Справа № 132/3086/25
3/132/1735/25
Іменем України
03 жовтня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП,
До Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 15.09.2025 надійшов протокол серії ВАД № 171485 від 08.09.2025, із додатками, про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (справа № 132/3086/25, провадження № 3/132/1735/25), які згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 передано для розгляду судді Карнауху Н.П.
Відповідно до протоколу серії ВАД № 171485 від 08.09.2025, 08.09.2025 о 16 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_2 , за місце свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї матері ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображав потерпілу нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг, чим завдав психологічних та фізичних страждань, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, до Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 15.09.2025 надійшов протокол серії ВАД № 171484 від 08.09.2025, із додатками, про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа № 132/3088/25, провадження № 3/132/1737/25), які згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.08.2025 передано для розгляду судді Карнауху Н.П.
Відповідно до протоколу серії ВАД № 171484 від 08.09.2025, 08.09.2025 о 16 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_2 , за місце свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї матері ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру: ображав потерпілу нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг, чим завдав психологічних страждань, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Після надходження матеріалів справи розгляд справ призначався на 18.09.2025 о 08:45 год., 08:50 год., про що ОСОБА_2 було надіслано судові повістки за місцем його проживання.
Однак, у вказані день та час ОСОБА_2 до суду не з'явився, відомостей про причини його неявки до суду не надходило. У зв'язку з цим розгляд справ було відкладено на 03.10.2025 о 08:15 год., 08:20 год., про що ОСОБА_2 було надіслано судові повістки за місцем його проживання.
Водночас у вказані день та час ОСОБА_2 до суду не з'явився, до суду з'явилася потерпіла (свідок) ОСОБА_3 , яка повідомила, що її син перебуває у зоні бойових дій, тому з'явитися не зміг. Також потерпіла заявила клопотання про об'єднання справ щодо її сина в одне провадження та закриття справи у зв'язку з тим, що діями сина їй та будь-кому шкоди не завдано, вона викликала поліцію з опалу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 до суду не з'явився, згідно із протоколами про адміністративні правопорушення був обізнаний про розгляд Калинівським районним судом Вінницької області справи щодо нього, в матеріалах справ наявні дані про його своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи, у зв'язку із чим, суддя дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
При цьому, частиною 2 ст. 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи наведені положення ст. 36 КУпАП, постановою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 03.10.2025 справи відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (справа № 132/3086/25, провадження № 3/132/1735/25) та за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа № 132/3088/25, провадження № 3/132/1737/25) об'єднано в одне провадження. Об'єднаному провадженню присвоєно єдиний унікальний номер судової справи: 132/3086/25 провадження № 3/132/1735/25.
По об'єднаних матеріалах справи, розглянутих в одному провадженні, ОСОБА_3 надала пояснення у якості свідка. ОСОБА_3 зазначила, що цього дня в неї виник конфлікт із сином, який під час відпустки вживав алкогольні напої. Вона зробила йому зауваження, після чого між ними виникла суперечка. При цьому вона наголосила, що жодної шкоди, ані фізичної, ані психологічної, їй завдано не було. ОСОБА_3 стверджувала, що вона, викликавши поліцію, погарячкувала.
Крім того, ОСОБА_3 03.10.2025 подала письмову заяву до Калинівського районного суду, відповідно до якого вона претензій до свого сина ОСОБА_2 немає, оскільки він не завдав їй ні психологічної, ні фізичної шкоди. Просить суд звільнити сина від адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справ та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, тобто, передбаченої нормами права сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, що включає в себе: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно пунктів 14, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, а фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
За системного аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Так, у справах про психологічне домашнє насильства обов'язково необхідно встановлювати які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», настали внаслідок дій кривдника.
Сварка, яка до таких наслідків не призвела, не може кваліфікуватись як домашнє насильство.
З урахуванням викладеного, дії визначені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (психологічне насильство) становлять склад правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, лише за умови, що внаслідок їх вчинення така шкода настала (що може підтверджуватись відповідними медичними документами, висновком експерта). В іншому ж випадку (за відсутності таких даних) доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов'язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи).
За відсутності таких даних доведеною вину особи у вчинені домашнього насильства у формі психологічного насильства вважати не можна.
Статтею 278 КУпАП на орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, у тому числі суд першої інстанції, покладений обов'язок на стадії підготовки справи для розгляду перевірити питання, перелічені у цьому законі. Одне з таких питань це питання правильності складання протоколу та інших матеріалів справи.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Чиним законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Так, з урахуванням положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії», рішення від 30.05.2013, та «Карелін проти Росії», рішення від 20.09.2016, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 ЄКПЛ.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
Натомість, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
У протоколах про адміністративні правопорушення, складених уповноваженою особою, наявні розбіжності.
Так, у протоколі серії ВАД №171485 від 08.09.2025 зазначено, що 08.09.2025 о 16 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї матері ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, він ображав потерпілу нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг, чим завдав їй психологічних та фізичних страждань. Дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Водночас у протоколі серії ВАД №171484 від 08.09.2025 зазначено, що 08.09.2025 о 16 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_2 , за тією ж адресою проживання, вчинив стосовно своєї матері ОСОБА_3 домашнє насильство, яке виразилося у вчиненні умисних дій психологічного характеру: ображав потерпілу нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг, чим завдав їй психологічних страждань. Дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, у першому випадку зазначено про завдання потерпілій як психологічних, так і фізичних страждань, тоді як у другому - лише психологічних.
При цьому, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала, що їй була спричинена будь-яка шкода, як фізичного, так і психологічного характеру.
Згідно із положеннями ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього ж Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно положень п. 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Відповідно до п. 1 Інструкції, отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції.
Свідки, уповноваженою особою, яка склала адміністративний протокол, не залучались, про що свідчить інформація, викладена у відповідних графах цього процесуального документу.
Суд критично відновиться до інформації, неведеній в письмових поясненнях ОСОБА_3 , оскільки вони замість потерпілої особи написані працівником поліції. Зміст цих письмових пояснень має формальний характер, у них відсутня повна інформація щодо обставин адміністративного правопорушення.
Окрім цього, обставини, викладені у письмових поясненнях, відрізняються від даних, зазначених у протоколах. У поясненнях відсутні відомості про вчинення фізичного насильства, а також не зазначено про завдання потерпілій та/або іншим особам будь-якої шкоди як фізичного, так і психологічного характеру.
Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №560/751/17 від 27.06.2019, згідно якої, письмові пояснення осіб, які долучені до матеріалів протоколу, не є належними доказами правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувались та не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх показання не можуть бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення.
У протоколі прийняття заяви від ОСОБА_2 , яка є потерпілою, про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.09.2025, складеного поліцейським взводу № 2 роти № 1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області капрала поліції Мельника О.Ю. також відсутні відомості щодо завдання шкоди психологічному чи фізичному здоров'ю потерпілих.
Таким чином, уповноважений працівник поліції при оформленні матеріалу про вчинення адміністративного правопорушення не долучив до протоколу про адміністративне правопорушення у достатній кількості належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження обставин, зазначених у протоколі.
Фактично єдиними доказами у справі є протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 171485 від 08.09.2025, серії ВАД № 171484 від 08.09.2025, які самі по собі, без їх належного правового аналізу, не можуть бути визнаними належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечним доказами, а обставини, викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Сам факт визнання особою вини у адміністративному порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.
Без засвідчення фактів, які зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, показами незацікавлених осіб, понятих, свідків, притягнення до адміністративної відповідальності неприпустимо.
Матеріали адміністративної справи не містять беззаперечних доказів щодо вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст.173-2 КУпАП.
Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколів про адміністративні правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням коригувати обвинувачення, а також збирати докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 173-2, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Н. П. Карнаух