Справа № 462/9722/24
26 вересня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Боровкова Д.О.
при секретарі Свищо В.С.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Ковальської О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Львівської міської ради (треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Величко Наталія Ярославівна) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 була одинокою особою, вона на прохання останньою надавала їй допомогу. У травні 2023 року вона дізналася від сусідів, що ОСОБА_4 померла. У липні 2024 року вона отримала судову повістку зі Залізничного районного суду м. Львова, якою її викликалося до суду в якості відповідача у справі № 462/1050/24 за позовом ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. 25 липня 2025 року вона після ознайомлення з матеріалами справи № 462/1050/24 дізналася, що ОСОБА_4 за життя склала заповіт від 25 лютого 2021 року, яким заповіла їй все своє майно. Спадкодавцем за життя не було повідомлено її про складання вказаного заповіту, третьою особою ОСОБА_3 та приватним нотаріусом Величко Н.Я. також не було повідомлено її про існування таких обставин. 13 серпня 2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса Величко Н.Я. зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 , проте приватний нотаріус відмовила їй у видачі вказаного свідоцтва, оскільки позивачка пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що у неї наявні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними труднощами на вчинення дій в межах строку для прийняття спадщини, які пов'язані з її необізнаністю про наявність заповіту, що є підставою для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.
Представник відповідача Львівської міської ради Попович Я.Д. відзиву на позов до суду не подав, проте у судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що дійсно є всі підстави для визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Разом з тим, вважає, що даний позов є передчасним, оскільки в Залізничному районному суді наявний спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_4 від 25 лютого 2021 року недійсним.
Представник третьої особи - адвокат Ковальська О.Б. письмових пояснень до суду не подала, проте у судовому засіданні проти позову заперечила, пояснивши, що позов є передчасним, оскільки в Залізничному районному суді наявний спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_4 від 25 лютого 2021 року недійсним, просить у задоволені позову відмовити.
Суд ухвалив розглядати справу без участі третьої особи - приватного виконавця Львівського міського нотаріального округу Величко Н.Я., яка будучи належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, до суду не з'явилася, проте матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення.
Рух справи у суді, заяви та клопотання сторін.
30 грудня 2024 року ухвалою суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання, витребувано у приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Величко Н.Я. копії матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 /а.с.14/.
31 січня 2024 року до суду надійшло клопотання представника позивачки про залучення в якості третьої особи ОСОБА_3 /а.с.30/.
03 лютого 2025 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, ОСОБА_3 було залучено в якості третьої особи у справі /а.с.31/.
03 лютого 2025 року до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи № 2/2023, відкритої після смерті ОСОБА_4 /а.с.34/.
15 квітня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду /а.с.89/.
14 серпня 2025 року до суду надійшло клопотання представника третьої особи Ющак І.С. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі 462/7952/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним /а.с.105,106/.
14 серпня 2025 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволені вищевказаного клопотання представника третьої особи відмовлено /а.с.109/.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи № 462/1050/24, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 10 квітня 2023 року серії НОМЕР_1 /а.с.7/.
ОСОБА_4 одноособово проживала та була зареєстрована, а також, являлася власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 12 квітня 2023 року № б/н з місця проживання, про склад сім'ї і реєстрації /а.с.44/.
25 лютого 2021 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Миронович А.І., зареєстрований в реєстрі за № 234 /а.с.9/.
Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що за життя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпорядилась наступним чином належним їй майном,
а саме: все її майно, де б воно не було, і з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті та на що вона за законом матиме право заповіла позивачці ОСОБА_1 .
Відповідно до спадкової справи ОСОБА_4 № 2/2023 убачається, що 12 квітня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Величко Н.Я. зі заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчений Сьомою Львівською державною нотаріальною конторою 15 квітня 2009 року № 1-718. У вказаній заяві також повідомила державного нотаріуса про відсутність інших спадкоємців, передбачених статтями 1260, 1261 ЦК України /а.с.35,41/.
01 червня 2023 року приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Величко Н.Я. звернулася зі запитом до приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Миронович А.І., у якому просила останню надати інформацію про заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 25 лютого 2021 року за реєстровим № 234 та надати його копію /а.с.59/.
15 вересня 2023 року приватним нотаріус Львівського нотаріального округу Величко Н.Я. був отриманий лист приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Миронович А.І. від 25 липня 2023 року № 101/01-16, яким було надіслано копію вищевказаного заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 25 лютого 2021 року за реєстровим № 234 /а.с.60/.
З матеріалів цивільної справи № 462/1050/24 убачається, що 08 лютого 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 25 лютого 2021 року за реєстровим № 234, яким остання заповіла все своє майно ОСОБА_1 .
25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Залізничного районного суду м. Львова зі заявою про надання їй копії вищевказаного позову ОСОБА_3 з додатками, та й той же день нею були отримані відповідні копії /а.с.8/.
13 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Величко Н.Я. зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Миронович А.І. 25 лютого 2021 № 234. /а.с.65/.
27 серпня 2024 року приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Величко Н.Я. листом № 40/02-14 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки позивачка пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, та рекомендувала звернутися до суду з відповідним позовом /а.с. 10/.
30 вересня 2024 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/1050/24 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним був залишений без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).
За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі
№ 6-1320 цс 17 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Разом із тим у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18 (провадження № 61-10481 св 19), від 17 грудня 2021 року у справі № 315/386/19 (провадження № 61-15100св21), від 29 січня 2024 року у справі № 552/4825/22 (провадження № 61-16505 св 23), від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18 (провадження № 61-14756св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 760/4267/21 (провадження № 61-14640 св 23) Верховний Суд врахував, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а також те, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Усупереч зазначеній нормі приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Величко Н.Я. не було повідомлено позивачку ОСОБА_1 про існування заповіту ОСОБА_4 від 25 лютого 2025 року.
Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі, шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавцем за життя було повідомлено позивачку про складання, зокрема, на її ім'я заповіту, також, третьою особою ОСОБА_3 не було повідомлено ОСОБА_1 про існування таких обставин.
Таким чином, позивачка про заведення спадкової справи та наявність заповіту ОСОБА_4 від 25 лютого 2021 року довідалася лише у липні 2024 року після ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 462/1050/24, тобто із спливом одного року і трьох місяців з часу відкриття спадщини.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у позивачки були наявні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними труднощами на вчинення дій в межах строку для прийняття спадщини, які пов'язані з її необізнаністю про наявність заповіту, що є підставою для визначення їй додаткового строку - два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини.
Щодо доводів представників відповідача Львівської міської ради та третьої особи Ющак І.С. про неможливість вирішення спору у даній справі до вирішення спору у справі № 462/7952/24.
16 жовтня 2024 року ОСОБА_3 вдруге звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 25 лютого 2021 року за реєстровим № 234, яким остання заповіла все своє майно ОСОБА_1 (справа № 462/7952/24).
22 жовтня 2024 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/7952/24 було відкрите провадження, яка на даний час розглядається у загальному позовному провадженні /а.с.113,114/.
Судом зазначалося вже, що 14 серпня 2025 року до Залізничного районного суду м. Львова надійшло клопотання представника третьої особи Ющак І.С. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі 462/7952/24. Проте, 14 серпня 2025 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволені вищевказаного клопотання представника третьої особи було відмовлено.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, N 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У даній справі предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_1 за вищевказаним заповітом ОСОБА_4 від 25 лютого 2021 року. Предметом спору у справі № 462/7952/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 є оспорення третьою особою у даній справі зазначеного заповіту.
Суд, проаналізувавши предмети та підстави позовів у справах, не встановив об'єктивних обставин, які б давали обґрунтовані підстави прийти до висновку про те, що наявність спору у справі № 462/7952/24 про визнання заповіту недійсним виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді даної справи наявність обставин (фактів), якими позивачка ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, який оспорюється ОСОБА_3 у справі № 462/7952/24.
З огляду на наведене твердження представників відповідача та третьої особи щодо неможливості вирішення спору у даній справі до вирішення спору у справі № 462/7952/24 є некоректними, і тому не беруться судом до уваги.
Висновки суду.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Беручи до уваги думку позивачки, яка не заявляла вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, а також те, що Львівська міська рада не вчиняла жодних дій, які б призвели до порушення прав позивачки і які, як наслідок, призвели до звернення останньої до суду з позовом , суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених останньою судових витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтям 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Львівської міської ради (треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Величко Наталія Ярославівна) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк - два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складаний 06 жовтня 2025 року.
Суддя:
Оригінал рішення.