Справа № 204/2219/25
Провадження № 1-кп/204/725/25
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025042140000063, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, -
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вказане кримінальне провадження.
У підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано клопотання про закриття даного кримінального провадження на підставі п.6 ч.1 ст.284 КПК України. Вказане клопотання мотивоване тим, що вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2024 (справа №204/11615/24), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначено покарання. Вказаний вирок охоплює собою цілу низку судових рішень, невиконання яких призвело до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 : постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2024 (справа №201/2739/24) за ч.5 ст.126 КУпАП; постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.05.2024 (справа №205/3298/24) за ст.124 КУпАП; постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2024 (справа №204/4773/24) за ч.1 ст.130 КУпАП; постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2024 (справа №204/7886/24) за ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, в обвинувальному акті від 25.05.2025 у кримінальному провадженні №12025042140000063 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, зазначено про порушення тих же постанов місцевих судів, за котрі останнього вже було притягнуто до кримінальної відповідальності.
Крім того, захисник зазначає, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2025 (справа №204/1245/25) ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та призначено адміністративне стягнення. Більш того, адміністративне стягнення застосовано до ОСОБА_4 за вчинення адміністративних правопорушень, що за своїм змістом та часом тотожне пред'явленому обвинуваченню у кримінальному провадженні №12025042140000063 від 22.01.2025.
Таким чином, на думку сторони захисту, ОСОБА_4 вже притягнутий до відповідальності за невиконання тих самих судових рішень, а тому, з огляду на конституційний принцип non bis in idem, сторона обвинувачення не може посилатися на вказані постанови місцевих загальних судів, як на підставу для повторного притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.382 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав подане клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив задовольнити клопотання.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання.
Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п.2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.
Положеннями ст. 8 КПК передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, у справах «Сергій Золотухін проти Росії», «Ігор Тарасов проти України» (рішення від 10 лютого 2009 року та 16 червня 2016 року), ЄСПЛ констатував, що порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції необхідно розуміти як заборону переслідування або судового розгляду іншого «правопорушення», якщо воно виникає з ідентичних фактів або фактів, однакових по суті, що не було встановлено у даному кримінальному провадженні.
Так, згідно обвинувального акту у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 висунуто обвинувачення за ч.3 ст.382 КК України, а саме про те, що він будучи позбавленим права керування транспортними засобами, згідно: постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2024 (справа №201/2739/24) за ч.5 ст.126 КУпАП; постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.05.2024 (справа №205/3298/24) за ст.124 КУпАП; постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2024 (справа №204/4773/24) за ч.1 ст.130 КУпАП; постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2024 (справа №204/7886/24) за ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, будучи раніше засудженим вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за ч.1 ст.382 КК України, який набрав законної сили 10.01.2025, маючи не зняту та непогашену судимість за умисне невиконання постанов суду, 21.01.2025 о 14 год. 10 хв., керував транспортним засобом - автомобілем марки «BMW 535і», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код:n НОМЕР_2 , яким рухався поблизу буд. 1/1 по вул. Чухновського в м. Дніпрі, де був зупинений екіпажем патрульної поліції «Легіон-421» Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, тим самим умисно не виконував рішення суду, будучи раніше судимим за злочин, передбачений ст.382 КК України.
Дійсно, постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Відповідно до вказаної постанови, 21 січня 2025 року приблизно о 14 год. 07 хв. за адресою: м. Дніпро, тупик Чузновського, буд. 1/1 водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом «BMW 535і», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинене повторно протягом року, тобто порушив п. 2.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП.
Разом з тим, необхідно зазначити, що основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК є інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення. Об'єктом правопорушення, передбаченого статті 126 КУпАП, є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Таким чином, суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність, не є ідентичними.
Оцінка обставин у даному кримінальному провадженні по суті стосується не тих самих фактів, що досліджувались у провадженнях про адміністративні правопорушення, а - невиконання заборони керування транспортними засобами ОСОБА_4 , до якого застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, його ухилення від виконання постанови суду, що є однією з форм невиконання судового рішення, як підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК.
Таким чином, у разі визнання судом доведеним обвинувачення інкримінованого ОСОБА_4 , це не призведе до притягнення до відповідальності обвинуваченого двічі, оскільки в обґрунтування обвинувачення за ч. 3 ст. 382 КК щодо ОСОБА_4 покладено лише обставини невиконання судового рішення, що не суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КК та протоколу № 7 до Конвенції.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що об'єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК, є умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, і означає повне його ігнорування, та проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.
Як вже було зазначено вище, згідно обвинувачення викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_4 21.01.2025 о 14 год. 10 хв., керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, тим самим умисно не виконував рішення суду.
Відповідно до вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року (справа №204/11615/24), ОСОБА_4 було вчинено дії спрямовані на невиконання рішення суду, а саме керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортним засобом 23.02.2024, 15.03.2024, 07.06.2024.
Таким чином, в даному підготовчому судовому засіданні встановлено, що по такому самому обвинуваченню вирок відносно ОСОБА_4 , що набрав законної сили відсутній, адже обставини встановлені у вироку суду та обвинувачення викладене у обвинувальному акті, хоча і стосуються невиконання одних і тих же постанов суду, однак дії спрямовані на протидію виконанню рішень суду було вчинено у різні дати та час. Отже, у даному кримінальному провадженні відсутнє порушення статті 4 Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо порушення принципу «non bis in idem».
Враховуючи викладе, суд вважає посилання захисника ОСОБА_5 на необхідність закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 284 КК України, безпідставними, оскільки вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановленої ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню відносно ОСОБА_4 суду не надано, у зв'язку з чим клопотання захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 315, 371,372 КПК України, суд,
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12025042140000063, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, на підставі п.6 ч.1 ст.284 КПК України - залишити без задоволення.
Ухвала не підлягає окремому оскарженню.
Суддя ОСОБА_1