Справа №461/4061/23
Провадження №3-в/461/90/25
25 вересня 2025 року м.Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М., розглянувши подання провідного інспектора Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Кравчишин Юлії Олегівни про вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2023 року, у зв'язку закінчення строків давності виконання судового рішення,-
До Галицького районного суду м. Львова надійшло подання провідного інспектора Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Кравчишин Ю.О., погодженим начальником Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Гірником Д. про вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2023 року, у зв'язку закінчення строків давності виконання судового рішення.
Подання вмотивоване тим, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.183-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт строком 120 (сто двадцять) годин. Стягнуто ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 536,80 гривень.
ОСОБА_1 скеровано виклики за адресою місця проживання на 22.09.2023 та 04.10.2023 для постановки на облік, однак за викликами останній не прибув.
05.10.2023року Личаківський орган пробації з письмовими листами звернулися до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС у Львівській області, Личаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові та Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області з метою з'ясування факту проживання (перебування) порушника за вказаним у постанові суду місцем проживання.
28.11.2023 року Личаківський відділ державної виконавчої служби у місці Львова надав інформацію, про те що з матеріалів виконавчого провадження боржник зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 скеровано виклики за новою адресою місця проживання на 07.12.2023 року та 15.12.2023 року для постановки на облік, однак за викликами останній не прибув.
18.12.2023 року Личаківський відділ пробації з письмовим листом звернувся до Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області з метою з'ясування факту проживання (перебування) порушника за адресою: Китайська 10/68.
15.07.2024 року працівниками Личаківського районного відділу з питань пробації здійснено вихід за адресою місця проживання засудженого. Під час перевірки вхідних дверей квартири ніхто не відчинив, поспілкуватись із сусідами порушника не виявилось можливим.
10.10.2024 року Львівського районного управління поліції №1 у Львівській області, надійшло повідомлення, в якому зазначається, що дільничними офіцерами поліції ДОП СДОП ВП ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області здійснювався вихід на адресу АДРЕСА_1 , де зазначається, що двері відчинив батько гр. ОСОБА_2 та повідомив, що син з ним тривалий час не проживає, оскільки остання зустріч закінчилась конфліктом. Точне місце йому не відоме.
23.10.2024року на адресу органу пробації надійшла відповідь з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС у Львівській області, про те що за відомостями відділу обліку ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
13.11.2024року з Львівського районного управління поліції №1 у Львівській області, надійшло повідомлення, в якому зазначається, що дільничними офіцерами поліції СДОП ВП ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області здійснювався вихід на адресу АДРЕСА_1 , де будь-яким чином підтвердити факт проживання гр. ОСОБА_1 , за даною адресою не виявилось можливим, оскільки дверей вищевказаної адреси не відчинив.
В судове засідання представник органу пробації не з'явився, надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд подання без його участі, внесене подання підтримує у повному обсязі.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, при вирішенні цього питання судом враховується, що відповідно до положень статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 31-1 КУпАП, суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування. Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день. Суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Судом встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.183-1 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт строком 120 (сто двадцять) годин. Стягнуто ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 536,80 гривень.
Постанова суду набрала законної сили 31.07.2025 року.
ОСОБА_1 скеровано виклики за адресою місця проживання на 22.09.2023 та 04.10.2023 для постановки на облік, однак за викликами останній не прибув.
05.10.2024року Личаківський орган пробації з письмовими листами звернулися до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС у Львівській області, Личаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові та Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області з метою з'ясування факту проживання (перебування) порушника за вказаним у постанові суду місцем проживання.
28.11.2023 року Личаківський відділ державної виконавчої служби у місці Львова надав інформацію, про те що з матеріалів виконавчого провадження боржник зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 скеровано виклики за новою адресою місця проживання на 07.12.2023 року та 15.12.2023 року для постановки на облік, однак за викликами останній не прибув.
18.12.2023 року Личаківський відділ пробації з письмовим листом звернувся до Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області з метою з'ясування факту проживання (перебування) порушника за адресою: Китайська 10/68.
15.07.2024 року працівниками Личаківського районного відділу з питань пробації здійснено вихід за адресою місця проживання засудженого. Під час перевірки вхідних дверей квартири ніхто не відчинив, поспілкуватись із сусідами порушника не виявилось можливим.
10.10.2024 року Львівського районного управління поліції №1 у Львівській області, надійшло повідомлення, в якому зазначається, що дільничними офіцерами поліції ДОП СДОП ВП ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області здійснювався вихід на адресу АДРЕСА_1 , де зазначається, що двері відчинив батько гр. ОСОБА_2 та повідомив, що син з ним тривалий час не проживає, оскільки остання зустріч закінчилась конфліктом. Точне місце йому не відоме.
23.10.2025року на адресу органу пробації надійшла відповідь з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС у Львівській області, про те що за відомостями відділу обліку ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
13.11.2025року з Львівського районного управління поліції №1 у Львівській області, надійшло повідомлення, в якому зазначається, що дільничними офіцерами поліції СДОП ВП ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області здійснювався вихід на адресу АДРЕСА_1 , де будь-яким чином підтвердити факт проживання гр. ОСОБА_1 , за даною адресою не виявилось можливим, оскільки дверей вищевказаної адреси не відчинив.
З матеріалів подання вбачається, що Личаківським відділом пробації вжити всі необхідні заходи передбачені законом для виконання суспільно корисних робіт ОСОБА_1 , однак останнім постанова суду не виконано.
Відповідно до ст. 300 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно із ч.1 ст.303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Судом встановлено, що з дня винесення постанови, тобто з 21.07.2023 року по теперішній час, минуло більше трьох місяців, але постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на момент розгляду подання не виконана.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст.19Закону України «Про міжнародні договори України» та ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містять поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Натомість, дані строки, передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме, ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Таким чином, порушено інший фундаментальний із принципів права принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням, на підставі ст.80КК України звільняються судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.
Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст.80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Згідно із ч.3 ст.80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Згідно із ч. 4 ст.80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст.80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі N5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення ОСОБА_1 від відбування покарання, зокрема притягнення його до адміністративної відповідальності заст. 183-2 КУпАП та кримінальної відповідальності за 389-2КК України, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Суддею встановлено, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 невиконана з об'єктивних причин. Крім того, з часу набрання законної сили постановою суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло більше трьох років.
Враховуючи наведене, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 283, 284, 3254 КУпАП, суддя,-
Подання провідного інспектора Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Кравчишин Юлії Олегівни про вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2023 року, у зв'язку закінчення строків давності виконання судового рішення - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного за ч.1 ст.183-1 КУпАП постановою Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2023 року, за закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 80 ч. 1 п. 1 КК України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Х.М.Мисько