Дата документу 29.09.2025
Справа № 334/10054/24
Провадження № 2/334/689/25
29 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
12.12.2024 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник Концерну «Міські теплові мережі» за довіреністю Губрієнко А.О. з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В позовній заяві посилалися на те, що позивач по відношенню відповідачів, як споживачів, є виконавцем комунальних послуг, а саме з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії.
У даній справі борг виник з приводу оплати житлово-комунальних послуг, які надавалися Позивачем за місцем знаходження нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі.
З 01.05.2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 року «Про житлово-комунальні послуги», яким Закон України від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність.
02.10.2021 року на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».
З 01.11.2021 року між Позивачем та Відповідачами укладено Типовий індивідуальний договір № 94810108 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.
Загальна сума боргу за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за період з 01.02.2021 року по 31.08.2024 року складає 47395,87 грн.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя (рішення на офіційному сайті ЗМР).
Прохали стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01.02.2021 року по 31.08.2024 року на загальну суму 47395,87 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача витрати у розмірі судового збору 2422,40 грн.
19.12.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання з викликом сторін.
13.01.2025 року до суду звернулася представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лічман І.І. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, має проблеми з опорно-руховим апаратом, що ускладнює її мобільність.
Щодо солідарного стягнення: співвласниками квартири є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким належить по 1/2 частині квартири. ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі та є користувачем житлово-комунальних послуг. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям, проживають разом, мають спільний бюджет. ОСОБА_3 не є членом родини подружжя, не проживає з ними однією сім'єю, спільного бюджету з ними не має. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до позивача з заявами про оформлення окремих особових рахунків на неї та ОСОБА_3 та нарахування окремо кожному оплату за централізоване опалення відповідно до їх часток у праві власності. 21.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою (справа №334/5319/20), рішенням суду позовні вимоги задоволені. 01.09.2024 року позивачем відкрито новий особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 . Однак, позивач не вирішив питання розподілу заборгованості між відповідачами, заборгованість в сумі 47395,87 грн. обліковується на особовому рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .
Щодо періоду з 01.02.2021 року по 31.08.2024 року: з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачами Товарниченко були здійснені періодичні оплати заборгованості на загальну суму 8432,45 грн. Відповідач ОСОБА_3 в оплаті заборгованості у вказаний період участі не приймав. Тому вимога в частині стягнення боргу солідарно не може бути задоволена. Натомість стягненню підлягає сума з врахуванням: наявності двох власників та їх часток, розміру житлових приміщень виділених в користування за рішенням суду, наявності двох особових рахунків, сплачених сум заборгованості відповідачами Товарниченко, а саме: з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно 15265,50 грн. (47395,87 грн. / 2 - 8432,45 грн.), з ОСОБА_3 - 32130,37 грн.
Прохали поновити процесуальний строк для подання відзиву на позов; відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 47395,87 грн. солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 15265,50 грн., з ОСОБА_3 - 32130,37 грн.
13.01.2025 року до суду звернулася представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Радостєва М.В. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що відповідачі ОСОБА_4 проживають і зареєстровані в квартирі, користуються послугами централізованого опалення і на сьогоднішній день мають заборгованість. ОСОБА_3 є власником 1/2 частини квартири, яку отримав у спадщину після матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Грошей на сплату житлово-комунальних послуг він не надає, заборгованість не сплачує, вони вимушені тривалий час нести за нього витрати. Поділити особові рахунки в добровільному порядку ОСОБА_3 не бажав, тому 21.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення порядку користування квартирою. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/5319/20 від 08.02.2022 року визначено порядок користування квартирою, у зв'язку із чим, 01.09.2024 року ОСОБА_3 відкрито новий особовий рахунок № НОМЕР_2 . Тому, вважають безпідставною вимогу про стягнення заборгованості в солідарному порядку.
Щодо суми заборгованості: позивачем долучено розрахунок заборгованості, відповідно якого станом на лютий 2021 року вже наявна заборгованість в сумі 8560 грн. При цьому не надають доказів на підтвердження того з чого вона складається, розміру нарахувань, сум сплати заборгованості та тарифів, які діяли в даний період. Крім того, позивач в довідці (без номеру і дати) зазначає, що станом на 01.11.2021 року заборгованість складає 7000 грн., що також є незрозумілим, оскільки розмір нарахувань за період з 01.02.2021 року по 01.11.2021 року складає 7422,45 грн., а сплачено відповідачами Товарниченко 8982,45 грн. - більше, ніж сума нарахувань за цей період. Відповідачі Товарниченко періодично здійснювали погашення заборгованості: за період з 01.02.2021 року по 31.08.2024 року сплачено 6703,45 грн. Крім того, відповідачі ОСОБА_4 вважають, що заборгованість має бути розділена між відповідачами відповідно частки кожного із співвласників, оскільки Товарниченки не користуються всією квартирою. ОСОБА_3 заперечував проти поділу особових рахунків в добровільному порядку, а отже з його вини неможливо було оплачувати послуги з 2020 року на окремі особові рахунки, а намір поділити рахунки виник саме з 21.09.2020 року - з дня подання позову до суду про визначення порядку користування квартирою. Отже, борг кожного із співвласників має бути розділений: загальний розмір нарахувань за визначений період складає 48318,32 грн., борг кожного із співвласників становить 24159,16 грн. (48318,32 грн. / 2) Відповідачами Товарниченко у визначений період сплачено 6703,45 грн. Отже, розмір заборгованості, який має бути стягнутий в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складає 17455,71 грн. (24159,16 грн. - 6703,45 грн.), залишок заборгованості має бути стягнутий з ОСОБА_3 .
Прохали позов задовольнити частково, стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 17455,71 грн., залишок заборгованості стягнути з ОСОБА_3
13.02.2025 року до суду звернулася представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Вельможко О.О. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що ОСОБА_3 визнає позов частково в сумі боргу 38835,87 грн., оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю користуються всією квартирою, систематично не сплачують в повному обсязі комунальні послуги, які вони отримують. В свою чергу ОСОБА_3 перестав оплачувати послуги позивача тільки після 2021 року, оскільки не користується квартирою, не має доступу до неї та не має часу відстоювати свої права відносно свого права користування нею, оскільки проходить службу в ЗСУ. До 2021 року ОСОБА_3 послуги позивача сплачував систематично і більшому розмірі ніж інші відповідачі, що підтверджується квитанціями, оригінали яких знаходяться у нього.
Відносно стягнення заборгованості в сумі 47395,87 грн.: дана вимога є необґрунтованою, оскільки не надано належних даних про те, за який період склався борг на суму 8560 грн. та порядок його формування. Відповідно розрахунку боргу позивач визнав, що на його користь за надання послуг за період з лютого 2021 року по серпень 2024 року було сплачено 9482,45 грн., при цьому за цей же період позивачем за надані послуги було нарахована їх вартість в сумі 48318,32 грн. Тому заборгованість за вказаний період складає 38835,87 грн. (48318,32 грн. - 9482,45 грн.)
Вважають, що прийняття до уваги позиції ОСОБА_1 про поділ боргу між ними буде виходом за межі позовних вимог. Вимога про солідарне стягнення боргу є обґрунтованою (ч.3 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Прохали поновити строк на подання відзиву та доказів до нього.
13.06.2024 року до суду звернувся представник Концерну «Міські теплові мережі» за довіреністю Науменко М.В. з заявою про збільшення позовних вимог, в якій посилалися на те, що заборгованість в сумі 47395,87 грн. нарахована за період з 01.10.2016 року по 31.08.2024 року, а тому позивач має право збільшити період заборгованості, оскільки в позовній заяві період заборгованості зазначено з 01.02.2021 року по 31.08.2024 року.
Прохали збільшити період заборгованості відповідачів; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму заборгованості в розмірі 47395,87 грн.; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у розмірі судового збору 2422,40 грн.
18.06.2025 року до суду звернулася представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лічман І.І. з заявою про застосування строків позовної давності, в якій посилалася на те, що до суду подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач прохає стягнути заборгованість за період з 01.10.2016 року до 31.08.2024 року. Позивач подав позовну заяву 09.12.2024 року, а тому пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення боргу за період з 01.10.2016 року по 02.04.2017 року, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Прохали застосувати строк позовної давності.
18.06.2025 року в судовому засіданні до суду звернулася представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лічман І.І. з додатковими поясненнями, в яких посилалися на те, що за період з 02.04.2017 року до 01.11.2019 року відповідачами Товарниченко сплачено 36474,26 грн., протягом 2020 року ними сплачено 6100 грн., також протягом 2021-2024 років ними сплачено 6703,25 грн. Відповідач ОСОБА_3 участі в оплаті не брав.
Прохали відмовити у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 47395,87 грн. солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 8705,30 грн., з ОСОБА_3 - решту заборгованості; застосувати строки позовної давності.
18.06.2025 року в судовому засіданні до суду звернулася представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Радостєва М.В. з додатковими поясненнями, в яких посилалися на те, що згідно акту звірки №94810108 відповідачами за період з 01.10.2016 року по 30.08.2024 року сплачено 66346,12 грн., в той же час позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом за період з 01.10.2016 року по 02.04.2017 року в сумі 4790,88 грн.
Вважають, що оскільки ОСОБА_2 не має частки у праві власності квартири, він має право користуватися лише тією частиною квартири, яку виділено рішенням суду ОСОБА_1 , тому відповідачі Товарниченко мають сплачувати опаленні тієї площі, яка відповідає частці в її праві власності. ОСОБА_3 має обов'язок сплати комунальних послуг за ту частку, що йому належить і у відповідності до рішення суду від 08.02.2022 року. При ухваленні рішення борг має бути розділений на два особових рахунки по 21508,75 грн. на кожен, з урахуванням того, що відповідачі ОСОБА_4 за період з 02.04.2017 року по 30.08.2024 року сплатили 12803,45 грн., то сума боргу, які підлягає стягненню з них, складає 8705,30 грн., а залишок заборгованості має бути стягнутий з ОСОБА_3 .
Прохали застосувати строк позовної давності; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 8705,30 грн., залишок суми стягнути з ОСОБА_3
29.09.2025 року в судовому засіданні представник позивача Науменко М.В. позовні вимоги підтримав, вважав, що з урахуванням заяв про застосування строку позовної давності підлягають задоволенню вимоги за період 01.04.2017 року по 31.08.2025 року.
29.09.2025 року в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лічман І.І. вважала, що позов підлягає частковому задоволенню, наполягала на задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.
29.09.2025 року в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Радостєва М.В. вважала, що позов підлягає частковому задоволенню, наполягала на задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.
29.09.2025 року в судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його представник: адвокат Вельможко О.О. не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту, основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 та від 21.08.2019 року №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрований з 05.12.2002 року за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №966755 від 13.12.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрований з 06.11.2012 року за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №966766 від 13.12.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_5 , зареєстрована з 10.11.1978 року за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 17.12.2024 року.
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (частка 1/2) на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_6 від 08.12.1999 року, та ОСОБА_3 (частка 1/2) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.11.2019 року
З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами укладено Типовий індивідуальний договір № 94810108 про надання послуги з постачання теплової енергії, послуги гарячої води.
Позивачем було надано послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відповідачам за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період з 01.10.2016 року по 31.08.2024 року на загальну суму 113741,99 грн., добровільно сплачено 66346,12 грн., сума боргу складає 47395,87 грн., що підтверджується довідкою щодо заборгованості за надані послуги та актом звірки взаємних розрахунків №94810108.
Факт отримання відповідачами житлово-комунальних послуг у житловому будинку, в якому знаходиться квартира, підтверджується копіями рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону в м. Запоріжжя.
Станом на час розгляду справи судом відповідачі заборгованість не сплатили.
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного:
Відповідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, який діяв до 30.04.2019 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно ст.19 вказаного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Відповідно ч.3 ст.20 вказаного Закону споживач, зокрема, зобов'язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч.3 ст.29 вказаного Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Відповідно ч.1 ст.32 вказаного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З 01.05.2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 року «Про житлово-комунальні послуги», яким Закон України від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність.
Згідно ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з … постачання теплової енергії …
Згідно ч.1 ст.6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно ч.2 ст.6 Закону виконавцями комунальних послуг є: 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація .
Згідно ч.2 ст.7 Закону індивідуальний споживач зокрема зобов'язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч.1 ст.9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно ч.1,2 ст.12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Згідно ч.7 ст.14 Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч.5 ст.13 цього Закону.
Частиною 5 ст.13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно п.1 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Згідно п.13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Згідно п.32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно п.35-37 Правил розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, який є виконавцем комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії та постачання гарячої води, з позовом до відповідачів, які відповідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), квартира належить відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (частки по 1/2), а відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою, з вимогою про стягнення на його користь боргу з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.10.2016 року по 31.08.2024 року в сумі 47395,87 грн.
Суд доходить висновку, що відповідачі, як споживачі комунальних послуг відповідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги», отримували вказані послуги, однак сплачували за спожиті послуги не в повному обсязі, в результаті чого за споживачами по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , обліковується борг за період з 01.10.2016 року по 31.08.2024 року в сумі 47395,87 грн., який на час розгляду справи судом не погашений, тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Щодо заперечень сторони захисту про безпідставність вимоги про стягнення заборгованості в солідарному порядку суд зазначає наступне.
Відповідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч.1 ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Таким чином, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як співвласники квартири, несуть солідарний обов'язок зі сплати житлово-комунальних послуг.
Солідарне зобов'язання відповідача ОСОБА_2 , який проживає та зареєстрований у квартирі, з оплати житлово-комунальних послуг виникає безпосередньо з закону, зокрема, згідно ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
При цьому, згідно ч.4 ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тобто, співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.
Наведена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у Постанові від 13.03.2019 року у справі №521/3743/17-ц та у Постанові від 19.08.2020 року у справі №703/2200/15-ц.
Щодо посилання сторони захисту на необхідність стягнення боргу з урахуванням розміру житлових приміщень виділених в користування за рішенням суду та наявності двох особових рахунків суд зазначає наступне.
08.02.2022 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/5319/20, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03.07.2024 року, визначено порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 наступним чином: виділено в користування ОСОБА_1 приміщення 2 (10 кв.м.) - кімната, приміщення 6 (15,15 кв.м.) - кімната, приміщення 7 (0,48 кв.м.) - кладова, приміщення 11 (0,32 кв.м.) - кладова, приміщення І (5,72 кв.м.), приміщення (0,64 кв.м.) - балкон; виділено в користування ОСОБА_3 приміщення 3 (23,02 кв.м.) - кімната, приміщення 4 (0,69 кв.м.) - кладова, приміщення 5 (0,69 кв.м.) - кладова; залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приміщення 1 (18,76 кв.м.) - коридор, приміщення 8 (0,98 кв.м.) - туалет, приміщення 9 (2,49 кв.м.) - ванна, приміщення 10 (5,82 кв.м.) - кухня.
Згідно повідомлення Концерну «Міські теплові мережі» від 15.10.2024 року на ім'я ОСОБА_3 01.09.2024 року відкрито новий особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач прохає стягнути заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.10.2016 року по 31.08.2024 року в сумі 47395,87 грн., в той час як новий особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 згідно рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2022 року у справі №334/5319/20 відкрито 01.09.2024 року, тобто другий рахунок відкрито поза межами строку виникнення заборгованості.
Також, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено про застосування строків позовної давності.
Відповідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статей 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно ч.2,3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Закон України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, набрав чинності 02.04.2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.
Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651, карантин скасовано.
Крім того, відповідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З 24.02.2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 року (з наступними змінами).
Таким чином, з 02.04.2020 року строк позовної давності - продовжився у зв'язку з карантином, а з 24.02.2022 року строк позовної давності - зупинився у зв'язку з воєнним станом в Україні.
Позивач звернувся з позовом до суду лише 12.12.2024 року з вимогою про стягнення заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.06.2025 року) за період з 01.10.2016 року по 31.08.2024 року в сумі 47395,87 грн.
Таким чином, позивачем строк позовної давності пропущено за вимогами до квітня 2017 року, а тому заява відповідачів про застосування строків позовної давності підлягає задоволенню, та з відповідачів солідарно підлягає стягненню заборгованість за період з квітня 2017 року по 31.08.2024 року, що складає в сумі 31890,73 грн. (47395,87 грн. - 262,95 грн. (жовтень 2016) - 1091,25 грн. (листопад 2016) - 1737,14 грн. (грудень 2016) - 3244,55 грн. (січень 2017) - 4378,37 грн. (лютий 2017) - 4790,88 грн. (березень 2017).
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 47395,87 грн. задоволено вимоги на суму 31890,73 грн., тобто на 67,28 %, то з відповідачів на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1629,79 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 27, 76-83, 141, 257-259, 264-265, 268, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов» буд.137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р № НОМЕР_7 в філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з квітня 2017 року по 31.08.2024 року в сумі 31890,73 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот дев'яносто гривень 73 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов» буд.137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р № НОМЕР_8 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1629,79 грн. (одна тисяча шістсот двадцять дев'ять гривень 79 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя: С.М. Телегуз