Справа № 183/1222/25
№ 2/183/737/25
02 жовтня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про:
- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» суми заборгованості в розмірі 52 650,24 грн, що складається з: залишку простроченого кредиту - 30 516,24 грн; залишку прострочених комiсiй - 22 134 грн,
10 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (далі - позивач) звернулось до суду з цим позовом, у якому, окрім основних позовних вимог, також просило стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7200,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 25 травня 2021 року Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт, Позичальник, відповідач) уклали кредитний договір № 22031000512456, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір (далі - Кредитний договір). Клієнт, підписанням Кредитного договору підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний договір. Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у відділенні Банку шляхом підписання з боку клієнта власноручним підписом. За умовами Кредитного договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. За умовами Кредитного договору Банк зобов'язався надати Клієнту грошові кошти (Кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 37 200 грн, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках і виконати зобов'язання за договором у повному обсязі. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок Клієнта, що відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». У п.1.2. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяці з дня укладення договору, а кінцевою датою повернення кредиту є 25 травня 2023 року. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту погоджена Сторонами у відсотках від суми Кредиту і її розмір також встановлений даним пунктом. Одночасно з укладенням Кредитного договору Клієнт уклав з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» договір добровільного страхування життя від 25/05/2021 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 7 200 грн. Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк. За умовами Кредитного договору, а саме п.1.5., Клієнт доручив Банку в дату надання Кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку Клієнта в сумі страхового платежу на користь страховика, згідно з укладеним договором страхування.
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок Клієнта грошові кошти в сумі 37200 гривень, з яких сплатив на рахунок ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» страховий платіж від імені Клієнта в сумі 7200 гривень. У подальшому Клієнт виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково. Згідно з виписками по рахунку Клієнта, за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом, Клієнт сплатив Банку лише 26400 гривень. Останній платіж проведено 25 лютого 2022 року. Строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме - 25 травня 2023 року. У зв'язку з початком війни на підставі самостійного рішення Банку, як кредитора у кредитному зобов'язанні, з 01 березня 2022 року були запроваджені «кредитні канікули», умови яких передбачали перенесення строку платежів за кредитом на погашення суми основного боргу (тіла кредиту) на майбутні періоди. Тривалість «кредитних канікул» визначалась Банком індивідуально для кожного Клієнта і відображена у виписках по рахунках відповідача. Зокрема протягом строку дії «кредитних канікул» Банк: не здійснював операцію по нарахуванню і винесенню на прострочку щодо сум належних з Клієнта платежів на погашення основного боргу за договором; комісія і проценти за користування кредитом нараховувалась Банком і підлягали сплаті в строки, передбачені графіком погашення, що наведений у розділі 4 Кредитного договору, проте також не виносились на прострочку до закінчення строку «кредитних канікул». З урахуванням наведеного вище, зазнав фактичних змін графік платежів Клієнта з повернення основного боргу (тіла кредиту). У зв'язку із тим, що протягом строку дії «кредитних канікул» Клієнт правомірно не сплачував кошти на погашення основного боргу, кінцевий строк виконання зобов'язань Клієнта перед Банком з повернення основного боргу продовжився і сплив не в дату закінчення строку кредитування, що була встановлена Кредитним договором - 25 травня 2023 року, а пізніше - 26 вересня 2023 року, що відображено у виписках по рахунках строкової і простроченої заборгованості відповідача за основним боргом. Протягом цього додаткового строку розмір щомісячного платежу не змінився, проте після закінчення строку кредитування сума платежу включала лише суму погашення основного боргу. Кінцевий розмір заборгованості Клієнта зі сплати комісії сформувався остаточно саме в день закінчення строку кредитування, що був встановлений Кредитним договором - 25 травня 2023 року. Після вказаної дати Банк не здійснював нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту та не нараховував штрафні санкції. 26 вересня 2023 року сформувалася така заборгованість Клієнта перед Банком за Кредитним договором: залишок простроченого кредиту в сумі 30 516,24 грн; залишок прострочених комiсiй в сумі 22 134 грн, що разом становить 52 650,24 грн.
11 квітня 2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) укладений договір факторингу № 11/04/24, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаним Кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором № 22031000512456 від 25 травня 2021 року, сформованої АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», станом на 10 квітня 2024 року, заборгованість відповідача становить 52 650,24 грн.
Вказану суму заборгованості, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
Постановленою суддею ухвалою від 14 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Копію ухвали вручено відповідачеві 28 лютого 2025 року /а.с.65/.
12 березня 2025 року представником відповідача Володченко Є. Ю. подано клопотання про приєднання до системи електронний суд та надання доступу до електронної справи, задоволене судом.
15 травня 2025 року представником відповідача Вартановою Г. М. подане клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному виді, задоволене судом.
04 червня 2025 року представником відповідача направлено, а 09 червня 2025 року судом отримано відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача просить поновити строк на подання відзиву, витребувати від позивача всі оригінали документів для огляду, повернути позовну заяву, відмовити у позові повністю.
В обґрунтування відзиву зазначає, що 20 травня 2025 року через систему «Електронний Суд» представник відповідача ознайомилася з позовом, тому відзив подано своєчасно - 04 червня 2025 року. Зазначає, що сторона відповідача позовні вимоги, обставини справи та їх правову оцінку, викладену позивачем не визнає у повному обсязі. Останній платіж на погашення заборгованості за вказаним договором здійснено відповідачем 03 лютого 2021 року. Трирічний строк звернення до суду сплинув 03 лютого 2025 року. Позовна заява подана після спливу позовної давності 06 лютого 2025 року, незважаючи на її підписання 30 січня 2025 року, направлена за допомогою підсистеми «Електронний суд» 10 лютого 2025 року, отже, позов подано з порушенням строку позовної давності. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку позовної давності, позивачем не надано, клопотання про поновлення строку позовної давності не подавалося.
Вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних обставин та наявності у нього права вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним між відповідачем та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Договір факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року від імені АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» підписаний заступником Голови Правління з управління проблемними та непрофільними активами ОСОБА_2 , однак до позовної заяви не надано копію довіреності, яка б уповноважила його діяти від імені та в інтересах АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», Витяг з Реєстру боржників також підписаний заступником Голови Правління з управління проблемними та непрофільними активами ОСОБА_2 без зазначення дати формування. Документи подані як докази викликають сумніви.
Наголошує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Відсутність в матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, але й перевірити розмір спірної заборгованості, порядок щ нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом.
Вказує, що позовна заява підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження на представництво інтересів позивача в суді, а додані документи не мають належної доказової сили. Так ОСОБА_3 не додано до матеріалів справи належним чином посвідченого свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та в ордері відсутні відомості про надання правової допомоги у Самарівському міськрайонному суді Дніпропетровської області.
В правове обґрунтування позову, окрім іншого, посилається на позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.
Постановленими судом ухвалою від 02 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача про витребування всіх оригіналів доказів, поданих позивачем та в поверненні позову.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у яких підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача - не заперечив проти ухвалення рішення в заочному порядку.
Відповідач, її представник у судове засідання не з'явилися, представник відповідача надала заяву про розгляд справи без її та відповідача участі.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що 25 травня 2021 року ОСОБА_1 , як Клієнтом, подано до АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заяву-згоду № 1173187 про укладання Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, чим акцептовано публічну пропозицію AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі - Банк) на укладання Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями (надалі - УДБО), яка розміщена на вебсайті Банку www.creditdnepr.com.ua, і беззастережно приєднується до умов УДБО та в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при акцептуванні УДБО, так і послуг, що можуть бути надані Клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін та доповнень) і погоджується з тим, що він може обирати будь-які послуги передбачені УДБО, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку).Клієнт згоден з порядком зміни Тарифів та УДБО, який передбачений в УДБО та з порядком повідомлення про такі зміни відповідно до УДБО. Клієнт погоджується виконувати свої зобов'язання, у т.ч. стосовно оплати заборгованості, нарахованої відповідно до Тарифів, діючих на дату здійснення операції /а.с.47/.
Також 25 травня 2021 року ОСОБА_1 укладено з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» Договір добровільного страхування життя № NS-22031000512456. Розмір страхового платежу за цим договором страхування встановлено 7 200,00 гривень /а.с.48/. Вигодонабувачем-1 вказано АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», вигодонабувачем-2 - Спадкоємець Застрахованої особи.
Крім того, 25 травня 2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22031000512456 /а.с.55/, за умовами якого Сторони уклали кредитний договір, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, підписанням якого Клієнт приєднується до кредитного договору в цілому. Цей Кредитний договір (далі - Договір) є невід'ємною частиною УДБО та разом вони складають єдиний кредитний договір. Терміни, що використовуються в цьому Договорі, вживаються в значеннях, наведених в УДБО, до якого Клієнт приєднався шляхом підписання Заяви-згоди № 1173187 від 25 травня 2021 року (далі - Заява-згода) та цього Договору Інші умови, які не визначені в цьому Договорі, зазначені в УДБО. За договором Банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за цим Договором у повному обсязі (п.1.1).
За п.1.2 - 1.5 Договору Банк надає Клієнту грошові кошти (далі - Кредит) на таких умовах: Сума Кредиту 37 200,00 грн; Строк кредитування 24 місяців; Кінцева дата повернення Кредиту: 25 травня 2023 року; Цільове призначення: на споживчі потреби; Щомісячна комісія за обслуговування Кредиту: з 25 травня 2021 року по 24 грудня 2021 року - 7% від Суми Кредиту, з 25 грудня 2021 року по 24 червня 2022 року - 5,5% від Суми Кредиту, з 25 червня 2022 року по 24 грудня 2022 року - 4% від Суми Кредиту, з 25 грудня 2022 року по 25 травня 2023 року - 2,25% від Суми Кредиту; Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у такому розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом: 0,001% річних; на прострочену заборгованість за Кредитом: 56,0% річних. Умови, визначені в цьому пункті Договору, є істотними умовами кредитного договору. Банк формує Графік платежів, який викладено в розділі 4 цього Договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за Кредитом, сплати процентів за користування Кредитом, Щомісячної комісії, вартості всіх І супутніх послуг, орієнтовної реальної процентної ставки та ін. Кредит надається шляхом зарахування Суми Кредиту на поточний рахунок Клієнта: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі - Рахунок). Датою видачі Кредиту вважається день зарахування Суми Кредиту на Рахунок Клієнта. Якщо Сума Кредиту не зарахована на Рахунок протягом 7 (семи) операційних днів з дати укладання Договору, цей Договір вважається не укладеним. Клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає Банку в дату видачі Кредиту, здійснити перерахування з Рахунку Клієнта на користь страховика ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» суму страхового платежу у розмірі 7 200,00 грн за весь період страхування згідно з Договором страхування № NS-22031000512456 від 25 травня 2021 року.
Згідно з п. 2.1, 2.3 Договору Платежі з погашення заборгованості за Кредитом, сплати процентів за користування Кредитом та Щомісячної комісії за обслуговування Кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів, далі - Обов'язковий платіж. Супутніми послугами, що придбаваються у зв'язку із цим Договором є: послуги з розрахунково-касового обслуговування, в тому числі ті, що надаються під час погашення заборгованості за цим Договором. Вартість таких послуг визначається згідно з Тарифами, опублікованими на Офіційному сайті Банку. Про зміну Тарифів Банк інформує Клієнта, не пізніше, ніж за 5 (п'ять) банківських днів до дати набуття чинності таких змін. У разі змін Тарифів на обслуговування Платіжної картки Банк повідомляє Клієнта за 30 календарних днів до дати набуття чинності таких змін. Інформування Клієнта здійснюється шляхом розміщення інформації на Офіційному сайті Банку або іншими каналами, передбаченими УДБО;послуги страхування, що надаються Клієнту відповідно до окремого договору, що укладається між страховиком та Клієнтом. Плата за ці послуги визначається окремим договором та для інформації наведена у Паспорті споживчого кредиту, що є Додатком до цього Договору.
Строк дії Договору дорівнює Строку кредитування. Зобов'язання Сторін, що виникли на підставі Договору та: були неналежно виконані чи не виконані, зобов'язання щодо відповідальності, а також права та обов'язки Сторін продовжують діяти до повного належного виконання таких зобов'язань та реалізації прав і повного задоволення вимог Кредитора (п. 5.1). Сторони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків відповідно до вимог чинного законодавства України, умов УДБО та цього Договору (п.6.1).
Також, 26 травня 2021 року відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту до Кредитного договору /а.с.46/.
З виписок по особистому рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 22031000512456 вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» перераховано кредитні кошти на особистий рахунок відповідача ( НОМЕР_2 ) в розмірі 37 200 грн 25 травня 2021 року з призначенням надання кредитних коштів згідно кредитного договору № 220310. Також виписка містить відомості про використання відповідачем кредитних коштів, здійснення платежів з погашення боргу (останній платіж 25 лютого 2022 року на суму 2,16 грн /а.с.36/), що свідчить про існування договірних зобов'язань перед Банком /а.с.19-36/.
З наданого суду у засвідченій копії договору факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року з додатками /а.с.14-15, 16, 17/ вбачається, що між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», як Клієнтом (в особі Заступника Голови Правління з управління проблемними та непрофільними активами ОСОБА_2 , який діє на підставі Довіреності від 07 вересня 2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я. В., зареєстрованою в реєстрі за № 968), та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ», як Фактором укладено договір, відповідно до якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, в Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно з додатком № 1. Внаслідок передачі (відступлення) Прав Вимоги Фактор замінює Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та набуває прав грошових вимог Клієнта за Кредитними договорами, включаючи право вимагати виконання всіх грошових зобов'язань Боржників за Кредитними договорами. Права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності Договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого Фактор стає Кредитором відносно Боржників. Договір факторингу містить печатки сторін та підписи їх посадових осіб, в тому числі зі сторони АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» - Заступника Голови Правління з управління проблемними та непрофільними активами ОСОБА_2
11 квітня 2024 року складено Акт приймання-передачі прав вимоги за Договором факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року, яким затверджено передачу прав вимоги в обсязі, в тому числі, передбаченому Додатком № 1 до Акту /а.с.18/. В наданому суду витягу з Додатку № 1 до Акту приймання-передачі прав вимоги за Договором факторингу № 11/04/24 під № 654 міститься відомості про передачу права вимоги за Кредитним договором № 22031000512456 на суму 52 650,85 грн до ОСОБА_1 /а.с.43/. Вказана інформація підтверджується також наданою суду копією Витягу з Реєстру боржників, в якому прострочена заборгованість вказана в розмірі 52 650,85 грн, з якої прострочена заборгованість по тілу - 30 516,24 грн, прострочена заборгованість по процентам 0,61 грн, прострочена заборгованість по комісії - 22 134 грн, кількість днів прострочення 624 /а.с.37/. Акт та витяги містять печатки сторін та підписи їх посадових осіб, в тому числі зі сторони АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» - заступника Голови Правління з управління проблемними та непрофільними активами ОСОБА_2 .
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за вищевказаним Кредитним договором убачається, що станом на 10 квітня 2024 року відповідач перед позивачем має заборгованість у розмірі 52 650,85 грн, що складається з: залишок простроченого кредиту - 30 516,24 грн; залишок прострочених відсотків - 0 61 грн; залишок прострочених комісій - 22 134,00 грн /а.с.39/.
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доказів сплати відповідачем суми заборгованості за Кредитним договором суду не надано, поданий позивачем розрахунок заборгованості за основним зобов'язанням та процентами не спростований.
Посилання представника відповідача на те, що вказаний розрахунок не є доказом на підтвердження розміру заборгованості, оскільки сформований позивачем, спростовується тим, що надані позивачем виписки з рахунку відповідача підтверджують надання Банком відповідачеві грошових коштів, їх використання та часткове повернення, погашення заборгованості, в той час, як відповідачем, інтереси якого представляє адвокат, жодними доказами такий розрахунок не спростований, контр розрахунку, який би був більш обґрунтованим не надано, клопотання про проведення експертизи не заявлено. Відтак, поданий позивачем розрахунок у сукупності з іншими доказами є належним та допустимим доказом у цій справі, який підтверджує розмір заборгованості відповідача за основним боргом.
При цьому суд ураховує, що надані суду докази свідчать про нарахування Банком та перехід права вимоги до позивача й на проценти у розмірі 0,61 грн, яку позивач не заявляє до стягнення з відповідача у позові. Відтак, з огляду на принцип диспозитивності, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками.
Щодо переходу права вимоги.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) .
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Надані в справу докази підтверджують перехід права вимоги за Кредитним договором від Банку до позивача та у суду не має сумнівів у достовірності поданих позивачем доказів на підтвердження переходу права вимоги доказів з огляду на наявність саме у позивача первинних документів, складених при укладанні та виконанні Кредитного договору.
Посилання представника відповідача на підписання договору факторингу від імені Банку Заступником Голови Правління з управління проблемними та непрофільними активами Кривошеїна П. П., який діє на підставі Довіреності від 07 вересня 2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я. В., зареєстрованою в реєстрі за № 968 та не долучення до справи доказів на підтвердження повноважень Кривошеїна П. П. не є підставою для відмови у позові з огляду на загальнодоступні дані щодо правління Банку (https://creditdnepr.com.ua/) та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/).
Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності суд ураховує те, що наданими суду доказами позивачем підтверджено здійснення останньої операції відповідачем з повернення боргу 25 лютого 2022 року, а не 03 лютого 2022 року, як на тому наполягає відповідач. З позовом позивач звернувся 10 лютого 2025 року, відтак трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.
Крім того, нормами п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (період з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року). У період з 17 березня 2022 року по 29 січня 2024 року п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану») встановила, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії. На підставі Закону від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450) положенням п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану. Вказана редакція діяла до 03 вересня 2025 року включно та Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» виключений. Відтак, суд висновує про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості та процентів.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов'язань перед позивачем, як правонаступником Кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту.
Посилання представника відповідача на ненадання первинних документів само по собі, з урахуванням доведення позивачем своїх вимог іншими належними та допустимими доказами, у тому числі й випискою з особового рахунку, дані якої жодним чином не спростовані відповідачем, не є підставою для відмови у позові.
Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії виходячи з такого.
Так, дійсно, положенням п.1.1 Кредитного договору передбачена сплата клієнтом (відповідачем) щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості: Щомісячна комісія за обслуговування Кредиту: з 25 травня 2021 року по 24 грудня 2021 року - 7% від Суми Кредиту, з 25 грудня 2021 року по 24 червня 2022 року - 5,5% від Суми Кредиту, з 25 червня 2022 року по 24 грудня 2022 року - 4% від Суми Кредиту, з 25 грудня 2022 року по 25 травня 2023 року - 2,25% від Суми Кредиту. З долученого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором убачається нарахування позивачем відповідачеві комісії у вказаному в позовній заяві розмірі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що «оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним».
У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, ВП ВС зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20). Пунктом 1.4 кредитного договору позивачці встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не частіше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості. Ураховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, ВП ВС дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
У цій справі комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. З наданих позивачем доказів, у тому числі і розрахунку заборгованості, не вбачається надання відповідачеві частіше одного разу на місяць інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку тощо. З розрахунку не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за обслуговування кредиту. Відтак позивачем не підтверджено належними доказами правомірності нарахування комісії у вказаному у позові розмірі.
Внаслідок викладеного, наявні підстави для відмови у позові в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією.
Інші посилання та доводи позивача, відповідача, викладені у позові та відзиві, як самі по собі так і у їх сукупності не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог чи задоволенні, внаслідок чого не приймаються до уваги та не аналізуються судом.
Також представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7 200,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою, позивачем додано: ордер /а.с.10/, свідоцтво /а.с.9/, договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року /а.с.49-50/, додаток № 1 до Договору - Реєстр боржників та додаток № 2 до Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року «вартість послуг (прейскурант)» від 01 квітня 2024 року /а.с.51/, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16 грудня 2024 року /а.с.38/, в якому до складу послуг віднесено: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 Боржника на суму 1 200,00 грн, складання, підписання та подання до суду позовної заяви на суму 6 000,00 грн.
Однак, як установлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 7 200,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, який би свідчив про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу. В Договорі про надання правничої допомоги вказано, що винагорода адвоката складається з гонорару, який сплачується Клієнтом за надання послуг по стягненню заборгованості, гонорару за фактичне стягнення заборгованості (п.3.1). Виплата винагороди відбувається протягом 60 календарних днів від підписання Акту приймання-передачі на підставі наданого рахунку. Поважних причин неможливості подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем не зазначено. Заяви про застосування положень абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача не заявлено.
Таким чином, суд висновує про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог на 57,96% (задоволено 30 615,24 грн з заявлених 52 650,24 грн), судовий збір сплачено в розмірі 2 422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 404,02 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 22031000512456 від 25 травня 2021 року, яка утворилась станом на 16 квітня 2024 року у розмірі 30 615 (тридцять тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень 24 копійки, яка складається з залишку простроченого кредиту.
У решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 404 (одна тисяча чотириста чотири) гривні 02 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складене та підписане 03 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», код в ЄДРПОУ 43575686; місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 .
Суддя Д. О. Парфьонов