Єдиний унікальний номер 632/2077/20
Номер провадження 22-ц/818/1811/25
02 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2024 року в складі судді Библіва С.В. по справі № 632/2077/20 за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Первомайський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про заміну сторони у виконавчому провадженні,-
У вересні 2024 року ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Первомайський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 10 травня 2024 року він змінив прізвище та по батькові з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 ».
Судовим наказом Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні, починаючи стягнення з 30 листопада 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Вказав, що його мати та стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв'язку із цим державним виконавцем Первомайського ВДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та повернуто виконавчий лист до Первомайського міськрайонного суду Харківської області.
Його малолітню сестру ОСОБА_4 за кілька днів до смерті матері ОСОБА_1 забрав до себе, і в даний час вона мешкає з ним. Натомість він залишився мешкати разом з бабою, і рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олексіївської ради Лозівського району Харківської області від 22 лютого 2022 року було визначено, що він тимчасово може проживати у рідної бабусі ОСОБА_5 за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначив, що після досягнення повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_4 , він звернувся до Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області з проханням, щоб йому надали розрахунок заборгованості по аліментам, які були стягнуті з ОСОБА_1 , і 05 вересня 2024 року отримав довідку з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, згідно якої станом на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження заборгованість зі сплати аліментів складає 10 689,51 грн. Також державним виконавцем зазначено, що він не звертався до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Просив замінити сторону стягувача - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині стягуваних на його користь аліментів.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження. Вказав, що заявником не надано доказів того, що він є правонаступником ОСОБА_3 . Не допускається наступництво майнових прав, пов'язаних з особою, зокрема, права на аліменти. На момент виникнення заборгованості він працював водієм в ТОВ «Терра», відрахування по аліментах здійснювало підприємство.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні - задоволено. Замінено стягувача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на правонаступника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому наказі № 632/2077/20 від 11 грудня 2020 року, виданому Первомайським міськрайонним судом Харківської області у справі за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про видачу судового наказу з вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття, в частині стягуваних на його користь аліментів.
Ухвала суду мотивована тим, що у зв'язку зі смертю матері, яка була стягувачем у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів на утримання дітей, слід замінити стягувача на заявника в частині стягуваних на його користь аліментів.
На вказану ухвалу суду засобами поштового зв'язку 09 січня 2025 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у заміні сторони у виконавчому провадженні.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обов'язковою умовою заміни стягувача у виконавчому провадженні є факт відкритого виконавчого провадження та можливості правонаступництва у спірних відносинах. Заявником не надано доказів того, що він є правонаступником ОСОБА_3 . Не допускається наступництво майнових прав, пов'язаних з особою, зокрема, права на аліменти.
17 березня 2025 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні і залишити оскаржувану ухвалу суду без змін. Відзив мотивовано тим, що реалізувати своє право на отримання аліментів після смерті стягувача - його матері він може лише шляхом заміни стягувача.
29 травня 2025 року ОСОБА_2 подав заяву, в якій посилався на те, що у лютому 2025 року ним були надані докази того, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на подання апеляційної скарги не є поважними. Також просив вирішити питання про проведення перевірки правоохоронними та податковими органами дійсності цивільного-правового договору № 953 від 08 листопада 2024 року та акту виконаних робіт від 20 грудня 2024 року.
12 серпня 2025 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив долучити відповідь від 11 липня 2025 року Златопільського відділу ДВС у Лозівському районі Харківської області за адвокатським запитом ОСОБА_6 , згідно якої відсутній дохід від податкового агента ФОП ОСОБА_1 у 4 кварталі 2024 року, що дає підстави стверджувати, що боржник не здійснив належної державної реєстрації цивільно-правової угоди, та свідчить про ухилення від оподаткування та наявність ознак підроблення доказів з метою неправомірного відновлення строку на подання апеляційної скарги.
Вказані заяви колегія суддів залишає без задоволення, оскільки питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження вже вирішено ухвалою від 04 березня 2025 року, якою надано оцінку доводам апелянта щодо причин пропуску строку. Питання про проведення правоохоронними та податковими органами перевірки дійсності цивільного-правового договору № 953 від 08 листопада 2024 року та акту виконаних робіт від 20 грудня 2024 року не є предметом розгляду суду у даній справі та не належить до його компетенції. Надана заявником відповідь від 11 липня 2025 року складена вже після постановлення оскаржуваної ухвали, не має відношення до вирішення питання щодо заміни стягувача, тож не може бути прийнята апеляційним судом як доказ в силу вимог ст. 367 ЦПК України.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 02 жовтня 2025 року надіслані апеляційним судом на адресу:
ОСОБА_2 отримано 18 серпня 2025 року в електронному кабінеті (а.с. 160).
Судова повістка на ім'я ОСОБА_1 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 26 серпня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 163-164).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Лозовський С.В. отримав 18 серпня 2025 року в електронному кабінеті (а.с. 159).
Златопільський ВДВС у Лозівському районі Харківської області отримав 18 серпня 2025 року в електронному кабінеті (а.с. 161).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі з 03 вересня 2010 року, який розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року (а.с. 39).
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7, 8).
Судовим наказом Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні, починаючи стягнення з 30 листопада 2020 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла (а.с. 41).
Постановою головного державного виконавця Первомайського відділу ДВС у Лозівському районі Харківської області СМУМЮ (м. Харків) від 31 січня 2022 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 632/2077/20 від 11 грудня 2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю стягувача (а.с. 25-26).
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олексіївської ради Лозівського району Харківської області від 22 лютого 2022 року було визначено, що ОСОБА_4 тимчасово може проживати у рідної бабусі ОСОБА_5 за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).
10 травня 2024 року ОСОБА_4 змінив прізвище та по батькові на « ОСОБА_2 » (а.с. 36).
З відповіді Первомайського відділу ДВС у Лозівському районі Харківської області СМУМЮ (м. Харків) від 05 вересня 2024 року № 165 вбачається, що державний виконавець у виконавчому провадженні по судовому наказу № 632/2077/20 від 11 грудня 2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження до суду не звертався. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що станом на лютий 2022 року ОСОБА_1 мав заборгованість у розмірі 10 689,51 грн (а.с. 45-46).
Згідно із статтею 129 Конституції України та статті 2 ЦПК України однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення.
За змістом статті 129-1 ЦПК України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 18 ЦПК України визначено обов'язковість судового рішення.
У контексті положень статей 129, 129-1 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 2, 18 ЦПК України виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.
У пункті 40 рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Європейський суд з прав людини зазначав, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У постановах від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (стаття 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
Особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 ГПК України (стаття 55 ЦПК України) на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва. Зазначені висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21).
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва повинна мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
За змістом статті 179 СК України аліменти можуть виплачуватися на ім'я батьків або інших законних представників дитини, які розпоряджаються аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років (ч. 4 ст. 194 СК України).
Одним із найважливіших правових документів, які стосуються захисту прав дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята в 1989 році. Україна також ратифікувала цю Конвенцію, взявши на себе зобов'язання докладати всіх можливих зусиль, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Звертаючись із заявою про заміну стягувача ОСОБА_2 просив замінити стягувача за судовим наказом про стягнення аліментів у зв'язку із смертю їх одержувача - його матері та досягненням ним як дитиною, на утримання якої ці аліменти стягувались, повноліття.
Колегія суддів враховує, що внаслідок смерті матері дитини, на ім'я якої виплачувалися аліменти, обов'язок боржника сплачувати аліменти на дитину, який випливає з цього судового рішення, не припинився.
З огляду на зміст судового рішення, яким присуджено аліменти на утримання дітей, з урахуванням смерті одержувача аліментів, наявності у ОСОБА_1 станом на лютий 2022 року заборгованості зі сплати аліментів, цільового призначення аліментів, а також положень статті 179 СК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про заміну стягувача за судовим наказом з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на її сина ОСОБА_2 щодо стягуваних на його користь аліментів.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що обов'язковою умовою заміни стягувача у виконавчому провадженні є факт відкритого виконавчого провадження та можливості правонаступництва у спірних відносинах, тоді як заявником не надано доказів того, що він є правонаступником ОСОБА_3 щодо права на аліменти, колегія суддів відхиляє, оскільки право на отримання аліментів ОСОБА_2 належить на підставі статті 179 СК України, а не набуто ним в порядку спадкування після смерті матері. Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм матеріального чи процесуального права колегією суддів не встановлено, відтак підстав для скасування законного та мотивованого судового рішення суду першої інстанції немає.
Оскільки апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина