Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/9126/25
Провадження № 1-кп/644/910/25
06 жовтня 2025 р. м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши матеріали справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180001273 від 09.09.2025, щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, маючого на утриманні неповнолітню доньку, працюючого неофіційно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого 25.05.2017 Індустріальним районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та 6 місяців, звільнений 17.06.2021 з ДУ «Холодногірський ВК №18» у зв'язку з відбуттям строку покарання,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
На підставі Указу Президента від 24.02.2022 №64/2020 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан, строк якого продовжено.
05.09.2025 у період часу з 21:00 до 23:00 год., більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за адресою: АДРЕСА_2 , разом з потерпілим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де розпивав спиртні напої. Після чого, близько о 22:00 год. ОСОБА_5 заснув за кухонним столом. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Так, ОСОБА_4 реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, достовірно знаючи, що його злочинні дії залишаться не поміченими сторонніми особами, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_5 спить, залишивши своє майно без нагляду, увійшов до кімнати вищевказаної квартири та шляхом вільного доступу, таємно викрав з барсетки, яка знаходилася на стільці, мобільний телефон марки «Infinix HOT 40 Pro», НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , належний потерпілому ОСОБА_5 , вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи складає 6665,86 грн.
Після чого, ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, обернувши його на свою користь, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, визнавши обставини, викладені в обвинувальному акті. Додатково вказав, що він дійсно викрав телефон у свого знайомого з квартири, коли той заснув. Далі він користувався телефоном 4-5 днів, а потім віддав телефон поліцейським, коли вони прийшли. Він кається у вчиненому, він бачився з потерпілим та вибачився перед ним. У нього є 15-річна донька, який він щомісячно надає 2-3 тисячі гривень. Він неофіційно працює в магазині «Клас» пакувальником.
Потерпілий ОСОБА_5 надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, в якій також вказав, що не заперечує проти розгляду справи за ч. 3 ст. 349 КК України та розуміє наслідки розгляду справи в такому порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним продовження дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд, врахувавши визнання обвинуваченим всіх обставин, які викладені у обвинувальному акті, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яка вчинена повторно в умовах воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, офіційно не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога чи психіатра, вину визнав.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.
На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність обставини, що пом'якшує покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі.
У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 298/95/16-к вказано, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без реального тримання його в кримінально-виконавчій установі, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, а також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у відповідності з ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України.
При цьому покладення на обвинуваченого обов'язку згідно з п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України зумовлено тим, що працевлаштування безробітної особи зменшує ризик повторного вчинення нею кримінального правопорушення. Регулярна праця сприяє підвищенню матеріального рівня життя особи, сприяє впорядкованості життя, змушує особу витрачати життєві сили на суспільно корисну діяльність та зменшує ризик повторного виникнення у особи бажання вчиняти кримінальні правопорушення щодо власності інших осіб.
Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та буде достатнім для досягнення відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Цивільний позов по справі не заявлено. Судові витрати відсутні. Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 18.09.2025 по справі на певне майно в рамках цього кримінального провадження.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Не обирати запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 18.09.2025 на мобільний телефон марки «Infinix HOT 40 Pro», НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 .
Речові доказ, а саме:
- мобільний телефон марки «Infinix HOT 40 Pro», НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , залишити у володінні власника ОСОБА_5 ;
- CD-R диск з інформацією з ПрАТ «Київстар» - зберігати у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_6