06.10.2025
Справа № 720/1665/25
Провадження № 2/720/1070/25
06 жовтня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Савка К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Макіївської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про зняття арешту з майна, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .. Після його смерті, вона як спадкоємець першої черги по закону звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького РНО Унгурян В.А. із заявою про відкриття спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно яке розташоване по АДРЕСА_1 . Однак під час перевірки факту відсутності (наявності) заборони або арешту на спадкове майно було встановлено, що на невизначене майно ОСОБА_2 міститься арешт. Після цього, вона відразу звернулася до Першої Макіївської державної нотаріальної контори із заявою про зняття арешту в порядку ст. 154 ЦПК України, однак їй повідомили, що під час евакуації нотаріальною конторою були загублені документи в тому числі і справа ОСОБА_2 .. Оскільки на належне їй спадкове майно безпідставно накладено арешт, чим порушені її спадкові права щодо розпоряджання власністю, просила суд скасувати арешт нерухомого майна невизначеного майна ОСОБА_2 ..
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлен им про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився без поважних для суду причин. Суд зі згоди позивачки ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 від 03 червня 2020 року.
24 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 ..
13 липня 2022 року постановою приватного нотаріуса РНО Унгуряну В.А. у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, оскільки є накладений арешт на невизначене майно на ім'я ОСОБА_2 ..
Вказане також підтверджується інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 304821778 від 13 липня 2022 року з якої вбачається, що 16 лютого 2006 року за № 2882293 реєстратором Першою макіївською державною нотаріальною конторою було накладено арешт на невизначене майно ОСОБА_2 , підстава обтяження лист без номеру від 07 червня 1989 року четвертої Макіївської державної нотаріальної контори.
Інформація про вказані обтяження є актуальною і на теперішній час.
У відповідності до положень статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення - остання стадія існування зобов'язання, із завершенням якої первісний юридичний зв'язок між сторонами, виражений у конкретному зобов'язанні, втрачається.
Наявність обтяжень перешкоджає позивачці вільно користуватись та розпоряджатись належним їй вищевказаним майном та порушує її права, як власника цього майна.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання».
Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, обтяження. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено, а тому позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.
Згідно із ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації обтяження є в тому числі і рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього закону дії або бездіяльність державного реєстратора може бути оскаржена до суду. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено наступне: «кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Згідно до статті 129 Конституції України, «основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом».
Згідно до існуючої практики Європейського суду по правам людини, яка згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, наряду с Конвенцією є джерелом права, наявність безпристрасності по п.1 ст. 6 повинно визначатися по суб'єктивному та об'єктивному критеріям.
У відповідності до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Судом з'ясовано, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, на яке було накладено обтяження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Позивачка звернулася до відповідача з заявою про зняття арешту з майна, але відповідь не отримала. Таким чином, накладений арешт майна знятий не був.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідачем не було знято арешт з невизначеного майна ОСОБА_2 , суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 19, 55, 124, 129 Конституції України, суд керуючись ст. 15, 16, 317, 319, 321, 598 ЦК України, ст. 19, 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 5, 12, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280 ЦПК України,
Позовну заяву задовольнити.
Скасувати арешт нерухомого невизначеного майна власника ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 2882293.
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 16 лютого 2006 року за № 2882293 про арешт нерухомого майна об'єкта обтяження невизначене майно.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Ляху Г.О.