ЄУН: 336/8976/25
Провадження №: 1-кп/336/1506/2025
про підготовче судове засідання
6 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складіголовуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, військовослужбовця за мобілізацію, який перебував на посаді стрільця-снайпера 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -
Від прокурора до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов вищевказаний обвинувальний акт.
Такий обвинувальний акт отримано в провадження коллегії суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 .
У підготовчому судовому засіданні прокурор просить суд призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, заявив про необхідність здійснення судового виклику до суду обвинуваченого, захисника.
Інші учасники судового засідання заперечень проти висловленої прокурором позиції не мали.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обвинувальний акт, колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення у справі її судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, підстав, передбачених п. 1- 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено, в зв'язку з чим процесуальних перешкод для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, не вбачається.
Обставини, викладені в обвинувальному акті, не вимагають судового розгляду у закритому судовому засіданні чи судом присяжних.
Обставин, передбачених ст. 75 КПК України, що виключають участь суддів колегії в кримінальному провадженні, не вбачається.
Необхідним є виклик учасників кримінального провадження, а саме, прокурора, обвинуваченого, захисника.
До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому на 60 днів строку вказаного запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор підтримав власне клопотання за вказаними у ньому доводами.
У судовому засіданні обвинувачений, з думкою якого погодився й захисник, по суті клопотання прокурора заперечував, спростувавши наявність ризиків, на які вказав прокурор.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора та перевіривши його доводи матеріалами кримінальної справи, суд, вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу, виходить з наступного.
При продовженні строку дії запобіжного заходу має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)).
Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Обґрунтованість висунутої обвинуваченому підозри у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення у суду не викликає сумніву, адже підтверджується наданими матеріалами кримінального провадження, зокрема обвинувальним актом з пред'явленим у ньому обвинуваченням та з викладеним в акті реєстром проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам за ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку, обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, обвинувачений раніше не судимий, інші підозри йому не висунуті, будь-яких об'єктивних причин вважати, що обвинувачений має намір вчиняти нові кримінальні правопорушення, у суду немає.
Що стосується ризику впливу на свідків, то суд також вважає наступне. Так, із реєстру матеріалів кримінального провадження видно, що у справі допитувались свідки, натомість є сумнівними доводи сторони обвинувачення про те, що обвинувачений може вплинути на свідків - доказів до цього прокурором не надано, а доводи прокурора є голослівними.
Розглядаючи наявність у даному конкретному випадку ризику переховування від суду, керуючись вимогами ст. 178 КПК України, суд з'ясував у обвинуваченого, що останній має місце проживання, що не було спростовано стороною обвинувачення.
Будь-яких інших видів запобіжного заходу до обвинуваченого під час досудового розслідування, окрім тримання під вартою, не застосовувалось, тому оцінити процесуальну поведінку та дотримання обвинуваченим умов застосованих інших запобіжних заходів, у суду немає можливості. Однак, будь-яких даних на підтвердження того, що обвинувачений має намір саме ухилитися від суду, стороною обвинувачення не надано.
Таким чином, суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 частини 1 ст. 177 КПК України, також не знайшов свого підтвердження.
Відповідно до кримінального процесуального закону, при продовженні строку дії запобіжного заходу має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд не знайшов достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з передбачених ч.1 ст. 177 КПК України ризиків.
Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування» тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Хоча інкриміноване обвинуваченому кримінально каране діяння є тяжким в розумінні ст. 12 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12-ти років, тобто вказаний злочин за формальним критерієм підпадає під діяння, у зв'язку з вчиненням яких можливо застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження, проте суд, керуючись наведеними доводами, не вбачає процесуальних підстав для його застосування, адже сама по собі тяжкість висунутого обвинувачення не є підставою для обрання запобіжного заходу.
Таким чином, повно та всебічно оцінивши надані сторонами провадження під час обговорення клопотання прокурора доводи і фактичні дані, суд знаходить клопотання таким, що не підлягає задоволенню, і вважає, що застосування тримання під вартою лише з міркувань тяжкості інкримінованих особі дій та суворості покарання було б таким, що не відповідає загальним засадам кримінального судочинства, нормам Конституції України та міжнародного права.
Керуючись ст.ст. 32, 34, 55, 61, 62, 181, 197, 199, п.4 ч.3, ст. ст. 314, 331, 392, КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження стосовно ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів,
Обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити з-під варти негайно в залі суду.
Призначити судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження
на 6 жовтня 2025 року о 12-00 годині,
яке відбудеться у залі судових засідань № 6 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Справу розглядати у відкритому судовому засіданні судом у складі головуючого судді ОСОБА_1 .
Дати розпорядження секретарю судового засідання:
- в призначене судове засідання здійснити виклик прокурора, обвинуваченого, захисника.
Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала в частини відмови у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Визначення часу та дати оголошення повного тексту ухвали - 14-00 год. 06.10.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1