Справа № 643/14784/25
Провадження № 2-о/643/452/25
29.09.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданої в особі представника - адвоката Казмірчук Марії Михайлівни, заінтересована особа - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -
Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Казмірчук М.М. звернулася до суду із заявою, яку у подальшому уточнила та остаточно просить установити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території у місті Дніпрорудне Васильківського району Запорізьковї області.
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була її найближчою подругою, упродовж останніх двадцяти років вона, ОСОБА_1 , здійснювала постійний догляд за ОСОБА_2 , у зв'язку з чим остання, вважаючи ОСОБА_1 своїм найближчим родичем, склала на її ім'я заповіт від 16.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Воронкіною О.П., яким заповіла їй усе своє майно. Посилалася, що на початку березня 2025 року ОСОБА_2 повідомила їй, ОСОБА_1 , про свій намір відвідати знайомих у місті Дніпрорудне Васильківського району Запорізької області, однак уже під час її перебування там, вказане місто було окуповане збройними формуваннями рф, унаслідок чого її подруга втратила можливість безпечно залишити територію, яка перебуває поза контролем державних органів України. Зазначила, що 19 березня 2025 року одна із знайомих ОСОБА_2 , яка проживає у місті Дніпрорудне Васильківського району Запорізької області, повідомила їй через соціальні мережі про те, що ОСОБА_2 померла та була похована, при цьому жодних офіційних документів - свідоцтва про смерть ані їй, ані знайомим ОСОБА_2 , які проживають у місті Дніпрорудне, надано не було, оскільки окупаційна адміністрація забороняє оформлення та видачу актів цивільного стану відповідно до законодавства України. Зазначила, що єдиним доказом смерті ОСОБА_2 , який підтверджує факт її смерті, є відео, зняте мешканцем міста Дніпрорудне, на якому видно місце поховання останньої. Як на це посилається заявник, об'єктивна неможливість отримати офіційні документи про смерть ОСОБА_2 зумовлює необхідність судового втручання та встановлення факту смерті в судовому порядку, для неї, заявника, це має суттєве значення, оскільки вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Рух справи
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 04 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишив без руху, установив заявниці строк для усунення недоліків заяви - 5 днів з дня вручення копії ухвали.
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 26 вересня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами окремого провадження, призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Казмірчук М.М. у судове засідання не з'явилися, про причину неявки суду не повідомили.
Представник заінтересованої особи - Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, клопотань про відкладення розгляду від нього до суду не надходило.
Беручи до уваги обставини того, що заявник, представник заявника та заінтересована особа належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, ураховуючи строки розгляду справ про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, визначені положеннями ч. 2 ст. 317 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.
У зв'язку з тим, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Як убачається з фотокопії заповіту від 16.11.2006, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Воронкіною О.П., реєстровий №4593, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).
Відповідно до фотокопії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №7324505 від 16.11.2006 приватним нотаріусом ХМНО Воронкіною О.П. було здійснено реєстрацію вказаного вище заповіту (а.с. 10).
Суду надано фотографію на якій, за твердженням заявниці у заяві, зображено місце поховання ОСОБА_2 . Надано переписку в месенджері Viber, яка, як на думку заявниці, підтверджує смерть ОСОБА_2 (а.с. 11).
Суду надано відеозапис, на якому, за твердженням заявника у заяві, відображено місце поховання ОСОБА_2 (а.с. 33).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А, згідно з вимогами ч. 3 та ч. 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
За правилами ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правила ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» унормовують, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Положеннями ч. 2, 3, 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 №5, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі яких здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» від 08.08.2006 № 545.
Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, закріплено, що підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №546, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Таким чином, підставою для проведення державної реєстрації смерті є відповідний медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт смерті.
Натомість заявницею не надано суду доказів, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у певний час, у певному місці і за певних обставин (медична довідка про смерть, дозвіл на поховання; витяг з книги реєстрації поховання померлих, документи слідчих органів, медичних установ, документи на підтвердження понесених витрат по похованню з відповідних ритуальних служб, тощо).
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», роз'яснено, що суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , вона зазначає, що на початку березня 2025 року ОСОБА_2 повідомила їй про свій намір відвідати знайомих у місті Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, однак уже під час її перебування в місті Дніпрорудне вказане місто було окуповане збройними формуваннями РФ, унаслідок чого її подруга втратила можливість безпечно залишити територію, що перебуває поза контролем державних органів.
Водночас, відповідно до відомостей Розділу ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами відповідно до наказу №415 від 29 листопада 2024 року), Дніпрорудненьська міська територіальна громада Васильківського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією з 13.02.2022.
Відтак, посилання заявниці на те, що ОСОБА_2 , яка в березні 2025 року поїхала на територію міста Дніпрородне Васильківського району Запорізької області, не змогла звідти безпечно повернутися через окупацію вказаного міста в 2025 року, не відповідає дійсності, позаяк місто Дніпрорудне Васильківського району Запорізької області було окуповано ще 13.02.2022.
Що стосується посилань заявниці у поданій заяві на те, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 та встановлення факту смерті ОСОБА_2 їй необхідно з метою прийняття спадщини за заповітом, то суд зважає на таке.
Правилами п. 1 ч. 1 ст. 318 ЦПК України унормовано, що у заяві повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Як убачається з матеріалів заяви, заявницею суду надано фотокопію заповіту від 16.11.2006, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Воронкіною О.П., реєстрований №4593, згідно з яким, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також суду надано фотокопію Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №7324505 від 16.11.2006, згідно з яким, приватним нотаріусом ХМНО Воронкіною О.П. було вчинено реєстрацію вказаного вище заповіту.
Водночас, правилами ст. 1254 ЦК України закріплено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт ; заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт; заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить ; кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним ; якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу ; заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни ; скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто ; скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на те, що заявницею ОСОБА_1 надано суду фотокопію витягу зі Спадкового реєстру, складеного станом на 16.11.2006, тобто актуальністю за 19 років до подання до суду даної заяви, у суду відсутні підстави стверджувати, що наданий суду заповіт ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 є останнім, водночас, заявницею актуальних відомостей зі Спадкового реєстру станом на день пред'явлення до суду заяви суду надано не було, а, відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, з огляду на наведене вище про порушення прав заявниці, як спадкоємиці за заповітом, можна лише припускати, водночас, правилами ч. 6 ст. 81 ЦПК України закріплено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Що стосується посилань ОСОБА_1 у заяві на те, що для реалізації прав спадкоємця за заповітом вона зверталася до нотаріуса, однак отримала відмову, то такі посилання заявниці не знаходять свого підтвердження жодними доказами.
З приводу наданої суду фотографії та відеозапису з відображенням хреста та таблички з написом: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », суд зауважує, що такі докази неможна вважати належним та допустимим, позаяк на підставі нього неможливо дійти висновку, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла саме ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Дніпрорудне Васильківського району Запорізької області, а відтак, надані суду фотографія та відеозапис не підтверджують факт смерті конкретної особи у конкретному місці та в конкретний час.
Скріншот переписки в месенджері Viber на переконання суду також не відповідає вимогам ЦПК України за критерієм його належності та допустимості, позаяк наданий суду скріншот не дає можливості встановити, про смерть саме якої особи, в якому місці та в який час йдеться, вказаний доказ не дає можливості встановити, спілкування між якими особами у ньому зафіксовано, як і відсутні у них будь-які відомості щодо номерів телефонів абонентів, між якими відбувалося таке спілкування.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене вище, всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, наданих суду заявницею, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дають об'єктивні підстави вважати, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 247, 263-265, 315, 317, 430 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в особі представника - адвоката Казмірчук Марії Михайлівни, заінтересована особа - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 33292155, місцезнаходження: 61121, м. Харків, просп. Тракторобудівників, 144.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова