1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/6970/25 2/335/3037/2025
про закриття провадження у справі
01 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію, мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 01.11.2021 по 28.02.2025 позивач відпустив теплову енергію на нежитлове приміщення відповідача на загальну суму 359 646,69 грн. Об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення № ІІ, підвалу І, ІІ та проміжного поверху літ. А2}-10, А3}-2, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачу.
Ухвалою судді від 24.07.2025 року позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи, призначено розгляд справи у судовому засіданні.
15.08.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Галіченком Б.В., подано відзив на позовну заяву, з посиланням на те, що ОСОБА_1 з вересня 1997 року по теперішній час зареєстрована як фізична особа підприємець (Дата державної реєстрації: 18.09.1997, Дата запису: 26.07.2006, Номер запису: 21030170000024953) та здійснює підприємницьку діяльність за основним видом економічної діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, в т.ч. надає в оренду спірне нежитлове приміщення, ІІ, підвалу, І, ІІ та проміжного поверху, літ.А2-10, А3-2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 359,59 кв.м. 01.11.2021 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «ЗП ЕСТЕЙТ», код ЄДРПОУ 44425330, як орендарем, укладено договір оренди № 01/11-3 спірних нежитлових приміщень, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а орендар прийняв в строкове платне користування спірні приміщення. Також, за умовами п. 2.2.1 договору № 01/11-3 від 01.11.2021 орендар зобов'язався укласти в т.ч. з концерном «Міські теплові мережі» індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії
Таким чином, обов'язок оплати за отриману (спожиту) послугу теплопостачання в орендованих спірних приміщеннях покладається не на ОСОБА_1 , а на орендаря ТОВ «ЗП ЕСТЕЙТ», яке фактично сплачує позивачу за надану ним послугу, відтак представник вважає, що даний спір виник між суб'єктами господарської діяльності, тобто дана справа не належить до юрисдикції місцевого загального суду, як суду першої інстанції з огляду на суб'єктний склад учасників і характер спору.
Під час судового засідання суд ставить на обговорення питання про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив суд провести розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки у судове засідання не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Дослідивши обставини справи, суд встановив, наступні обставини.
Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Статтею 187 ЦПК України передбачено, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК.
Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з 18.09.1997 року по теперішній час зареєстрована як фізична особа підприємець (Дата запису: 26.07.2006, Номер запису: 21030170000024953) та здійснює підприємницьку діяльність за основним видом економічної діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; здійснює роздрібну торгівлю побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; інші види діяльності із прибирання; загальне прибирання будинків.
Відповідач ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення № ІІ, підвалу І, ІІ та проміжного поверху літ. А2}-10, А3}-2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна.
В матеріалах справи наявні рахунки, що виставлені відповідачу, як власнику, на адресу вищевказаного нежитлового приміщення.
01.11.2021 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «ЗП ЕСТЕЙТ», код ЄДРПОУ 44425330, як орендарем, укладено договір оренди № 01/11-3, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ «ЗП ЕСТЕЙТ» прийняв в строкове платне користування визначене майно: нежиле приміщення № ІІ, підвалу І, ІІ та проміжного поверху літ. А2}-10, А3}-2 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 359,56 кв.м.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що позовні вимоги випливають з господарських відносин між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 , як ФОП, що виникли на підставі надання послуг з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення № ІІ, підвалу І, ІІ та проміжного поверху літ. А2}-10, А3}-2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи встановлено, що нежитлове приміщення щодо утримання якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги, використовується відповідачем з метою здійснення господарської діяльності - підприємництва.
При цьому, з відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець, одним з видів діяльності якої є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Отже, надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінні ГК України.
Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб'єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб'єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18) та від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
За зазначеними висновками критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Отже, суд враховує, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, а відповідно до ч. 2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 15 ч .1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19 викладено правовий висновок про те, що за змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України.
Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, Верховний Суд в постанові від 12 січня 2022 року у справі № 335/5044/21.
Таким чином, оскільки на момент звернення позивача до суду та на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 була, є та залишається фізичною особою-підприємцем, яка надає в оренду й експлуатацію ТОВ «ЗП ЕСТЕЙТ» спірні приміщення, то обов'язок оплати за отриману (спожиту) послугу теплопостачання в орендованих спірних приміщеннях покладається не на ОСОБА_1 , а на орендаря ТОВ «ЗП ЕСТЕЙТ», яке фактично сплачує позивачу за надану ним послугу, відтак даний спір виник між суб'єктами господарської діяльності, тобто дана справа не належить до юрисдикції місцевого загального суду, як суду першої інстанції з огляду на суб'єктний склад учасників і характер спору.
Із урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі є господарсько-правовими, а відтак вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 255-256, 260 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за позовом за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Рибалко Н.І.