своїм кредитором зобов'язань, зокрема, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.
Відтак, нарахування до стягнення з відповідача відсотків по кредиту, починаючи з 01 жовтня 2024 року, є таким, що суперечитиме приписам ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, як вбачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 07.05.2024-100000106 від 10.05.2024 проценти по кредиту нараховані за період з 10 травня 2024 року по 18 липня 2024 року.
Станом на 18 липня 2024 року розмір відсотків становив 5670,00 гривень та в подальшому вказана сума відсотків є незмінною, що свідчить про ненарахування відсотків після 18 липня 2024 року.
Тобто, відсотки позивачем були нараховані до початку проходження позичальником військової служби.
Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 дійшла такого висновку:
«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1 і 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.».
Зазначений висновок відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 900 гривень, що не суперечить наведеним вище вимогам закону, тому, підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною, немає.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти в повному обсязі.
Враховуючи доведення позивачем отримання відповідачем кредиту та порушення останнім грошових зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі, вказаному у розрахунку позивача, яка відповідачем не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині суми тіла кредиту у розмірі 6000 грн., процентів в розмірі 5670 грн., та комісії в розмірі 900,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача штрафу сумі 3000,00 грн., судом встановлено наступне.
Відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відтак з матеріалів справи вбачається, що заборгованість по неустойці (штрафу, пені) в розмірі 3000,00 гривень нарахована в період з 10.05.2024 року по 18.07.2024 року, а тому така не підлягає до стягнення з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1955,60 гривень (80,73%).
Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 ) заборгованість за Кредитним договором № 07.05.2024-100000106 від 10.05.2024 року в розмірі 12570 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят) гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень, заборгованості по процентам в розмірі 5670 (п'ять тисяч шістсот сімдесят) гривень, заборгованості по комісії в розмірі 900 (дев'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1955 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення виготовлено 06.10.2025 року.
Суддя Вжещ С.І.