Справа № 183/3058/25
№ 2/183/3111/25
29 вересня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради», про:
- визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будинку АДРЕСА_1 загальною площею 42,30 кв. м, житловою 17,7 кв. м, зареєстрованого за № 125-Н98 на «Дніпропетровській міській біржі нерухомості» 04 червня 1998 року та зареєстрованого в КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 16 червня 1998 року, записаного в реєстрову книгу Д6 за реєстровим номером стор. 284,
31 березня 2025 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з цим позовом, в обґрунтування якого вказує, що вона, ОСОБА_3 , є спадкоємцем за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері відкрилася спадщина у виді господарського будинку з будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 42.30 кв. м, житловою 17,7 кв. м. У встановлений законом строк позивач звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Меньшикової К. О. з заявою про прийняття спадщини. 30 квітня 2024 року отримала від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з підстав того, що договір купівлі-продажу спадкового будинку, який належав на праві власності її матері не був нотаріально посвідчений. Так, згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого за № 125-Н98 на «Дніпропетровській міській біржі нерухомості» 04 червня 1998 року, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 придбала будинок АДРЕСА_1 загальною площею 42.30 кв. м, житловою 17,7 кв. м. Право власності за ОСОБА_4 було зареєстроване в КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 16 червня 1998 року та записано в реєстрову книгу Д6 за реєстровим номером стор.284. З постанови нотаріуса позивачеві стало відомо про недійсність біржової угоди і необхідність підтвердження її дійсності в судовому порядку, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу квартири не були виконані вимоги статті 227 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу спадкового будинку, в частині нотаріального оформлення вказаної угоди.
Позивач наголошує, що на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР. ОСОБА_4 були виконані усі умови договору купівлі-продажу. З моменту купівлі цього будинку ОСОБА_4 зареєструвалася у придбаному будинку. Також в цьому будинку зареєстрований і батько позивача, ОСОБА_5 . В цьому ж будинку народилася і позивач та зареєстрована по теперішній час. Договір купівлі-продажу складено та зареєстровано 04 червня 1998 року на «Дніпропетровській міській біржі нерухомості». Здійснивши державну реєстрацію в КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» право власності на вказаний будинок на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 1998 року, держава цим самим визнала право власності на спірний будинок за ОСОБА_4 , як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Постановленою судом ухвалою від 21 квітня 2025 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.
В підготовчому засіданні 11 червня 2025 року постановленою судом ухвалою витребувані докази у справі, отримані судом 02 липня 2025 року.
Постановленою судом ухвалою від 07 липня 2025 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання вимог позову.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, підстав неявки не повідомила. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за останньою відомою адресою та публікації оголошення про виклик на вебсайті судової влади. Відзивів на позов не подала.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Пояснень на позов не подав.
Повторна неявка відповідача, третьої особи, з урахуванням поданих позивачем та отриманих судом доказів не перешкоджає розгляду справи, внаслідок чого, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача та представника третьої особи.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши доводи позовної заяви, перевіривши їх наданими позивачем у засвідчених нею копіях та отриманими судом доказами, встановив таке.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17 березня 1981 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 народилася донька - ОСОБА_6 /а.с.12, 42/.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12 вересня 2023 року, у вказану дату ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » /а.с.13, 40/.
04 червня 1998 року члени товарної біржі ОСОБА_2 , як Продавець, та ОСОБА_4 , як Покупець, уклали Договір купівлі-продажу, згідно з якою Продавець продав, а Покупець придбав - житловий будинок АДРЕСА_1 та складається з: А - дом саман, жил. пл. 17,7 кв. м, заг. пл. 42,30 кв. м, В-вбиральня дерево, № 1-3 - огорожа дерево, № 4 - колодязь метал. труби, розташований на земельній ділянці площею 845 кв. м, держфонд. Житловий будинок належить Продавцю на підставі договору купівлі-продажу, засвідченого 19 грудня 1991 року держнотаріусом м. Новомосковська Шевченко А. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3856 та зареєстрованого 25 грудня 1991 року в Новомосковському БТІ в реєстрову книгу за № Д6 стор. 284. Продаж вчинено за 3 100,00 грн, які Продавець повністю отримав від Покупця. Договір купівлі-продажу підписали сторони та зареєстрували на Товарній Біржі «Дніпропетровська міська біржа нерухомості» за реєстраційним номером 125-Н98. Договір засвідчений ОСОБА_8 , представником Міської Біржі нерухомості /а.с.7, 47-48/.
Згідно з реєстраційним написом у наданій суду копії Договору, вчиненим КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», зазначений у Договір жилий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_4 та записано до реєстрової книги Д6 за реєстровим № стор. 284 16 червня 2008 року, про що проставлено підпис керівника БТІ О. І. Шевченка та печатку підприємства.
06 травня 1998 року КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» складено технічний паспорт на жилий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_2 , реєстровий номер 3Н13-32 Дв Стр-284, у якому в особливих відмітках вказано Договір купівлі-продажу від 19.12.91, посвідчений Новомосковською держнотконтора за р. № 3856 та внесено відомості про зміну власника з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 /а.с.33-35/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що свідчить надана суду копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10 жовтня 2023 року, актовий запис № 1863 /а.с.11, 40, зворот/.
З отриманої копії витягу зі спадкової справи після ОСОБА_4 у сукупності з наданими позивачем копіями доказів убачається, що:
- 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 /а.с.39/;
- 14 лютого 2024 року нотаріусом розпочато спадкову справу після ОСОБА_4 РОНКПП НОМЕР_4 /а.с.44/;
- у Спадковому реєстрі відсутні відомості про заповіти, складені ОСОБА_4 /а.с.44/;
- на момент смерті ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 /а.с.43/;
- 14 лютого 2024 року ОСОБА_5 подав заяву про відсутність претензій на частку у спільному майні подружжя ОСОБА_4 та відмову від належної йому частки у праві спадкування за законом після ОСОБА_4 /а.с.41/;
- 26 лютого 2024 року листом Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації № 14/5-2259 нотаріуса повідомлено, що за наявними даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 14 травня 1993 року по 10 жовтня 2023 року. Склад зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) становить дві особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 16 листопада 1989 по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована з 08 травня 1997 року по теперішній час;
- на запит нотаріуса № 50/02-14 від 14 лютого 2024 року КП «НМБТІ» ДОР повідомлено, що відповідно до інвентаризаційної справи станом на 29 грудня 2012 року власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 04 червня 1998 року на «Дніпропетровській міській біржі нерухомості» (р. № 125-Н98), зареєстрованого в БТІ 16 червня 1998 року за р. № Д6 стр.284. Технічний опис об'єкту згідно з даними технічної інвентаризації, проведеної 06 травня 1998 року: житловий будинок А; /саман/ площа забудови - 57,2 кв. м; жил. пл. 17,7 кв. м, заг. пл. 42,3 кв. м; сарай Б; /площа забудови 9,0 кв. м; вбиральня В; огорожа №1-3; колодязь №4. ОСОБА_9 побудований до 1992 року /а.с.14, 46/;
- 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 /а.с.48, зворот/;
- з Інформаційної довідки 376673809 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_4 вбачається відсутність зареєстрованого права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 РОНКПП НОМЕР_4 та наявний запис про реєстрацію за особою, яка померла з іменем ОСОБА_4 без реєстраційного номера права власності на 1/3 частину квартири у м. Жовті води /а.с.54, зворот-55/;
- з Інформаційної довідки 376673899 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається відомості про право власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 .Загальна площа (кв. м): 37.4, Житлова площа (кв. м): 16.2, Площа земельної ділянки (кв. м): 1835, Загальна вартість нерухомого майна (грн): 44429. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 25 серпня 2010 року, підстава - договір купівлі-продажу, ВРА № 361613, 18 серпня 2010 року, Новомосковська державна нотаріальна контора р. № 2-2534 /а.с.55, зворот-56/. Відомості про право власності підтверджуються наявними в матеріалах спадкової справи копіями Договору купівлі-продажу будинку, ВРА № 361613, 18 серпня 2010 року /а.с.50/, витягом № 8897490 про реєстрацію договору /а.с.51/, витягом № 27103649 про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.52/, інформаційними довідками 211629719 та 211630004 з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів /а.с.53/.
13 квітня 2024 року Меньшиковою К. О., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 750, яким посвідчено, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем майна ОСОБА_4 , 1962 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 1/2 (однієї другої) частки, від якої відмовився чоловік померлої - ОСОБА_5 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав померлій ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого 18 серпня 2010 року Новомосковською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим № 2-2534, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 серпня 2010 року Комунальним підприємством «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер: 30722132 /а.с.57/.
30 квітня 2024 року Меньшиковою К. О., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Підставою відмови вказано те, що угода купівлі-продажу житлового будинку, надана на підтвердження права власності померлої, укладена у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчена, оскільки навіть реєстрація договору у бюро технічної інвентаризації не може замінити нотаріальне посвідчення /а.с.9, 59, зворот-60/.
Вирішуючи спір суд ураховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України від 16 січня 2003 року ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки спірний договір підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_4 04 червня 1998 року, тобто у період дії ЦК Української РСР 1963 року, то застосуванню підлягають саме норми вказаного Кодексу.
На час укладення вищевказаного договору купівлі-продажу у червні 1998 року ОСОБА_4 не було відомо, що правочин відповідно до ст. 47 Цивільного Кодексу Української РСР (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.
Відповідно до ст. 4 ЦК Української РСР у редакції 1963 року цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.
Згідно зі ст. 41 ЦК Української РСР у редакції 1963 року угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
При вчиненні правочину всі дії сторін правочину були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України у 1998 році.
Відповідно до ст. 128 ЦК Української РСР у редакції 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 224 ЦК Української РСР у редакції 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 47 ЦК 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР 1963 року якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін відхилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Відповідно з п. 2 ст. 220 чинного ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності зі ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Так, суду доведено, що умови договору виконані належним чином. Як убачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором уклали цей договір, здійснили купівлю-продаж належного продавцям на праві власності житлового будинку. ОСОБА_4 та відповідачем усі умови за договором виконані. Згідно з п. 2 вищевказаного договору відчужувана нерухомість продана ОСОБА_4 за 3 100,00 гривень, які отримані Продавцем від Покупця. Доказів того, що сторони заперечували укладений договір, відповідно до вимог ст. 237 ЦК України, суду не надано, тому, суд вважає укладений договір дійсним.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Суд ураховує, що після укладення договору, перехід права власності на спірне майно зареєстровано в органі, відповідальному за проведення реєстраційних дій щодо нерухомого майна на час переходу права власності - відповідним місцевим бюро технічної інвентаризації та за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірне майно.
При цьому суд ураховує, що покупець за договором помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого можливість нотаріального посвідчення спірної угоди на час розгляду справи відсутня.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1233, 1235, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Ч. 1 ст. 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Як роз'яснено у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом з тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Згідно з положеннями пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином, оскільки нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав не надання документу, який би безсумнівно підтверджував право власності спадкодавця, відмова нотаріуса не дає можливості позивачеві реалізувати її спадкові права, однак наданими суду доказами в своїй сукупності підтверджується: факт набуття ОСОБА_4 за життя права власності на спірний будинок; реєстрацію органом, який на час набуття права власності здійснював державну реєстрацію, переходу права власності на спірне нерухоме майно; відсутність інших спадкоємців, окрім позивача, які мають право на обов'язкову частку у спадщині - суд вважає наявними всі підстави для визнання правочину з переходу права дійсним за позовом спадкоємця.
Внаслідок вказаного, позовна заява є обґрунтованою, належні та допустимі докази, подані в її обґрунтування підтверджують викладені в заяві обставини та у своїй сукупності вказують на наявність підстав для її задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 04 червня 1998 року житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з: А - будинок саман, жил. пл. 17,7 кв. м, заг. пл. 42,30 кв. м, В-вбиральня дерево, № 1-3 - огорожа дерево, № 4 - колодязь метал. труби, розташований на земельній ділянці площею 845 кв. м, держфонд, укладений між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 , з іншої, зареєстрований на товарній біржі «Дніпропетровська міська біржа нерухомості» 04 червня 1998 року та зареєстрований Комунальним підприємством «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 16 червня 1998 року за реєстровим № Д6 стор.284.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення у повному обсязі складене та підписане 03 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ;
третя особа - Комунальне підприємство «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради», код в ЄДРПОУ 30286358; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 18.
Суддя Д. О. Парфьонов