ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 12/573
22.01.08
За позовом Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»
До Державної акціонерної компанії «Хліб України»
Про стягнення 57 439, 86 грн.
Суддя Л.В.Прокопенко
Представники:
Від позивача Кузьмінський О.О. -п/к (дов. від 13.09.07 р. №305д)
Від відповідача Стегній Л.М. -п/к (дов. від 04.06.07 р. №05-14/38)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про стягнення боргу в розмірі 57 439, 86 грн., що становлять суму переданої відповідачем дебіторської заборгованості, переданої позивачу згідно розподільчого балансу від 31.07.03 р.
Відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.
04.10.06 р. позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, а саме: позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 57 439, 86 грн.
Ухвалою суду від 05.10.06 р. розгляд справи відкладено
В судовому засіданні 21.11.06 р. оголошено перерву.
Ухвалою суду від 24.11.06 р. розгляд справи відкладено; термін розгляду справи продовжено. В судовому засіданні проводилася технічна фіксація судового процесу за клопотанням відповідача.
В судових засіданнях 15.02.07 р., 21.03.07 р., 17.04.07 р. оголошувалися перерви.
Ухвалою суду від 18.05.07 р. розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 10.07.07 р. оголошено перерву. За клопотанням відповідача проводилася технічна фіксація судового процесу.
Ухвалами суду від 10.07.07 р., 08.08.07 р. та 23.08.07 р. розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 20.09.07 р. оголошено перерву.
В судовому засіданні 21.09.07 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення. В судовому зсіданні проводилася технічна фіксація за клопотанням відповідача.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.03 р. №690 «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії «Хліб України»утворено позивача -ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання п. 3 Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України», відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977.
В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до КСП ім. Кірова(правонаступник -ВГСП ім. Кірова) на суму 57 439, 86 грн. як актив балансу в забезпечення переданої за розподільчим балансом кредиторської заборгованості перед державним бюджетом.
В процесі роботи по стягненню заборгованості позивачем встановлено, що господарським судом Херсонської області була порушена справа №6/32-б про визнання банкрутом КСП ім. Кірова. Оголошення було опубліковане в офіційному виданні -газеті «Голос України»від 06.11.01 р. №205-206.
ДАК «Хліб України»своїх кредиторських вимог до боржника не пред'явило, про що свідчить лист господарського суду Херсонської області від 10.11.04 р. №6/32-Б-20630.
Господарським судом Херсонської області постановою від 05.04.02 р. КСП ім. Кірова визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Претензії кредиторів приймалися протягом місяця з дня публікації від 16.04.02 р. Дак «Хліб України»своїх кредиторських вимог не пред'явив.
Так як позивач позбавлений можливості провести стягнення, а підписання розподільчого балансу між позивачем та відповідачем від 31.07.03 р., він заявив вимоги про стягнення заборгованості.
Позивач 09.06.06 р. надіслав вимогу №895 про оплату боргу, на яку не отримано відповіді і задоволення.
Після подачі позову позивач змінив підставу позову. А саме, сума 57 439, 86 грн. кваліфікована ним як збитки відповідно до ст.22 ЦК України та ст. 224 ГК України, так як передачею недійсної вимоги відповідач наніс позивачу збитки у вигляді втрати майнових прав, тобто, майна (активів) та необхідності проведення списання безнадійної дебіторської заборгованості та віднесення вказаної суми списаної дебіторської заборгованості на валові витрати.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав.
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 передбачалася передача відповідачу абсолютно всієї заборгованості без виключень, оскільки в постанові не зазначено ніяких умов передачі боргу.
Передача заборгованості виникла в рамках адміністративних відносин, а не в процесі фінансово-господарської діяльності, а отже відповідач отримав всі ризики щодо стягнення заборгованості, тому в даному випадку не можна говорити про відповідальність позивача згідно ст. 519 ЦК України. у випадку виявлення безнадійної заборгованості позивач повинен був звернутися до її власника - КМ України -з питанням щодо врегулювання проблеми стягнення боргу.
Стосовно кваліфікації зазначеної суми в якості збитків, то відповідач вважає, що підстави для висновку про наявність збитків уданому випадку відсутні.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Незважаючи на те, що правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості за розподільчим балансом виникли на підставі адміністративного акту -Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 -вони є господарськими та до них застосовуються положення законодавства щодо передачі прав та обов'язків новоутвореній юридичній особі при виділі на загальних підставах.
Відповідно до ЦК УРСР (яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості) адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 4), тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості і не надає відповідачу ніяких особливих підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу.
Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. (ЦК УРСР), так і чинного законодавства (ЦК України, ГК України) при виділі права та обов'язки переходять до новоутворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.
Відповідно до Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 позивачу як новоутворюваному підприємству передано непогашені зобов'язання ДАК «Хліб України», відображені у балансі, тобто, фактично мала місце зміна кредитора у зобов'язанні внаслідок правонаступництва (ст. 512 ЦК України), що відбулася на виконання зазначеної Постанови КМУ.
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Положення ЦК України застосовуються до правовідносин сторін, так як правовідносини між ними, що виникли з акту від 31.07.03 р., є триваючими.
В даному випадку відповідачем передано позивачу недійсну вимогу, а саме.
Як свідчать надані суду докази станом на 31.07.03 р. -дату підписання акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу -заборгованість боржника КСП ім. Кірова вже була недійсною, що підтверджується наступним.
Постановою господарського суду Херсонської області від 20.03-05.04.02 р. №6/32-Б КСП ім. Кірова визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Так як 05.04.02 р. боржника вже було визнано банкрутом, то оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство друкувалося ще раніше.
Суду не надано відомостей про дату публікації оголошення, але це не має значення в даному випадку, так як навіть постанова про визнання боржника банкрутом винесена раніше, ніж відповідачем позивачу передано дебіторську заборгованість за актом від 31.07.03 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Таким чином, позивач, що отримав право на стягнення заборгованості після 31.07.03 р., не мав можливості заявити кредиторські вимоги та отримати частково чи повністю заборгованість.
За таких обставин посилання відповідача на те, що обов'язок по стягненню заборгованості покладено саме на позивача, не приймаються до уваги, так як кредиторські вимоги мали бути заявлені саме відповідачем, що ним зроблено не було, тобто, саме бездіяльність відповідача призвела до неможливості стягнення заборгованості.
Також суд не може погодитися з твердженням відповідача, що факт відсутності заявлення відповідачем кредиторських вимог позивачем не доведений.
Зазначений факт доведений тим, що відповідача як кредитора не включено до реєстру кредиторів, він не залучався до участі у справі про банкрутство.
Саме відповідач має довести свої заперечення щодо факту відсутності заявлення ним кредиторських вимог, так як згідно ст. 33 ГПК України кожна особа має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав доказів заявлення ним кредиторських вимог, що саме по собі підтверджує факт неподання заяви.
Тим не менше, суд не може погодитися з кваліфікацією суми 57 439, 86 грн. в якості збитків з таких підстав.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються, в тому числі, неодержані доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Тобто, заборгованість у розмірі 57 439, 86 грн. можна було би вважати збитками, якби існували докази, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань заборгованість напевне була би стягнута.
Таких доказів суду не надано.
Між тим, навіть вчасне заявлення відповідачем кредиторських вимог в процесі банкрутства КСП ім. Кірова не означає, що заборгованість була би реально стягнута.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 224 ГК України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко