Іменем України
06 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 387/1700/23
провадження № 22-ц/4809/997/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна подружжя спільною власністю та поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання сумісною власністю подружжя автомобіля, поділ рухомого майна, припинення права власності та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2025 року (суддя Майстер І. П.).
Зміст позовних вимог позивача
У жовтні 2023р ОСОБА_3 звернулася до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області з позовними вимогами до ОСОБА_2 , якими просить:
-визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 легковий автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
-визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 легковий автомобіль марки Volkswagen Polo V 1.6i, 01.01.2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
-визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на легковий автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
-за наслідком поділу майна виділити ОСОБА_2 легковий автомобіль марки Volkswagen Polo V 1.6i, 01.01.2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості частки автомобіля марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 2199819,41 грн;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати щодо оплати проведення незалежної оцінки транспортних засобів у сумі 5735 гривень 52 копійки.
Стороною позивача подані зміни предмета позову, згідно з якими просить:
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 легковий автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане 27.05.2023 ТСЦ3541), розмір часток ;
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 легковий автомобіль марки Volkswagen Polo V 1.6i, 01.01.2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видане 05.08.2023 ТСЦ1248), розмір часток ;
- в порядку поділу спільного подружжя виділити ОСОБА_2 у власність легковий автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане 27.05.2023 ТСЦ3541);
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за вартості частки легкового автомобіля марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане 27.05.2023 ТСЦ3541), що становить 1 275 896,74 гривень;
- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на частку автомобіля марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане 27.05.2023 ТСЦ3541), з дня отримання компенсації.
- залишити у власності ОСОБА_2 право приватної власності на легковий автомобіль марки Volkswagen Polo V 1.6i, 01.01.2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видане 05.08.2023 ТСЦ1248);
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті проведення незалежної оцінки транспортних засобів в сумі 5735,52 гривень;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені витрати по сплаті судових витрат в розмірі 8052,00 гривень, та 5368,00 гривень.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28.08.2024 прийнято змінений предмет позову.
В обґрунтування позову вказано, що 03 червня 2021р сторонами укладений шлюб, за час якого придбане спірне майно, що визначено у поділ.
Домовитися про порядок поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, бувше подружжя не взмозі, тому виходячи з принципу рівності часток в майні, запропонований порядок поділу на вирішення суду.
Зустрічна позовна заява
14.12.2023р стороною відповідача подано зустрічну позовну заяву за якою, просить:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору, придбаний 23.05.2023;
- визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу рухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, право власності на 99/100 частки автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору;
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя передати ОСОБА_2 у власність автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору;
- припинити право власності ОСОБА_3 на 1/100 частки автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору;
- присудити ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/100 частки реальної вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору, в загальній сумі 25517,93 гривень, шляхом перерахування грошових коштів з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_3 ;
- визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль VOLKSWAGEN POLO, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , білого кольору.
В обґрунтування позову вказано, що частки в спільному майні не є рівними. Так як автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG придбаний за кошти відповідача, які він позичив саме на купівлю автівки.
Автомобіль VOLKSWAGEN POLO придбаний за кошти виручені з продажу попереднього транспорту такої ж марки, але іншого року випуску.
Позиції сторін у суді першої інстанції
Сторона відповідача заперечувала первісні позовні вимоги, просила відмовити у задоволенні.
Вказавши, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Щодо визнання права власності за ОСОБА_3 на спірний автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, ОСОБА_2 категорично не погоджується, оскільки під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 уклав угоду про позику з ОСОБА_5 , за якою позичив 70 000 доларів США. Згідно з договором позики (у вигляді розписки), кошти, отримані за цим договором, не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а є особистим борговим зобов'язанням. Тому згода дружини ОСОБА_3 на отримання зазначених коштів не надавалася.
За розпискою, ОСОБА_2 отримав в борг 70 000 доларів США від ОСОБА_5 з конкретною метою - для придбання автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG 2021 року випуску. Таким чином, джерелом грошових коштів, витрачених на придбання спірного автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , є кошти, отримані ОСОБА_2 в борг. Ці кошти його особиста власність з моменту їх отримання та не відносяться до спільного сумісного майна подружжя, оскільки не набувалися безпосередньо подружжям.
Таким чином автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору, придбаний ОСОБА_2 за власні кошти, які не є спільним майном подружжя. Спірний автомобіль VOLKSWAGEN POLO 2019 року випуску належить лише ОСОБА_2 на праві особистої власності, оскільки до укладення шлюбу з ОСОБА_3 11.03.2016 він за особисті кошти придбав легковий автомобіль VOLKSWAGEN POLO 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , сірого кольору.
Дата придбання підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , а договір купівлі-продажу має номер НАТ925437 від 27.02.2016. Після тривалого користування цим автомобілем відповідач вирішив продати його та за виручені кошти придбав нове авто такої ж марки, але іншого року випуску.
Судове рішення
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна подружжя спільною власністю та поділ спільного майна подружжя, задоволені частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за 1/2 частину автомобіля марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 грошову компенсацію 1 275 896 (один мільйон двісті сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень 74 копійки та визнано право власності на автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , як цілісного рухомого майна за ОСОБА_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, залишено за ОСОБА_2 право приватної власності на легковий автомобіль марки Volkswagen Polo V 1.6i, 01.01.2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , відмовлено.
Суд виснував, що автомобілі марки Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та Volkswagen Polo V 1.6i, 01.01.2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 придбані в період шлюбу сторін, тому спірне майно є об'єктом спільної сумісної власності, кожна зі сторін має рівні права на нього, сторонами у справі презумпцію спільності права власності подружжя належними, допустимими та достатніми доказами не спростовано.
ОСОБА_2 не довів наявність правових підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя.
Враховуючи зазначене, первісний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки задоволення одних позовних вимог виключають можливість задоволення зустрічних позовних вимог, у зв'язку із взаємопов'язаністю.
Додатковим рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати за сплату судового збору в розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані із залученням експерта в розмірі 5 735 (п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) гривень 52 копійки. Повернуті ОСОБА_2 з депозитного рахунку Територіального управління ДСА України у Кіровоградській області грошові кошти у розмірі 25 517 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) гривень 93 копійки, внесені згідно з квитанцією про внесення коштів від 13.12.2023 №9326-8423-0502-8549 за частку в спільному майні.
Суд вказав, що позивачка сплатила максимальний розмір судового збору, її майнові вимоги задоволені, відповідно сплачений максимальний розмір судового збору, відтак з відповідача підлягає стягненню 13 420 гривень сплаченого судового збору та 5 735 гривень 52 копійки оплата залучення експерта.
Апеляційна скарга
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник відповідача Пузир В.О. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, якою просить рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.03.2025 та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03.04.2025 - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна подружжя спільною власністю та поділ спільного майна подружжя, відмовити у повному обсязі. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права особистої власності, задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу рухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, право власності на 99/100 частки автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя передати ОСОБА_2 у власність автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/100 частки автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору.
Присудити на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/100 частки реальної вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору, в загальній сумі 25517,93 грн. шляхом перерахування грошових коштів з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль VOLKSWAGEN POLO, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , білого кольору.
В обґрунтування оскарження вказує, що письмовими доказами підтверджено, а сторонами не оспорюється, що власником автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору, є ОСОБА_3 , датою реєстрації власності є 27.05.2023.
Автомобіль придбано ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі із ОСОБА_3 . Однак відповідачем повністю спростовано презумпцію спільності майна подружжя та доведений факт, що кошти за які придбано даний автомобіль є його особистими коштами.
ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3 з метою придбання транспортного засобу Volkswagen Touareg 2021 року випуску взяв в борг у громадянина ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 70 000,00 доларів США, про що оформили договір позики у формі боргової розписки від 26.04.2023. ОСОБА_2 взяв у борг грошові кошти в розмірі 70 000,00 доларів США з метою придбання рухомого майна - транспортного засобу Volkswagen Touareg 2021 року випуску, зазначено, що кошти, одержані за розпискою не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а є його особистим борговим зобов'язанням, тому згода дружини на отримання цих коштів не надається.
Таким чином джерело походження коштів, за які придбано транспортний засіб Volkswagen Touareg, є особистими коштами ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції повністю проігноровані обставини пов'язані з борговою розпискою. ОСОБА_3 жодних вимог відносно договору позики (розписки) від 26.04.2023 разом із вимогами про поділ спільного майна подружжя, не заявлено.
Придбання майна у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.
ОСОБА_2 під час розгляду справи в місцевому суді підтверджено, що спірний автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, який зареєстровано на ім'я його дружини ОСОБА_3 придбано за його особисті кошти, а тому в даному випадку частки у даному майні (зазначеному спірному автомобілі) чоловіка і дружини не є рівними, розмір частки ОСОБА_3 у праві власності на зазначений автомобіль становить 1/100, а частка ОСОБА_2 у праві власності на зазначений спірний автомобіль становить 99/100.
Судом стягнута компенсація на користь позивачки з відповідача у розмірі 1 275 896,74 грн за 1/2 частку спірного рухомого майна. Разом з тим, компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Судом першої інстанції під час зміни режиму спільної власності зі спільної сумісної власності подружжя на спільну часткову власність, встановивши частки по 1/2 частині, самостійно прийняв рішення про стягнення грошової компенсації, не встановивши наявності або відсутності відповідної згоди.
Щодо визнання транспортного засобу Volkswagen Polo 2019 року випуску об'єктом спільної сумісної власності подружжя та залишення його у власності ОСОБА_2 . Транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки належить ОСОБА_2 на праві особистої власності.
До шлюбу з ОСОБА_3 , відповідачу на праві приватної власності належав транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 сірого кольору (11.03.2016 придбаний). Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 та договором купівлі-продажу НАТ925437 від 27.02.2016 підтверджується дата придбання такого автомобіля, його факт придбання до шлюбу ОСОБА_3 підтверджується та не оспорюється.
Відповідач продав автомобіль та за виручені кошти з його продажу придбав нове авто такої ж марки, але іншого року випуску.
Так, ОСОБА_6 , який свідчив у суді, за власні кошти придбав ОСОБА_2 транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 . Сплачені ОСОБА_6 кошти ОСОБА_2 зобов'язався повернути після продажу свого особистого автомобіля VOLKSWAGEN POLO 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 сірого кольору.
ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 29.07.2023 № 7221/23/0214, згідно якого він придбав у ТОВ «ТРАНСМЕХБУД-2015», в особі ОСОБА_7 автомобіль VOLKSWAGEN POLO 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , білого кольору.
Між ОСОБА_2 із ФОП ОСОБА_8 укладено договір комісії № 8069/23/014505, яким передано автомобіль VOLKSWAGEN POLO 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 для послідуючого продажу.
Між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договіркупівлі-продажу від 05.08.2023 № 8069/23/014505, згідно якого останній придбав автомобіль VOLKSWAGEN POLO 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , сума придбання становила 225 450,00 грн.
Отримавши кошти з продажу автомобіля 2011 року випуску, ОСОБА_2 передав кошти за придбання автомобіля VOLKSWAGEN POLO 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , білого кольору, виконав свої зобов'язання щодо розрахунку з ОСОБА_6 та продавцем. Загальна сума коштів за придбання даного авто становила 225 450,00 грн. Таким чином вказані кошти отримано з продажу раніше придбаного автомобіля 2011 року випуску, який в свою чергу придбано до укладання шлюбу із ОСОБА_3 за особисті кошти. Дата реєстрації права власності на авто підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , білого кольору серії СТО № 097933.
Вказане підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Кіровоградській області від 16.11.2023 №31/11/3541-2904. Даним листом підтверджено факт того, що ОСОБА_2 автомобіль VOLKSWAGEN POLO 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 придбано до укладення шлюбу із ОСОБА_3 , а автомобіль VOLKSWAGEN POLO 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 придбано в день продажу попереднього, а саме 05.08.2023.
Даним доводам ОСОБА_2 Добровеличківським районним судом Кіровоградської області оцінки не надано та формально зазначено про незначність суми придбання (за договором), а тому як висновок наявність підстав в порядку поділу залишити право власності за останнім.
Додаткове рішення є необґрунтованим та таким, що ухвалено із врахуванням помилкових обставин справи, а тому воно підлягає скасуванню. Згідно рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.03.2025, первісні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено частково.
Оскільки місцевим судовим прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , то під час ухвалення даного додаткового рішення суд повинен застосувати положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 121 ЦПК України, тобто судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, місцевим судом одночасно із частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_3 стягнуто всі без виключення понесені нею судові витрати, у розмірі 13420,00 грн. (сплачений судовий збір) та 5735,52 (експертні витирати).
Таким чином судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального законодавства, що є підставою для його скасування. Крім цього, у разі скасування основного рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.03.2025 ухвалене судом додаткове рішення від 03.04.2025 підлягає обов'язковому скасуванню.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2025 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у даній справі визначено суддю Дьомич Л. М., склад колегії суддів - судді Дуковський О. Л., Письменний О. А.
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2025 року залишено без руху; запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду докази сплати (доплати) судового збору у сумі 16 104,00 грн за реквізитами, розміщеними на офіційному сайті Кропивницького апеляційного суду.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2025 року; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 травня 2025 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2025 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 11 годину 30 хвилин 15 липня 2025 року.
15 липня 2025 року оголошено перерву до 11 години 30 хвилин 12 серпня 2025 року.
У зв'язку з відпусткою головуючого судді Дьомич Л. М. та членів колегії з розгляду даної справи - суддів Дуковського О. Л., Письменного О. А., 12 серпня 2025 року слухання справи не відбулось.
Наступне судове засідання у даній справі призначено в Кропивницькому апеляційному суді на 11 годину 00 хвилин 25 вересня 2025 року.
У встановленому процесуальним законом порядку учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с 165-169 т. 2).
Представнику позивачки - адвокату Сьорі О. М. та представнику відповідача - адвокату Пузирю В. О. судову повістку доставлено до електронного кабінету 02 вересня 2025 року (а.с. 165, 166 т.2).
Поштове відправлення 0601187916724, вкладенням у яке була судова повістка про виклик відповідача ОСОБА_2 у судове засідання, повернулось до Кропивницького апеляційного суду 12 вересня 2025 року з відміткою поштового відділення «одержувач відсутній за вказаною адресою» (а. с. 167-168 т.2), що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є доказом належного інформування учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.
Поштове відправлення 0601187919855, вкладенням у яке була судова повістка про виклик у судове засідання позивачки ОСОБА_10 , було одержане останньою 08 вересня 2025 року (а.с. 169 т.2).
У судовому засіданні 25 вересня 2025 року апеляційний суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив, що проголошення судового рішення у справі відбудеться 06 жовтня 2025 року о 12 годині 40 хвилин.
Позиція сторін у суді апеляційної інстанції
У суді апеляційної інстанції сторони надали пояснення та відповідно підтримали свої позиції щодо судового рішення, заявлених вимог. Апелянт ОСОБА_2 та його представник наполягали на скасуванні судових рішень та ухваленні нового рішення, за наслідком задоволення позову.
Позивач ОСОБА_3 , яка у липні 2024 року змінила прізвище на « ОСОБА_11 » та її адвокат Сьора О.М. наполягали на залишенні судового рішення без змін.
Фактичні обставини, встановлені судом
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію, транспортний засіб Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстровано на ОСОБА_3 , дата реєстрації - 27.05.2023 (т.1 а.с.10).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію, транспортний засіб Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстровано на ОСОБА_2 , дата реєстрації - 05.08.2023 (т.1 а.с.11).
З висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 20.09.2023 №3212/23-27 виходить, що середня ринкова ціна колісного транспортного засобу Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2019 року виготовлення, станом на 04.09.2023 становить 351 974 гривні 06 копійок (т.1 а.с.18-22).
Зі змісту висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 19.09.2023 №3211/23-27 виходить, що середня ринкова ціна колісного транспортного засобу Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_9 , 2021 року виготовлення, станом на 04.09.2023 становить 2 551 793 гривні 47 копійок (т.1 а.с.23-28).
Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_10 , виданого Фортечним районним у місті Кропивницькому відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 03.06.2021, актовий запис №270; прізвище дружини після одруження - ОСОБА_12 (т.1 а.с.53).
До змісту розписки від 26.04.2023р, ОСОБА_2 взяв у борг грошові кошти в розмірі 70 000 доларів США у ОСОБА_5 (т.1 а.с.78).
З листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Кіровоградській області, територіальний центр МВС 3541 від 16.11.2023 №31/11/3541-2904, виходить, що за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби:
- автомобіль марки Volkswagen Polo 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , у період з 11.03.2016 по 05.08.2023;
- автомобіль марки Volkswagen Polo 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 у період з 05.08.2023 по 11.10.2023 ( т. 1 а.с.79).
За договором комісії № 8069/23/014505 від 04.08.2023, ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали договір згідно за яким комісіонер за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені декілька правочинів, щодо продажу транспортного засобу, марка, модель Volkswagen Polo 2011 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 колір сірий за ціною 225 450 грн ( т.1 а.с.80).
З договору купівлі-продажу транспортного засобу 8069/23/014505 від 05.08.2023, ФОП ОСОБА_7 продав ОСОБА_9 автомобіль марки Volkswagen Polo 2011 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 ( т.1 а.с.81)
За договором купівлі - продажу транспортного засобу 7221/23/021411 від 29.07.2023, ОСОБА_7 продав ОСОБА_2 автомобіль марки Volkswagen Polo 2019 року випуску за 5000 гривень ( т.1 а.с.82)
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Polo 2011 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 встановлено, що власником є ОСОБА_2 ( т.1 а.с.99).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Polo 2019 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 , власником транспорту є ОСОБА_2 ( т.1 а.с.99).
За договором оренди житлового приміщення від 08.10.2023р, ОСОБА_3 орендує житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.126).
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надав покази, за якими у 2019 році він разом з Науменком придбали автомобіль для передачі ОСОБА_14 . Попередньо ОСОБА_2 продав автомобіль Volkswagen Polo 2011 року випуску та за ці ж кошти придбав Volkswagen Polo 2019 року випуску. Йому також відомо, що під час придбання автомобіля Volkswagen Touareg ОСОБА_15 позичив кошти. Автомобіль придбаний за 70 000 доларів США та оформлений на позивачку.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що в 2019 році він разом з ОСОБА_16 придбали автомобіль для передачі ОСОБА_14 . Раніше ОСОБА_2 продав автомобіль Volkswagen Polo 2011 року випуску та за ці ж кошти придбав Volkswagen Polo 2019 року випуску за 200 000 гривень. ОСОБА_2 розраховувався за автомобіль своїми власними коштами після продажу автомобіль Volkswagen Polo 2011 року. Автомобіль Volkswagen Touareg придбаний за 70 000 доларів США і оформлений на ОСОБА_17 .
Норми права застосовані судом
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормах Сімейного кодексу України.
Згідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.
У статті 60 СК України зазначено підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України). Можна зробити висновок, що за загальним правилом майно, набуте одним з подружжя до шлюбу, є його особистою приватною власністю, як і доходи, які воно приносить, тоді як спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте під час шлюбу.
З аналізу норм статей 57, 60, 63, 66-68, 70 СК України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 66 СК України визначено, що подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
За змістом статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (частини перша, друга статті 65 СК України).
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
При поділі майна подружжя шляхом визначення часток кожного із подружжя майно відбувається зміна режиму права спільної власності - зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність.
В порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК, судом враховані позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, провадження №61-2446 св 18, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, провадження №61-8518 св 18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17, провадження №14-325цс18.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви апеляційного суду
Між сторонами виник спір з приводу поділу спільного майна подружжя. Сторони перебували у шлюбі в період з 03 червня 2021року, на час порушення справи в суді, шлюб не розірвано.
Позивачка просить поділити спільне майно подружжя, придбання якого відповідає періоду шлюбу сторін, а саме легковий автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане 27.05.2023 ТСЦ3541); легковий автомобіль марки Volkswagen Polo V 1.6i, 01.01.2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видане 05.08.2023 ТСЦ1248).
Оскільки об'єктом поділу є неподільна річ, просила, зокрема, визнати право власності на автомобіль за відповідачем, змінивши первісні вимоги, а їй сплатити грошову компенсацію замість належної частки у праві спільної сумісної власності на цю річ.
Вимога про визнання за відповідачем права власності на автомобіль і стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації розглядається як вимога про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль.
Внаслідок виділення у власність відповідачеві майна та стягнення компенсації, право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється. Тому окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту.
Позивачка не претендувала на те, щоб залишити автомобіль собі, припинивши право відповідача на частку в праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Вона, виявила згоду на те, щоб отримати грошову компенсацію за її частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача.
Суд першої інстанції правильно, за наслідком з'ясованих обставин та досліджених доказів, виснував, що автомобілі марки Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та Volkswagen Polo V 1.6i, 01.01.2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 придбані сторонами в період шлюбу, тому є об'єктами спільної сумісної власності, відтак кожна зі сторін має рівну частку у спільному майні.
Запереченнями відповідача презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно належними, допустимими та достатніми доказами, не спростовано.
Так, відповідач, заперечуючи рівність часток в спірному майні, вказав, що автомобіль марки Volkswagen Touareg придбаний ним за кошти, які позичені, а тому є автомобіль є його особистою власністю у розмірі 99/100.
Автомобіль марки Volkswagen Polo придбаний за кошти виручені з продажу попередньої автівки, власником якої був до шлюбу з позивачкою. Тому просить суд визнати і дане майно його особистою власністю.
Суд першої інстанції дослідивши докази у справі, оцінивши їх у сукупності не прийняв до уваги та визнав необґрунтованими заперечення відповідача про те, що кошти в сумі 70,000 доларів США, позичені у громадянина ОСОБА_5 для придбання автомобіля Volkswagen Touareg, свідчать, що автомобіль є його особистою власністю на 99/100.
Так, автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , придбаний під час шлюбу сторін, що об'єктивно доводиться датою купівлі-продажу, зареєстрований на дружину, позивачку ОСОБА_3 .
Розписка на підтвердження позики коштів на придбання спірного транспорту, не є достатнім та переконливим доказом, у розумінні ст. 89, 76 - 81 ЦПК
Відтак, суд першої інстанції виснував, що автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2021 року випуску, придбаний у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, жодний доказ відповідача, презумпцію права спільної сумісної власності не спростовує.
З даним висновком повністю погоджується колегія суддів. В апеляційній скарзі викладені доводи незгоди з таким судовим висновком, мотиви аналогічні позиції у суді першої інстанції, яким надана відповідна правова оцінка, яка не підлягає зміні.
На час, що передував зверненню до суду, підготовки звернення, а саме на 04.09.2023 ціна колісного транспортного засобу Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_9 , 2021 року виготовлення, становить 2 551 793 гривні 47 копійок, згідно висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 19.09.2023 №3211/23-27, тому в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen Touareg 3.0 TDi, 01.01.2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за 1/2 частину автомобіля грошову компенсацію 1 275 896 гривень 74 копійки, відповідно в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на автомобіль набуває відповідач ОСОБА_2 .
Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки в неподільній речі.
Згода відповідача на отримання грошової компенсації замість частки в автомобілі не є обов'язковою, оскільки автомобіль є неподільною річчю і його фізичний поділ неможливий. Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України та ч. 2 ст. 364 ЦК України, рішення про виплату компенсації за частку в неподільній речі приймає суд, і надання такої компенсації замість частки у спільній власності є правом позивача, а не обов'язком відповідача.
Договір позики, у вигляді простої побутової розписки, навіть з обумовленням на що позичаються кошти і чому не потрібна згода подружжя, жодним чином не доводить скерування цих коштів на придбання спірного майна і взагалі виконання даного правочину. Навіть за умови презумпції дійсності правочину. По-перше позивачка заперечує таку обставину позики, в той час коли угоди здійснені одним із подружжя свідчать про його дії в інтересах сім'ї; по-друге реєстрація транспортного засобу відбулася саме за позивачкою при обумовленні в розписці, що її згода як дружини не потрібна; по-третє даний доказ не є достатнім та переконливим з огляду на спірність правовідносин сторін.
Відтак право власності сторін на автомобіль Volkswagen Touareg є спільним, відповідно частка кожного становить . Річ є неподільною, позивачка згодилася в порядку поділу залишити право власності на даний автомобіль за відповідачем з отриманням на свою користь грошової компенсації. Розмір компенсації визначений належним доказом, який прийнятий до уваги судом першої інстанції, з чим повністю погоджується колегія суддів.
Щодо легкового автомобіль марки Volkswagen Polo V 1.6i 2019 року випуску
Позивачка, позовні вимоги змінила і в порядку поділу спільного майна подружжя грошову компенсацію щодо частки в автомобілі Volkswagen Polo V 1.6i 2019 року випуску, не підтримувала.
Легковий автомобіль марки Volkswagen Polo V 1.6i 2019 року випуску сторонами придбаний в період шлюбу подружжя, згідно договору купівлі-продажу від 29.07.2023. Договір укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Трансмехбуд", вартістю 5000 гривень.
Відповідачем наведені правочини, за наслідком яких набуте право власності на вказаний транспорт. Так, за договором комісії №8069/23/014505 між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відбувся продаж автомобіля VOLKSWAGEN POLO 2011 року випуску, договір посвідчено пізніше - 04.08.2023, угода купівлі-продажу автомобіля від 05.08.2023.
Суд першої інстанції не приймаючи доводи сторони, якими стверджувалося, що автомобіль придбаний за кошти виручені з продажу попередньої автівки, виснував, що вартість автомобіля Volkswagen Polo V 1.6i 2019 року становить 5000 грн, що не потребувало значних затрат, виручення коштів з продажу попередньої автівки, а тому придбання автомобіля за спільні кошти є реальним, без потреби отримання ОСОБА_2 коштів від продажу автомобіля VOLKSWAGEN POLO 2011 року. До того ж суду не надано достатніх доказів того, що розрахунок за придбаний автомобіль відбувся після продажу автомобіля VOLKSWAGEN POLO 2011 року за ті ж самі кошти. Відтак, автомобіль придбаний у шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Більш того, спірному періоду відповідає реєстрація, а відтак власність обох автомобілів VOLKSWAGEN POLO, як 2011року, так і 2019 року (а.с.101). Правочини сторони щодо продажу автомобіля VOLKSWAGEN POLO 2011 року, є такими, що викликають сумніви на предмет виконання правочинів, у відповідності до встановленого законом порядку.
Таким чином ОСОБА_2 належними та допустимими доказами презумпцію спільності майна подружжя не спростовував, обставин, які безумовно свідчать про наявність правових підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя суд не встановив, з чим повністю погоджується апеляційний суд, доводи позивача за зустрічним позовом про те, що спірний автомобіль є його особистим майном, оскільки він придбав його за свої особисті кошти, є недоведеними, не підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Задоволення вимоги про поділ автомобіля як спільної сумісної власності шляхом визнання за позивачкою та відповідачем права власності на його частину за кожним, припиняє правовий режим спільної сумісної власності на такий об'єкт.
Враховуючи вищевикладене, місцевий суд абсолютно правильно оцінив спірні правовідносини, надав їм належну правову оцінку, за наслідком чого первісний позов ОСОБА_3 задовольнив, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив, оскільки не підлягає задоволенню вимоги про визнання за позивачкою права власності на 1/100 частину автомобіля Volkswagen Touareg, та особистої власності відповідача автомобіль Volkswagen Polo V 1.6i 2019 року, так як позовні вимоги позивачки суд підставно визнав обґрунтованими та такими, що відповідають положенню законодавства.
Щодо дотримання судом норм процесуального права
Представник відповідача адвокат Пузир В.О. у суді апеляційної інстанції вказував на порушення судом норм процесуального права, пов'язаного з прийняттям змін до позову позивачки.
По-перше апеляційна скарга не містить таких мотивів, які сторона навела в засіданні апеляційного суду, що не відповідає ст. 367 ЦПК.
По-друге за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову (наприклад, постанова Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17). При цьому подаючи вказані заяви до суду позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, зокрема щодо часу їх подання, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Цивільне процесуальне законодавство наділяє позивача правом вносити зміни (збільшувати або зменшувати) у раніше викладені ним у позовній заяві вимоги, що передбачено п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не перетнув межу надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права за якою право позивача було б неправомірно порушеним.
Більш того, ч.3 ст. 376 ЦПК України визначає, які порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, що в даному випадку, відсутнє.
Додаткове рішення
Додатковим рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати за сплату судового збору в розмірі 13 420 гривень; витрати пов'язані із залученням експерта в розмірі 5 735 гривень 52 копійки.
Не погоджуючись з таким розподілом апелянт вказав, що позовні вимоги задоволені частково, відтак при застосуванні положень ст. 141 ЦПК судові витрати мали розподілятися пропорційно задоволеним вимогам.
Разом з тим, колегія суддів перевіривши доводи апелянта, обґрунтування непропорційності розподілу судових витрат, дійшов висновку про безпідставність таких тверджень.
Так дійсно в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення від 13 березня 2025р вказано про часткове задоволення вимог, хоча за своєю суттю вимоги ОСОБА_3 ( ОСОБА_11 ) задоволені повністю. При зверненні до суду позивачка сплатила максимальний розмір судового збору, її майнові вимоги повністю задоволені, відтак сплачений максимальний розмір судового збору, підлягає стягненню з відповідача повністю (сплачений судовий збір і витрати на залучення експерта): 13 420 грн та 5 735 гривень 52 копійки.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний