09.01.2008 Справа № 12/173
Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши заяву відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м. Ужгород (вх. № 12846 від 27.12.2007 року) про відстрочку виконання судового рішення у справі № 12/173 (2006) за позовом дочірнього компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м. Ужгород про стягнення суми 12 627,19 грн. - основного боргу; 1 158,90 грн. - пені; 695,87 грн. - 3% річних та 1 656,88 грн. - інфляційних збитків за спожитий природний газ.
Рішенням від 29.08.2006 року господарського суду Закарпатської області № 12/173 присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м. Ужгород користь дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ суму 12 627,19 грн. - основного боргу; 1 158,90 грн. - пені; 695,87 грн. - 3% річних та 1 656,88 грн. - інфляційних збитків за спожитий природний газ, чим частково задоволено позов та надано відстрочку виконання рішення суду.
Постановою ДВС у м. Ужгород від 16.02.2007 року присуджена сума (боргу) перерахована стягувачеві та закінчене виконавче провадження (а/с 51).
Заявою (вх. № 12846 від 27.12.2007 року) відповідач у справі (боржник) - з аявник ВАТ «Закарпатгаз» (м. Ужгород) просить вжити заходів до забезпечення позову, шляхом заборони органу ДВС вчиняти будь - які дії пов'язані з примусовим виконанням судового рішення у справі «№ 16/173», тоді як позовні вимоги розглядались у провадженні справи № 12/173.
Правовий аналіз надісланої суду заяви боржника у справі вимагає суд констатувати про нікчемність формулювання обґрунтувань і мотивів з огляду приписів Господарського процесуального права, оскільки вжиття заходів до забезпечення позову є прерогативою позивача у справі (стягувача) відповідно до ст. ст. 66, 67 ГПК України, до того ж вжиття запобіжних заходів є «правом» а не «обов'язком» суду.
Позаяк, примусове виконання рішення суду є обов'язком органу ДВС відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», «Інструкції про проведення виконавчих дій» (затверджених Міністерством юстиції від 15.12.1999 року №74/5; ст. 115 ГПК України; ст. 124 Конституції України (основного закону, норми якої є нормами прямої дії, ст. 8 Конституції України).
Окрім того, заявником помилково зазначено орган ДВС - стороною у справі, тоді як ДВС в даному випадку не був суб'єктом позовного провадження.
Разом з тим, заявником не надано доказів в підтвердження необхідності надання відстрочки саме на 2 роки (!).
Заява про надання відстрочки (розстрочки, зміна способу і порядку виконання рішення суду) розглядається за правилами ГПК України (п. 3 Роз'яснення ВАСУ (ВГСУ) від 12.09.2006 року № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України»).
З огляду на викладене, закінчення виконавчого провадження у справі, відсутність доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, заява вх. № 12846 від 27.12.2007 року підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 4, 33, 63 (п. 3), 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву вх. № 12846 від 27.12.2007 року повернути заявнику.
2. Копію ухвали надіслати сторонам та ДВС.
Суддя Тисянчин В. М.