03 жовтня 2025 року
Справа № 642/5428/24
Провадження № 2-о/642/36/25
Іменем України
03 жовтня 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Грінчук О.П.,
за участю секретаря - Панової М.І.,
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
11.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Холодногірського районного суду м.Харкова із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просила встановити факт проживання однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу її, ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 , який зник безвісті ІНФОРМАЦІЯ_1 в н.п. Красногорівка Покровського району Донецької обл. під час виконання бойового завдання, у період з 15.12.2008 по 09.07.2024.
В обгрунтування заяви зазначено, що заявниця, починаючи з 2008 року, проживала разом із ОСОБА_6 та вела з ним спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права і обов'язки подружжя. Після введення воєнного стану на території України чоловік заявниці, ОСОБА_6 , був призваний на військову службу та служив у військовій частині НОМЕР_1 . 12.07.2024 на ім'я заявниці надійшло сповіщення сім'ї №338 про те, що ОСОБА_6 зник безвісти 09.07.2024 під час ведення бойових дій в районі н. п. Красногорівка, Покровського району, Донецької області. Заявниця звернулась до ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області із заявою з вищевказаною інформацією, у зв'язку з чим співробітниками поліції внесені відомості до ЄРДР за фактом зникнення ОСОБА_6 . Заявниці необхідно встановити даний юридичний факт з метою отримання заробітної плати чоловіка, який є безвісти зниклим військовослужбовцем.
Ухвалою суду від 24.09.2024 прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.
Ухвалою суду від 22.10.2024 задоволено клопотання представника заявника про витребування доказів, а саме з Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (секретаріат Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) Міністерства внутрішніх справ України - Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з Першого відділу ДРАЦС у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості щодо укладання та розірвання шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у період з 14.12.2008 по 06.08.2024.
Ухвалою суду від 29.11.2024, за результатами розгляду клопотання представника Міноборони України, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, з підстав наявності спору право, та роз'яснено заявниці можливість звернення до суду з позовною заявою.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20.02.2025 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кайдашова В.С. - задоволено. Ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 29 листопада 2024 року про залишення заяви без розгляду - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Харківським апеляційним судом зазначено, що суд при підготовці справи до розгляду з урахуванням підстав та предмету заяви про встановленні юридичного факту має самостійно з'ясувати належний склад осіб, заінтересованих у розгляді заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та у залежності від встановленого - залучити їх до розгляду справи, а тоді з'ясувати про наявність спору про право. При цьому, Міністерство оборони України не є тим органом, з яким у звявниці може виникнути спір про право.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03.04.2025 справу прийнято до провадження для продовження розгляду.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 30.04.2025, на виконання постанови Харківського апеляційного суду від 20.02.2025 у даній справі, витребувано з Першого відділу ДРАЦС у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків, вул. Сумська, 61): - копію актового запису про народження гр. України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - копії актових записів про смерть (за їх наявності) осіб, які зазначені матір'ю та батьком гр. України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - копії актових записів (за їх наявності), в яких гр. України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначений батьком.
З витребуваних судом документів встановлено, що встановлено, що батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Актових записів про їх смерть не виявлено. Також встановлено, що ОСОБА_6 зазначений батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У зв'язку з чим ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 14.07.2025 вказаних осіб залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб.
В судовому засіданні 02.10.2025 представник заявниці заяву підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні 02.10.2025 проти заяви заперечував, вказуючи, що можливий спір про право, оскільки у ОСОБА_6 є родичі, які можуть претендувати на виплати за загиблого родича-військовослужбовця.
Адвокат Кайдашов В.С. вказав, що спір у даній справі відсутній, оскільки про виплати після загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 не іде мова, так як останній значиться безвісти відсутнім, а не загиблим чи оголошеним померлим.
В судове засідання 03.10.2025 представник заявниці та представник Міністерства оборони не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.
Заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в судові засідання повторно не з'явились, про дату і час розгляду повідомлялись своєчасно і належним чином в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.
Враховуючи положення ч.3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність заявниці, її представника та заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що гр. України, ОСОБА_6 , був призваний на військову службу та служив у військовій частині НОМЕР_1 . (а.с. 14-16)
12.07.2024 на ім'я заявниці, гр. ОСОБА_1 надійшов корінець сповіщення сім'ї №338 про те, що її цивільний чоловік - військовослужбовець ОСОБА_6 , зник безвісти 09.07.2024 під час ведення бойових дій в районі н. п. Красногорівка, Покровського району, Донецької області. (а.с. 16 зі зворотної сторони)
17.07.2025 за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за №12024221220001189 про те, що її цивільний чоловік, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 , поблизу н.п. Красногірівка Покровського р-ну Донецької обл. зник безвісти.
Відповідно до листа начальника штабу-заступника командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 14.08.2024 №1521 повідомлено, що: солдат ОСОБА_6 , 1978 р.н., зарахований до в/ч НОМЕР_1 з 25.07.2023…з 27.06.2024 в/ч НОМЕР_1 перебуває в зоні проведення бойових дій в районі н.п. Красногорівка Покровського р-ну Донецької обл.; вважається зниклим безвісти, рахується в списках безвісті зниклих, наказ командира в/ч НОМЕР_1 №284 від 09.07.2024; службове розслідування розпочато 09.07.2024; наявні документи в особовій справі ОСОБА_6 стосовно близьких родичів відсутні, з його слів ОСОБА_6 перебуває в цивільному шлюбі із ОСОБА_1 . (а.с. 18)
З витребуваного судом Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, вбачається, що станом на день формування витягу, 04.11.2024, гр. ОСОБА_6 вважається зниклим безвісти на території бойових дій. (а.с. 66)
В інформаційній картці солдата ОСОБА_6 вказано його фактичне місце проживання - АДРЕСА_1 , що є також зареєстрованим місцем проживання заявниці ОСОБА_1 . Також у вказаній картці в графі «родинні зв'язки» зазначена Заявниця ОСОБА_1 та син: ОСОБА_8 (а.с. 18 зі зворотної сторони, а.с. 28)
Відповідно до листа т.в.о. начальника ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. від 12.08.2024, адвокату Кайдашову В. повідомлено, що здійснювався вихід за адресою АДРЕСА_1 , та в ході бесіди з мешканцями будинку встановлено, що дійсно гр. ОСОБА_6 проживає в кв. АДРЕСА_2 із гр. ОСОБА_1 з 2018 року. Наразі він проходить службу в ЗС України. До листа додані копії пояснень сусідів. (а.с. 19, 20, 20 зі зворотної сторони)
Відповідно до витребуваної судом інформації, суду повідомлено, що батьками гр. ОСОБА_6 , 1978 р.н., відповідно до актового запису №18 про народження, складеного 16.03.1978 виконавчим комітетом Ольховатської селищної ради м. Єнакієве Донецької обл. є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Актових записів про їх смерть не виявлено. (а.с. 221)
Також встановлено, що ОСОБА_6 записаний батьком ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 224-226 зі зворотної сторони)
З матір'ю дитини, ОСОБА_9 , шлюб ОСОБА_6 розірвано 19.12.2008, що відображено в копії паспорту ОСОБА_6 (а.с. 10 зі зворотної сторони)
Крім того, представником заявниці також було долучено до справи в якості доказів у справі - смс-листування ОСОБА_6 із заявницею ОСОБА_1 , спільні сімейні фотосвітлини та відеозаписи спільних святкувань та проведення часу заявниці разом із ОСОБА_6 (а.с. 69-117, 201)
З відповіді КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 19» ХМР встановлено, що: «Дитина ( ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) відвідував поліклініку з мамою, ОСОБА_1 , та батьком, ОСОБА_6 . Рекомендації щодо обстеження та лікування хлопчика мати та батько виконували в повному обсязі. З 2018 по 2021 р. на прийом до лікаря з дитиною приходив батько. Настанови щодо лікування та нагляду виконувались сумлінно». (а.с. 24 зі зворотної сторони)
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до положень п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23). Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
До аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 369/8687/22, провадження № 61-9805св23.
Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву про встановлення юридичного факту без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
За змістом вказаних норм ст.ст. 1, 294 ЦПК України у їх взаємному зв'язку зі ст. 19 та п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, вбачається, що суд залишає заяву про встановлення юридичного факту у окремому провадженні без розгляду - лише у разі виникнення спору цивільно-правового характеру. Якщо при розгляді заяви про встановлення юридичного факту з'ясовується, що даному випадку між заявником та зацікавленою особою виник спір, який з урахуванням характеру спірних правовідносин та суб'єктного складу сторін не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Такий підхід не порушує гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на доступ до суду, оскільки відповідний юридичний факт у таких випадках по суті є фактичною підставою для позовних вимог, які з урахуванням характеру спору та суб'єктного складу сторін не стосуються права цивільного. Тому такі спори повинні розглядатися судом в межах іншої юрисдикції на підставі відповідних засобів доказування, які не є унікальними для цивільного судочинства та є доступними для позивача у суді, який має належну, відмінну від цивільної юрисдикцію (компетенцію) для розгляду такого позову. В іншому випадку покладення на заявника обов'язку звернення до судів різних юрисдикцій для вирішення одного по суті спору - накладає на нього надмірний процесуальний тягар судових витрат, не відповідає вимогам ст. 6 згаданої Конвенції щодо розгляду спору продовж розумного строку, та внаслідок цього не гарантує ефективний засіб правового захисту в національному органі.
Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї. Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі.
Виходячи з наведених норм, кожна людина має право на сімейне життя, при цьому, укладання шлюбу між чоловіком та жінкою не є обов'язковою умовою для створення їхньої сім'ї. Сім'я може бути створена на будь-яких підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім'ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Згідно з роз'ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України встановлення факту проживання однієї сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження. Норма статті 315 ЦПК України щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року (набрання чинності Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року №2947-III).
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21 вказала на те, що справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, письмових доказів.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що в заяві ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту відсутній спір про право, беручи до уваги, що судом встановлені інші родичі ОСОБА_6 , які викликались в судові засідання в порядку, передбаченому чинним ЦПК України, та які не заявили суду про наявність такого спору.
Крім того, суд враховує, що наразі заявниця не претендує на виплати після загиблого члена сім'ї-військовослужбовця, оскільки ОСОБА_6 вважається зниклим безвісти.
Так, при вирішенні справи суд не бере до уваги посилання заявниці на те, що ОСОБА_6 є батьком її сина, ОСОБА_8 , оскільки відомості про батька дитини записані зі слів матері, згідно з ч.1 ст. 135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження.
В той час, суд вважає доведеним заявницею факту проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_6 .
Про доведеність такого факту свідчить те, що ОСОБА_6 фактично проживав за однією адресою із заявницею, що підтверджується вищезазначеними дослідженими судом доказами.
Крім того, повідомлення про зникнення безвісти члена сім'ї-військовослужбовця ОСОБА_6 надійшло від військової частини саме на адресу заявниці, ОСОБА_1 , та в такому повідомленні зазначено, що про факт зникнення безвісти ОСОБА_6 вона, ОСОБА_1 , сповіщається як цивільна дружина воїна.
Окрім цього, в інформаційній картці військовослужбовця ОСОБА_6 в графі «родинні зв'язки» зазначені цивільна дружина - заявниця ОСОБА_1 та син ОСОБА_8 .
Наявність між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_6 родинних зв'язків свідчать також надані нею фотокопії смс-повідомлень між ними, фотосвітлини та відеозаписи про проведення часу разом як сім'я.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявниця надала належні та допустимі докази, сукупністю яких підтверджується те, що вона дійсно проживала однією сім'єю із ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу.
Від встановлення цього факту залежить виникнення особистих прав ОСОБА_1 . Встановити цей факт іншим шляхом неможливо.
За таких обставин, заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом встановлення судом факту проживання однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період часу з 2018 року по 09.07.2024, оскільки доказів такого проживання за період з 2008 року до 2018 року суду не надано.
Керуючись ст.ст. 13, 19, 76-81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 2018 року по 09.07.2024.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про сторін:
Заявниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Заінтересовані особи:
-Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, м. Київ, пр-т Повітряних сил, 6;
-Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інші відомості не встановлено;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інші відомості не встановлено;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інші відомості не встанволено.
Головуючий: