Справа № 726/3156/25
Провадження №3/726/627/25
Категорія 327
06.10.2025 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Асташев С. А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Чернівецькій області щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки за національністю, громадянки України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , що не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Згідно із даними наданого на розгляд суду протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 223977 від 03.09.2025 складеного щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП, 03.09.2025 о 16:45 в м. Чернівцях вул. Калинівська. 13-А, ОСОБА_1 , яка виконує обов'язки батьків, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме останній керував транспортним засобом марки Spark без державного номерного знаку, без відповідних документів, посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційних документів, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126, ч.6 ст. 121 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні просила провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Зауважила, що у протоколі помилка, адже датою народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки дитини воюють, а тому вона тимчасово здійснює догляд за дитиною.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та зібрані у ній докази та надавши їм відповідну правову оцінку, доходжу такого висновку.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 9 КУпАП перебачено що адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються спеціальним законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків (що становить об'єктивну сторону правопорушення) може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 150 Сімейного Кодексу України, визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Суб'єктом вчиненого правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП є батьки неповнолітньої особи або особи, що їх замінюють.
Протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 та зазначено про те, що остання виконує обов'язки батьків, однак у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цих обставин.
Суд позбавлений можливості перевірити обставини того чи є вона суб'єктом вчиненого правопорушення.
Суддя переглянув долучений відеозапис на якому зафіксовано як поліцейські зупинили транспортний засіб під керуванням неповнолітнього та встановили його особу, однак у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_2 2015 року народження, тобто, що йому виповнилося 10 років. Однак на долученому відео неповнолітній повідомляє, що їде із коледжу, тобто йому не може бути 10 років.
Докази, які б підтверджували чи спростовували ці обставини матеріали справи не містять.
У випадку вчинення правопорушення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років, відповідальність батьків настає за ч.3 ст. 184 КУпАП.
В даному випадку ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_2 2010 року народження, а тому на момент вчинення правопорушення йому виповнилося 15 років.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вини особи, а лише фіксує обставини вчиненого правопорушення, яке має бути підтверджено іншими доказами у справі. Суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення та проведеної у ньому кваліфікації дій особи.
Належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків щодо ОСОБА_2 не долучено.
Ні протокол про адміністративне правопорушення, ні інші матеріали не містять інформації про факт передачі неповнолітнього під вихованні іншій особі, чи мав такий факт місце та коли було прийнято рішення, кому дитина була передана під виховання, тощо.
Також сумнівною є і кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП, зважаючи на те, що дитині виповнилося 15 років на момент вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У справі «Барбера, Мессегу і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Доказування, зокрема, має випливати з сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України»)
Однак, докази, що зібрані в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за своєю суттю залишають місце сумнівам та, як наслідок, не узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст. 284 КУпАП, у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження в цій справі потрібно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги застосування судом положень п. 1 ст. 247 КУпАП та закриття провадження в справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір у порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 40-1, 184, 245, п. 1 ст. 247, 251, 280, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, суддя
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
СуддяС. А. Асташев