Єдиний унікальний номер 638/22094/24
Номер провадження 22-ц/818/2541/25
02 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2025 року в складі судді Агапова Р.О. по справі № 638/22094/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 09 листопада 2022 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98737669000, відповідно до умов якого відповідачці було надано споживчий кредит у розмірі 188 357,59 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом.
Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в обсязі та в строки, визначені умовами договору.
У порушення умов договору відповідачка не виконала своєчасно у повному обсязі зобов'язання з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 221 150,29 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 163 240,49 грн, за відсотками - 0 грн, за комісією - 57 909,80 грн.
15 квітня 2024 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» уклали договір факторингу № 264, згідно якого позивач набув статус нового кредитора по відношенню до відповідачки.
16 вересня 2024 року відповідачці було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак кошти не повернуто.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №98737669000 від 09 листопада 2022 року в розмірі 221 150,29 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2653,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу 5000,00 грн.
17 грудня 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Калініна С.К. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка просила позов задовольнити частково та стягнути з неї заборгованість в розмірі 163 240,49 грн, стягнути з позивача на її користь судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6500,00 грн. Відзив мотивовано тим, що суму боргу у розмірі основної заборгованості за кредитом - 163 240,49 грн відповідачка визнає. Щодо суми комісії у розмірі 57 909,80 грн, то позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, отже передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", за яким надання таких послуг передбачено безоплатно. Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
20 грудня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав свої позовні вимоги. Щодо умов договору про нарахування комісії вказав, що підписавши кредитний договір відповідачка погодилась на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважала встановлення комісії за управління кредитом за ставкою, що вказана у договорі від суми кредиту, несправедливою умовою, натомість вона погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №98737669000 у сумі 221 150,29 грн, у тому числі: 163 240,49 грн - заборгованості за кредитом; 57 909,80 грн заборгованості за комісією, а також 2 653,80 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору, 5000,00 грн - витрат на професійну правову допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідачки наявна заборгованість перед позивачем як новим кредитором, яка підлягає стягненню з неї в повному обсязі. Відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із банком, якщо дійсно вважала встановлення комісії за управління кредитом несправедливою умовою, натомість вона погодила зі своєї сторони такі умови договору. Ознайомившись з умовами паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, ОСОБА_1 могла відмовитися від укладення останнього, та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляла, у подальшому виконувала його умови та покладені на неї договірні зобов'язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання нею умов договору, в тому числі його оспорюваних умов.
На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 03 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 163 240,49 грн, в решті позову - відмовити. Судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальниці щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є несправедливими та нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12, частини 5 статті 18 Закону України "Про споживче кредитування". Зі змісту позовної заяви та розрахунку розміру комісії, наданих до суду, неможливо встановити, яка саме комісія (її вид), за який період та у зв'язку з чим нараховувалась відповідачці. Крім того, з наданих до суду доказів неможливо встановити, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту у випадку прострочення ним сплати чергових платежів. Відповідачка у зв'язку із розглядом справи у Харківському апеляційному суді понесла витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 3500,00 грн.
02 квітня 2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, розгляд справи здійснювати за відсутності його представника. Вказав, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Підписавши кредитний договір, відповідачка засвідчила, що погодилась на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, що свідчить про свідоме визнання умов договору, в тому числі й оспорюваних. Вважає аргументи, наведені в апеляційній скарзі, безпідставними, необґрунтованими, та жодним чином не доведеними, оскільки кредитні кошти було отримано, а відтак є необхідність виконання зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 02 жовтня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників.
ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», його представник адвокат Усенко М.І., ОСОБА_1 , її представник адвокат Калінін С.К. отримали повістки в електронних кабінетах 26 березня 2025 року (а.с. 128-131).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 листопада 2022 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98737669000, відповідно до умов якого позичальниці було надано споживчий кредит у розмірі 188 357,59 грн, який вона зобов'язалась повернути та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов договору та Правил (а.с. 7-8, 13).
Пунктом 3.5. договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіка платежів, що викладений у додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 09 листопада 2027 року.
Додатком № 1 до кредитного договору № 98737669000 від 09 листопада 2022 року сторони узгодили сплату позичальником наступних комісій: 1) щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 2,4% від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу), починаючи з 10 лютого 2023 року; 2) комісії за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, яка розраховується як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн; 3) комісії за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у сумі 500,00 грн; 4) комісії за розрахунково-касове обслуговування згідно тарифів (а.с. 9).
Також сторонами шляхом підписання додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №98737669000 погоджено графік платежів, до якого включено щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 4520,58 грн (а.с. 9 зворот -11).
Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, в якому також зазначені види та розмір комісій, а саме: 1) щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 2,4% від суми кредиту, починаючи з 10 лютого 2023 року; 2) комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника; 3) комісія за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати чергового платежу у сумі 500,00 грн; 4) комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно тарифів (а.с. 11 зворот -12).
Випискою по рахунку за період з 09 листопада 2022 року по 15 квітня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 видано кредит в розмірі 188 357,59 грн, а також їй нараховувались щомісячні комісії (а.с. 14-20).
15 квітня 2024 року між АТ «Укрсиббанк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 264, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Сторонами підписано акт приймання - передачі права вимоги в обсязі, визначеному договором та реєстром боржників. Також сторони за договором погодили, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання цього акту (а.с. 22-27).
Витягом з реєстру боржників до договору факторингу підтверджується, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 98737669000 від 09 листопада 2022 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 25).
З розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 221 150,29 грн, з яких 163 240,49 грн - основна заборгованість; 57 909,80 грн - заборгованість за комісією (а.с. 21).
12 вересня 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направлено на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості у розмірі 221 150,29 грн (а.с. 28-30).
ОСОБА_1 визнає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 163 240,49 грн та оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 57 909,80 грн.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Частинами 5, 6 статті 12 вказаного Закону передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21), від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23), від 14 травня 2025 року у справі № 750/11580/21 (провадження № 61-15782св24).
При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує також оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У справі, яка переглядається, встановлено, що умовами кредитного договору від 09 листопада 2022 року (додатком № 1) передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з управлінням кредитом, при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу, за розрахунково-касове обслуговування.
Щомісячний розмір комісії за управління кредитом становить 2,4% від суми наданого кредиту, тобто 4520,58 грн з 10 лютого 2023 року. Загальна сума заборгованості за комісією станом на 19 листопада 2024 року склала 57 909,80 грн (а.с. 9, 21). Комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу встановлена у сумі 500,00 грн, однак передбачено, що банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що банк повідомляє клієнтів шляхом розміщення оголошення на сайті. Комісія за розрахунково-касове обслуговування сплачується згідно тарифів банку (а.с. 9).
При цьому в кредитному договорі та додатку № 1 до нього не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, та за які банк встановив щомісячну комісію за управління кредитом.
Сплата комісії «за управління кредитом» в твердій сумі щомісячно, незалежно від здійснених погашень, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Комісія «за управління кредитом» відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором. Без зазначення, в чому саме полягає надана банком послуга, вказана умова, на думку колегії суддів, за своєю природою є несправедливою та дискримінаційною щодо споживача.
Встановлена комісія є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок.
Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору у розділі «Комісії» додатку № 1 до договору від 09 листопада 2022 року № 98737669000 щодо обов'язку позичальниці щомісяця сплачувати плату за управління кредитом є нікчемним відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно зі статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17).
Отже, колегія суддів висновує, що умови кредитного договору, а саме положення розділу «Комісії» додатку № 1 до кредитного договору, який є невід'ємною частиною кредитного договору та яким визначено щомісячну сплату комісії за управління кредитом, є нікчемним у силу вимог закону, а тому кредитор не мав підстав для нарахування щомісячної комісії за управління кредитом, отже в цій частині загальна сума заборгованості підлягає зменшенню на суму комісії 57 909,80 грн.
Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги та наявність підстав для зміни рішення в оскаржуваній частині і зменшення суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, з 221 150,29 грн до 163 240,49 грн.
В частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 163 240,49 грн рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
При зверненні з позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у сумі 2653,80 грн (а.с. 4).
Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково, а саме на 73,8% (163 240,49 х 100%) : 221 150,29), то позивач має право на відшкодування пропорційно задоволеним вимогам: сплаченого судового збору у сумі 1 958,50 грн (2653,80 х 73,8 %).
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 , з урахуванням часткового оскарження рішення, сплачено судовий збір в розмірі 951,48 грн (а.с. 111).
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та зменшено розмір суми, що підлягає стягненню, позивачем їй має бути компенсовано 951,48 грн судового збору.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, різниця між зазначеними сумами, що становить 1 007,02 грн (1958,50 - 951,48), має бути стягнута з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Крім того, сторонами заявлені вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Інтереси ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Каптітал» в суді першої інстанції представляв адвокат АО «Апологет» Усенко М.І. на підставі ордеру ВС № 1266140 від 01 березня 2024 року (а.с. 5, 29) та договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року (а.с. 30).
Витягом із замовлення до вказаного договору від 12 серпня 2024 року та детальним описом наданих послуг від 20 вересня 2024 року передбачено, що АО «Апологет» надано ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наступні послуги: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором протягом 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом 2 годин, погодження правової позиції клієнта у справі протягом 30 хвилин, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта протягом 3 годин 30 хвилин, подання заяви до суду від імені клієнта, усього 6 годин 30 хвилин, вартість 5000,00 грн (а.с. 37,38). Згідно рахунку на оплату № 17 від 20 вересня 2024 року за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 березня 2024 року підлягає сплаті 65 000,00 грн (а.с. 39).
Інтереси відповідачки ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції представляв адвокат Калінін С.К. на підставі ордеру ВІ № 1237362 від 17 грудня 2024 року (а.с. 57) та договору № б/н/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10 грудня 2024 року (а.с. 58-60).
З акту виконаних робіт (наданих послуг) від 17 грудня 2024 року вбачається, що Адвокатське бюро «Калінін і Партнери» надало ОСОБА_1 наступні послуги: усна консультація клієнта щодо захисту його прав по справі протягом 1 години вартістю 500,00 грн, вивчення та аналіз позовної заяви з додатками щодо заборгованості за кредитним договором протягом 2 годин вартістю 1000,00 грн, складання, оформлення, подання до суду в інтересах клієнта відзиву на позовну заяву протягом 10 годин вартістю 5000,00 грн (а.с. 65). Оплата Саад Г.Т. Адвокатському бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої допомоги згідно договору від 10 грудня 2024 року в розмірі 6500,00 грн підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 11 грудня 2024 року (а.с. 64).
На стадії перегляду справи апеляційним судом інтереси відповідачки ОСОБА_1 також представляв адвокат Калінін С.К. на підставі ордеру ВІ № 1237362 від 03 березня 2025 року та договору № б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19 лютого 2025 року. Додатком до вказаного договору передбачено, що за надання професійної правничої (правової) допомоги клієнт сплачує бюро гонорар в розмірі 3500,00 грн (а.с. 96, 103-105).
З акту виконаних робіт (наданих послуг) від 03 березня 2025 року вбачається, що Адвокатське бюро «Калінін і Партнери» надало ОСОБА_1 наступні послуги: складання, оформлення, подання до Харківського апеляційного суду в інтересах клієнта апеляційної скарги протягом 7 годин вартістю 3500,00 грн (а.с. 110). Оплата Саад Г.Т. Адвокатському бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої допомоги згідно договору від 19 лютого 2025 року в розмірі 3500,00 грн підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 21 лютого 2025 року (а.с. 109).
Згідно вимог частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції сторони не подавали клопотань про зменшення розміру судових витрат, не посилались у заявах по суті справи на їх неспівмірність, тобто проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу не заперечують.
У зв'язку з цим, колегія суддів розподіляє такі судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3690,00 грн (5000,00 х 73,8%), а з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді першої та апеляційної інстанції, у розмірі 5203,00 грн (6500,00 х 26,2%) + 3500,00). Шляхом взаємозаліку вказаних сум з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1513,00 грн (5203,00 - 3690,00).
Дію оскаржуваного рішення суду було зупинено ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, та у зв'язку з закінченням апеляційного перегляду справи необхідно поновити його дію з урахуванням зміни рішення судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2025 року змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Зменшити суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 98737669000 від 09 листопада 2022 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з 221 150,29 грн до 163 240 (сто шістдесят три тисячі двісті сорок) грн 49 коп.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір в розмірі 1 007 (одна тисяча сім) грн 02 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1513 (одна тисяча п'ятсот тринадцять) грн 00 коп.
Поновити дію рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2025 року, зупинену ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням його зміни цією постановою.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина