Справа № 343/924/24
Провадження № 22-з/4808/94/25
Головуючий у 1 інстанції Керніцький І.І.
Суддя-доповідач Пнівчук
06 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Малетина Андрія Ярославовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Малетин Андрій Ярославович, на рішення Долинського районного суду від 14 травня 2025 року,
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю.
Рішенням Долинського районного суду від 14 травня 2025 року позов задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з квітня 2010 року по 29 грудня 2023 року.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно, набуте ними за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Малетин А.Я. подав апеляційну скаргу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Малетин А.Я., задоволено частково.
Рішення Долинського районного суду від 14 травня 2025 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору 2907 грн.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Малетин А.Я. 25 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з позивачки понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000 грн. Зазначає, що у суді першої інстанції згідно акту №01/11/2024 про надання послуг професійної правничої допомоги від 25.06.2025, адвокатом Васютиним Я.В. надано правничої допомоги на 15000 грн. У зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції розмір правничої допомоги, наданої адвокатом Малетиним А.Я., склав 11 000 грн, що підтверджується актом надання професійної правничої допомоги від 23.09.2025.
На підтвердження зазначених витрат заявником долучено акт про надання професійної правничої допомоги від 23 вересня 2025 року наданої адвокатом Малетиним А.Я., акт №01/112/2024 про надання послуг професійної правничої допомоги від 25 червня 2025 року адвокатом Васютиним Я.В., копію договору №112/2024 про надання професійної правничої допомоги від 17 травня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Васютиним Я.В., та договору про надання професійної правничої допомоги №18/06/25 від 18 червня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Малетиним А.Я.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи вищевказане, вирішення питання ухвалення додаткового рішення здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);
- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20).
У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 зазначено, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15 (провадження № 61-18762св19) зазначив, що, враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, відсутність у заяві переліку витрат, про відшкодування яких йдеться, незаявлення до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та неподання особою заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок про те, що законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.
З матеріалів цієї справи встановлено, що у відзиві на позов, який подано адвокатом Васютиним Я.В. через систему «Електронний суд» 31.05.2024 та в заяві про розгляд справи без участі відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Васютина Я.В., яку подано останнім через систему «Електронний суд» 13.05.2025, адвокат не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та не вказував попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат.
Крім того, матеріали справи не містять доказів витрат на правничу допомогу, поданих до суду першої інстанції. Так в матеріалах справи є ордер на надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2024 сформований в системі «Електронний суд». Копію договору №112/2024 про надання професійної правничої допомоги від 17 травня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Васютиним Я.В., адвокатом Малетиним А.Я. додано до клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги від 26.06.2025. Колегія суддів, звертає увагу, що акт №01/112/2024 про надання послуг професійної правничої допомоги від 25 червня 2025 року, що є додатком до договору №112/2024 від 17.05.2024 та підписаний адвокатом Васютиним Я.В. не містить підпису клієнта ОСОБА_1 , складено по спливу понад місяць від дати ухвалення рішення судом першої інстанції 14 травня 2025 року.
З огляду на викладене, оскільки сторона відповідача не подала попередній (орієнтовний) розрахунок сум витрат на правничу допомогу, які вона понесла, або які очікувала понести у зв'язку з розглядом справи, а також не заявила до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та не подала заяву про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивачки судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Щодо витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Підставою для відшкодування відповідних судових витрат, в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу, є довіреність або ордер, виданий згідно Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», детальний опис робіт (наданих послуг), а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про стягнення з позивачки витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та після розгляду справи надано відповідні докази.
До апеляційної скарги на рішення суду адвокатом Малетиним А.Я. додано ордер на надання правничої допомоги №1091091 від 19.06.2025. До заяви про ухвалення додаткового рішення додано акт про надання професійної правничої допомоги від 23 вересня 2025 року, копію договору про надання професійної правничої допомоги №18/06/25 від 18 червня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Малетиним А.Я.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява N 19336/04).
Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оскільки при ухваленні апеляційним судом постанови від 22 вересня 2025 року в даній справі не було вирішено питання про судові витрати, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Малетин А.Я., задоволено частково, то подана представником відповідача заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.
З акту про надання професійної правничої допомоги від 23 вересня 2025 року видно, що розмір виплати адвокату Малетину А.Я. за надання правової допомоги становить 11 000 грн. До наданих послуг враховано ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом 3 год., вартість однієї години 500 грн, загальна сума 1500 грн, підготовка апеляційної скарги, в тому числі і включає час на пошук та вивчення правових висновків в аналогічних справах 6 год, вартість однієї години 7500, загальна сума 4500 грн, участь в судових засіданнях на стадії апеляції 1 засідання 4000 грн, підготовка заяви про винесення додаткового рішення, в тому числі і витрати часу на відправку копій Укрпоштою іншим сторонам 2 год, вартість однієї години 500 грн, загальна сума 1000 грн, разом 11 000 грн.
Разом з тим, колегія суддів, встановивши, що відповідно до акту про надання правової допомоги включено види правової допомоги - ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом, а також підготовка заяви про винесення додаткового рішення, в тому числі і витрати часу на відправку копій Укрпоштою іншим сторонам, охоплюється єдиною метою надання правничої допомоги і такі послуги не можуть мати окремої вартості, оскільки виконання такої роботи є безумовним при наданні правничої допомоги.
Таким чином, беручи до уваги обсяг наданої правої допомоги адвокатом при розгляді справи в апеляційній інстанції, відповідність їх критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, а також у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що доведеним та обґрунтованим є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Керуючись статтями 134, 137, 141, 270, 389 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Малетина Андрія Ярославовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) 4 000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
В.А. Девляшевський