Справа №461/8055/25
03 жовтня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,
представник заявниці адвоката Загвойської О.В.,
заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за заявою
заявник - ОСОБА_2
(адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ),
представник заявниці - адвокат Загвойська Оксана Володимирівна
( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ),
заінтересована особа - ОСОБА_1
(адреса: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про видачу обмежувального припису,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Загвойська Оксана Володимирівна, звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо її брата - ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що ОСОБА_1 є її рідним братом, який проживає в її квартирі без реєстрації. Вказує, що потерпає від насиль?ства зі сторони ОСОБА_1 вже протягом тривалого часу. Поведінка брата негативно впливає на її здоров'я і значно занижує рівень та якість її життя. Зазначає, що ОСОБА_3 часто у стані алкогольного сп'яніння систематично вчиняє домашнє насильство щодо неї, зокрема психологічного, фізичного, економічного характеру. На неодноразові зауваження та прохання припинити насильство ОСОБА_3 не реагує або починає скандалити, погрожує фізичною розправою. Усі ці діяння негативно впливають на психологічне та фізичне здоров'я ОСОБА_2 та змушують її щоденно боятися за свою безпеку та життя в своєму домі. ОСОБА_2 неодноразово зверталася за захистом до право?охоронних органів починаючи з 2020 року, проте, це не дає жодного результату. ОСОБА_1 не змінив своєї поведінки. Так, ОСОБА_1 протягом 2020-2025 рр. неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього психологічного насильства, порушення умов термінового заборонного припису, а саме постановою Галицького районного суду м. Львова від 03.06.2020 за ст. 173 КУпАП, постановою Галицького районного суду м. Львова від 05.10.2022 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, постановою Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2023 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, постановою Галицького районного суду м. Львова від 05.09.2025 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім цього 18.08.2025 ОСОБА_1 знову вчинив домашнє психологічне насильство відносно ОСОБА_2 , яке полягало у висловлюванні на її адресу нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП, внаслідок чого працівниками поліції було винесено терміновий заборонний припис АА №612040, яким кривднику заборонено контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб. 12.09.2025 року ОСОБА_1 вчергове вчинив домашнє психологічне насильство відносно своєї заявниці, яке полягало у висловлюванні на її адресу нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП, про що працівниками поліції було винесено терміновий заборонний припис АА №393077, яким накладено зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборони на вхід та перебування в місці проживання та заборони в будь який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 7 діб.
У зв'язку з вищенаведеним просить видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02.10.2025 відкрито провадження у справі.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у відповідності до ч. 9 ст.128 ЦПК України (телефонограмою), жодних заяв чи клопотань до суду не подала.
Представник позивача, у судовому засіданні заяву підтримали з мотивів наведених у ній та просили таку задовольнити.
Заінтересована особа у судовому засіданні заперечив з приводу поданої заяви та пояснив, що прописаний за адресою АДРЕСА_4 , яку він здає в оренду, а фактично проживає за адресою АДРЕСА_5 . Заперечив факти насильства відносно сестри ОСОБА_2 .
Оцінюючи питання можливості розгляду справи за відсутності позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживання процесуальними правами дії, які суперечать завданню цивільного судочинства. Суд відповідно до ч. 3,4 цієї ж статті зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами учасником судового розгляду.
Беручи до уваги наведене вище, з урахуванням встановлених процесуальним законодавством строків розгляду даної категорії справ, дотримання балансу інтересів учасників справи, забезпечення судом під час провадження умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи яка не прибула у судове засідання.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом в ході розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом і сестрою.
Місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_5 , що засвідчується копію паспорта серії № НОМЕР_3 .
Місцем реєстрації ОСОБА_1 (з його слів): АДРЕСА_4 та місце проживання (за його словами): АДРЕСА_5 .
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов, особи які проживаються з ОСОБА_2 є: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Власником квартири є ОСОБА_2 .
На підтвердження наведених обставин, щодо вчинення домашнього насильства, заявницею долучено до матеріалів справи копії відповідних постанов суддів, терміновий заборонний припис та протоколи, які досліджені судом безпосередньо за участю учасників провадження.
Відповідно до постанови Галицького районного суду м. Львова від 06.07.2020 у справі №461/4777/20, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 05.10.2022 у справі №461/4320/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., за фактом перебування в алкогольному сп'янінні в квартирі за місцем проживання, де вчинено домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_2 .
Окрім цього, постановою Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2023 у справі №461/3275/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., за фактом умисного висловлювання погрози в сторону своєї рідної сестри ОСОБА_2 , чим спричинено психологічне насильство, яке вчинене повторно протягом року.
Також, постановою Галицького районного суду м. Львова від 05.09.2025 у справі №461/7277/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., за фактом вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно сестри ОСОБА_2 ..
Згідно термінового заборонного припису серії АА №612040 від 18.08.2025 встановлено, що він винесений відносно кривдника ОСОБА_1 у зв'язку зі скоєнням останнім психологічного насильства, тобто 18.08.2025 близько 20 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_5 , гр. ОСОБА_1 вчинив психологічне домашнє насильство відносно сестри ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, погрожував фізичною розправою та вчиняв психологічний тиск.
З термінового заборонного припису серії АА №393077 від 12.09.2025 встановлено, що такий винесений відносно кривдника ОСОБА_1 у зв'язку зі скоєнням останнім домашнього насильства, тобто 12.09.2025 близько 08 год. 20 хв за адресою АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно сестри ОСОБА_2 , а саме поводився агресивно, словесно ображав, погрожував розправою, чинив моральний тиск.
Згідно п.п. 3, 6, 7, 8, 14, 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 26 цього ж Закону визначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:
1) постраждала особа або її представник;
2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім'ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана:
1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";
2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";
3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";
4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Згідно ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис, виданий судом стосовно особи, яка на момент винесення рішення суду не досягла вісімнадцятирічного віку, не може обмежувати право проживання (перебування) цієї особи у місці свого постійного проживання (перебування) Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Отже, Закон визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суд оцінює та приймає до уваги форми домашнього насильства яким піддавався заявник та оцінює ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
З наведених вище доказів судом встановлено, що поведінка кривдника по відношенню до заявниці є агресивною та спричиняє їй психологічні, моральні та фізичні страждання. Характер такої поведінки, незважаючи на заходи вжиті органами поліції та притягнення кривдника до адміністративної відповідальності, належних результатів не дали, тобто кривдник не припиняє такі свої дії.
Звертаючись до суду із даною заявою про видачу обмежувального ОСОБА_2 належним чином обґрунтувала свої вимоги, зокрема тим, що заінтересована особа вчиняє щодо неї психологічне насильство, створює конфліктні ситуації, що підтверджується долученими до справи наведеними вище доказами, у зв'язку з чим є висока ймовірність в майбутньому проявів домашнього насильства.
Надані суду докази, безпосередньо стосуються ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, тобто стосуються обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, свідчить про те, що існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованою.
Суд погоджується з доводами заявника про те, що саме запропонований спосіб та вид обмежень забезпечить її ефективний захист, оскільки, серед іншого, стосується безпосереднього місця проживання заявниці.
Суд також виходить з того, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Водночас, Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.
У свою чергу, оцінюючи доводи ОСОБА_1 стосовно невчинення жодного насильства по відношенню до заявниці, то такі спростовуються наведеними вище доказами, а тому ці доводи відхиляються судом. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , тобто має де проживати. Доводи ОСОБА_1 щодо здачі в оренду даного помешкання не підтверджено жодними доказами. Більше того, навіть за наявності договору оренди ОСОБА_1 може ініціювати питання про його перегляд. Водночас, жодних правових підстав проживання ОСОБА_1 за місцем проживання його сестри в ході розгляду справи не встановлено.
Отже, у даній справі за допомогою належних та допустимих доказів встановлено наявність відповідних ризиків та підстави видачі обмежувального припису, а тому суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.3 ст.350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Видати обмежувальний припис у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вжити наступні заходи та заборони строком на 6 місяців з моменту ухвалення даного рішення:
- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати у місці проживання постраждалої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_5 ;
- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатись на відстань менше 200 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_5 ;
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
заявник - ОСОБА_2
( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ),
представник заявниці - адвокат Загвойська Оксана Володимирівна
( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ),
заінтересована особа - ОСОБА_1
(адреса: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький