Справа №443/804/25
Провадження №2/443/585/25
іменем України
(заочне)
06 жовтня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Ходорівської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Ходорівської міської ради, в якій просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на відповідача судові витрати.
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану було видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Від шлюбу у них є неповнолітня дитина: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя у них з відповідачем не склалось, тому 14.02.2011 шлюб між ними було розірвано, про що свідчить Рішення Шевченківського районного суду м. Львова у справі №2-811/11. Починаючи з дати розлучення і до теперішнього часу відповідач не зустрічався з дочкою жодного разу, не цікавився життям дитини, не брав і не бере участі у її виховання, не підтримував жодним чином матеріально чи морально, не відвідував і не відвідує її вдома, училищі. ОСОБА_2 ні разу не допоміг дитині матеріально, навіть при екстрених зверненнях в медичні заклади, хоча має можливість це робити, так як є працездатним, повністю здоровим і має дохід. У зв'язку з чим остання зверталась до суду з заявою про стягнення аліментів, що підтверджується рішенням суду від 17.10.2011 у справі №2-2433/11 та відповідними постановами з виконавчої служби. Згідно з інформацією з Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області станом на 06.05.2025 заборгованість по аліментам за період з грудня 2015 становить 244 958,39 грн. Окрім того, відповідач не піклувався і не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дочки, її підготовки до самостійного життя. Все вищенаведене свідчить виключно про одне - відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обовязків.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 20.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків /а.с.34-35/.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 29.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 17.06.2025 /а.с.42-43/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.06.2025 у звязку з клопотанням представника третьої особи підготовче засідання відкладено на 08.07.2025 /а.с.53/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 08.07.2025 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 29.08.2025 /а.с.67-68/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.08.2025 у зв'язку з клопотанням позивачки справу розглядом відкладено на 19.09.2025 / а.с.76/.
19.09.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.10.2025 /а.с.83-85/.
Розгляд справи по суті відбувся 06.10.2025 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі
Позивачка ОСОБА_1 подала заяву у якій просить проводити судове засідання за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення. В судовому засіданні 19.09.2025 позивачка ОСОБА_1 пояснила, що одружилась з ОСОБА_2 у 2006 році та розлучились у 2011 році. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка ОСОБА_3 .. Практично вихованням дитини займалась позивачка, оскільки чоловік працював на роботі та постійно був у відрядженнях. Після розлучення у 2011 році з відповідачем, останній дитиною не цікавився, ні морально ні матеріально їм не допомагав. Один раз у віці 6 років дитина вийшла з ним на контакт через соціальні мережі, зустрілись, однак після цього з 2013 року відповідач ОСОБА_2 повністю самоусунувся від винання батьківських обовязків.У 2016 році подала на аліменти, оскільки він не сплачував ніяких коштів.
Дитина ОСОБА_3 , 19.09.2025 у судовому засіданні пояснила, що проживає разом із матірю ОСОБА_1 та навчається на 3 курсі в м. Львів. Не бажає, щоб батько був присутнім у її житті, оскільки відколи батьки розлучились, він з нею не спілкується і не допомагає, з днем народженням не вітає, вона його не памятає і не впізнала б його на вулиці, оскільки батько самоусунувся від виконання батьківських обовязків.
Представник третьої особи: органу опіки та піклування Ходорівської міської ради подав клопотання у якому просить слухати справу без його участі на підставі наявих матеріалів.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.
Згідно відповіді з ЄДДР №1395669 від 20.05.2025, місце реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 . Судом скеровувались виклики у судові засідання на зазначену адресу та конверти з рекомендованими повідомленнями поверталися до суду із відміткою засобу зв'язку «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відтак, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16.09.2006, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 16.09.2006 зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №3339 та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » /а.с.9/.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 14.10.2008, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 6525, а її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.10, 11/.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2011 у справі №2-811/11, яке набрало законної сили 24.02.2011, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 16.09.2006 а.з. №3339 /а.с.12/.
Згідно з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17.10.2011 у справі №2-2433/11, яке набрало законної сили 27.10.2011, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 17.06.2011 і до досягнення повноліття, що також підтверджується виконавчим листом /а.с.13-14, 15/.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 06.05.2025, заборгованість ОСОБА_2 становить 244 958,39 грн /а.с.16-21/.
Згідно з актом від 25.04.2025, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані троє осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак фактично проживає тільки ОСОБА_6 /а.с.23/.
Відповідно до акту №73 від 24.04.2025, за адресою: АДРЕСА_3 , не зареєстровані, але фактично проживають ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_3 /а.с.24/.
Згідно з актом обстеження матеріально- побутових умов заявника №74 від 24.04.2025, за адресою: АДРЕСА_3 , разом із ОСОБА_1 проживають ОСОБА_7 -мати; ОСОБА_8 - батько, ОСОБА_9 - дядько, ОСОБА_3 - донька /а.с.25/.
Письмовими заявами ОСОБА_10 від 01.05.2025, ОСОБА_11 від 03.05.2025 згідно яких останні стверджують про те, що батько не приймає участі у вихованні дитини і не відвідує її по місцю постійного проживання /а.с.26, 27/.
Довідкою №47 від 24.04.2025, виданою ДНЗ «Львівське вище професійне училище інформаційно- компютерних технологій» про те, що ОСОБА_3 навчається у Державному навчальному закладі «Львівському вищому професійному училищі інформаційно-комп'ютерних технологій» за третім атестаційним рівнем з 01.09.2023 до 14.06.2026 та знаходиться на денній формі навчання та на неповному державному забезпеченні /а.с.28/.
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 навчається у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище інформаційно комп'ютерних технологій» за професією «Оператор комп'ютерної верстки» з 01.09.2023. За період навчання проявила себе як здібна, вихована та ввічлива учениця. На уроках уважна, виконавча, відповідально сприймає інформацію. Програму загальноосвітнього рівня засвоює на достатньому рівні. Цікавиться обраною професією, сумлінно працює на уроках виробничого навчання. Учениця є активною учасницею позаурочних заходів, навчальних тренінгів та семінарів, де застосовує свої опановані практичні навики. Життєві переконання та ідеали ОСОБА_12 відповідають загальнолюдським цінностям. В учнівській групі ОСОБА_12 адаптувалася, стосунки з одногрупниками складаються позитивно. Мама приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини. Батько не цікавиться успішністю доньки, з викладачами не спілкується, у навчальному закладі не з'являвся /а.с.29/.
Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №402 від 14.05.2025, згідно якої у ОСОБА_3 є контактний/алергічний дерматит /а.с.30/.
Згідно з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав №158 від 24.06.2025, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.64-65/.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області №158 від 24.06.2025, затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.63/.
Норми чинного законодавства та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного суду від 26.01.2024 у справі №203/0305/19.
Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019 та 06.05.2020 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц та № 753/2025/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Згідно зі статтею 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Зважаючи на вищенаведене, суд пройшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дитини, так як відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, зокрема не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, а тому останнього слід позбавити батьківських прав, що не позбавляє відповідача у відповідності зі статтею 169 СК України звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться його поведінка та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Окрім того, з відповідача в користь позивачки слід стягнути сплачений останньою судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень відповідно до документу №219167603 від 17.05.2025.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Ходорівської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплачений нею судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок відповідно до документу №219167603 від 17.05.2025.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р.Г. Равлінко