ЄУН: 336/11361/24
Провадження №: 2/336/800/2025
м. Запоріжжя 2 жовтня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Зарютіна П.В., при секретарі Якущкенко Е.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Як на підставу позовних вимог відповідач посилався на наступне.
Відповідно до укладеного Договору № 3796024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.07.2023 року (далі - Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (торгова марка «Credit7») (далі - Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Позичальник), Відповідач отримав кредит у розмірі 9000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування (730% річних).
24.04.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі по тексту - Фактор, Позивач), укладено Договір факторингу № 24/04/2024 від 24.04.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №3796024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.07.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань заборгованість за Кредитним договором станом на 24.04.2024 року (дата переходу права вимоги до Позивача) становить 56878,57 гривень, яка складається з:
- 8999,99 грн. - заборгованість за кредитом;
- 47878,58 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2 % за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 05.07.2023 року по 24.04.2024 року (включно).
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову.
За позицією відповідача позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок Відповідача (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом, у зв'язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до укладеного Договору № 3796024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.07.2023 року (далі - Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (торгова марка «Credit7») (далі - Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Позичальник), Відповідач отримав кредит у розмірі 9000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування (730% річних).
Договір укладено в електронній формі й підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «К207».
Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 05.07.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, Первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування.
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 360 днів.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Згідно п.5.4.1 Кредитного договору, Відповідач зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.
Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по Кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України.
У наслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором станом на 24.04.2024 року (дата переходу права вимоги до Позивача) становить 56878,57 гривень, яка складається з:
- 8999,99 грн. - заборгованість за кредитом;
- 47878,58 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2 % за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 05.07.2023 року по 24.04.2024 року (включно).
Відповідно до ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
24.04.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі по тексту - Фактор, Позивач), укладено Договір факторингу № 24/04/2024 від 24.04.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №3796024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.07.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 24/04/24 від 24.04.2024, ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 56878,57 гривень, яка складається з:
- 8999,99 грн. - заборгованість за кредитом;
- 47878,58 грн. - заборгованість за нарахованими процентами
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред'явлення будь-якої вимоги.
Судом встановлено факт укладення кредитного договору між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного електронним підписом позичальника через одноразовий ідентифікатор, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Судом також встановлено й підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов вказаного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірах та на умовах, встановлених договором.
Щодо підписання договору відповідачем в електронному виді та його авторизації (ідентифікації) на сайті www.credit7.ua, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «;Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції.
Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства. Відсутність окремого письмового договору на паперовому носії або власноручного підпису не спростовує факту укладення договору в електронній формі у встановлений законом спосіб.
Суд звертає увагу, що вказані договори підписані електронними підписами, використання яких не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.
У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.
Доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитних договорів від його відповідача, останнім суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність укладених договорів.
Факт укладення електронного договору підтверджується самим електронним договором, підписаним електронним підписом із одноразовим ідентифікатором, що передбачено ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Надання копії електронного договору, підписаного таким ідентифікатором, є достатнім доказом прийняття оферти відповідачем.
Що стосується доводів відповідача про відсутність доказів надання (перерахування) відповідачу кредитних коштів, суд виходить з наступного.
Первісний кредитор ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є фінансовою, а не банківською установою. Зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.
Перерахування кредитних грошових коштів позичальнику підтверджується інформаційний листом платіжного сервісу ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» від 26.04.2024 про перерахування коштів, наданою АТ КБ «Приватбанк» випискою за договором № б/н за період з 05.07.2023 по 10.07.2023.
Отже, доводи відповідача про недоведеність перерахування коштів є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, суд враховує ту обставину, що відповідач фактично не заперечує факт отримання ним кредитних коштів і лише вважає, що факт надання таких коштів не підтверджений належними доказами позивачем, а тому такі доводи відповідача є суперечливими відносно висловленої ним позиції.
Здійснений позивачем розрахунок підтверджується матеріалами справи, відповідає вимогам закону, відповідачем не спростований, й сумнівів у суду не викликає. Доказів належного виконання взятих зобов'язань (повернення кредиту й сплати процентів) перед позивачем за умовами договору не надано.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн, а тому він підлягає до стягнення з відповідача.
Що стосується питання витрат на правничу допомогу, то сюди включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду: завірену копію договору N 02/08/2024 від 02.08.2024 р. про надання юридичних послуг; завірену копію cвідоцтва N 2412 від 23.10.2018 року; завірену копію довіреності, виданої ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» адвокату Руденку К.В.; завірену копію акту приймання-передачі наданих послуг N 6 від 30.08.2024 року; завірену копію Витягу Реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 6 від 30.08.2024 року на суму 10000 грн. ; завірену копію платіжного доручення про сплату витрат на правову допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
За такого, з урахуванням фактичного обсягу наданих юридичних послуг, співмірності суми витрат зі складністю справи та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, суд доходить переконання, що вказаним принципам буде відповідати розмір судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Договором № 3796024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.07.2023 р. станом на 24.04.2024 року у розмірі 56878,57 гривень, яка складається з:
- 8999,99 гривень - заборгованість за кредитом;
- 47878,58 гривень - заборгованість за нарахованими процентами за період з 05.07.2023 року по 24.04.2024 року (включно).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судові витрати у розмірі судового збору 3028 гривень 00 коп. та. витрат на правову допомогу у розмірі10000 грн. 00 коп.
Реквізити сторін:
ПОЗИВАЧ:ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (скорочена назва - ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») юридична адреса: 03124, Україна, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4 ЄДРПОУ: 41915308
ВІДПОВІДАЧ:ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
Роз'яснити, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін