Справа № 202/3100/25
Провадження № 2/202/2773/2025
Іменем України
06 жовтня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,
представника позивача - Албот О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у міста Харцизька Донецької області, треті особи: Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ручка Іван Миколайович, про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом,-
31 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Албот О.М. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у міста Харцизька Донецької області, треті особи: Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ручка Іван Миколайович, про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 лютого 1988 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім з 09 вересня 2014 року, та в подальшому, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року ОСОБА_2 оголошено померлим з дня набрання рішенням суду законної сили, 03 травня 2019 року.
17 травня 2019 року позивач зареєструвала факт смерті чоловіка у встановленому порядку та отримала свідоцтво про його смерть.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої за життя пенсії.
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом було заведено спадкову справу та направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про надання інформації про недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , однак, отримав відповідь, що недоотримана пенсія відсутня.
У зв'язку з тим, що відповідач не надав нотаріусу інформацію про суму нарахованої пенсії ОСОБА_2 , нотаріусом не було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом.
В зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 липня 2014 року по 03 травня 2019 року, на одержання якої мав право ОСОБА_2 , та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію за період з 01 липня 2014 року по 03 травня 2019 року, належну спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпра Мачуського О.М. від 02 квітня 2025 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справу в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 26 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ручки Івана Миколайовича належним чином завірену копію спадкової справи № 2/2019 (номер у Спадковому реєстрі 64312506), заведеної 11.06.2019 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 серпня 2025 року закрито підготовче провадження.
Представник позивача - адвокат Албот О.М. в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначила, що чоловіка позивача було викрадено у 2014 року невідомими особами. Після чого, у 2017 році його було визнано безвісно відсутнім, а у 2019 році померлим. Позивач звернулась до нотаріуса з метою отримання суми належної чоловіку пенсії, але їй було відмовлено, оскільки пенсійний фонд зазначив, що відсутня нарахована та невиплачена пенсія.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи по справі - Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Головко О.О. надала до суд письмові пояснення, згідно яких зазначила, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебував на обліку в управлінні ПФУ в м. Харцизьку Донецької області та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії проведена по 30 червня 2014 року. Пенсія за період з 01.07.2014 по 31.05.2019 ОСОБА_3 . Головним управлінням не нараховувалась, оскільки пенсіонер до територіальних органів ПФУ на територію, підконтрольну українській владі, за поновленням виплати пенсії особисто не звертався. Паперова пенсійна справа відсутня.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що з 01 лютого 1988 року позивач по справі, ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 .
З вересня 2014 року ОСОБА_2 перебував у розшуку. 22 вересня 2014 року слідчим відділом Першотравневого РВ ГУМВС України в Донецькій області розпочато кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 1201405071000060, за фактом незаконного позбавлення волі ОСОБА_2 , викраденого невідомими особами з його фактичного місця проживання.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року у справі № 227/1978/17, ОСОБА_2 , визнано безвісно відсутнім з 09.09.2014р., та в подальшому, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року за № 227/4291/18 оголошено померлим з дня набрання рішенням суду законної сили, 03.05.2019 р.
17 травня 2019 року позивачка зареєструвала факт смерті чоловіка у встановленому законом порядку та отримала свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Костянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Після смерті чоловіка відкрилась спадщина, зокрема, у вигляді недоотриманої за життя пенсії.
З метою отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ручка І.М. з заявою про прийняття спадщини.
Приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 2/219, зареєстровану у Спадковому реєстрі за № 64312506, та направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про надання інформації про недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 ..
Листом від 16.06.2023р. за № 0500-0202-8/51590 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило, що ОСОБА_2 , перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Харцизьк Донецької області та отримував пільгову пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України від 09.07.2003 N№ 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). За даними електронної пенсійної справи ОСОБА_2 пенсію сплачено по 30.06.2014р. Вказати причину припинення виплати пенсії та надати засвідчену копію пенсійної справи не видається можливим, так як в Головному управлінні відсутня паперова пенсійна справа померлого.
Спірні правовідносини по справі виникли з приводу виплати Позивачу пенсії померлого дідуся в порядку спадкування за законом за період з 01 липня 2014 року по 03 травня 2019 року, відповідно до ст.1227 ЦК України.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21 (провадження № 61-10575св21) зазначено, що "законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії). Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19). Суди встановили, що розмір нарахованої, але не виплаченої особі 2 за життя пенсії за період з 01 вересня 2014 року до 30 вересня 2019 року становить 485 572,59 грн. Позивач в установлений законом строк вступила у спадщину після смерті особи 2 як спадкоємиця за законом першої черги. Отже, особа 1 успадкувала належні спадкоємцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України в тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплачена особі 2 за життя пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат. Сама по собі видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову з підстав неоскарження спадкоємцем цього свідоцтва, адже, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману ним пенсію, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на її отримання".
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначено, що:"тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера.
Рішення стосовно припинення спадкодавцю ОСОБА_2 виплати пенсії на інших підставах за його життя суду не надано.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Жодним нормативно правовим актом та/або законом України не визначено такої підстави для припинення нарахування пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо перемішеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що "підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України". Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю".
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) де зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вищенаведені положення законодавства з урахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах свідчать про те, що спадкодавець мав право на нарахування та виплату пенсії за вищезазначений період, а саме з 01 липня 2014 року по 03 травня 2019 року ( день смерті) незалежно від звернення до управління Пенсійного Фонду України та надання чи не надання нової довідки внутрішньо переміщеної особи, чи не підтвердження місця фактичного проживання. При цьому, слід зауважити, що рішення про припинення йому таких виплат не приймалось.
Отже, суд прийшов до висновку, що позивач успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті; дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат; припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 263/12032/20 провадження № 61-17419 св21.
Таким чином, підстав для припинення нарахування належної померлому ОСОБА_2 пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 за період з 01 липня 2014 року по 03 травня 2019 року.
За таких обставин, та враховуючи, що відповідач не надав розрахунок суми недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 , що позбавило позивача ставити питання про стягнення з відповідача суми недоотриманої пенсії, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоотриману спадщину у вигляді недоотриманої пенсії, право на яку за життя мав спадкодавець.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист прав споживача, стягнення вартості товару та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 липня 2014 року по 03 травня 2019 року, на одержання якої за життя мав право ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області (Код ЄДРПОУ 23413070) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , недоотриману пенсію за період з 01 липня 2014 року по 03 травня 2019 року, належну спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Мачуський